Українські топи в Токіо. Ольга Харлан – найтитулованіша в збірній, бракує лише індивідуального золота ОІ
Наша головна зірка.
Наша головна зірка.
30-річна Ольга Харлан – найтоповіша персона в олімпійській збірній України на цих Іграх. І єдина українська фехтувальниця шаблею, яка пробилась на турнір в Токіо. В цій дисципліні вона є беззаперечним номером один у світі уже кілька років, а в трійку найкращих входить уже більше десятиліття. Виключення – лише один сезон 2016/17, за підсумками якого українка опустилась на шосте місце у світовому рейтингу. Просто в той період вона заліковувала плече.
Тому нічого іншого, окрім боротьби за олімпійське золото в Токіо, від Ольги очікувати не варто – цієї індивідуальної медалі дуже бракує в її трофейному кабінеті. І вона саме це добре розуміє. А от не потрапляння на п’єдестал буде однозначним провалом для Харлан.
В якій формі Харлан підійшла до Ігор в Токіо?
Після Олімпіади в Ріо, яка стала третьою для Ольги і на якій вона вкотре взяла медалі (індивідуальну бронзу та командне срібло), організм Харлан довелось підлатати. Щоб не втрачати рівень в майбутньому, фехтувальниці зробили операцію на плечі. Опісля було довге відновлення та повернення у форму, але такий хід себе виправдав.
Вже в травні 2017 року – через сім місяців після операції – Харлан виграла перший турнір. Це був етап Кубка світу в Тунісі. Стало зрозуміло, що якості Ольга не втратила. Відтоді вона здобула:
- золото на етапах Кубка світу 17/18 (Сант-Ніклас) та 19/20 (Солт-Лейк-Сіті);
- золото чемпіонатів світу 2017-го (Лейпціг) та 2019-го (Будапешт);
- золото чемпіонату Європи 2019-го (Дюсельдорф);
- золото Гран-прі 17/18 (Канкун, Сеул), 18/19 (Сеул) та 19/20 (Монреаль);
- срібло на етапах Кубка світу 17/18 (Туніс) та 18/19 (Афіни);
- бронзу на етапі Кубка світу 18/19 (Туніс);
- бронзу на чемпіонаті Європи 2016-го (Торунь);
- бронзу Гран-прі 2019-го (Каїр).
В підсумку 15 нагород за чотири роки, і це тільки в індивідуальних виступах. А золото ЧС-2019 зробило її першою в історії фехтування 4-кратною чемпіонкою світу в індивідуалці.
Це при тому, що спортсменці на всьому шляху перешкоджають травми, через які доводиться пропустити деякі змагання, а в міжсезонні займатись лікуванням. Ну і неприємні виступи трапляються, один з таких – на чемпіонаті світу 2018-го в китайському Усі Ольга вилетіла вже в 1/16 фіналу. Але загальний переможний фон це не псує – стільки медалей в українському спорті не завойовували з часів Яни Клочкової.
В командних виступах шаблістки на чолі з Харлан трофеїв за цей період теж назбирали. Але таких врожайних часів, як до Ріо-2016 включно, уже не було. Якщо з 2007 по 2015 роки збірна на чемпіонатах світу не сходила з п’єдесталу, двічі вигравши турнір, то останні три ЧС ми стабільно фінішуємо лише шостими. І невихід на ОІ в Токіо – здається, логічне продовження тенденції.
В інших турнірах було не так сухо. У 2018 році Україна взяла срібло чемпіонату Європи, програвши у фіналі росіянкам. А на етапах Кубка світу з 2017 року у нас одна бронза (19/20, Орлеан) та одне срібло (18/19, Туніс). У світовому рейтингу наші шаблістки на шостому місці.
Хто її головні конкуренти в Токіо і які цілі Ольга сама ставить перед собою?
Головною суперницею Ольги Харлан у жіночому фехтуванні шпагами вже давно є 36-річна росіянка Соф’я Велікая. Сутичка між ними двома є бажаною вболівальниками цього виду спорту на кожному великому турнірі. Інтриги в Токіо додає те, що обом дівчатам бракує індивідуального олімпійського золота в списку здобутків.
На перших ролях в цьому виді також третя у світовому рейтингу Брюне Манон – 25-річна француженка. Її здобутки мізерні у порівнянні з Велікой чи тим паче Харлан, але ось уже три роки поспіль вона формує з цими двома трійку найсильніших у світі в жіночій шаблі.
Соф’я Велікая – крайня зліва
Щодо планів Харлан на виступи в Токіо, то тут не все так очевидно. Звісно, Ольга націлена лише на перемогу, але якщо простежити її висловлювання в період між Олімпіадами в Ріо та Токіо, градус категоричності в її словах понизився.
На фоні категоричних заяв після ОІ-2016 про намір добитись лише золота в Токіо, рік тому Ольга розповіла:
«Моя мета на Олімпійських іграх трохи змінилася: я налаштована завоювати будь-яку медаль і отримати задоволення від цього моменту. Зрозуміло, у всіх спортсменів і у мене є амбіції – цікавить тільки золото і все. Але Олімпіада проходить раз на чотири роки – коли ти ставиш метою золото, а не отримуєш його, можеш розчаруватися і не зрадіти сріблу. Це не правильно, адже ти виграла срібло або бронзу Олімпійських ігор».
За останній рік риторика Харлан не змінилась. Навпаки, вона лише підкреслює, наскільки їй буде важко в Токіо. І наче пом’якшуючи можливий удар, додає:
«Всі говорять, що мені не вистачає тільки золота Олімпіади. Всі цього дуже чекають, але я можу сказати, що я не женуся за золотом. Я женуся за будь-якою медаллю Олімпійських ігор. У мене є дві бронзи і для мене вони золоті».
Ймовірно, дається взнаки перенесення Ігор в Токіо через пандемію. Заряджена на перемогу Ольга боляче сприйняла цю новину, а згодом переживання посилились через хворобу бабусі, яка на початку карантину потрапила в лікарню.
Так чи інакше, але у свої 30 Харлан розмірковую не лише над покращенням свого титульного спадку, але і про закінчення кар’єри. На початку року вона такі сказала:
«Щодо закінчення кар’єри, то вирішу уже після Токіо. Подивлюсь на свої результати, на почуття. Хочеться нормального життя. Створити сім’ю і жити як нормальна людина».
Завдяки чому та кому тримає такий високий рівень?
Мотивація – головна зброя Харлан. Завдяки їй Ольга не лише топово виступає з року в рік, але й проводить щодня рутинну тренувальну роботу.
«На домашні тренування виділяю десь 2-3 години. Якщо порівнювати з тренувальними зборами, то це значно менше часу: на зборах працюю 7-8 годин, буває і більше».
Рік тому Харлан говорила, що її фізичний стан «кращий, ніж у 21 рік». При цьому, зараз їй доводиться все більше часу виділяти на тренування – щоб тримати марку на фоні молодих фехтувальниць.
Один з тих, хто допомагає Ользі в цьому – її хлопець, італієць Луїджі Самеле. Він також фехтувальник-шабліст – триразовий чемпіон Європи, двічі срібний призер чемпіонатів світу, а також бронзовий призер Олімпіади в Лондоні.
За словами Харлан, Луїджі, через якого вона живе на дві країни – Україну та Італію, дуже допомагає їй в кар’єрі.
«Ми знаємо один одного досить давно, ще з юніорського віку. Через пару уроків ми зрозуміли, що розуміємо один одного. Без Луїджі, можливо, не було б того результату, який я зараз маю в цьому році».
Але найчастіше від фехтувальниці можна почути про вплив на неї психолога, яким також працює Василь Ломаченко. Його звати Андрій Колосов.
«Я багато чим зобов’язана психологу. Це людина, яка повністю віддається своїй роботі. Він знає, про що я думаю, і в будь-який момент може приїхати. Бувало, що я прокидалася вночі і виходила з ним на зв’язок по Skype. Навіть тренер не може тебе знати так близько, як психолог».
«Він не тільки спортивний психолог, а й тренер з фізпідготовки, з фехтування, по тактиці. Взагалі він дуже хороший друг і завжди відгукнеться на будь-яке прохання. Якщо щось не так, він завжди допоможе. Що мені найбільше подобається, коли він в роботі, він завжди мотивує».
Вдячна Ольга за розвиток власної кар’єри і нинішньому міністру спорту Вадиму Гутцайту – колишньому тренеру фехтувальної збірної України та очільнику відповідної федерації. Вона підкреслює, що сформувалась як спортсменка саме завдяки йому – він дуже вимогливий, але це завжди дає результат.
І як колишній тренер Ольги, Вадим перед Олімпіадою підкреслював, що в Токіо можуть бути найважчі Ігри в кар’єрі Харлан. Все через тиск її здобутків. І фехтувальниця з ним погоджується:
«Це буде моя четверта Олімпіада. Не можу сказати, що буде щось звичне мені, ні. Але точно буде ще складніше, ніж до цього».
Фото: Tadashi Miyamoto, Getty Images, Federico Gambarini, Ren Zhenglai
