Там, де народжується справжній футбол
Репортажище Володимира Скиби, який має прочитати кожен.
“Що таке справжній футбол?”, – подумав я. Це ж не оті мільйонери типу Стерлінґа чи шейхи, які грають у футбольний менеджер в реальному житті. Справжній футбол – це ваші заруби у дворі, турніри “Шкіряний м’яч”, ігри за школу/університет/підприємство, бо там те головне у всьому цьому – емоції, які ви не те що переживаєте, ви їх проживаєте.
Саме з такими думками я вирушив у чарівне селище Горностаївка Херсонської області на матч Кубку України. Чому чарівне? Ну це ж просто магія, лише подивіться на населені пункти, що розташовані поруч: Кривий Ріг, Метрополь, Перемога, Зелене, Дивне. А на шляху вам трапиться милий дороговказ, який повідомляє про те, що до Вільної України всього 2 кілометри.
Приводом стала кубкова гра між місцевим “Миром” і самою “Барсою”… з Сум. Українська “Барса” – це новостворена команда на базі однойменного футбольного центру, який має чудову сучасну інфраструктуру, і в якому тренується ціла купа молодих футболістів у різних вікових групах (від U-7 до U-19). Є навіть жіноча команда. Ось вони, “воїни світла” в нашому футболі.
А тим часом почалася моя на той момент 175-кілометрова подорож, адже саме така відстань від обласного центру до кінцевого пункту призначення. Від Херсона до Нової Каховки майже всю дорогу око милували безкраї поля і небо. І тільки на під’їзді до міста пейзаж змінився монументальною ГЕС і Каховським морем.
За відсутності потрібних рейсових маршрутів у Новій Каховці на допомогу прийшли праві добровольці, які люб’язно погодились доставити мене на матч. Та врешті і самі закортіли поглядіти на таке диво, що, мовляв, у такому ніби-то пересічному селі є ціла футбольна команда, яка ще й в Другій лізі грає, і до якої суперники їдуть з міст на кшталт Сум, Одеси чи Києва.
Люди, у яких ми питали дорогу ще за кілометрів 20 до Горностаївки, вже розповідали, що теж збираються на гру.
Що ж, кілька поворотів і сіл позаду – і ми на місці, де відразу стає зрозумілим, чому команда називається саме “Мир”.
Стадіон “Затис” органічно всписується в ландшафт охайного селища. Видно, що все зроблено з душею.
Є навіть запасне поле.
А першим, кого я зустрів на стадіоні, виявився спостерігач від ФФУ – Сергій Возняк. І все б нічого, якщо б за його плечима не була величезна кількість матчів УПЛ, зокрема кілька поєдинків між “Динамо” і “Шахтарем”, в якості асистента арбітра. Солідний, стриманий, професіонал – мабуть, такою і має бути людина на його посаді.
Продовжуючи досліджувати затишний стадіон познайомився із двома тесками, хлопцями, в обов’язки яких входило подавати м’ячі за одними з воріт. Юні, веселі, позитивні – мабуть, такими і мають бути люди на їхній посаді. До речі, вхід на стадіон безкоштовний.
Тим часом на горизонті з’явився той, без кого, власне, великого футболу тут і не було б – президент клубу, Іван Іванович, який з радістю погодився дати інтерв’ю “Брутальном Футболу”:
У нас в селі 650 жителів. Стадіон вміщує 1200, тому що з усієї округи, з 4-5 районів з’їжджаються. Люди приїжджають повболівати, підтримати команду. Головне – щоб подивитись нормальний футбол, тому що сьогодні в районах його немає, ні в одній області нормального чемпіонату немає.
Останні приготування – і ось початок матчу. Офіційна церемонія, все як треба.
Мить – і для обох друголігових команд сезон розпочато. За “Барсу” (жовта форма) виходять переважно необстріляні 18-20-річні хлопці. І що ви думаєте, на 3-й хвилині їм відразу ж диво-гол забиває “Мир”, Фальковський смачно приклався злету в дальну дев’ятку! Атаки господарів сипались одна за одною, і як наслідок – на 26-й хвилині рахунок став уже 4:0 (один гол на рахунку Головка, двічі забив Комягін).
Гра трохи заспокоїлась, проте “Мир” таки встиг перед перервою відзначитися ще раз – 5:0. Забив Потраченко. А в середині тайму повідомили, що затверджена фінансова нагорода для найкращих гравців матчу у обох командах у розмірі 300 гривень.
А от у перерві почалося справжнє свято. Купа хлопців, хтось з Горностаївки, хтось з Новотроїцька і сусідніх сіл, висипали на поле, щоб показати власну техніку і влаштувати обстріл воріт. Ось це – і є той справжній футбол, коли в очах дітей радість. Коли їхня команда виграє у гостей в одного з обласних центрів, коли вони заряджені позитивом і отримують задоволення від футболу, від можливості побігати по справжньому полю і навіть забити гол. Можливо, хтось із них в майбутньому вже сам гратиме за “Мир”, а може і за “Динамо” чи “Дніпро”, чому б ні?
До речі, на матчі були помічені Роналду та Неймар.
Другий тайм видавався занадто спокійним після зливи голів у першому, а “Мир” взагалі почував себе як серфінгіст, що вдало осідлав велику хвилю – впевнено і навіть розкуто. Тому я вирішив пролізти на позицію для телетрансляції, яка пустувала і спробував відзняти типові пару хвилин другої половини матчу.
А потім моя увага перемістилася на такий собі фан-сектор господарів – чудова візуальна підтримка від Аліни з прапором горностаївської команди.
До речі, якщо м’яч вилітає за межі стадіону, що періодично трапляється, то за ним треба бігати в поле.
Десь у цей момент моя подруга прислала мені фотку, що, мовляв, вона зараз біля “Сантьяґо Бернабеу”. Що я міг відповісти? “Не “Сантьяґо”, але теж не погано” і прікріпив фоточку зі стадіону.
А гра повільно йшла до завершення, нагадуючи липневе сонце, яке ліниво опускалось за небокрай. Господарі провели кілька замін. А гості нарешті почали наближатися до воріт “Миру”. Особливо активним був нападник і 10-ка “Барси” Вітя Коровіков, який в підсумку і був визнаним найкращим у своїй команді. Проте їм так і не вистачило останнього удару, щоб забити гол престижу. А господарі, навпаки, на останніх секундах змогли вшосте порадувати своїх вболівальників. Комягін оформив хет-трик! І Горностаївка сьогодні святкує!
“Мир” – “Барса” 6:0 (5:0)
Голи: 1:0 – Фальковський (3), 2:0 – Комягін (16), 3:0 – Головко (23), 4:0 – Комягін (26), 5:0 – Потраченко (44), 6:0 – Комягін (90+3)
Після матчу тренер господарів Олександр Сапельняк зазначив, що зважаючи на певну кількість вікових гравців, у другому таймі вони свідомо не грали на максимум, тому що на початку сезону команда перебуває ще далеко не в найоптимальніших фізичних кондиціях. Тим паче, що 26-го липня вже перший тур чемпіонату.
Володимир Богач, головний тренер “Барси”, сказав наступне:
Ясно, що невдачно оцінюю гру. Нікому не приємно так прогроватаи. Але те, що сталося, те сталося. Треба з чогось починати. На рахунок не треба дивитися. Але в той же час і треба двивтися. Неприємно так програвати. В кожній грі є помилки. Навіть коли перемагаєш. А зараз ще більше помилок було. Треба над цим більше працювати. Будемо працювати. Будемо дома все розбирати. Перша гра у нас 26-го липня, ми приймаємо “Арсенал” Київ. У нас завдання – обігрувати молодь. Це для них все робиться, хай хлопці себе показують. Всі майже наші, вихованці сумського футболу. Я дуже хочу, щоб вони прогресували. Я відчуваю підтримку, мені важливо, щоб хлопці це відчували, умови всі створюються для них. Є всі умови для того, щоб грати і, головне, заграти в футбол.
Також вдалося поспілкуватися із вищезгаданим Віктором Коровіковим, який, підсумовуючи гру, поділився своїми думками:
На першому місці стоїть – отримати досвід. У нас молоді хлопці всі. Дехто дебютував у професійному футболі. Тяжко буде відійти від цієї поразки, але треба зібратися, забути це все. І нам через тиждень знову сюди їхати (1 серпня матч чемпіонату “Мир” – “Барса” – прим. БФ), і треба показати себе з кращої сторони. У мене були моменти. Кращу б реалізацію, не вистачило досвіду, можливо. Команда “Мир” має дуже великий досвід, нам було тяжко. Але могли забити гол, шкода, що не вийшло. Я сам з Києва, вихованець СДЮШОР “Атлет”, перейшов в оренду з ПФК “Суми”, тому що в мене не було практики. А треба грати, я молодий хлопець, треба отримувати досвід. Через це перейшов. В будь-якому разі треба виходити і грати. Забувати на полі про все. Головне, перемагати нам. У нас завдання – кожен матч перемагати. Хоча, звичайно, тяжко буде. Нам тренер перед матчем казав: “Граєте, показуйте себе. Помітять вас, якщо ви будете цього заслуговувати.” Всі хлопці стараються. У нас ще не скомплектований склад, нас приїхало 13 чоловік. Ще будуть дозаявляти хлопців. Я думаю, ми ще будемо показувати гарний результат. Приїдемо сюди, і такого більше не буде.
Що я вам хочу сказати, ось це – справжній футбол. Тут є щось таке особливе, щось від першої миті рідне і атмосферне. Усі ці люди, дідусі і бабусі, які приходять на стадіон в Горностаївці, гравці, які не піжонять, а просто намагаються отримувати задоволення і якісно робити свою роботу. А наша сумська “Барса” – вона ж чудова. Команда, де грають суто українські молоді 20-річні хлопці.
Тому, коли вам кажуть, що в українського футболу немає майбутнього, просто купіть цій людині квиток у Горностаївку на 1-ше серпня, коли “Мир” і “Барса” знову гратимуть тут, хай вона побачить на власні очі, як це зробив я, що український футбол – ось він. Живий і живіший багатьох.
А я тим часом з добровольцями Добровольчого Українського Корпусу під “Сокиру Перуна” і “Тінь Сонця” доїхав до Нової Каховки, звідки найближчий рейс на Херсон мав бути через 2,5 години. Тому ці браві чолов’яги перевезли мене через ГЕС, і доїжджаючи до блокпосту, помітили мікроавтобус, який курсував за маршрутом “Дніпропетровськ – Херсон” , в який я дивом вписався в останній момент.
Їхав і думав, який же він класний, цей справжній футбол.
Володимир Скиба, "Брутальний Футбол"
