Colossus Kovalivka. Репортаж з фіналу плей-офф УПЛ за єврокубки
Про заключний поєдинок одного з найбожевільших сезонів останніх років УПЛ і про його головну сенсацію!
Колгоспники, сором УПЛ, сільський футбол і поле для пасовища замість стадіону - це тільки мала дрібка епітетів, яких не цурались диванні експерти на початку минулого сезону, обговорючи перспективи амбітної команди з мальовничого села Ковалівка, що у Васильківському(поки що) районі. При чому, ковалівці не створили прецедент, адже у фіналі Кубку України опинився такий же самобутній(а чи точно само- ?) "Інгулець", а до цього футбольна спільнота вже пару років стежила за прогресом футбольного клубу "Агробізнес"(ще зі старою жахливою емблемою, тією, що була до нової жахливої емблеми). Колос не хапав зірок з неба, але очки набирав досить бадьоро, демонструючи при цьому небанальний, а часом навіть досить цікавий і винахідливий футбол, який на фоні конкурентів давав можливість соромити скептичних експертів, які в своїх прогнозах на сезон відправляли гордих ковалівців у підвал підсумкової таблиці. Ха!
Вчора "Колос" виграв плей-офф за останню путівку в Євросезон!
Після робочого спекотного літнього дня мало подій можуть змусити тебе не їхати додому, щоб прийняти освіжаючий душ і влягтись в улюблене крісло, взявши в руки пульт від телевізора і пляшку прохолодного напою. Для п'яти тисяч глядачів такою подією став фінальний поєдинок сезону УПЛ 19/20 між Колосом та Маріуполем. Ковалівці несподівано впевнено прибили команду з Дніпра, а "азовці" були сильнішими у протистоянні з фаворитом цього "фіналу чотирьох" - Олександрією. Отож, путівку у другий раунд кваліфікації Ліги Європи на "Олімпійському" розігрували ті, кого перед півфіналами вважали за аутсайдерів.
Квитки на матч розповсюджувались декількома каналами. Можна було оформити заявку через офіційний сайт "Колоса", придбати їх у вільному продажі за символічну ціну або ж отримати запрошення на матч.
На вході в чашу стадіону до традиційного огляду речей додалась і перевірка температури. Безконтактний термометр зараз настільки звична річ, що багато хто забуває, що зовсім нещодавно треба було пхати у себе шматок скла зі смертоносною ртуттю всередині для того, щоб поміряти температуру тіла. В основному, все як завжди. За виключенням проходу до місць. Зізнаюсь, на таких ми сиділи вперше, тому сам прохід викликав певні труднощі.
Спочатку, замість того, щоб заходити на трибуни по сходах, треба пройти через адмінбудівлю...
прогулятись всередині і побороти бажання зазирнути в якийсь кабінет по ходу...
...щоб вийти і побачити ось це:
Ні, це цього прекрасного стюарта, хоча він добре виконував свої обов'язки, постійно нагадуючи мені не знімати маску. Але вид перед очима вражає, а лава для запасних Колоса - в якості бонусу! Але про це пізніше.
Біля кромки поля глядачів каналу "Футбол" готує бадьорий Йожеф Сабо. Після гри, повернувшись додому, без здивування прочитав, що трансляція Oll TV знову лягала. Що ж, пощастило, що дивився зі стадіону.
Під час розминки слідкував за запасними ковалівців, Лисенко і Петров виглядають гравцями, які в будь-який момент можуть вийти і підсилити. Якесь нейморвіне футбольне відчуття один одного, захисник дає пас легенді Говерли саме туди, куди треба. Пізніше, у грі, коли вже обидва будуть на полі, ще раз буде можливість захопитись цим взаєморозумінням. Денис Костишин, син головного тренера, любить повозитись з м'ячем, незважаючи на юнацьку ще не дуже міцну статуру. має дуже сильний пас і удар(коли він вийде на поле уже в екстратаймі, стандарти ковалівців виконуватиме саме він), Арні Вільхьяльмссон зосереджений, поглядує на трибуни і хмурить брови. Видно, вишукує порушників масочного режиму.
Ковалівці виходили на фінал, як на вирішальний двобій, під гуркіт барабанів і крики підтримки своїх кулес(чи ковалівчес).
Не зайвими були і язики полум'я оббабіч виходу з підтрибунного приміщення, які теж додавали войовничості і драйву. Хіба важко залишитись рівнодушним і не зарядитись?
Ну а завершала образ картинка Руслана Костишина: невисокий, але міцний і коренастий генерал, який грізно поглядує на суперників і підбадьорює своїх.
Пам'ятаєте скарги динамівських фанатів на Шахтар, коли "гірники" зняли прапор киян з фасаду стадіону? Ковалівці вирішили, що їм ні до чого зайві сварки і дуже оригінально вирішили це питання.
Це, звісно, не сов на поле скидувати, але теж круто, погодьтесь!
По матчу не напишу багато нового для тих, хто знає результат і слідкував за перебігом подій. Обидві команди грали в досить обережний футбол, який супроводжувався боротьбою і великою порцією старання. А ще - технічного браку з боку обох команд. "Азовці" виглядали більш втомленими, ніж живчики з Ковалівки. Колос володів ініціативою, але перетворити її у щось більше не міг. На фоні суперників і партнерів вирізнявся Євген Морозко: здавалось, що для нього не проблема накрутити пару опонентів або втекти від них на швидкості. Пару разів він дуже небезпечно бив - на жаль повз.
Костишин стежив за подіями на полі спокійно, але щойно асистент махнув аут на користь "азовців" в епізоді, який відбувався в метрі від тренера, той вибухнув і побіг висловлювати претензії судді. Арановський попередив керманича "ковалівців" жовтою карткою, Костишин тільки махнув рукою.
Після перерви хід поєдинку не змінився. Команди багато боролись і менше грали у футбол. Хвилині на 55-60 здалось, що Ліга Європи не дуже потрібна ні одним, ні іншим: прагматичний футбол заколисував глядачів. Будильником став класний обвідний удар все того ж Морозка зі штрафного на 69 хвилині - поперечина!
До кінця основного часу Колос виглядав гостріше за опонентів. У лавах "азовців"(майже скаламбурив) виділявся Мішньов, який опускався за м'ячем майже до середини поля, а ще 34-річний екс-гірник Руслан Фомін, який дав декілька спринтів, вдало боровся на другому поверсі і збирав на собі по декілька захисників Колоса. Гостроти намагався додавати і чемпіон світу Віктор Корнієнко, але його потуг було замало, щоб створити щось більше, ніж напівмоменти біля воріт Волинця.
Колос не зупинявся, за 15 хвилин до кінця дев'яностохвлиники Костишин кинув у бій Володимира Лисенка і Вадима Мілька - серце і мотор Колоса. Тренер ледь не по-батьківськи підбадьорював їх пере виходом на поле.
Фінальний штурм воріт "азовців" ледь не закінчився пропущеним для...Колоса. Топалов бив з метрів з десяти, але Волинець зреагував на удар. Три хвилини доданого часу промайнули, як три секунди - овертайми.
Не встигла секунда стрілка зробити п'ять повних обертів, як герой "фіналу чотирьох" Денис Антюх відгукнуся на навіс Лисенка і з допомогою рикошета від голови захисника переправив м'яч за шиворіт Гальчуку. Схоже, журналісти взяли до уваги прохання Костишина не чіпати Антюха перед матчем, а Денис не тренера не підвів: не загубився в ахтирській забігайлівці, а приніс команді успіх!
Ніби й немає за що критикувати Олександра Бабича: кожного року маючи 80% нових гравців під керівництвом, він знаходив сили і можливості робити конкурентоспроможну команду з претензіями на єврокубки. Але футбол його команди не хочеться дивитись, за гравців не болить серце, а в їх успіх не хочеш вірити. Все через боротьбу, стики, поштовхи і фізуху. І всього цього замало. Можливо, Бабич думками був уже в іншій команді з Донбасу?
А Колос біг вперед і скоріше ковалівці були ближчими до другого голу, ніж Маріуполь до першого. Костишин випустив сина і той спочатку пару разів програв боротьбу за м'яч опонентам, банально поступаючись у фізичній міцності. Але потім зумів продертись крізь частокіл захисників і завдати прицільного удару в ближній верхній кут - трохи неточно. Потім небезпечно подавав на дальню штангу - вже впорались захисники.
За декілька миттєвостей до фінального свистка прекрасне небо над "Олімпійським" вибухнуло такою довгоочікуваною зливою.
А потім свисток Арановського сповістив про закінчення поєдинку і ковалівці поринули у заслужений тріумф! Гравці гойдали тренера, вболівльники аплодували гравцям, які створили маленьке диво, а у ВІП-ложі стадіону приймав вітання президент Андрій Засуха, якого першими з перемогою привітали Андрій Павелко і легендарний Олег Блохін!
Після матчу Костишин прийматиме вітання і на запитання журналістів про очікування від дебютного сезону в УПЛ чесно відповість, що він не ідіот і навіть не міг уявити перед стартом сезону, що Колос буде в єврокубках, проте відзначить очевидний прогрес своєї команди. Ковалівці святкуватимуть історичний тріумф, Бабич подасть у відставку, а розлючені диванні експерти і гейтери Колоса вимагатимуть перевірити Антюха на допінг.
Незмінним буде той підсумок, що цей сезон був одним з найцікавіших і найгостріших за останні пару років. І цей формат, з шістками і плей-офф, виглядає максимально вдалим і таким, що підходить нашому футболу на найближчі пару років. Однак, вже з нового сезону ми повертаємось до класичного чемпіонату з 14 командами на два кола. Чи не це поспішне рішення - покаже тільки час. Але вчора найсильнішим бажанням було насолодитись успіхом молодої команди з села, яка змогла втілити казку в життя і довела, що немає маленьких команд, а є великі серця, не потрібно ділити футбол на сільський і міський, не можна бути снобом.
Ну і наостанок...
Вважається, що статую Колоса Родоського на честь бога сонця Геліоса возвели вдячні жителі одноіменного острова, вважаючи того своїм заступником, який допоміг їм вистояти осаду війська Антигона Одноокого на чолі з його сином - "завойовником міст" Деметрієм І. Однак проводячи аналогію зі вчорашнім поєдинком на напівпорожньому НСК "Олімпійському", однозначно приходиш до висновку, що в цій історії величну статую збудували ще до двобою з морським загарбником. У сучасних реаліях пам'ятники возводять собі ще за життя. А для того, щоб створити під боком репліку "Чуда світу", зовсім не потрібно продавати трофейну зброю після виграної війни.
Врешті-решт, яка різниця, хто володіє командою: міський олігарх чи син сільських феодалів. Якщо іграшка набридає власнику - її викидають. Якщо футбольний клуб перестає тішити твоє его - клуб зникне, а на його місці буде щось інше. Важливо радіти емоціям, які отримуєш тут і сьогодні. А якщо ці емоції зникнуть тоді, коли власнику футбольного клубу набридне грати у бога - що ж, на те вона і воля божа.
Фото для прев'ю взято з офіційного сайту ФК Колос
