Блог Спортивні цікавинки

Іван Пеклін: «Моя дівчина – це моя улюблена «Формула»

18-ти річний український автогонщик поспілкувався онлайн з дітьми зі соціально-спортивної школи Фонду «Реал Мадрид» в Україні, розповів про свій улюблений футбольний клуб, ціль стати чемпіоном  «Формули-1», про заробітки та пояснив, чому досі не має прав на авто. Вийшло досить цікаве інтерв'ю.

Хто такий Іван Пеклін?

Майстер спорту України

Дворазовий чемпіон України

Перший український пілот «Формули-4»

— Як настрій? Як твій карантин?

— Вже трохи сумую за перегонами та за кермом. Та є чим себе зайняти. Є дуже багато справ, виявляється, які можна робити на карантині.

— Що навчився робити під час карантину?

— Жонглювати тенісними м’ячиками.

— Скількома м’ячиками одночасно жонглюєш?

— Трьома. Кожен день тренувався десь два тижні.

— Чому саме жонглювання?

— Це дуже корисна навичка для гонщиків, тому що ми їздимо на дуже великій швидкості. Розганяємось у моїй категорії «Формули» десь до 230 км/год. І на цій швидкості потрібно дуже чітко все контролювати: і педалі, і кермо, і навіть, натискати деякі кнопочки. Це все потребує дуже гарної координації та реакції. Жонглювання дуже допомагає це розвинути. Я давно хотів це зробити, але ніяк не виходило. А тут така можливість, і я її не втратив.

"Щоб дорости до «Формули-1», треба в кращому випадку 4-5 років"

— Сьогодні справді будемо говорити багато про автомобілі, про Гран-Прі, про те, яку хочеш компанію автомобілів представляти. Але для того, щоб ми більше дізналися про цей вид спорту, ти, як профі, розкажи трішечки більше нашим учням соціально-спортивної школи, як ти прийшов в цей доволі серйозний та екстремальний вид спорту?

— Я з самого дитинства захоплююсь автівками. У мене всі іграшки — машини, всі книжки з машинами, мій улюблений мультик — «Тачки». Тому не дивно, що в 7 років я прийшов разом з татом вперше на картинг. І потім дізнався, що є така професія — гонщик, коли ти їдеш за кермом і заробляєш цим гроші. Я захопився цією мрією і почав ходити на картинг. Спочатку на прокатний, потім, в 9 років, я перейшов у професійний спорт. З 9 до 17 років я займався картингом. Став дворазовим чемпіоном України з картингу, а в 17 вже почав переходити у «Формули». У 18 років, минулого року проїхав вже 2 гонки і зараз налаштований проїхати весь чемпіонат в цьому році. Взагалі гонки – це дуже широке поняття: є на асфальті і по бездоріжжю. Я конкретно зараз займаюся кільцевими гонками класу «Формули». Це такі машини з відкритими колесами. Їх кілька різних категорій, тобто «Формула – 1», «Формула – 2», «Формула – 3», «Формула – 4». Та найголовніша різниця між ними – це розмір, швидкість, технології. У «Формулі – 1» майже космічні технології, а у «Формулі – 4» і 3 все трішки простіше. Ми намагаємося потрапити у «Формулу – 1».

— Для того, щоб потрапити у «Формулу – 1», треба пройти 4-ту, 3-тю і другу «Формулу»?

— Так, потрібно швидко їхати і перемагати. Це найголовніше. І отримати запрошення від команди «Формули – 1». Плюс потрібно набрати певну кількість очок за перемоги в чемпіонатах, для супер-ліцензії, яка надає право керувати «Формулою – 1». Звичайна людина не може сісти за кермо і поїхати у «Ф1», тому що це дуже небезпечно.

— Скільки часу може зайняти, щоб дорости до «Формули - 1»?

— В кращому випадку 4-5 років. Приблизно рік на категорію, щоб відразу з першого року виграти чемпіонат, тому що я не маю часу розкачуватись, кататись, їздити 2-3 роки, як це можуть собі дозволити інші пілоти, в яких є великі бюджети і нічого їх не квапить. Тому — рік на категорію, перемога у чемпіонаті.

"Інколи поразка набагато цінніша за перемогу"

— В усіх турнірах, в яких ти брав участь, ти завжди виходив переможцем?

— Ні, звичайно. Не завжди виходило перемагати. Інколи поразка набагато цінніша за перемогу, тому що коли перемагаєш, ти радієш і не робиш аналізу над помилками. А коли програєш, до молекули розкладаєш свою гонку, свої помилки і стан машини, і своє психологічне налаштування, і які помилки робив у пілотуванні на трасі. Потім це все детально розбираєш, аналізуєш, дізнаєшся, де ж помилки і більше ніколи їх не повторюєш, і далі можеш вигравати. Тому я вважаю, що поразка — це корисно.

— Чи було колись таке бажання залишити спорт? Просто сказати все, баста. Достатньо для мене всього того, що я побачив. Чи було таке бажання в тебе?

— Ні, ще було. Я достатньо молодий. Я завжди цим палав і прагув до цього. Я, навіть, не знаю, коли у мене це бажання з’явиться. Я думаю, це буде не скоро, за 30 точно. До 30 я не планую закінчувати.

— Як відбувається взагалі тренування? Ти приходиш на трасу і просто по 9 годин тренуєшся, як інші спортсмени, припустимо, до Олімпіади готуються? Яким чином виглядає спортивний режим пілоту «Формули»?

— У нас по-іншому, тому що в інших видах спорту – це теніс, плавання, футбол, є поле, корт і їх дуже багато. А в автоспорті ми виступаємо на трасах. Вони єдині у світі. Така траса тільки одна, точно такої вже ніде у світі не має. Ми не можемо кожен день їздити на траси й тренуватися. Не виходить, не має можливості. 

В картингу було набагато простіше. У нас у Києві є «Чайка». Ми достатньо часто виїжджали туди й тренувалися. А у «Формулі» у нас в Україні не має ні чемпіонатів, ні нормальної траси, яка дозволила б там тренуватися. Та й «Чайка» не в найкращому стані. Тому поки я в Україні, вдома тренуюся фізично.

У мене 6 днів на тиждень тренування – це велосипед і біг. Я не маю вдома спортивної зали, у мене є кілька тренажерів. На велотренажері я займаюсь мінімум 15 км в день, бігаю, коли гарна погода. Також виконую різні вправи на координацію, на реакцію, наприклад з м’ячиками жонглюю. Мені сестра кидає два м'ячики - я їх ловлю. Теж дуже гарно розвиває реакцію та координацію. Також я виконую різні вправи з гантелями й зі своєю вагою підтягуюся, займаюся на брусах.

Також зараз я збираю свій автосимулятор. Це дуже наближена до реальності комп’ютерна гра. Зараз збираю сидіння, кермо, педалі — все таке ж як у «Формулі», і я зможу тренуватися вдома їздити по трасі. Це зараз дуже популярно, тому що всі змагання скасували чи перенесли. Всі гонщики сидять вдома і тренуються на симуляторах, тому я не виключення. 

Коли починається сезон, я часто виїжджаю закордон і знаходжуся там досить довгий час на зборах і тестах. Тестовий день проходить на трасі. У нас є певна кількість сесій — 5, 4, 3 в залежності від траси. Вони тривають від пів години до години, теж залежить від траси. І ми виїжджаємо, пів години тренуємося. Проїздили, вийшли, сіли з інженерами аналізувати помилки, де можна додати, прискорити. Потім знову виїхали на трасу, і так цілий день.

"Я буду радий виступати за будь-яку марку, але стояти на першому місці подіуму"

— Участь у кожній «Формулі» — це доволі великий бюджет. Це більше сотні тисяч доларів. Де такі кошти можна сьогодні  знайти успішному та молодому пілоту?

— Автоспорт дуже дорого коштує, особливо зараз — за останні 10-15 років ціни виросли в кілька разів. Я переважно концентруюся на результатах. Моя справа працювати, тренуватися і показувати максимальні результати. Мій менеджер — це мій батько, займається фінансами: шукає гроші, обирає, до якої команди краще піти, які спонсори кращі умови запропонують. Того року у нас була велика кампанія з пошуку спонсорів. І наприкінці минулого року ми знайшли бюджет і змогли проїхати дві гонки. Для перших двох гонок у «Формулах» вони доволі дуже успішні. Зараз ми налаштовані їхати на чемпіонат «Формули–4». Скількі це коштує, я не можу сказати, тому що в цьому розбирається мій батько.

— Яку автомобільну марку ти хотів би представляти?

— Це складно.

— Серйозно? Я думала навпаки, що вже точно є фаворит?

— Минулого року я б точно сказав, що це «Феррарі». Мені зараз «Феррарі» дуже подобається, але я не розглядаю 100% тільки їх. Наприклад, якщо «Мерседес» зараз їде швидше і пропонує контракт, то чому б не піти до команди, яка перемагає? Я не можу сказати, що я фанат однієї марки, і я хочу її представляти. Я буду радий виступати за будь-яку марку, але стояти на першому місці подіуму.

— Яка траса подобається найбільше?

— Моя улюблена – це бельгійська траса Спа-Франкоршам. На ній я був один раз на Гран-прі «Формули-1» глядачем поки що. Мені ця траса дуже подобається. З трас, на яких я їздив в реальності, моя улюблена — це малазійська траса Сепанг. Теж траса «Формули – 1», і я дуже швидкий на ній.

— Чи є улюблені пілоти, які для тебе є кумирами?

— Це Міхаель Шумахер і Себастьян Феттель. Я почав дивитися «Формулу–1» у 2010 році, коли як раз молодий Феттель виграв перший свій чемпіонат. Він «покорив» моє серце і я дуже сильно вболіваю за нього.

"Я найшвидший на дорозі. Я й так це знаю"

— Ти азартна людина? Перегони — це дуже високий ризик.

— Так, дуже багато випадків це підтверджувало: і «Формули», і картинг — це все дуже небезпечно. Це приносить емоції, коли їдеш: відчуття свободи, того, що не залежиш не від чого, тільки ти керуєш своєю долею і машиною. Ці емоції перекривають усі страхи. Я дуже сильно це люблю, тому коли їду, я не думаю про страхи, не думаю про те, що можу потрапити в аварію чи щось таке.

— А чи були якісь нещасні випадки?

— Я в картингу зламав руку один раз на перегонах. Це був зимовий кубок в Італії 2014 році. Був день народження мого тата і ми до третьої  години ночі сиділи у лікарні. Потім вранці святкували його день народження з піцою, було дуже весело. Також я кілька разів перевертався. Була ще одна аварія наприкінці 2018 року – це були мої останні перегони в картингу. Я на швидкості 140 кілометрів за годину зачепився колесом в іншого пілота і ми злетіли. Слава Богу, ніхто не перекинувся і ми всі залишилися цілими.

— Чи ти гонщик на звичайних трасах у повсякденному житті? Чи ганяєш так по місту?

— Ні. По-перше, у мене ще не має прав.

— Як це можливо — бути пілотом і не мати прав?

— Це питання мені дуже часто задають. Я закінчив автошколу. Мені залишилось тільки скласти іспити в МРЕВ. Всі мене запитують, навіщо ти прийшов до автошколи, якщо ти гонщик? У нас, у гонщиків, є гоночні ліцензії, які дають нам право виступати на змаганнях. Та з цією ліцензією не можна їздити по дорогах, тому що дорога — це зовсім не спортивна траса. Є інші учасники дорожнього руху, які менш досвідченні, плюс є правила, обмеження швидкості та інше. Я їх не порушую. Коли я їжджу за кермом з татом, то я їду спокійно, тому що адреналіну мені вистачає й на треку. Я не прагну довести кожному на дорозі, що я найшвидший. Я й так це знаю.

— Чим ще ти живеш поза межами «Формули» та траси? Які захоплення?

— Звичайно, у мене є інші розваги. Я дуже люблю готувати. Це моє хобі. Зараз на карантині кожен день дома є час готувати. Я пробую, експериментую. У мене часто в історіях (в Instagram) з’являються фото моїх страв. Коли на перегонах: літак – готель – траса – літак – готель – траса – дім. Шалений графік. Взагалі не має часу щось приготувати. 

Також я дуже люблю теніс. Навіть колись займався аматорським тенісом 4 роки. 

Ще я люблю подорожувати, тому що я постійно їжджу на перегони. І по можливості, коли виходить, я намагаюся не сидіти у номері, а вийти кудись погуляти по місту, подивитися, спробувати кухню, познайомитися з людьми.

Наприклад, у мене був дуже цікавий досвід в Малайзії, мені було вже 18. Я туди поїхав один і так вийшло, що у мене з’явилося кілька днів погуляти. Я поїхав в Куала-Лумпур, піднявся на вежі-близнюки Петронас. Також поїхав за місто, десь кілометрів 70 від столиці, у гори до монастирів. Я люблю подорожувати і пізнавати щось нове, тому що це дуже цікаво.

— Які країни мрієш відвідати?

— Дуже хочу побувати в Японії, тому що там багато трас, які мені цікаві, на яких я хочу поїздити. Також я великий фанат японської їжі та культури. Коли я був у Франції, приблизно місяць тому, зі мною було два японських гонщика і ми з ними гарно спілкувались. Вони мене навіть запросили до себе додому та приготували кілька японських страв. Було дуже смачно. Вони приємні та відкриті хлопці. Ще я хочу поїхати да США.

— Чи потрібна фізкультура для цього виду спорту? Чи робиш  ранкову зарядку?

— Зранку мені дуже тяжко прокинутися, розігнатися, тому я тренуюся зазвичай вдень ближче до вечора. Це період між 3 та 7 дня. Зранку перед сніданком я трішки жонглюю, щоб потроху прийти в себе. Але пробіжка зранку — це не моє взагалі. 

Фізкультура для цього спорту потрібна. Це дуже не просто фізично. По-перше, потрібно тримати і контролювати машину. В моїй «Формулі» не має гідропідсилювача, і це доволі важко. Також на педаль гальма потрібно давати зусиль більше сотні кілограм, для того щоб зупинити болід, це теж дуже непросто. До того ж гонки бувають тривалістю 25 – 30 хвилин, вони, порівняно з «Формулою – 1» дуже короткі, та коли їдеш за кермом, вони інколи тягнуться цілу вічність. 

Також бувають гонки в екстремальних умовах. Наприклад, я їздив і в дощ +2, та за таких умов ти настільки замерзаеш, щр не відчуваєш рук та ніг. Це зовсім не приємні відчуття. А в Малайзії було +38 та 80% вологості та заїзд тривав годину. Твій пульс десь 160-170 ударів за хвилину протягом всього заїзду. Ти їдеш, серце б’ється, виходиш з машини, обливаєшся холодною водою, сидиш і дивишся на пульс, а він шалено високий. Це все дуже не просто. 

Я багато тренуюся для того, щоб у мене не було ніяких помилок чи якихось невірних дій через те, що я вже втомився і не можу показувати свій максимум.

— А чи багато серед твоїх друзів також пілотів? Чи є у тебе своя компанія?

— У мене є кілька пілотів-друзів. Ми з ними їздили на картингу. Так як я вже зараз не гоняю на картингу (вони вже теж деякі завершили їздити) ми з ними вже не суперники і можемо спілкуватися ближче. Звичайно, коли ти на трасі, то забуваєш про всіх своїх друзів. Вони просто суперники і все. Поза трасою ми можемо поспілкуватися. Коли я їздив на картингу, вечорами після гонок ми часто грали у футбол. Це було весело. Але на трасі, як тільки вдягаєш шолом, сідаєш у машину — все, ніяких друзів, нікого не має. Тільки ти, машина, траса і перемога.

"Я проти стріт-рейсінгу"

— Чи брав участь у стріт-рейсінгу?

— Ні. Жодного разу. Я проти цього. Я проти того, щоб ганятися на вулицях, перевищувати швидкість, наражати на небезпеку себе та інших. Я за те, щоб побудували нормальну гоночну трасу, щоб люди приїжджали, платили і каталися на справжній трасі, яка з усіма нормами безпеки і не наражали на небезпеку інших. Якщо хочеться адреналіну, то будь ласка, на трасу і вперед.

— У фільмах про стріт-рейсінг показують, які там «бед бої», котрі мають додатковий дохід і свого роду бізнес.

— Це як реклами цигарок: коли палять, теж виглядають дуже «круто». Це теж саме. Я в цьому нічого гарного не бачу. І якщо хочеться адреналіну, то потрібно його знаходити 100% в інших місцях.

— Чи є у «Формулі» -2, - 3, - 4 траси, які проходять по містах? Чи їздив ти на таких?

— І в «Формулі–4», і в «Формулі–3», і в «Формулі–2» такі траси є. Але я не їздив. В цьому році повинна була відбутися дуже відома гонка по місту По. Там виступають «Формула–3» і «Формула–4». Але через цей вірус гонка у заплановані дати неможлива та її скасували, тому що гонка міська, потрібно повністю перекривати місто, і не завжди там можна провести гонку в інший час. Мені звичайно, дуже прикро, я їздив цю трасу на симуляторі, у мене були виняткові результати. Я чекав цю трасу. Та на жаль, в цьому році я не зможу проїхати цю трасу. Майже в кожній категорії є міська гонка, у «Формулі–4» не у всіх чемпіонатах, тому що «Формула–4» – це національні чемпіонати. Вони по країнах чи кілька країн в одному чемпіонаті. «Формула–3» – регіональна, це по країнах чи по континентах. Тобто є американська, азійська, європейська та світова «Формула–3». Це вже високий рівень. Там вони їдуть дуже відому міську гонку в Макао, це в Китаї. Це найпрестижніша гонка в юніорських «Формулах», і далі вже «Формула–2», вона їздить тільки з «Формулою–1»: у них є дві гонки у містах - в Баку (Азербайджані) і в Монако.

— Коли в перший раз сіли за кермо спортивної машини?

— В 7 років я сів за кермо прокатного картингу, а в 9 років — за кермо професійного карту, який розганявся до 95 км/год.

— Чи цікавитесь футболом? Чи є улюблений гравець?

— Так. Я навіть відкрию секрет. Я займався футболом. Це було дуже давно. Мені було десь 6-7 років. Навіть їздив на аматорські змагання в Крим в Алушту зі своєю шкільною командою. Футбол мені дуже подобається і інколи його дивлюсь. Та, чесно кажучи, в футбол я не дуже граю. На чемпіонаті світу в 2014-му році в Бразилії майже кожен матч дивився. Мені дуже сподобалось. Мій улюблений клуб, якщо український – це «Динамо», якщо іноземний – це «Баварія», а улюблений гравець – це Ар’єн Робенн.

"Потрібно слухати себе, це найголовніше, але розуміти, що ти несеш відповідальність за дії, які ти робиш"

— Скільки ти заробляеш?

— Поки мені ще не платять. У «Формулі» все складно влаштовано. Платять багато у «Формулі–1». Це великі гроші. Зарплати зараз у топ - пілотів приблизно 30-40 млн євро за рік. Це тільки зарплата від команди, не враховуючи спонсорських і ще всіляких призових. Може дійти до 100 млн за рік. Та потрапити туди дуже складно. Ті, хто на шляху, вони або не отримують нічого, або отримують дуже небагато. Та якщо швидкий і в тебе все виходить, то відразу з’являються спонсори, які готові тебе брати на забезпечення і вести у «Формулу–1», для того щоб потім отримувати відсотки від твоєї зарплати.

— Як нашим учням, вихованцям соціально-спортивної школи, розгледіти, відчути себе і зрозуміти, чим вони хочуть займатися?

— Найголовніше, я думаю, це чути себе, свій внутрішній голос, чим ви хочете займатися. Якщо ви хочете займатися футболом, а всі кажуть досить, зав’язуй з дитячими іграми, давай вчись, іди в університет, на роботу. Не потрібно їх слухати. Потрібно слухати себе, це найголовніше, але розуміти, якщо слухаєш себе, то ти несеш відповідальність за дії, які ти робиш. Якщо ти вибираєш грати у футбол всупереч батькам, то потрібно розуміти наслідки, які можуть бути, і готовий чи ти до цього. Я в основному слухаю себе. Звичайно, я прислухаюся до своїх рідних, близьких. Я завжди беру до уваги їх думку, але приймаю рішення сам і потім за нього відповідаю.

— Я так розумію, тобі пощастило, тому що як раз сім’я, батьки підтримують тебе?

— Мені дуже з цим пощастило. Батьки зробили великий внесок в мене не тільки фінансовий: тато присутній на 95% змагань зі мною, особливо, коли я був ще молодшим. Мій найбільший фанат і мене завжди підтримує. І тато, і мама мене дуже підтримують. Часто виступають, навіть, у ролі психолога. Коли я можу хвилюватися перед стартом, ми з ними спілкуємося, мені стає легше, потім я виграю та розділяю цю перемогу разом з ними. Це фантастичні відчуття.

— Тобі подобається Шумахер, Феттель, футбольний клуб «Баварія». Чи можна сказати, що тобі взагалі подобається Німеччина, і чи розмовляєш ти німецькою або іншими мовами?

— Мені дуже подобається Німеччина, німецька кухня, німецькі машини. Це найкращі авто у світі. Я розмовляю німецькою на рівні А2. Я вчив її, тому що планував в 10 класі їхати навчатися до Німеччини в університет. Потім почав далі займатися гонками і зрозумів, що навчатися в Німеччині та займатися професійно автоспортом не вийде. Англійською я спілкуюсь вільно.

— Які українські компанії могли б стати твоїм спонсором?

— Важко сказати. Мабуть, це великі компанії, у яких є великі бюджети. Наприклад, це можуть бути паливні компанії «ОККО» чи «WOG», банки або страхові компанії. Взагалі, я не буду перебирати спонсорів. Якщо хтось буде мене готовий підтримати, я буду дуже радий і з задоволенням буду представляти бренд на світовій арені.

—Де береш мотивацію? Деяким молодим спортсменам її дуже не вистачає.

— То, чим я займаюсь, мені дуже подобається, тому я постійно мотивований. Бувають дні, коли нічого не хочеться робити, і кілька днів я можу бути не в гарному стані. Але потім я згадую, для чого я йду, куди я прагну. А ще буває, що працює чарівний пендель від батьків.

— Він є?

— Звичайно! Коли сильно розпливаюся, батьки кажуть, щоб я збирався і далі працював. Просто згадую, куди я йду, до чого я рухаюсь, чого я хочу досягти – це стати чемпіоном світу «Формули – 1». Скільки потрібно зусиль для цього! Мотивація сама приходить. 

— Чи подобається фільм «Форсаж»? Яку частину готовий дивитися кожного дня?

— Прикольний фільм, але я не можу сказати, що він мій улюблений. Я люблю фільми з більш глибоким сенсом, над якими можна поміркувати. У «Форсажі» мені більше подобається п’ята частина. Там, де вони вкрали сейф на машинах. Це було прикольно.

— Як ти встигав у школі через тренування? Взагалі чи відвідував повноцінно школу? Чи зараз десь навчаєшся?

Зараз я навчаюся в НУФВСУ на спортивного менеджера. Досить успішно. Першу сесію я закрив з кількома трійками, але в мене були й п’ятірки. Я вчуся доволі добре. І я постійно ходив до школи. Її я закінчив з досить високими оцінками. Я здав ЗНО з української мови на 183 бали. Я розмовляю українською мовою. Моя рідна мова російська. Я думаю російською, тому краще можу виразити свої думки.

В дитинстві тато мені казав, що якщо ти не вчишся, ми не займаємось картингом. Тому я мав працювати й на трасі, і поза трасою. Я брав із собою підручники та вчився. Мені досить легко дається вчитися, і мені все вдавалося поєднувати. Зараз в університеті трошки інакше. Я набагато більше став виїжджати, ніж раніше. Мене місяць не було в Україні. Тепер все складніше, та я навчаюся. Я маю намір скласти всі іспити і закінчити університет.

«Формула–1» – це мое покликання

— Коли зрозумів, що «Формула–1» – це покликання душі?

— З самого дитинства, коли почув про професію гонщика. Потім почав поглиблюватися в це, цікавитися, читати, дивитися «Формулу–1». Мабуть, з 2010 року, як я почав її дивитися — це стало моїм покликанням.

— Чи є тебе дівчина?

— Зараз немає, тому що я дуже багато подорожую, я дуже багато тренуюся. Звичайно, дівчата не витримують це і кажуть – «Ти мені мало часу приділяєш». Зараз моя дівчина – це моя улюблена «Формула».

— Чи є друзі знаменитості? З ким знайомі з українського шоу-бізу?

— У мене поки не має знайомих у шоу-бізнесі. Я не часто з’являюся на світських вечірках, точніше, я в принципі на них не з’являюся. Я більш зайнятий роботою і на трасі, і поза трасою. Поки що мене не запрошували на різні заходи. Я думаю, в майбутньому це буде.

— Чи хотів би взяти участь у «Танцях з зірками»?

— Я дуже погано танцюю. Мабуть. Але потрібно буде навчитися танцювати спочатку.

— Яку музику слухаєш?

— Різну. Я меломан. Я люблю і рок, і важкий рок, і дуже легкі пісеньки, які зараз модні в Америці, в Європі, які можна просто поставити і вони на фоні грають. Також я люблю слухати американський, російський хіп-хоп. Подобаються українські деякі пісні. Мені дуже подобається Христина Соловій. Дуже люблю її пісні. Мій плей-лист великий і там зовсім різні стилі музики. 

— Які плани сьогодні на вечір? Як буде проходити твоя субота?

— Я зараз піду покручу велосипед, потім побігаю та приготую щось смачненьке. А ввечері подивлюсь якийсь гарний фільм та почитаю книгу перед сном.

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья