Санкціям проти Росії за допінг уже рік: як вони працюють та як росіяни їх обходять
І як це стосується України.
І як це стосується України.
Рік тому у світі спорту гримнуло.
«Це найсильніший набір санкцій, коли-небудь накладених на країну за допінгові злочини. WADA радіє, що виграло цю знакову справу. Ми не залишили каменя на камені в її розслідуванні та в її представленні в CAS. [...] російська влада нахабно і незаконно маніпулювала даними московської лабораторії, намагаючись приховати інституціалізовану допінгову схему. [...] рішення є важливим для чистоти спорту та спортсменів у всьому світі».
Цими словами президент Всесвітнього антидопінгового агентства Вітольд Банька 17 грудня 2020 року вітав рішення Спортивного арбітражного суду у справі проти Росії, яка довгі роки підробляла результати допінг-проб своїх спортсменів. Попри те, що CAS вдвічі послабив пропоновані спочатку покарання від WADA, в агентстві це все одно сприйняли за перемогу.
Підсумкове рішення було покликане не лише покарати Росію за допінг-махінації, але й дати чіткий сигнал іншим – систематична та організована підробка проб на державному рівні каратиметься жорстко. Але чи справив цей сигнал потрібне враження?
Як саме покарали Росію
Після власного кількарічного розслідування WADA торік звернулась в CAS із клопотанням покарати Росію баном на чотири роки з жорсткими обмеженнями для російських спортсменів. Але суд в підсумку скоротив термін до двох років і послабив покарання.
Починаючи з 17 грудня 2020 року проти Росії почали діяти такі санкції:
1. Російські спортсмени в найближчі два роки можуть виступати на Олімпіадах, Паралімпіадах та фінальних частинах чемпіонатів світу тільки як представники свого олімпійського комітету, а не як представники Росії.
Тобто, на цих змаганнях не може звучати гімн Росії, а на формі спортсменів не може бути державних символів Росії: прапора, герба і тд.
Також виступати на цих змаганнях можуть тільки ті спортсмени, які не перебували під допінг-слідством і в яких нема чинного покарання за допінг. Окрім цього їм заборонили у будь-якій формі демонструвати на виступах держсимволи Росії.
2. Росія як держава на період бану не може проводити, отримувати право на проведення чи подавати заявку на проведення Олімпіад та Паралімпіад, а також фінальних частин чемпіонатів світу.
Якщо право на проведення таких турнірів, які заплановані на період бану, Росія уже отримала на момент рішення, відповідна федерація повинна перенести змагання в іншу країну.
3. Російські чиновники – від працівників адміністрації президента до депутатів, міністрів та президента Путіна – не можуть:
- бути обраними чи призначеними членами рад чи комітетів міжнародних спортивних організацій, якщо не є такими на момент рішення;
- відвідувати Олімпійські та Паралімпійські ігри, а також фінальні частини чемпіонатів світу.
4. Російське антидопінгове агентство РУСАДА повинно виконати ряд умов, щоб відновити статус відповідності:
- заплатити WADA ряд штрафів, серед яких 1,27 млн доларів, які агентство витратило на розслідування щодо РУСАДА, та витрати на процес в CAS;
- допомагати подальшому слідству та контролю;
- в наглядовій раді РУСАДА залишається представник WADA;
- РУСАДА не втручається в роботу інших уповноважених міжнародних органів розслідування допінгової діяльності щодо російських спортсменів.
Як діють санкції по факту
Отримати бан за допінг-махінації для Росії не було чимось новим. У Пхенчхані-2018 російська збірна уже виступала у нейтральному статусі. Але тоді умови покарання були жорсткіші – нейтральність була майже абсолютна, не дозволялись навіть кольори російського прапора на формі, а росіянам дозволили виступати тільки під прапором Міжнародного олімпійського комітету.
На фоні того покарання поточне видається лагіднішим. Різниця в тому, що тоді це було рішення саме МОК, який тимчасово відсторонив саме Олімпійський комітет Росії. WADA таких повноважень не має, до того ж агентство прагнуло покарати не ОКР, а державу Росія. Тому й звернулось в CAS.
В підсумку суд в Лозанні не лише послабив початкове клопотання WADA, але й залишив у підсумковому рішенні лазівки, які ще більше пом’якшували удар по Росії.
Наприклад, на відміну від Пхенчхана-2018, де було важко одразу ідентифікувати російського спортсмена, в Токіо-2020 з цим було зрозуміліше. Прапор ОКР, під яким виступали росіяни в Японії, містить кольори державного прапора Росії. Як і містить їхня офіційна форма російських спортсменів.
Ба більше, CAS дозволив наносити на форму сусідів напис «Росія». Правда, тільки разом з написом «нейтральний спортсмен» такого ж розміру і не менш помітний. Цією опцією в Токіо росіяни не скористались, хоча й так з розпізнаванням їхніх представників у глядачів труднощів не повинно було бути.
Не критично санкції сприймались також через те, що вони дозволяли появу російських держсимволів на трибунах – наприклад, прапори Росії в руках вболівальників.
Крім цього, не завжди і не всюди цих санкцій дотримувались. Показовий приклад – весняний чемпіонат світу з шашок в Польщі, у фіналі якого зійшлись росіянка Тамара Тансиккужіна та полячка Наталія Садовська. Лише в ході поєдинку організатори прибрали прапорець Росії з боку Тамари, а також плашку на столі з триколором біля її прізвища. Пізніше російський стяг зник і в онлайн-трансляції.
Виявилось, що цієї оказії не було б зовсім, якби не втрутився президент WADA, поляк за національністю. «Мені зателефонували від імені колишнього міністра спорту Польщі Вітольда Баньки та попросили прибрати прапор Росії зі столу. Ми не зробили нічого поганого – навпаки, зробили більше, ніж повинні були. [Просто] Всесвітня організація шашок проігнорувала прийняті у грудні санкції щодо Росії», – говорив постфактум секретар матчу Яцек Павліцький, який і прибрав прапорець.
Не відчутно вдарили по Росії й санкції щодо приймання топ-турнірів. Для початку, базово такими в розумінні CAS стали лише Олімпіади, Паралімпіади та фінальні частини чемпіонатів світу. Тоді як інші топові події – фінал ЛЧ-2022, матчі Євро-2020, гран-прі Формули-1, інші етапи Кубка світу з різних видів спорту – під санкції відносити не стали.
Що стосується підсанкційних турнірів, то на момент рішення CAS сусіди мали прийняти в період бану такі змагання як, наприклад, чемпіонат світу-2021 з пляжного футболу та чемпіонат світу-2022 з волейболу. Тобто, згідно з покаранням, відповідальні організації – ФІФА та FIVB відповідно – мали б перенести ці форуми в інші країни.
Але до санкцій в CAS додали пункт, який дозволяв не переносити вже отримані Росією турніри, якщо це «неможливо юридично та практично». В результаті ЧС-2021 з пляжного футболу сусіди таки провели, а наша збірна, яка туди кваліфікувалась, від участі відмовилась.
Також в цьому році в Москві пройшов чемпіонат світу зі скелелазіння. Що стосується ЧС-2022 з волейболу, який пройде в серпні-вересні наступного року, то його теж поки нікуди не перенесли.
І все ж так було не з усіма даними Росії турнірами. Наприклад, у 2022 році в Красноярську мав би пройти чемпіонат світу з боротьби, але його перенесли в Белград. Але й тут це важко сприймати покаранням, адже сусіди таки приймуть турнір, але уже після бану – у 2023 році.
Ще одна лазівка стосується російських чиновників, яким заборонено відвідувати Олімпіади, Паралімпіади та фінальні частини чемпіонатів світу. В обхід цього обмеження в CAS додали пункт, який виключає заборону, якщо цих російських чиновників особисто запрошують керівники держави, яка приймає змагання.
І ним уже користуються. Володимир Путін зможе відвідати церемонію відкриття зимової Олімпіади-2022 в Пекіні, бо отримав запрошення від генсека компартії Китаю Сі Цзіньпіна.
В підсумку, якщо у вас відчуття, що санкції проти Росії не працюють, для цього є конкретні підстави.
Як це стосується України
В жовтні у нас вибухнув свій допінг-скандал. Та ж WADA опублікувала звіт про спецоперацію «Геркулес» з розслідування можливих допінгових злочинів з боку Національного антидопінгового центру України та Федерації легкої атлетики України.
В ньому йшлося про те, що НАДЦУ співпрацював з українськими спортивними федераціями та організовував усупереч антидопінговому кодексу заздалегідь узгоджені зі спортсменами взяття допінг-проб, які за правилами мали бути незаплановані.
Також розслідування стосувалось можливої допінг-схеми у ФЛАУ та потенційної торгівлі у її рамках забороненим еритропоетином. Після публікації звіту керівники НАДЦУ та ФЛАУ покинули свої посади, а в Україні заговорили про жорсткі покарання України, аж до відсторонення українських спортсменів від міжнародних змагань.
Такі заяви на фоні ситуації з Росією звучать невиправдано драматизовано. По-перше, розслідування «Геркулес» не виявило згаданої допінг-схеми в системі ФЛАУ. По-друге, неправильно зібрані проби з боку НАДЦУ, які маркувались як позазмагальні, в ході розслідування перевірили ще раз, але уже як змагальні (різниця в набагато більшому переліку заборонених до вживання речовин). Нічого забороненого в них не виявили. Тут важливе уточнення – слідчі дії на цьому не зупинили, в підсумку можуть з’явитись інші обтяжувальні обставини.
Втім, на сьогодні звинувачення в бік України не порівняти з тими, після яких врешті покарали Росію. Там йшлося про систематичне втручання держави в роботу лабораторії в Москві та підробку проб. У нас поки не йдеться про втручання держави (хоча не буде дивно, якщо таке врешті доведуть), та й сертифікованої WADA лабораторії в Україні нема на кшталт московської – у нас під підозрою робота тільки антидопінгового центру. Це різні органи.
Все це в підсумку підказує, що поки про серйозні покарання українського спорту аж до відсторонення від змагань говорити рано. І навіть якщо належні підстави для цього таки знайдуться і нас забанять, приклад Росії демонструє – санкції працюють не завжди та не для всіх.
Фото: globallookpress.com/Anke Waelischmiller/SVEN SIMON, Franz Waelischmiller, Michael Kappeler, Li Xueren
