Про суворий карантин у футболі або відмовки безвідповідальних та тих, хто зазнає великих збитків

Кожного з нас, хто вважає себе футбольним вболівальником, гніває тема футбольного карантину. Важко залишатися без футболу. Ще важче чекати. Практично всі чемпіонати припинені. Деякі вже прийняли рішення або обговорюють імовірність закінчити турніри з фіксацією в тому чи іншому вигляді підсумкових результатів. Але більшість з ліг, вважаючи пріоритетом збереження здоров'я і людських життів, продовжують при цьому обговорювати варіанти продовження сезону. Їх звичайно можна зрозуміти. Футбольні ліги та клуби зазнають мільйонних збитків, скорочують зарплати, відправляють співробітників у відпустки або взагалі змушені звільняти їх з роботи. Але футбольна даність така, що не можна однозначно сказати, коли буде продовжено сезон і чи буде продовжений взагалі. І така невизначеність згубна для клубів, які не мають можливості грати у футбол, і футболістів, вимушених підтримувати себе у формі та дотримуватися режиму, щоб бути готовими продовжити сезон в будь-який момент.

З іншого боку, лікарі, які з першого дня сумних новин з Китаю попереджали всіх про небезпеку поширення вірусу. Їх рекомендації були й залишаються простими для кожного з нас, а саме носити маски, мити руки та дотримуватися соціального дистанціювання. Все пояснюється необхідністю протидії масовому поширенню вірусної інфекції. Лікарі справедливо попереджають, що без цих заходів медичні системи просто не впораються з потоком заражених, яким може знадобитися екстрена допомога. А крім них медичної допомоги можуть потребувати пацієнти з іншими захворюваннями. Все це може призвести до колапсу медичної системи. І тоді доведеться вибирати між хворими, у яких є шанс для одужання і тими, у кого цього шансу менше.

Багато хто з нас перегортали новини про спалах нового вірусу в Китаї. Спортивні та футбольні чиновники помилково вважали, що його поширення можна уникнути, а, отже, не було потреби у веденні жорстких заходів. Коли вірус вийшов за межі Китаю в лютому, організатори спортивних змагань продовжували рахувати власні гроші, не збираючись витрачати їх на дивні заходи. Адже можна було обмежити відвідування стадіонів, забезпечивши соціальне дистанціювання. Забезпечити постійне тестування гравців, встановити обов'язкове для них правило соціального дистанціювання. Можна на пару місяців подарувати власникам абонементів можливість дивитися трансляцію матчів через інтернет. Безліч варіантів, але всі ці заходи в січні та лютому здавалися всім нам невиправданими. Ліги та клуби з калькулятором в руках обрали в пріоритет інші цілі.

У цей час люди ходили на стадіони без засобів захисту. Люди збиралися у барах, пили алкоголь, співали футбольні пісні. У січні це була цілком звичайна футбольна тусовка. Ніхто не звертав увагу на незрозумілі рекомендації в той момент, коли кількість заражених було мінімальним. Самовпевненість окремих людей була надмірна і замість дисциплінованого дотримання рекомендацій лікарів, як це зробили, наприклад, жителі Китаю, кожен з нас вважав, що має імунітет до звичайного ГРВІ. Тим часом вірус став активно поширюватися, а заходи стримування стрімко посилюватися. Але було вже пізно. Кількість заражених у всьому світі за 3 місяці збільшилася з 80-100 тис. до 3 млн. (тобто більш ніж в 30 разів).

Але будь-які неприємності, навіть ті, про які нас попереджали, завжди приходять несподівано, як сніг взимку. Ситуація змінилася і тепер ті рекомендації, на які багато хто не погодився в лютому стали обов'язковими для всіх у квітні. Різниця тільки в тому, що тепер їх необхідно реалізовувати в повній ізоляції від футболу і пов'язаного з ним прибутку. А вболівальникам, щоб потрапити на футбольний матч тепер недостатньо просто одягнути маску або соціально дистанціюватися.

 Все стало набагато складніше. Вірус розподілений по всіх країнах не рівномірно. Якщо подивитися на динаміку фіксування щоденної кількості заражених, можна звернути увагу, що деякі країни пройшли пік, деякі знаходяться на піку, а деякі тільки починають підходити до нього. Синхронне проведення всіх чемпіонатів в один момент неможливо. А проведення міжнародних ігор в умовах закритого авіасполучення навіть складно уявити. Те, на що не погодилися в лютому, в наші дні стає єдиним виходом хоч скільки-небудь відбити мільярдні збитки.

Так хто ж винен в ситуації, що склалася? Ті, хто вводить необґрунтовані обмеження і позбавляє нас уболівальників можливості дивитися футбол. Або ті, для кого гроші є пріоритетом? Все було в наших руках. Потрібно було просто оцінити ситуацію і вжити необхідних заходів відразу, а не чекати, коли щоденна кількість заражених почне обчислюватися тисячами або десятками тисяч осіб в день. Кожному вболівальнику, як виявилося, потрібно було не вважати себе фахівцем у вірусології, а просто виконати рекомендації. Але кожен з нас дозволяв собі щодня порушувати прості правила до тих пір, поки вони стали законом і за їх порушення не почали карати. Приклад з Китаєм довів, що для забезпечення дисципліни не потрібно виганяти в місто військових, вводити комендантські години, перепустки, штрафи та кримінальну відповідальність за порушення заходів або закривати переміщення між адміністративними одиницями навіть всередині окремої країни. Кожна людина починає розуміти важливість трьох простих правил тільки тоді, коли біда постукала в його будинок. Коли його звільнять з роботи або переведуть в неоплачувану відпустку, коли він почне втрачати великі гроші через обмежувальні заходи або не дай Боже, коли побачить свою близьку людину підключеним до апарату штучної вентиляції легенів. Тільки такі заходи реально працюють. Світ живе з вірусом вже п'ятий місяць і ефективність підходу до розв'язання цієї проблеми вже давно відома. Вибір залишається за кожним з нас. І, обравши шлях, неправильно звинувачувати інших у його наслідках. У всьому цьому винуваті лише Ви самі.

У статті використані матеріали офіційного сайту Англійської Прем'єр Ліги (www.premierleague.com).

Від автора: цей матеріал написаний не тильки для конкурсу "Кубок Карантина". Тому висловлюйте думку у коментарі, та оцінюйте якість матеріалу плюсом або мінусом. Це дуже важливо для розвитку блогу і автора. Крім того не забувайте підписуватись якщо статті блогу вам сподобались.