Скрипнику пора вчитись гнучкості, «Зоря» – приклад стояння на місці всієї УПЛ
Два висновки Миколи Решнюка після матчу з АЕК.
Два висновки Миколи Решнюка після поразки від АЕК.
Така несподівана іронія долі – на початку тижня ми передчували розгром української команди в єврокубках, але готувались побачити його тільки на «Камп Ноу». Натомість отримали його не в Барселоні, ще й не один раз.
Але якщо «Боруссія» звірством на НСК підкріпила попередні результати в групі з «Інтером» та «Реалом», то АЕК та «Зоря» вийшли на очний матч в абсолютно однаковому положенні у своєму квартеті. З тією ж кількістю очок (точніше, відсутністю), забитих та пропущених.
Тому поразка луганців неочікуваніша, хоч і завдала менше болю. І ця неочікуваність провокує два висновки. Над одним із них варто задуматись головному тренеру «Зорі», а над іншим – усьому українському футболу.
Скрипнику пора відійти від звичної схеми й спробувати щось надійніше
Ми бачили, як після трешу в Парижі Андрій Шевченко відмовився від ставки на улюблену позиційну гру в матчах з Німеччиною та Іспанію, і це спрацювало.
Ми бачили, як Луіш Каштру після серпневого фіаско в півфіналі ЛЄ та ковідних втрат вирішив зіграти проти «Реала» та «Інтера» в прагматичніший футбол, і це дало втішні плоди.
Ми бачимо, як Мірча Луческу нехитрою грою другим номером в потрібних матчах тут же відчутно покращив результати «Динамо», і кияни сьогодні більше не є безнадійними ще до старту поєдинку.
Але ми досі не побачили гнучкість Віктора Скрипника. Його «Зоря» незмінно грає в схемі 4-3-1-2 зі славнозвісним ромбом і, схоже, стала надто передбачуваною для суперників. Особливо, суперників рівня єврокубків.
Фішка луганців стає їхнім тягарем.
Мова не про відвертий автобус в домашній грі проти насправді не сильнішого грецького чи португальського противника. Мова про спробу підлаштуватись під проблеми команди в захисті й зіграти раціональніше наперекір власному стилю.
Віддати м’яч супернику. Зосередитись не на швидкому забитому, а на швидкому не пропущеному. Використати свою потужність в атаці в контратаках. Принаймні спробувати бути пластичнішим та сконцентрованішим – інакше далі буде гірше. Як мінімум у Європі.
Ліга Європи показує – чемпіонат України вже п’ять років стоїть на місці
Простий, але наочний факт. За виключенням «Динамо» та «Шахтаря», останньою українською командою, яка вийшла з групи ЛЄ в плей-офф, був «Дніпро» Мирона Маркевича. Так-так, в тому самому сезоні 2014/15 – п’ять років тому.
Відтоді якість наших неграндів у другому єврокубку відчутно погіршилась. Ні «Зоря», ні «Ворскла», ні «Олександрія» не стрибнули вище голови, і на це були та є сумнозвісні причини.
В купі з попередніми євросезонами нинішній виступ «Зорі» в ЛЄ лише вкотре продемонстрував, що чемпіонат України не розвивається і не прогресує. І нехай довгоочікуваний вихід «Динамо» в групу ЛЧ не обманює нас – цей приклад швидше про вплив одного тренера, але не про тенденції у внутрішній першості.
Так, у нас за ці п’ять років збільшилась конкуренція в боротьбі за ЛЄ. «Десна», «Колос», «Дніпро-1», «Ворскла», «Маріуполь» зробили її видовищнішою. Але все це свідчить не про ріст загального рівня команд, а хіба що про підготовку підґрунтя для цього.
Можливо, в цій боротьбі невдовзі викується нова якість українських неграндів. Але поки виступи в Лізі Європи говорять лише про те, що рівень середняків нашого чемпіонату, за чим і вичислюється загальна його якість, не прогресує. І «Зоря» тому яскравий приклад. В першу чергу «Зоря».
Фото: Виталий Витлео; «Заря».
