Перші українські легіонери, які феєрили ще під час війни
В червні 1944-го року війська союзників висадилися у французській Нормандії. Ця грандіозна військова операція дозволила відкрити Другий фронт, звільнити Францію та почати наступ на Німеччину. Через декілька років після війни, також у Франції, висадився український футбольний десант, який зміг завоювати серця місцевих футбольних фанатів
Блог «Більше ніж гра» – про захоплюючі футбольні кар’єри двох львів’ян.
В червні 1944-го року війська союзників висадилися у французській Нормандії. Ця грандіозна військова операція дозволила відкрити Другий фронт, звільнити Францію та почати наступ на Німеччину.
Через декілька років після війни, також у Франції, висадився український футбольний десант, який зміг завоювати серця місцевих футбольних фанатів. Він складався з двох львів’ян – Остапа Стецьківа та Олександра Скоценя.
Остап Стецьків народився 1924-го року у Львові, та в 15 років почав грати в футбол за юніорську команду спортивного товариства «Україна». Спочатку він зайняв позицію воротаря, але в одному з матчів Остапа через травму пальця руки перевели на позицію півзахисника, на якій він і провів всю свою футбольну кар’єру.
В 1943-му році Остап Стецьків вступає до дивізії «Галичина», де грає за дивізійну команду. Після капітуляції Німеччини він опиняється в італійському таборі для полонених. 1946-го Остап, вже будучи вільною людиною, почав грати за команду «Україна» (Зальцбург), а незабаром у німецькому професійному футбольному клубі «Фенікс» (Карлсруе).
1948-го року Остап переходить до бельгійського клубу «Олімпік» (Шарлеруа), а вже через кілька місяців до французької «Ніцци», де грає до 1950 року. Ставши ключовим грацем команди, його одразу запрошує до себе гранд французського чемпіонату – «Ліон», де українець стає лідером команди та виграє з нею чемпіонат країни.
Та восени 1952-го Остап Стецьків емігрує до Канади, де вже проживала родина його дружини. «Ліон» пропонує українцю надзвичайну суму контракту – 500 тисяч франків, але до Європи він більше не повернеться.
В Канаді Остап грав за та клуби «Україна» (Торонто) та «Монреаль», а також за деякі американські клуби. Наприклад, за славнозвісний «Філадельфія Юкрейніанс». В активі українця навіть є один матч та один гол за збірну Канади з футболу.
Після закінчення футбольної кар’єри він до останніх днів життя був головою спортивного товариства «Україна» в Торонто. Велика заслуга Остапа в організації музею футболу, в якому нараховується більше 700 світлин, які відображають історію львівського та канадського футболу.
Біографія Олександра Скоценя вельми схожа на біографію Остапа Стецьківа. Народився у Львові 1918-го, з 13 років починає грати за юнацьку команду львівського «Тризуба», а вже в 16 стає гравцем першої команди та її лідером Ще через рік Остап грає за львівський ФК «Україна».
В 1939-му році вже нова радянська влада відправила делегацію з галицьких спортсменів до Києва для «обміну досвіду з колегами». Серед цієї делегації був і юний Олександр, перспективність якого одразу примітили. Після повернення до Львова вдома його вже чекали співробітники НКВС. Так Олександр Скоцень примусово став гравцем київського «Динамо», у складі якого до війни встиг зіграти 13 матчів та забити 4 голи (один з яких на виїзді московському ЦСКА).
Наступного року львів’янин був одним із кращих в «Динамо», але почалась Друга світова війна. Багато футболістів пішли на фронт, а Олександра арештувало НКВС за підозрою в націонал-буржуазній діяльності. В ті часи такий вирок міг закінчитися навіть розстрілом, але за українця вступився чекіст, який був куратором «Динамо».
в 1941-му Олександр Скоцень повертається додому в окупований Львів та грає у своєму рідному ФК «Україна». Тим часом фронт котився на захід і сім’я Олександра, боячись репресій радянської влади, емігрує до Словаччини, де він сам встиг пограти за місцевий СК «Жиліна».
Після Словаччини доля закинула Олександра до Австрії в табір для біженців. В Австрії українець починає виступати за команду «Україна» (Зальцбург), а ще через рік за спортивне товариство «Україна» вже у Німеччині. В 1946-му році «Україна», капітаном якої був Олександр Скопець, громить місцеві німецькі клуби (навіть мюнхенську «Баварію» з рахунком 5:0, яка до війни була чемпіоном Німеччини).
Чудова гра українця вразила менеджерів французської «Ніцци» і в 1948-му році він та Остап Стецьків стають її ключовими гравцями. Але, якщо Остап через рік вирушив до «Ліона», то Олександр залишився в «Ніцці» до 1950-го року, зіграв за неї 48 матчів, забив 23 гола та визнавався кращим футболістом Франції.
В 1950-му році він, як і Остап Стецьків, вирушив до Канади, де грав за ФК «Україна» (Едмонтон) та «Філадельфія Юкрейніанс».
В Канаді Олександр став першим українцем, який був удостоєний нагороди за високі спортивні досягнення та джентельменську поведінку на футбольному полі – Кубка Голланда.
