Молодим – дорога. Хто вигравав юніорські «Шоломи»-2013

Роки з чотири тому Новак Джокович казав, що йому не пощастило народитися у часи, коли бал в тенісі правлять Федерер і Надаль. Йому зрештою вдалося перейти на якісно новий рівень, але тепер в пору двадцятилітнім гравцям скаржитись, що їм не пощастило грати у часи Великої четвріки. Тим більше, що ззаду їх уже підганяє нове покоління.

Звісно, високі результати на юніорському рівні нікому не гарантують таких самих високих результатів і в професійному тенісі. За останні 10 років тільки одному гравцю вдалося перемогти на юнацькому та дорослому ТВШ – Енді Маррею. Але ж де тоді шукати майбутніх зірок, як не серед переможців юнацьких мейджорів? Пропоную поближче познайомитися із героями цього сезону.

Нік Кірґіос

Австралійський грек переміг на домашньому шоломі, не віддавши суперникам жодного сету. Найближчим до того, щоб урвати у нього партію, був його суперник по фіналу – інший австралійський грек Танасі Коккінакіс. Але Нік встояв.

Його стиль не схожий на те, що сповідують нинішні лідери світового тенісу. Він атакер чистої води. При зрості 193 сантиметри він чудово подає, а потужний і завжди ризикований форгенд допомагає відносно легко вибивати суперника з корту і тримати свою подачу. Це на собі уже встиг відчути Радек Штепанек, який поступився Ніку у першому колі Ролан Гаррос на трьох тай-брейках. Непросто проти нього було і Давиду Ферреру на ЮСО, але там Ніка вистачило всього на один сет.

Наступного року Кірґіосу буде уже 19. Саме в цьому віці гучно заявив про себе його співвітчизник Бернард Томич. Тож будемо уважно за ним стежити і готуватися до несподіванки від нього вже на АО-2014.

Крістіан Ґарін

Крістіан Ґарін відзначився ще взимку, ставши наймолодшим чилійцем в історії, якому вдалося здобути перемогу у матчі на рівні ATP – йому було всього 16 років і 8 місяців, коли він вибив Душана Лайовича зі змагань у Віна-дель-Мар. У наступному колі він поступився третьому сіяному Жеремі Шарді, але й тут не без бою: перший сет виграв саме Ґарін.

Та все ж свою хвилину слави він отримав на Ролан Гаррос, де вийшов у фінали одиночного і парного розрядів. І хоча в парі з Ніколосом Харрі вони програли, одиночний титул Ґаріну все-таки вдалося здобути.

Але, судячи із нарізок на ютубі, не скажу, що він тащила. Грає не так розкуто та гостро, як Кірґіос, та все ж не закопується на задній лінії, а намагається при кожній можливості іти вперед. Не знаю, як скоро він поб’є свій рейтинговий рекорд (393 місце), але потенціал у нього є.

Джанлуїджі Квінці

Італійці знані майстри грати на ґрунті. У любові до трав’яних кортів когось із них важко було запідозрити. Настільки, що за всю історію Вімблдону жоден італієць навіть не виходив до фіналу, а серед юніорів був тільки один чемпіон – такий собі Дієго Наргізо у 1987. Аж ось – Джанлуїджі Квінці.

Вже у 8 років Джанлуїджі потрапив у академію Ніка Боллетьєрі, а в 13 став наймолодшим гравцем у рейтингу ITF, вигравши 4 турніри поспіль. 1 січня 2013 року він став першим італійцем, якому вдалося піднятися на першу сходинку рейтингу, а вже у липні він здобув найважливішу поки що перемогу у своїй кар’єрі – тріумфував на Вімблдоні.

Та все ж у дорослому турі найкращих результатів він досяг на ґрунті – чотири фінали ф’ючерсів, із яких один переможний, і один парний фінал Челенджеру. Не ризикну сказати, на якому покритті він почувається комфортніше, та все ж перемога на Вімблдоні робить його цікавим об’єктом для спостереження.

Борна Чорич

Борна Чорич – наймолодший з усіх переможців ТВШ цього року – 17 йому виповниться тільки через місяць. Але саме він зараз є номером один у рейтингу ITF, і це цілком заслужено, бо стабільніше за нього не грав ніхто: на перших двох мейджорах він доходив до півфіналів (поступився Коккінакісу в Австралії та Ґаріну у Франції), у чвертьфіналі Вімблдону програв майбутньому фіналісту – корейцю Гайону Чангу, а вже у Нью-Йорку він заслужено здобув титул чемпіона.

На професійному рівні він уже встиг виграти три ф’ючерси, зіграти один матч на турнірі ATP (програв у трьох сетах Зебаллосу в Умазі) та навіть один – у Кубку Девіса. Та не проти абикого, а проти Енді Маррея. За три сети він взяв у британця тільки шість геймів, але у парі розіграшів третій ракетці світу довелося справді попітніти.

У Чорича хороша подача, він добре захищається і намагається рвати ритм, хоча це й далеко не завжди виходить. Серед усіх своїх колег по юніорському туру він мені видається найбільш перспективним, і я готовий закластись, що наступний рік він завершить у топ-150 рейтингу ATP.

І, так би мовити, бонусом ще два юнака, на яких варто звернути увагу. І обоє уже були згадані у тексті. Перший – це Танасі Кокканакіс, який єдиний у цьому сезоні зумів двічі вийти до фіналу на ТВШ. Другий – Чон Хьон, який, будучи несіяним, дійшов до фіналу юніорського Вімблдону, а зараз уже посідає почесне 500 місце у дорослому рейтингу ATP.