Між Беленюком та Гутцайтом новий конфлікт. Перший критикує Бубку, другий заступається й атакує у відповідь
Жана підтримує Саладуха, за що їй теж дісталось від міністра спорту.
Жана підтримує Саладуха, за що їй теж дісталось від міністра спорту.
Беленюк та Гутцайт конфліктують не вперше. Після ОІ в Токіо обоє публічно зарубались через кількість чиновників у делегації України
Маємо протистояння у найвищих ешелонах спортивної влади. По один бік народний депутат та член комітету Верховної Ради з питань молоді та спорту Жан Беленюк, по інший – міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт. Обоє – видатні спортсмени, олімпійські чемпіони, люди з авторитетом у спортивному середовищі, в якому тепер діють як функціонери. Але діють в різних світоглядних стилях.
Гутцайт – людина, яка пройшла чи не кожен щабель системи українського спорту, від спортсмена та тренера до президента федерації профільного чиновника з багаторічним стажем. Він є уособленням цієї системи, яку знає наскрізь та поділяє її устрій в нинішньому вигляді.
Беленюк – чинний спортсмен та молодий політик, який пішов у депутати провладної партії з оголошеною ціллю боротись із пережитою на власному досвіді проблематикою в нашому спорті. Він представник генерації, яка ратує за переформатування галузі. Наприклад, зменшення її залежності від державних грошей, яка сприяє корупції та сковує розвиток індустрії загалом.
Ця різниця в поглядах щодо управління українським спортом зробила Гутцайта та Беленюка неоголошеними опонентами. А події останніх пів року це підтвердили публічно.
На Олімпіаді в Токіо з нашою збірною сталась скандальна заява легкоатлетки Марини Килипко – вона в коментарі ЗМІ поскаржилась, що через відсутність її тренера в українській делегації, виступила гірше, ніж могла, і посіла п’яте місце у стрибках з жердиною. Ці слова вкотре порушили питання наповнення складу делегації зайвими спортивними чиновниками та функціонерами.
Після Ігор Жан Беленюк, який на змаганнях став єдиним золотим медалістом від України, звернувся до мінспорту Гутцайта із депутатським запитом за поясненням, як формувався склад української делегації в Токіо:
«Я вже відправив відповідні запити до мінспорту, щоб з’ясувати, яким чином так вийшло і чому спортсмени були поставлені в такі рамки. Ми будемо розбиратися на базі нашого комітету. Зрештою, я як представник безпосередньо сфери спорту, як людина, яка безпосередньо змагалася на цих Олімпійських іграх, спілкувалася з нашими спортсменами, буду відстоювати в першу чергу їх».
На претензії Беленюка, які він повторював у ЗМІ не раз, Гутцайт відповів також претензійно:
«Він образив всю збірну України і Ольгу Харлан у першу чергу. Тому що для неї поїхав особистий психолог, вона – одна з найкращих спортсменок незалежної України і у світі в цілому.
[В токійській делегації з чиновників] було 28 людей, які обслуговували збірну. 14 людей було в першій черзі, потім вони від’їжджали в Україну, і далі 14-15 людей працювали на нашу збірну.
Беленюк сто відсотків знає, що робили федерації для тих спортсменів, які йшли на нагороди. І для Жана Беленюка були створені всі умови від міністерства – його особистий тренер за три місяці очолив збірну України, взяв на себе відповідальність, зробив остаточний план підготовки для нього і всієї збірної. І ми побачили план – золота медаль».
Не зрозуміло, чи мала ситуація з Токіо вплив на рішення Гутцайта, але на зимові ОІ в Пекіні він особисто уже не літав. В інтерв’ю Tribuna.com міністр пояснив це так: «Щоб потім не говорили, що поїхав знов міністр та забрав місце».
Беленюк та Саладуха спільно засудили Бубку за відсутність різкої позиції по Росії. Гутцайт заступився й у відповідь звинуватив депутатів у популізмі
Повномасштабна війна замість примирення зумовила підґрунтя для нового витка конфлікту між Беленюком та Гутцайтом. Ще сильнішого. Тільки цього разу це не було лише їхнє протистояння – все спровокувала персона Сергія Бубки.
З початком великого вторгнення росіян президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка зволікав, перш ніж публічно висловитись із цього приводу. А після цього зволікав, щоб назвати війну війною, а Росію агресором. Тобто, уникав прямоти.
До всього, підпису Бубки не було у зверненні спортивної спільноти України до МОК із закликом виключити зі складу організації Росію та Білорусь. А чашу негативу у публічному сприйнятті Бубки наповнило те, що до середини квітня не було відомим місце його перебування.
Все це підштовхнуло, зокрема, Жана Беленюка неодноразово критикувати Бубку: «Позиція НОК не зрозуміла у принципі. Мало просто працювати, треба ще якось комунікувати цю історію хоча б усередині України. Не знаю, де Бубка, але вважаю, що головний олімпієць має бути зі своїми спортсменами у такі кризові моменти для країни».
В цій позиції Беленюка підтримала його колега по партії та колишня легкоатлетка Ольга Саладуха, коли на засіданні Асоціації олімпійців України у відеоформаті Сергій Бубка вкотре не став говорити про війну та напад Росії.
«Назвати ворога ворогом, війну війною, окупацію окупацією – це те найменше, що українські спортсмени хотіли почути від керівництва Національного олімпійського комітету ще в перші дні вторгнення Росії. І, на жаль, цього не відбулося досі!
Сергій Бубка досі не озвучив чіткої позиції з цього приводу, а НОК не ухвалив жодного рішення, звернення. Прикро, але НОКи інших країн були активнішими у нашій підтримці, аніж рідна організація».
За таку різку позицію Беленюк та Саладуха напружили свої стосунки з мінспорту, яке стало на бік Бубки – такого ж прихильника старої моделі функціонування спорту в Україні, як чинне керівництво міністерства.
Поки Бубка мовчав або говорив розмито, Гутцайт захищав і його, і себе заодно. А паралельно звинувачував Беленюка та Саладуху:
«В такий час розганяти зраду… Мені прикро. І коли я бачу, що наших спортсменів, обранців, які розпочинають розганяти… Ви знаєте, працюйте, робіть щось корисне для наших спортсменів, для нашої батьківщини.
Зараз не на часі шукати зраду. Я, наприклад, працюю тихо і роблю свою справу. [Так само] Національний олімпійський комітет, де керівником працює наш герой України Сергій Бубка. Він віддається на всі сто відсотків для того, щоб підтримати наш спорт, підтримати всі наші збірні команди».
Можливо, за інших обставин на цьому усе б і затихло. Але цього разу дійшло до серйозніших обвинувачень. Після згаданого засідання Асоціації олімпійців України і Беленюк, і Саладуха розповіли про цькування їх з боку мінспорту.
«Після того, як Ніна Дмитрівна Уманець (заступниця Гутцайта в мінспорту – Tribuna.com) почала викладати [під час засідання] неправдиву інформацію про те, що на сайті Олімпійського комітету Росії розміщено публікації, в яких фігуруємо ми з Ольгою Саладухою, я вже не міг промовчати.
Взяв слово, хоча мені блокували можливість вийти в прямий ефір, і добився, щоб мені дали хоча б репліку вставити. Попросив Ніну Дмитрівну, щоб вона надала докази того, що вона бачила. На що вона відповіла, що вона щось переплутала і такого немає. Я заходив на сайт Олімпійського комітету Росії, і інформації про нас з Олею не знайшов», – говорив Жан.
«Є спроби цькувати тих, хто не боявся публічно висловитися й засудити бездіяльність НОК та його вищого керівництва. Мовляв, підриваємо єдність в час війни», – розповідала Ольга.
Замість того, щоб контраргументувати ці звинувачення на адресу себе та свого відомства, Гутцайт лише підтвердив вороже ставлення до депутатів Беленюка та Саладухи. А саме звинуватив їх у популізмі та перешкоджанні його діяльності на посаді міністра:
«Війна відкрила багато нових облич, які реально допомагають. З першого дня міністерство працює разом з НОК, кожного дня ми на зв’язку. Але є й інші люди, які… Коли я дивлюсь на наших спортивних депутатів, які хизуються фото Бучі та Ірпеня після звільнення... Де вже стоїть українська армія і люди повертаються жити, вони хизуються фото в фейсбуці та розказують, що нам робити, а потім скасовують наші законопроєкти.
Наші два спортивні депутати скасовують наші законопроєкти, за які мені вже два роки дорікають, що я нічого не роблю. Це стосується розвитку приватних чи державних спортивних клубів, про які була мова в цьому законопроєкті.
Цей напрямок ми разом з ними відпрацьовували, у нас була створена група, ми разом з ними працювали. Але, на жаль, ці обличчя все більше відкриваються.
Нам і смішно, і сумно, що поруч є спортсмени, які не допомагають у такий час, а руйнують зроблене за ці всі роки. Вони розхитують наш спортивний човен, який йде до перемоги на своєму фронті. Прикро, але завжди є таке, що хтось працює, а хтось любить нічого не робити, а щось розповідати. Але бог їм суддя, а нам потрібно працювати».
Попри те, що після всього сказаного учасники відмовляються називати все це війною, конфлікт все одно зайшов надто далеко, щоб сприймати його як звичайну перепалку. Нехай поки лише на рівні особистостей.
Фото: сторінка Вадима Гутцайта в фейсбуці, Reuters, Piero Tenagli/Keystone Press Agency, сторінка Жана Беленюка у фейсбуці
