Збірна подарувала правильні емоції. Треба тримати цей тонус до Шотландії
Реакція Миколи Решнюка.
В українському спорті немає головнішої команди за збірну України. Тільки її результати, її перемоги здатні збадьорити найбільшу кількість українців. А в часи великої війни, коли густий концентрований негатив накриває щоденно все, що ми любимо, ефект посилюється. Місія виходить на новий рівень – як сказав Ілля Забарний: «Виходимо на матч, щоб дати людям якусь надію».
Надія дана. Збірна України зробила перший впевнений крок до заповітної мрії багатьох з нас, в тому числі наших воїнів – виходу на ЧС. Команда Олександра Петракова у спарингу обіграла менхенгладбаську «Боруссію» 2:1, і всі ми отримали такі дорогоцінні і такі сильні емоції позитиву. Давайте ж ними насолоджуватись.
По-перше, перемога вирвана. Вирішальний гол на останніх хвилинах – це завжди смачніше. Це правильна мотивація і зарядженість на боротьбу до кінця. Такими й повинні бути усі ми до абсолютної перемоги. Особливо це тішить тому, що сьогодні збірна України зіграла по суті двома різними командами (ще й у двох різних схемах з чотирма та трьома захисниками) до та після перерви. А отже і основа, і резервісти правильно налаштовані. І це ще не під’їхали легіонери.
По-друге, обидва наші голи вийшли надкрасивими. Не лише ефектний фінальний удар, але й вся комбінація, що до нього привела. Таке хочеться переглядати не один раз – перепасовка в один дотик та вишеньки у виконанні нікого іншого як дебютантів збірної України, Михайла Мудрика та Олександра Піхальонка. Майбутнє у нас точно світле.
По-третє, що за матч Мудрик провів загалом! Чудотворна віра Роберто Де Дзербі в Михайла перетворила вчорашнього переоціненого таланта в лідера збірної принаймні в цьому матчі і точно наразі розв’язала в команді проблему з лівим хавбеком. І це ще Михайло тільки відновився від пошкодження і не займався як слід з командою перед поєдинком.
По-четверте, як для першого матчу збірної за пів року, за відсутності належного ігрового тонусу та з ментальним вантажем в головах наші хлопці зіграли дуже навіть норм. Ще й випробували нову для Петракова на чолі збірної України схему 4-2-3-1. Але тут не варто перегинати, бо всі ми бачили, що до виходу в нормальний ігровий стан та ритм футболістам ще далеко.
Хоча й те, що тренерському штабу вдалось зробити на сьогодні, уже вселяє оптимізм. До Шотландії ще три тижні роботи і, як мінімум, ще чотири спаринги. Хочеться вірити, що цього разу довготривалий збір перед червневим марафоном виправдає себе більше, ніж торік. Цього разу це навіть важливіше.
Наостанок, підтримка на трибунах та атмосфера навколо матчу. Перед грою Сергій Сидорчук акцентував: «Матч з «Боруссією» – ще одна спроба привернути увагу до ситуації в Україні». Хоч у цивілізованому світі зараз мода на Україну, рано чи пізно вона пройде. Тому вкрай важливо протримати її в тренді до остаточного тріумфу ЗСУ над ворогом.
Навіть товариські матчі збірної України, за якою точно стежить футбольний світ і якій він був не проти дати путівку на ЧС без плей-офф, тут мають вагу. І цією вагою потрібно користатись, що перед поєдинком зробили, наприклад, Володимир Кличко та Андрій Воронін, звернувшись до німецької аудиторії знайомою мовою.
Ми маємо нагадувати про себе та про значення нашої перемоги для усього світу. Тому повністю жовто-блакитні трибуни та звучання українських пісень на чолі з гімном мали не менше для України значення, ніж перемога нашої команди. Світ має надихатись українцями, а українців має надихати така збірна.
