Коли одна кров тече в одному напрямку

Що потрібно зробити футболісту, аби привернути увагу вболівальника, бути впізнаваним та можливо трішки популярнішим за інших? Звичайно, можна красиво грати у футбол, забивати багато голів, ловити м’ячі чи бути стіною у захисті. Можна привернути до себе увагу зовнішністю. Наприклад, екстравагантною зачіскою. Ще один спосіб – проходити тернистий кар’єрний шлях у футболі разом зі своїм братом. Так, ви все правильно зрозуміли. Погодьтеся, що граючи у якомусь клубі з братом, плюс ще й якщо ви близнюки, на вас буде приділятися більше уваги, ніж на інших. А ціни вам не буде, якщо ви зумієте стати лідерами команди. Все, тоді публіка ваша. Схема дуже цікава, але не все так просто. Далі я вам розповім на прикладі, чи багато український футбол має братів, які грають саме у одній команді. Хто вони, у яких клубах грають та як починався їх футбольний шлях?  Все це далі! Одразу попереджаю,що я зібрав лише гравців професіональних клубів. Тобто команд УПЛ, Першої та Другої ліги.

1) Роман та Віталій Кузіви (ФСК «Буковина»)

Отож, почну із нижчого дивізіону. Саме там виступають двоє молодих та дуже перспективних хлопців – брати-близнюки Роман та Віталій Кузіви. Пересічному вболівальнику розрізнити за зовнішністю їх дуже важко. Рятують лише ігрові номери на футболках. Наразі футболісти є гравцями «Буковини», котра відверто кажучи, осоромилася минулого сезону у чемпіонаті, посівши останнє місце. Роман та Віталій є моторчиками чернівчан. Володіють чудовою технікою, відмінною швидкістю та футбольним інтелектом. Саме від них потрібно чекати найбільшої небезпеки для суперника. Переважно це точні простріли у штрафний майданчик та передачі на форвардів, адже того вимагають їхні позиції на полі. Роман – лівий крайній захисник, а його брат – правий півзахисник, котрий може зіграти і оборонця. Зараз такі гравці для нестабільної «Буковини» - просто знахідка.

Перехопити хлопців чернівчанам вдалося у стрийської «Скали» - клубу, який виховав спортсменів. Спочатку грали у дитячо-юнацькій футбольній лізі, потім у чемпіонаті U-19 Української Прем’єр Ліги, а згодом підписали контракти вже з головною командою. Сподіваюся, що брати Кузіви не загубляться у дорослому футболі та будуть підніматися все вище та вище. Адже потенціал для цього є.

2) Тимофій і Антон Брижчуки (ФК «Нива» Вінниця)

З нового сезону свій дует братів з’явиться і у вінницької «Ниви» – ще одного представника Другої ліги. Брати (цього разу не близнюки) Тимофій та Антон Брижчуки з дитинства мають спільне захоплення. І ось зараз, футбольна доля склалася так, що вони будуть разом виступати за клуб зі своєї рідної Вінниці. У цьому місті все і починалося. Старший Тимофій у віці 12 років почав грати за «Ниву» у чемпіонаті ДЮФЛУ. Потім недовго пробув у академії донецького «Шахтаря», після чого знову повернувся до Вінниці. У 2013-у підписав перший професійний контракт із «Севастополем». Там він виступав лише за юнацьку та молодіжну команду, а після анексії Криму, таки знову повернувся до рідного міста. Погравши трохи за аматорський клуб «Вінниця» у чемпіонаті області та аматорському чемпіонаті України, потрапив до київського «Арсеналу». Далі був «Кристал», «Нива», «Миколаїв» та знову «Нива». Кар’єра у Тимофія склалася так, що у який клуб він би не перейшов, його завжди повертало додому. У одному з інтерв’ю хлопець й сам підмітив, що це вже стало традицією. 

Його молодший брат Антон відомий вболівальникам своїми виступами за херсонський «Кристал». Там він був гравцем основного складу, але цього року вирішив перебратися до брата. Чи зможуть хлопці допомогти «Ниві» пробитися до Першої ліги та чи під силу їм стати лідерами команди, побачимо вже у новому сезоні.

3) Микола та Іван Когути (ФК «Агробізнес»)

Продовжуємо наш огляд, заглядаючи у наступний дивізіон – Першу лігу. Двох майбутніх зірочок має у своєму арсеналі «Агробізнес» з Волочиська. Брати-близнюки зуміли привернути до себе увагу цього клубу ще на аматорській першості, коли виступали за чортківський «Кристал». Вдало зігравши два матчі проти «Агробізнеса», хлопці отримали запрошення від керівників волочиської команди та підвищення у вигляді Другої ліги. Але з чого все починалося? Два майбутніх таланти є родом із міста Зборова Тернопільської  області. На рідній землі, у Тернополі, брати починали робити свої перші кроки у футболі. Навчаючись в Тернопільському педагогічному ліцеї спортивного профілю, виступали за міську ДЮСШ з футболу у Дитячо-юнацькій футбольній лізі. Потім вдалося пограти за золочівський «Сокіл» та «Ниву» з Бережанів. 

Тернопільські ЗМІ називають Миколу та Івана одними з кращих вихованців тернопільського футболу. І це дійсно так, адже їхній прогрес з року в рік неможливо не помітити. Зараз ці двоє, завжди із посмішкою на обличчі парубки, виборюють своє місце у складі «Агробізнеса» у Першій лізі. Крім того, 21-річні футболісти є гравцями студентської збірної України та студентської команди Тернопільського педуніверситету. Миколу та Івана, як і братів Кузівів, дуже важко розрізнити за зовнішністю. На питання журналістів: «Як же вас розрізняють у команді?», хлопці відповідають: «Спочатку були певні проблеми з цим, не могли нас розрізнити, але з часом ситуація покращилася. Партнери вже впізнають нас. Коли грали на аматорському рівні, то перший тайм грав я, а другий Микола. Ніхто не помічав цього. Одного разу скористалися своєю схожістю і в «Агробізнесі». Усі ми сподіваємося, що Іван та Микола скористаються і своїм шансом у Першій лізі, адже можливо, з такою грою, хтось із клубів УПЛ покладе на них око.

 4) Борис та Григорій Баранці (ФК «Рух»)

Наступних героїв теж дуже важко розрізнити хто є хто, але головна їхня відмінність від попередніх у тому, що ці футболісти вже не молоді і не перспективні. Мова йде про 32-річних братів-близнюків Бориса та Григорія Баранців. Цього сезону вони оголосили про завершення кар’єри, виступаючи за винниківський «Рух».

Цікавий факт, що у своїй кар’єрі футболісти переходили тільки у клуби західної України (+ «Оболонь»). Народилися у Львові, є вихованцями ДЮСШ «Карпати» (Львів). Баранці завжди рухалися вперед по футбольній стежці лише разом. За 16 років спортивної кар’єри встигли пограти за багацько клубів України. Але найбільше запам’яталися вболівальникам, скоріш за все, виступами за ФК «Львів». У їхньому активі за цю команду більше 100 матчів. Попри те, що брати завершили професійні кар’єри, з футболом вони ще не прощаються. Вже відомо, що у новому сезоні Баранці стануть тренерами клубної академії «Руху».  До слова, за час виступів Бориса та Григорія у Винниках, одного сезону можна було спостерігати аж за двома дуетами братів у цій команді. Мова йде ще про Василя та Івана Білих, котрі недовгий час грали разом у одній команді. 

5) Денис та Артем Фаворови (ФК «Десна»)

Якщо ви вже втомилися читати, не хвилюйтеся, ми вже на фінішній прямій. Адже на черзі найвищий дивізіон України – УПЛ. Тому наступних наших героїв якщо ви добре і не знаєте, то те, що чули про них – стовідсотково. Брати Денис та Артем Фаворови вперше у своїй кар’єрі зустрілися разом у одному клубі. Все через вік - Денис старший за Артема, тому свій футбольний шлях почав раніше. У віці 13-и років почав грати на рівні ДЮФЛ за київське «Динамо». Потім перебрався до столичного «Арсенала», згодом підписавши перший професійний контракт. Також грав за «Славутич», «Полтаву» та «Черкаський Дніпро». У 2016 році став гравцем чернігівської «Десни», де й по цей час є лідером команди. Попри свою позицію (захисника) Денис має високу результативність. Дуже часто підключається до атак та має добрий удар головою.

Його брат Артем – також вихованець школи київського «Динамо». Але заграти там не вдалося, тому хлопець вирішив шукати кращої долі у інших клубах України. У його активі виступи за «Чорноморець-2», «Оболонь-Бровар», «Зірку», а також датський «Вайле». Артем грає на позиції півзахисника, володіє хорошою технікою, швидкістю та ударом. Тому трансфер у «Десну» до брата є цілком зрозумілим рішенням та безумовно підсиленням складу для чернігівців.

6) Євген та Геннадій Пасічі (ФК «Олімпік»)

Завершуємо наш огляд 25-річними півзахисниками «Олімпіка» Євгеном та Геннадієм Пасічами. Брати-близнюки є зірками у своїй команді, перш за все через їхні ефектні голи. Шлях до УПЛ починався у Кам’янському – міста, з якого родом хлопці. Виступали за місцеві «Енергоюніор» та «Інтер» у ДЮФЛУ. У 17-річному віці підписали перші професійні контракти із «Дніпром». Заграти у такому іменитому клубі не вдалося. Через чотири роки перейшли у «Нафтовик-Укрнафту» із Охтирки. У складі цієї команди хлопці були справжніми зірками та улюбленцями місцевих фанатів. Їхню яскраву гру помітив рівненський «Верес», котрий якраз збирався в УПЛ. Так Євген та Геннадій дебютували у найвищому дивізіоні країни.

Зараз брати продовжують підкорювати Прем’єр лігу, впевнено закріпившись у донецькому «Олімпіку». Пасічі дуже швидкі, є фланговими півзахисниками. Вміють добряче загострити гру та змусять попрацювати будь-якого захисника суперника. Крім цього, володіють і хорошим дальнім ударом.

Український футбол має багато цікавих особистостей. І ці хлопці, про яких я розповів – не виключення.