«Карате як філософія і метод виховання». Три історії одного з найбільших спортивних клубів України

У 2019 році один із найуспішніших клубів карате в Україні святкував свій 25-тирічний ювілей.

Спортивний клуб кіокушинкай карате «Канку» (назва клубу походить від одного з видів ката кіокушинкай карате) – це не просто клуб. Це своєрідний мікросвіт, в якому всі спортсмени знайомі один з одним. У переважній більшості – ще з дитячих літ.

Автор тексту, Тарас Лебідь, теж був залучений до спільноти СК «Канку»: впродовж 12-ти років займався у сенсея (віднедавна – шихана) Сергія Асхатовича Мутіна.

Персональна Легенда СК «Канку»: передмова

З часу, коли Сергій Мутін лише розпочинав тренерську діяльність і роботу з клубом, багато що змінилось. Найменше, що спадає на думку – семпай Мутін, у якого ми разом із моїм рідним братом Арсеном починали тренуватись, став шиханом, а спортивний клуб «Канку» з одного залу на Сихові «виріс» до одного із найбільш популярних спортивних клубів усього Львова.

Звичайно, що саме ця історія (бразильський письменник Пауло Коельйо на моєму місці обов’язково написав би Персональна Легенда) стала мотивацією для колишнього спортсмена та володаря першого дану написати розлогий матеріал про рідний клуб. Тим паче, що нещодавно «Канку» відзначав свій ювілей, тож випала прекрасна нагода втілити задум у життя.

За словами Сергія Мутіна, Сихів (найбільший мікрорайон міста Львова – Т. Л.) сьогодні повністю окупований СК «Канку». У хорошому розумінні слова. На думку президента клубу, кожен п’ятий сихівчанин займався карате в одному зі спортивних залів «Канку». За 25 років клуб виростив близько 100 кандидатів в майстри спорту, 23 майстрів спорту та 9 майстрів спорту міжнародного класу. Нещодавно звання МСМК отримав і один з героїв цього нарису.

Про клуб розповіли його засновник – заслужений тренер України, майстер спорту України, бранч-чіф СК «Канку» Сергій Мутін, а також топові спортсмени клубу. Це Юрій Дума – майстер спорту України, багаторазовий чемпіон України у розділі куміте, чемпіон України у відкритій ваговій категорії (2019), учасник XII-го Абсолютного чемпіонату світу в Японії (2019), та Ярослав Ковальчук – майстер спорту міжнародного класу, багаторазовий чемпіон України та Європи у розділах ката і куміте.

Ка(ра)тист

Ярослав Ковальчук почав займатися карате у шість років. Його шлях сягає ось уже цілих 15 років. Окрім занять з карате, Ярослав навчається у Львівському державному університеті фізичної культури на четвертому курсі.

Зі самого дитинства Ярослав ледь не на всіх змаганнях займав перші місця у розділі ката. Каратист каже, що не веде ліку кубкам і медалям. Принаймні, допоки не завершить спортивної кар’єри.

– Рахувати нагороди – це погана прикмета, – з усмішкою каже він.

На фото: Ярослав Ковальчук – чемпіон Європи у розділі ката серед хлопців U22. Кєльце (Польща), 2017 рік (тут і надалі, якщо немає примітки – фото з відкритих джерел)

Здавна в кіокушинкай карате співіснують 2 розділи, у яких проводяться змагання: куміте – поєдинки, та ката – систематизовані технічні вправи.

Ще змалку Ярослав відзначався успіхами саме у розділі ката. Відтоді він і почав заглиблюватись у суть технічних вправ. Попри формальність, техніка у кіокушині має і прикладне застосування. У карате навіть існує термін «бункай» – практичне значення сукупності технічних елементів. Таким чином, елементи ката можуть бути застосовані і в реальному житті, якщо конфлікту уникнути неможливо.

Попри успіхи на внутрішній арені, перші міжнародні форуми для українського спортсмена не були такими ж успішними.

Тим не менш, саме під час третьої спроби спортсмен зумів досягти найвищого результату – у 2016 році він посів перше місце на чемпіонаті Європи серед юніорів у розділі ката.

Ярослав згадує, що тоді уся збірна команда України гідно виступила на чемпіонаті в Грузії, і як підсумок – посіла перше місце у командному заліку серед юніорів. «Для українського кіокушину – це перше подібне досягнення на чемпіонатах Європи», – ділиться Ярослав.

На наступному чемпіонаті Європи Ковальчук виступав вже у двох розділах - куміте та ката. У Данії каратист знову здобув «золото» у розділі ката, а також першу медаль на офіційних міжнародних змаганнях у розділі куміте – 3-тє місце.

Минулоріч Ярослав уперше взяв участь у змаганнях серед дорослих. Хоч на чемпіонаті України судді віддали йому друге місце у розділі ката, втім на першому ж для себе чемпіонаті Європи серед дорослих хлопець здобув золоті медалі. До слова, це перший міжнародний тріумф української збірної з кіокукушинкай карате серед дорослих у розділі ката.

Для Ярослава перемога на міжнародному турнірі такого рівня – це дитяча мрія, яка втілилася в реальність.

– У нашому клубі є багато хлопців, які також виступають у розділі ката і показують класні результати. У нас є такі спортсмени, як сенсей Тарас Гаврилець, семпай Ігор Ступець… Коли вони виступали серед дорослих, а я ще тільки по юніорах, вони виконували більш складні ката. Пам’ятаю, якось дивився на них і думав: “Класно було б так само «крутити», як це роблять вони”.

Слава Богу, мені вдалося проявити себе на чемпіонаті України, а пізніше – перемогти на чемпіонаті Європи серед дорослих і втілити свою мрію, – ділиться власним досягненням каратист.

На фото: Ярослав Ковальчук готується до виходу на татамі у фінальному протистоянні чемпіонату Європи в розділі ката серед дорослих. Вільнюс (Литва), 2019

Поруч зі спортивними досягненнями, Ярослав уже впродовж кількох років навчає основ східного єдиноборства власних учнів. Це три групи, в яких займаються 80 людей. Серед них як діти, так і дорослі: наймолодшим спортсменам – 5 років, найстаршому – 43. До слова, у 43-річного чоловіка є двоє дітей, і вони також тренуються у Ярослава.

Ярослав переконаний, що карате – це насамперед виховання і етикет. На його думку, батьки закладають основу виховання дитини, а тренер її відточує.

– Ми багато розмовляємо з дітьми. Вони повинні розуміти межі того, що дозволено, а що суворо заборонено. Наприклад, поважати старших. Або ж стояти струнко, коли до залу заходить тренер. Саме це є фундаментом, основою карате.

На фото: Ярослав Ковальчук проводить бесіду зі своїми учнями під час змагань

Шао Кан

Юрій Дума почав займатися карате у 13 років. Як каже сам каратист, це досить пізній період для початку професійної кар’єри у спорті.

Каратист займається єдиноборством вже понад 10 років. Серед головних досягнень: здобуття чорного поясу, перемоги на чемпіонатах та кубку України, а також участь на XII-му Абсолютному чемпіонаті світу, який минулоріч відбувся в Японії.

У дитинстві Юра пробував себе у різних видах спорту. Переважно це були командні види: футбол, гандбол, і навіть флорбол… Але в один момент все змінилось.

– Брат якось сказав: “Спробуй зайнятися бойовими мистецтвами”. Пам’ятаю, після прогулянки йшов додому і побачив оголошення. Так я прийшов до свого тренера, так все й почалось, – розповідає учасник XII-го Абсолютного чемпіонату світу в Японії.

На фото: Юрій Дума (посередині) разом із легендами кіокушинкай карате – японцем Норічікою Цукамото (Norichika Tsukamoto) – ліворуч, та болгарином Валерієм Дімітровим (Valeri Dimitrov) – праворуч. Фото з архіву спортсмена

На початку свого шляху Шао Кан (саме таке прізвисько Юра отримав в дитинстві від своїх друзів) ніяк не міг досягти результату на змаганнях. Тим не менш, Шао Кан – це найсильніший персонаж легендарної серії відеоігор Mortal Kombat, тож хлопець не опускав рук на шляху до своєї мрії. Завдяки наполегливій праці в стінах доджо Шао Кан здобув такий бажаний результат.

Впродовж спортивної кар'єри у хлопця були дві довгі перерви, кожна з яких тривала приблизно по півроку. У молодих каратистів (та й у каратистів взагалі) таке трапляється: тут і спортивні травми, і сумніви щодо того, чи карате це дійсно та справа, за яку варто викласти велику частину своєї життєвої енергії. Здоров’я – в тому числі.

Під час тих перерв спортсмен думав, що вже ніколи не повернеться у карате. Проте завжди повертався.

Сам каратист ділить свою спортивну кар’єру на дві частини: «до» і «після».

– До чорного поясу – це була сіра смуга. На обласних змаганнях я займав перші місця, втім як тільки виходив на татамі в чемпіонаті України – друге-третє місце. Ніяк не міг пройти через цей бар’єр.

Все, що було до чорного поясу, – це був незрозумілий шлях мого руху як спортсмена. Старався, тренувався, мав дитячі амбіції стати чемпіоном. Я не розумів як це зробити, куди себе діти... Багато чого не виходило, інколи здавали нерви, декілька разів кидав заняття. Ніяк не міг визначитись, що робити далі.

Коли я здав на чорний пояс – я зрозумів, скільки часу йшов до цього і скільки сил витратив для того, щоби здобути цей пояс. Я зрозумів, що потрібно продовжувати. Саме після цього почав вигравати на серйозних турнірах, – ділиться власним спортивним досвідом багаторазовий чемпіон України з кіокушинкай карате.

Після того, як Юра здобув чорний пояс – результати говорять самі за себе. Ось лише підсумки за 2019 рік: перемога у кубку України, перше місце на чемпіонаті України, «золото» на чемпіонаті України в абсолютній ваговій категорії. До речі, тріумф в «абсолютці» дав Юрі путівку на XII Абсолютний чемпіонат світу, який відбувався в Японії (за посиланням – відео-представлення українського спортсмена до Абсолютного чемпіонату світу в Токіо).

На фото: Юрій Дума (в центрі) – переможець чемпіонату України в абсолютній ваговій категорії. Київ, 2019

На думку Юри, саме карате зробило найбільший внесок у вихованні та становленні його як спортсмена, так і особистості.

– До 8-ми років я жив з батьками. Потім мама й батько розлучилися. Мама цілими днями на роботі, брат був підлітком, тож вдома з’являвся рідко. По суті, я жив сам.

Після того як я пішов на карате, мій тренер, Тарас Доліновський, став для мене другим батьком. Багато в чому я завдячую саме йому. Коли за мною ніхто не дивився – карате мене виховувало.

Сьогодні я треную учнів, маю амбіції відкрити власну справу.

Дисципліна, цілеспрямованість, не здаватися, йти вперед, якщо щось не виходить, вставати й наполегливо працювати далі – це напевно те, що дало мені саме карате.

На фото: Юрій Дума зі своїми учнями

Сенсей

Сергій Асхатович Мутін – творець і засновник спортивного клубу «Канку» – практикує кіокушинкай карате майже 30 років. Сам клуб, який Мутін створив у 1994 році, існує вже впродовж цілого покоління – 25 років.

На фото: Сергій Мутін – президент спортивного клубу кіокушинкай карате «Канку»

Сергій Асхатович почав займатися карате до розпаду Радянського Союзу, коли ще діяла ідеологічна заборона на вивчення та викладання карате. Спочатку Мутін займався шотокан карате, втім після шести місяців тренувань зрозумів – це не його. Згодом товариш запропонував піти на тренування, де практикували інший стиль.

– Якось друг сказав мені: “Є таке карате – сильне, потужне, повноконтактне… Там мій знайомий займається. Давай підемо туди?..”.

Так ми пішли на перше тренування. Мені було тоді 15 років.

Як мене віддухопелили тоді, пам’ятаю!..(сміється) Без протекторів, без нічого! Було дуже, дуже складно. Таким було карате в той час.

Так розпочинаються історія і шлях Сергія Асхатовича Мутіна у кіокушинкай карате.

Свою тренерську діяльність Мутін розпочав у «лихі 90-ті», у вісімнадцять років. На перше ж тренування до нього прийшло понад 80 людей, так що у залі навіть не вистачало місць для всіх охочих. Для порівняння, сьогодні загальна кількість учнів у доджо Мутіна (це 6 тренувальних груп) сягає 150 осіб.

– Зрештою, на друге тренування до мене прийшло 50 людей. Минуло ще одне тренування – залишилось 30 учнів. Ось так усе починалось, – згадує Сергій Мутін старт тренерської роботи.

Тим не менш, інструктор не розглядав власне майбутнє у ролі тренера надто серйозно. Те, що наставництво – це його життєве покликання, тренер зрозумів тільки згодом. Зрештою, питання чи варто продовжувати займатися тренерською діяльністю вирішилося доволі банально.

– Перша моя освіта – технологія обробки деревини. Вчився я добре, отримав червоний диплом. Це був 99-ий рік, ще існував розподіл.

Пам’ятаю, приходжу тоді з дипломом до відділу кадрів на одну з фабрик. Нас розподіляють. Мені кажуть: “Гаразд, можете виходити на роботу”. Я питаю: “А яка заробітна платня?.. ”. І вони мені називають суму, яка була вп’ятеро нижчою за те, що я заробляв будучи тренером.

Не хотів витрачати свою енергію і сили на незрозуміло що. Саме з цього моменту я чітко сфокусувався на карате, – ділиться сенсей.

Упродовж років невпинного ритму тренерської роботи Мутін зрозумів, що один із найтяжчих досвідів для будь-якого вчителя – це момент, коли учень вирішує змінити траєкторію. Особливо тоді, коли покладаєш великі надії та сподівання, вкладаєш частинку себе і своїх знань у спортсмена. І, звісно ж, свій найцінніший ресурс – час.

Тренер каже, що з роками такі моменти сприймаються легше. Адже найголовніше для вчителя – це розуміння, що кожна людина має право на власний вибір.

– Це схоже на стосунки дітей з батьками. Є навіть така приказка: син у твоєму домі – це гість; ти мусиш його нагодувати, напоїти, навчити… І відпустити у світ. Так само й тут.

Наше завдання як тренерів – це навчити своїх учнів жити дещо інакше, привідкрити завісу для іншого життя. Розуміння цього приходить лише з віком.

Разом з тим, дуже часто ми стаємо заручниками власних амбіцій. Думаємо, що люди, які прийшли до нас, повинні втамовувати наші амбіції. Насправді ж – у житті все набагато складніше, – ділиться думками сенсей.

У минулому році сенсей Мутін пройшов атестацію на 5-ий дан у Японії. Він успішно здав технічний іспит, а разом з тим удостоївся і вищого звання. Відтепер учні Мутіна називають його шиханом (у перекладі з японської – «старший інструктор» – Т. Л.). До речі, Сергій Мутін – один із довгоочікуваних шиханів українського «шину».

Втім, каже шихан, здобуття почесного титулу стало радше формальним підтвердженням професійної кваліфікації, ніж самоціллю.

– Мені не потрібне звання. Мені потрібно, щоб люди знали: якщо вони віддадуть своїх дітей до одного із тренувальних залів СК «Канку» – їхні діти потраплять до майстрів своєї справи. Для мене це набагато важливіше, – говорить заслужений тренер України.

На фото: Сергій Мутін під час щорічних показових виступів на Ярмарку спорту у Львові. Фото: Євгеній Кравс

Для шихана, карате – це не просто один із видів спорту. Це практична філософія, яку людина мусить втілювати у повсякденному житті, аби бути лідером і вести за собою інших.

– Карате спонукає працювати над собою. Карате змушує тебе ходити з рівною поставою, дивитися вперед, зобов’язує показувати приклад іншим. Те, що дозволяється одним, не завжди може бути дозволено тобі.

Я б сказав, каратист – це певний ранг. Якщо ти займаєшся цим єдиноборством, ти маєш бути офіцером. Звання офіцера має конкретний, визначений перелік якостей.

Карате – це філософія поваги до старших людей, філософія стриманості. Це філософія обмеження агресії з усвідомленням власної сили. Карате систематизує ставлення до світу, змушує розвиватись не лише фізично, а й духовно та інтелектуально.

...

Шихан вважає, що східні єдиноборства є одним із найкращих видів діяльності для дітей. Так, у дітей зі самого малечку формується здорове бачення навколишнього світу. Це стосується як хлопчиків, так і дівчаток.

Саме цим, духовним і фізичним вихованням молоді (зрештою, як сказав би Пауло Коельйо – куванням і творенням потенційної Персональної Легенди кожної окремої людини), впродовж більш ніж 25-ти років займається Сергій Асхатович Мутін і його організація – спортивний клуб кіокушинкай карате «Канку».