«Падати в незрозумілі команди не хочеться». Маркевич 6 років чекає пропозицію «серйозного проекту»
Чи відновиться його кар’єра взагалі?
Мирон Маркевич покинув «Дніпро» ще в червні 2016 року, але відтоді так і не може працевлаштуватись в іншу команду. Або не хоче.
За цей період його не раз пов’язували з переходом в різні українські («Динамо», «Карпати», оновлений «Металіст») та іноземні (польські, турецькі, грецькі, казахські) клуби. Натомість іменитий український тренер опинявся не там, а на несподіваних посадах на кшталт голови комітету збірних УАФ, консультанта в «Русі» або тренера ветеранської збірної України.
Добре, п’ять років роботи в асоціації сам Маркевич пояснив якраз кар’єрними міркуваннями – очікував так стати наступником Андрія Шевченка на посаді головного тренера збірної України. Але й після відходу з УАФ ситуація не змінилась.
71-річний спеціаліст весь цей час не втомлюється повторювати про бажання працювати тренером, але… Але постійно знаходяться причини наперекір, про що говорять цитати Мирона Богдановича за останні шість років.
Червень 2016 року: «Головне зараз, вибравшись із однієї неприємності, не скочити в іншу. Пропозиції є, але поки що я їх не розглядаю, а якщо й буду, то сприйму дуже ґрунтовно і ретельно, щоб не опинитися в такому ж положенні».
Липень 2016 року: «Відкритий для пропозицій. Вже мав кілька варіантів продовження кар’єри за кордоном, але я їх відхилив. Кликали до Туреччини, Греції та Польщі. Поспішати нікуди».
Серпень 2016 року: «Якщо я й повернуся до тренерської діяльності, то лише на серйозні завдання, бо інакше для мене немає сенсу. Попрацювати серйозно у єврокубках ще хочеться».
Жовтень 2016 року: «Я маю пропозиції очолити команди, але вони мені не підходять. Я маю бути впевнений, що це серйозний проект, а просто пограти у тренера я не хочу. Краще працюватиму з дітьми у себе в школі».
Лютий 2017 року: «Переговори ні з ким не веду. До мене зверталися, але відмовився. Якщо щось серйозне, то я подумаю. Але поки що те, що мені пропонували, мене не влаштовує. Але, безумовно, мені хотілося б тренувати».
Квітень 2017 року: «Скучив за роботою тренера, але зараз в такому віці, що якщо йти далі працювати, то потрібно, щоб справді був серйозний проект. Хотілося б не опуститися нижче за свій рівень або навіть попрацювати ще краще».
Вересень 2017 року: «Чи я планую продовжувати тренерську кар’єру? Однозначно. Варіантів є багато, але поки що вони мені не підходять. Мені хотілося б тренувати в Україні, точніше закінчити тут кар’єру».
Серпень 2018 року: «В мене не так багато часу. Та команда, яку я візьму, буде моєю останньою. Хочеться з нею досягти результату не гірше, ніж був у «Дніпрі» та «Металісті». Якщо я щось таке знайду, справді серйозний проект, я ще обов’язково попрацюю».
Червень 2019 року: «Казахстан? Якщо це буде щось справді серйозне, то так».
Листопад 2019 року: «Працювати в Казахстані? Їхній чемпіон 11 м’ячів пропускає від АЗ [у Лізі Європи]. Ну про що ми говоримо?
Має бути серйозний проект, президент хоче команду свою, виділяє на це кошти. Не мені особисто, а на команду. Бо подумають, що мене не влаштовує сума контракту».
Лютий 2021 року: «Середняк чемпіонату Польщі? Швидше, ні. Але якщо це клуб, який хоче щось завоювати, то я був би готовим до розмови».
Квітень 2021 року: «Якщо повертатися, то щоб не було проколу. Не хочеться на завершення кар’єри зіпсувати репутацію. Це дуже важливо».
Вересень 2021 року: «Роль рятівника від вильоту або, образно кажучи, перевізника з ліги до ліги, мені не цікава».
Лютий 2022 року: «Можливо, влітку будуть певні зміни у командах, тоді щось зростеться. Якщо з’явиться достойна пропозиція, то з радістю ще попрацюю. Якщо не буде – що ж поробиш».
Червень 2022 року: «Мріяв повернутися до Харкова. В мене з Красніковим була домовленість – якщо «Металіст» вийде у вищу лігу, то я, можливо, повернуся. Правда, пізніше я сказав, що Кучер нормально працює».
Фото: XSPORT
