Tribuna/Футбол/Блоги/Ноу Баланса/УПЛ не настільки важлива, щоб тікати за кордон. Грати вдома – символ нескореності

УПЛ не настільки важлива, щоб тікати за кордон. Грати вдома – символ нескореності

Микола Решнюк пояснює.

Блог — Ноу Баланса
27 мая 2022, 16:39
59
УПЛ не настільки важлива, щоб тікати за кордон. Грати вдома – символ нескореності

Микола Решнюк пояснює, чому ініціатива провести наступний сезон на території України – логічна та правильна.

Давайте будемо чесними. Сам по собі чемпіонат України з футболу не настільки важливий, щоб ризикувати великою кількістю людей і відновлювати його у воєнний стан. Або йти на невиправдані витрати та методи, щоб вивезти цю велику кількість людей за кордон. А намагання штучно посилити цю важливість на словах – мовляв, так піднімемо бойовий дух українців, – мають жалюгідний вигляд. Авжеж, матч «Інгульця» з «Минаєм» – ще той заряд бадьорості для протистояння з орками.

Але дискутувати і обговорювати відновлення – і не лише футбольного чемпіонату – потрібно.

Бо єдина дійсно вагома підстава для цього є – це проявити незламність та стійкість перед ворогом. Робити своє і робити добре всупереч намаганням рашистів знищити Україну, її самостійність та суб’єктність. І саме базуючись на цьому варто починати розмови про проведення спортивних змагань.

Очевидно, що УПЛ для України – не те саме, що АПЛ для Англії. Ні в економічному плані, ні в соціальному. Однак наш топ-дивізіон так само є базою для виступів збірної та клубів на міжнародній арені. А в нинішньому положенні цими майданчиками нехтувати не можна. Поки ми там – ми є нагадуванням світу, хто його захищає від зла. І щоб мати для цього якомога більше можливостей (тобто, виступів), нам потрібно втримувати конкурентоздатність наших команд.

Але не за будь-яку ціну.

Поки в Україні воєнний стан, проведення чемпіонату здається недоречним. З іншого боку, сфера розваг на мінімалках, але працює. Кінотеатри, театри, опери, виставки, концерти – все це і сьогодні де-не-де є доступним для українців на вільних від бойових дій територіях. Індустрія призвичаюється навіть до ризику ракетних ударів, дбаючи про наявність бомбосховищ для відвідувачів.

Чи зможуть організатори УПЛ забезпечити укриття у своєму змаганні хоча б для учасників – футболістів, тренерів, персоналу? Відповідь на запитання є наріжною у спробах відновити турніри. Бо далеко не кожен стадіон в країні відповідає базовим безпековим вимогам, не кажучи про настільки специфічні. Відтак, можливо, лише лічені арени здатні підлаштуватись під вимоги воєнного часу і прийняти в себе змагання.

Це треба враховувати, як і те, що далеко не всі команди готові взяти участь у відновленому чемпіонаті. Наприклад, «Десна» та «Маріуполь» зі зрозумілих причин уже відпадають. А, зважаючи на обмежену кількість доступних стадіонів, взагалі не далекоглядно будь-що залучати до відновлення максимальне число команд. Краще лише ті, які для участі потребують найменше фінансової допомоги. Скільки таких? Не зрозуміло. Що робити з рештою? На жаль, ми в ситуації, коли вимушено відштовхуємось не від їхніх інтересів.

З тих же міркувань варто одразу відкинути ідею відновлення змагань за кордоном – байдуже, в якій країні, – і не повертатись до неї. Сам факт обговорень на цю тему віддаляє нас від першопричини, чому футбол вартує відновити. Нам потрібен чемпіонат України лише в Україні – тільки так це може стати потужною заявою за життя наперекір ворогу.

В Польщі чи Туреччині такої значущості не добитись. Навпаки такий формат може спровокувати відторгнення у вболівальників, бо сформує з вивезених за спецдозволом футболістів та тренерів особливу касту. Так, наче їхня роль в житті держави вагоміша за роль пересічних громадян. Це стане прецедентом з протилежним до бажаного ефектом.

Чому про це все одно говорять? Можливо, за розмовами приховані амбіції власників клубів вивезти свої футбольні активи у безпечніше місце, зберегти їх. Можливо, прихильники ідеї засліплені самим фактом відновлення, а не його доречністю та значенням. Можливо, це просто повернута в хибне річище публічна дискусія. Або навіть симуляція діяльності по збереженню українського футболу.

Хай там як, але в підсумку варто зафіксувати. Важливими є не сам факт відновлення чемпіонату заради відновлення, не сама участь наших клубів у єврокубках, не сам по собі вихід збірної України на ЧС. Важливими є символи нескореності, які всі ці досягнення транслюватимуть.

Фото: Getty Images

Другие посты блога

Все посты