Блог Ноу Баланса

«Президент сам їздить країною, приймає спортоб’єкти, дає наганяй. Раніше цього не було». Розмова з Вадимом Гутцайтом

Міністр спорту про нову стратегію, Олімпіаду в Україні та завдання від Зеленського.

«Для міністра спорту медалі наших спортсменів – найважливіше, що може бути»

– Наскільки український спорт уже вийшов з карантину? Наскільки його вдалось повернути до звичного життя?

– Ще не повністю. Підготовку відновили всі види спорту, починаючи від ДЮСШ до олімпійських команд. В тих видах, де вже визначились із міжнародними змаганнями, вже почали спортсмени виїжджати закордон. Це поодинокі випадки.

Проводимо всеукраїнські змагання, чемпіонати України, турніри. Ми збирали усіх головних тренерів та держтренерів і пояснювали – є кошти, щоб проводити більше внутрішніх змагань, поки нема міжнародних. Щоб спортсмени не лише тренувались, але й змагались, відточували напрацьоване.

– Усі види спорту пристосувались?

– Усі види спорту отримали кошти. У нас же їх забрали на початку карантину. Я не раз зустрічався із прем’єр-міністром, міністром фінансів – вони нас підтримали. Повернули, але не всі, – Олімпіади немає. Повернули стільки, наскільки ми обґрунтували цифри, потрібні нам до кінця року. Це 475,8 млн грн на проведення спортивних заходів, навчально-спортивних робіт та здійснення антидопінгового контролю спортсменів.

Всі федерації вже отримали гроші й дивляться, проводити чемпіонат чи ні. Самі визначають, вони відповідальні за це.

– Якраз перед карантином ви заступили на посаду міністра молоді та спорту, до якої, за вашими словами, йшли все життя. Чому ця посада настільки важлива для вас?

– Немає солдата, що не має мрії стати генералом. Коли я почав займатись спортом – була мрія стати чемпіоном Києва. Потім виграти чемпіонат країни, СРСР, чемпіонат світу, Олімпійські ігри. Я десять років працював і йшов до мети стати олімпійським чемпіоном.

Після трьох Олімпіад як спортсмен я закінчив. У мене з’явилась мрія стати головним тренером збірної України та підготувати спортсменів, які теж перемагатимуть на чемпіонатах світу та Олімпійських іграх. На цій посаді я пропрацював 12 років – і мої спортсмени стали і чемпіонами світу, і олімпійськими чемпіонами. Разом з тренерами та федерацією ми зробили продуктивну роботу та зробили наш спорт одним з перших в Україні.

Потім я став генеральним директором олімпійської бази в Конча-Заспі. Пішов далі, хоч і працював ще головним тренером. Я розумів, що потрібно спортсменам, які умови, харчування. Як господарник я навчався і робив усе, щоб забезпечити їх усім.

Після семи років роботи на базі зрозумів – треба рухатись вперед, зростати для себе, у своїй кар’єрі. Пішов і виграв конкурс на посаду директора департаменту молоді та спорту міста Києва. Там пропрацював два з половиною роки. Навчився працювати на держслужбі, зрозумів, що це таке, – яка вона туга, ця державна машина, як все рухати вперед.

Руководителя Департамента спорта КМДА Гутцайта уличили в плагиате

Якби я не пройшов якийсь із цих етапів своєї кар’єри, мені було б складно. Потрібно було б чомусь навчатись. А сьогодні я розумію як життя дитини, яка прийшла в ДЮСШ, так і життя дорослого спортсмена, кандидата чи члена олімпійської збірної. Це великий досвід. Для багатьох людей та всіх галузей це приклад – йдучи на посаду, потрібен досвід. 

– Ви ще у 2014 році претендували на посаду міністра молоді та спорту. Ще до роботи в КМДА, до знайомства з держслужбою.

– Так, але хочу сказати відверто – тільки потім, коли я пройшов цю державну службу в департаменті молоді та спорту, я зрозумів, що був тоді ще сирий. Ще не розумів, як працює державна машина.

– Які тепер у вас амбіції на посаді міністра спорту?

– Для міністра спорту важливі медалі наших спортсменів. Це найважливіше, що може бути. Скільки б ми паперів не написали, скільки б не зробили постанов, довідок та ще щось, але більшість громадян України чекають від спортсменів медалей.

Для мене дуже важливо зробити для наших спортсменів умови підготовки. Якісний інвентар, кошти на підготовку та змагання, забезпечені зарплатою разом з тренерами. Це основна наша задача, державних людей. Це основна мета міністра спорту.

– Не масовий спорт і здоров’я нації?

– Дивіться, ми ж говоримо про підготовку спортсменів. Є три складові: масовий спорт, спорт вищих досягнень та матеріально-технічна база. Це три ланки, які важливі для нас.

Я був з президентом [України] на спортивних об’єктах в Дніпропетровській області, Кропивницькому, Кривому Розі. Ми дискутували зі спортсменами та функціонерами, і я сказав: «Чим більше ми будемо розвивати спортивну інфраструктуру, тим менше потім будемо ходити до лікарів». Ось де здоров’я нації.

Масовий спорт, щоб всі верстви населення займались фізичною активністю. Для того ми й відкрили простір на НСК «Олімпійський», щоб всі бачили – можна не тільки ходити в зал і сплачувати за це, але й прийти сюди, пограти футбол чи баскетбол, позайматись воркаутом.

Тому масовий спорт, підготовка наших спортсменів та розвиток матеріально-технічної бази, щоб в усіх регіонах будували спортивні зали, реконструювали ДЮСШ. Президент наголосив, щоб всюди закуповували найсучасніше обладнання для наших дітей та дорослих спортсменів.

«В цьому році профінансували 120 об’єктів на суму 1,1 млрд грн»

– Ваші попередники розробили стратегію розвитку спорту в Україні до 2032 року. Ви прийшли та створили свій варіант до 2028 року. Чому вирішили змінити стратегію?

– Ви бачите, в який час ми живемо? Ми думками були спрямовані на Олімпіаду, а її скасували. Навіщо у 2020 році ставити мету на 2032 рік? Не розумію. Завжди ми в спорті готувались кожні чотири роки – до Олімпійських ігор. Звісно, ставити плани на чотири роки замало – потрібно готуватись далі, думати про завтрашній день.

Але давати прогноз, що буде до 2032 – дуже складно. Плани – це дуже добре, папір витримає все. Можна і до 2048 року написати стратегію. Для мене в такі складні часи, коли кошти в країні спрямовані на боротьбу з COVID, змагань нема, важливо працювати крок за кроком, рік за роком.

– Наскільки я розумію, ваші попередники теж так мислили – крок за кроком.

– У кожного своє бачення. Просто я практик. Не хочу нікого ображати, але кажу – кожна людина, яка приходить на таку посаду, повинна розуміти внутрішні процеси. Не побачив футбол по телевізору – і вже можу бути керівником спорту. Ні, треба знати внутрішню ситуацію, що треба робити.

Тому я нікому не даю обіцянок. Коли ми вже закінчили якусь роботу, оголошую – ми зробили це й це.

Міністр спорту розповів про здобутки: безкоштовні майданчики на НСК «Олімпійський» та 11 млрд грн на об’єкти

А просто жити проектами, які ми колись зробимо… Не хочу нікого ображати. У кожного свій шлях.

– Просто стратегія – не якась постанова. Не дуже добре, якщо кожен новий міністр змінюватиме її.

Ми подивились попередню стратегію, застосували якісь ідеї звідти. Створили робочу групу, яка це відпрацьовувала. Залучали фахівців з кожної галузі – законодавство, масовий спорт, спорт вищих досягнень, Олімпійський, Паралімпійський та Спортивний комітети, фітнес-індустрія. Відпрацювали, потім надіслали всім федераціям, НОК, фізкультурно-спортивним товариствам на ознайомлення. Отримали їхні пропозиції. Мені здається, та стратегія так не писалась.

Там були кожен день якісь зустрічі, щось виписували, але багато людей були не згодними з деякими пунктами. Тому я пішов відкрито, ви ж бачите. Зараз ми на фінішній прямій.

Якби та стратегія була затверджена до мого приходу, було б не правильно все це робити. Але вона ж була тільки на стадії розробки. Я був би тільки за рухатись в її межах. Якби люди її сприйняли.

– Найбільша проблема українського спорту – інфраструктура. У вашій новій стратегії вказано – «сучасна спортивна інфраструктура, доступна кожному». Як ви цього досягнете?

– Є проект Офісу президента з побудови 25 об’єктів-«магнітів» у кожній області, є завдання від президента про 100 стадіонів у рамках програми Велике будівництво. Це все виконується, а ми контролюємо разом з міністром Чернишовим (міністр розвитку громад та територій – Tribuna.com). Кожен день ми на зв’язку з головами ОДА, мерами. До мене приїжджають вони самі – пропонують спортивні об’єкти. Радію, що всі зрозуміли. Бо президент дав чіткий меседж – розвивати спортивну інфраструктуру. Він сам їздить країною й приймає спортивні об’єкти. Дає наганяй, якщо вони не будуються.

На жаль, раніше цього не було. Ніколи не було такого, щоб на селекторі президента, голови Офісу президента підіймалось питання будівництва спортивних об’єктів по Україні. І відразу всі голови ОДА почали будувати, проектувати, реконструювати.

Я виставив пост у фейсбуці, що в Дніпрі наприкінці вересня закінчать Палац спорту багатофункціональний. Подивіться, скільки відгуків позитивних – з інших міст пишуть: «Побудуйте нам».

Я цього не кажу, але мені пишуть в особисті. Я терміново телефоную меру чи голові ОДА, кажу, що є такі проблемні питання. На наступний день керівники областей дають зворотний зв’язок, вони хочуть рухатись. І це тільки початок.

Коли є вектор, є меседж президента… Ми як інструмент – виконуємо, контролюємо. До наступної Олімпіади залишилось три роки, і я впевнений, що буде багато зведених чи реконструйованих об’єктів по Україні, закуповано багато якісного інвентарю. Це дуже добре.

– Тобто, теперішня влада України – перша, яка щільно зайнялась питанням спорту?

– Так.

– Тоді чому ця влада спочатку об’єднала міністерство молоді та спорту з міністерством культури?

– Це не до мене. Для нас дуже добре, що всі зрозуміли, і президент повернув міністерство молоді та спорту. Весь український спорт очікував та був радий цьому поверненню.

– Звідки гроші на всі ці об’єкти спортивні, якщо в держави й так дірки в бюджеті?

– На багато об’єктів є кошти з фонду ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку – Tribuna.com). Реально багато грошей йде на спортивну інфраструктуру. В цьому році профінансували 120 об’єктів у 21 області на суму 1,1 млрд грн. Але відверто кажучи, на все не вистачає. Потрібні мільярди.

А скільки недобудов стоїть по країні? Сотні, не десятки. І скільки в планах ще побудувати. Тому ми виробили пріоритет, які об’єкти можуть стати цими магнітами, про які заявив президент. Які реально будуть багатофункціональні, щоб всі верстви населення могли приходити туди займатись.

По цих об’єктах десь тільки почали робити проекти, десь тільки почалось будівництво, десь уже закінчується. Десь була 3-5 років недобудова, і ми зрозуміли, що це правильний об’єкт, його треба закінчити. На все не вистачає, але вже в цьому році ми побачимо першу десятку магнітів.

Та для нас не лише вони важливі. Але й дитячі школи реконструювати, стадіони будувати. Щоб місцева влада по децентралізації користувалась коштами ОТГ. Щоб всі це розуміли, відкривали футбольні та баскетбольні майданчики, воркаут-зони. Щоб всі ми централізовано потім розвивали всі види спорту. Щоб тренери забирали дітей з вулиць.

– Хто визначає що, де і як будувати? Наприклад, хто визначив, які об’єкти увійшли до списку 25 магнітів?

– Міністерство молоді та спорту. Ті, які фінансують з коштів ДФРР, визначає міністерство регіонального розвитку. Є нові об’єкти, є старі. Там є комісія по виділенню коштів. Голови ОДА чи мери подають свої пропозиції. В цій комісії працює мій заступник. Ми розмовляємо з паном Чернишовим, які об’єкти є правильними, реально стратегічними. Бо хтось будує для одного виду спорту, а хтось багатофункціонально.

Є пріоритет. Завжди буде пріоритетність – на все коштів не вистачає. Наприклад, я літав до Херсону, до Нової Каховки, там був і президент. Презентували басейн зі спортивними залами. Новий амбітний проект, класний. На наступний рік ми будемо приділяти цьому об’єкту увагу.

Все залежить від голів ОДА та мерів. Школи та садочки треба будувати, але треба думати і про спорт.

– Які об’єкти вже цього року можуть здати в експлуатацію?

– В Дніпрі закінчують будувати багатофункціональний палац спорту для ігрових видів спорту – баскетбол, волейбол, теніс, єдиноборства. Наша водна база в Тернополі, там реально класний об’єкт – зможе приймати чемпіонати Європи та світу.

«Це проект меганаціонального рівня». В Тернополі зводять першу в Україні водну арену міжнародного класу

В Кременній Луганської області є олімпійська база для легкої атлетики та штангістів. Там ще до кінця жовтня побудують зал для спортивної гімнастики. В Бучі стоїть десять років недобудова – ми подивились, що вона у парковій зоні, можна зробити багатофункціональний комплекс, поруч на вулиці спортивні майданчики. Там почали й обіцяють до кінця року закінчити. В Мелітополі планують закінчити басейн, добудувати. спорткомплекс «Авангард» в Житомирі, у Вінниці спорткомплекс для олімпійців та паралімпійців. У Нововолинську 30 серпня відкрили урочисто новий стадіон.

За проектом Офісу президента вже цього року будуть здані десь 10 об’єктів. Проект дуже амбітний. Важливо, що у голів ОДА та мерів є бажання будувати та розвивати. Наступного тижня я збираюсь поїхати в Сарни на Рівненщині – там будемо відкривати з головою ОДА Віталієм Ковалем багатофункціональний спортивний комплекс за програмою президента Велике будівництво.

– Але от та ж водна арена в Тернополі не є багатофункціональною – вона лише для водних видів, і то не всіх. Чому цей об’єкт включили в програму?

– А в нас же нема і таких об’єктів, а вид спорту такий, медалоємкий, є багато історичних медалістів-чемпіонів. Чому б не побудувати таку базу, якщо там є всі умови?

– Я згадав саме за неї, бо була також претензія від президента федерації біатлону Бринзака – чому для водних видів у Тернополі будують об’єкт, а біатлонну базу за містом ігнорують. Хоча там тренуються наші зірки, яких в Тернополі немає у водних видах.

Для пана Бринзака ми ж теж будуємо в Буковелі базу для біатлону. Коли там побудують всі 3 чи 4 черги, на мою думку, ми зможемо проводити чемпіонати світу. Чемпіонат Європи точно.

А щодо водної арени, то ви ж зрозумійте – на ній буде проводити збори збірна України, вона не лише для місцевих. Це для всієї країни об’єкт.

Тим паче, вони підтримують, а ми побачили – це реально об’єкт, за який не буде соромно. Бо, наприклад, одне місто подало пропозицію на шаховий клуб на 300 метрів [квадратних]. Для нас важливе розуміння керівників на місцях, від них першочергово йде ініціатива – вони пропонують, комісія визначає, а ми долучаємось.

Важливо, щоб федерації теж приєднувались. Бо не потрібно будувати об’єкти, які не підходять по міжнародних стандартах. Я вам кажу сто відсотків – ще ніколи цьому питанню не приділяли стільки уваги, стільки не контролювали.

– Велике будівництво чи проект з 25 магнітами відбувався би за будь-якого міністра спорту – не він головний в цій історії. Яка конкретно ваша заслуга тут?

– Давати напрямок, що потрібно зробити. Співпрацювати з федераціями, щоб вони направляли свої пропозиції. Відпрацьовувати це з головами ОДА, з міністром регіонального розвитку. Ми стратегічно контролюємо придатність об’єктів у перспективі. Щоб вони не простоювали.

З нами мають рахуватись – що є міністр, який допоможе, коли потрібно, і буде незадоволений, якщо десь не будуть працювати. Взагалі, люди дивуються, коли мені напишуть, а я о десятій вечора їм телефоную і розказую, що потрібно зробити, хто допоможе.

«Президент поставив завдання провести Олімпіаду – будемо виконувати»

– Керівництво держави та президент Зеленський не раз уже заявляли про намір провести в Україні Олімпіаду. Наскільки це доречно для нашого бюджету, якщо Олімпіада – просто колосальні витрати?

– Президент поставив задачу привезти Олімпіаду в Україну. Але для цього потрібна матеріально-технічна база. Зараз ми дивимось, можливо це чи ні. Якщо можливо, то що потрібно збудувати.

Зеленский хочет Олимпиаду в Украине, но это чертовски дорого

Президент тиждень тому сказав мені дати технічне завдання, що потрібно для олімпійських ігор. Зараз ми це готуємо. Дадуть нам Олімпіаду чи ні – це вже друге питання. Головне, що ми знову будемо будувати спортивні об’єкти, на яких потім будуть тренуватись українці.

– Ще раз. Наскільки Олімпіада в Україні доречна, коли є купу інших галузей, що тут і зараз потребують чимало державних грошей?

– Так ми ніколи нічого не проведемо. Чому ні? Чому не провести всесвітню Універсіаду? Чому не провести чемпіонат світу? Це ж приїжджають іноземці, привозять кошти. Це ж поштовх в інфраструктурі – готелі, спортивні об’єкти. Якщо з розумом підійти та збудувати об’єкти, які не будуть простоювати.

В нас же президент федерації зі стрибків у воду Ігор Володимирович Лисов побудував басейн. Кожен рік проводять чемпіонат світу по юніорах чи по дорослих, чемпіонат Європи. В нас є потенціал.

От ми провели Євро-2012. Ви бачили, як нація об’єдналась? Супер! Як всі вболівали, як би комусь не було погано.

«Матеріали кримінальних розслідувань показують, що є безліч зловживань». Україна досі не сплатила боргів Євро-2012

– Так, але Євро-2012 залишило нам НСК «Олімпійський» та «Арену-Львів» з мільйонними боргами. А львівський стадіон, крім цього, ще й має проблеми з регулярною зайнятістю.

– Це таке питання. Там є проблеми – на жаль, ви все знаєте. Там друга ситуація стосовно боргів. Але ж НСК працює.

– Але за тим же НСК, на території комплексу є закинута, занедбана територія. Витратили купу грошей, а місце занепадає.

– Там багато й не нашої території.

– Це все одно проблема. Через борги стадіон так і не ввели повністю в експлуатацію.

– А ми будемо робити все так, щоб ввести в експлуатацію.

– Виходить, беремося проводити Олімпіаду, хоча ще не позбавились боргів Євро-2012.

– Будемо над цим працювати. Президент поставив завдання – ми будемо його виконувати.

– До речі, про НСК. Після реконструкції головним орендатором стадіону стало «Динамо». Цього року додався ще «Шахтар». Як це питання узгоджувалось із міністерством спорту, яке є розпорядником стадіону?

– Це узгоджувалось із директором НСК «Олімпійський». Пріоритет – спочатку узгоджувати час і дату матчу «Динамо», а потім уже матчу «Шахтаря».

Для нас це дуже добре. Це державний об’єкт, нам потрібно використовувати його на всі сто. Держпідприємству НСК «Олімпійський» потрібно заробляти кошти, а зараз немає концертів, великих спортивних подій. Важливо, щоб він був зайнятий.

Тому не може бути пріоритетом віддати стадіон тільки «Динамо» чи тільки «Шахтарю». Хочу подякувати президенту «Динамо» Суркісу, президенту «Шахтаря» за те, що вони орендують стадіон, пропонують нам немалі кошти, роблять газон кращим.

Це ж добре. І кияни вболівають за свою команду, і так само вболівальники «Шахтаря», які покинули свій регіон, де зараз, на жаль, війна, і проживають в Києві. Це нормально.

– «Арена Львів» теж є державним підприємством, але пустує. Як цю проблему розв’язати?

– Це питання проблемне. На жаль, ви теж про нього знаєте. Ми зараз спілкуємось із директором «Арени-Львів». Там три команди, і зараз ми говоримо про те, що може варто піти на якісь поступки, зменшити ціну. 

– Яка вартість оренди НСК та «Арени Львів»?

– Умови контракту – конфіденційна інформація. Її у нас немає.

– У стратегії ви прописали чіткі цифри, які хочете досягнути до 2028 року – провести 80 міжнародних змагань в Україні, 30% населення України регулярно займається спортом, конкретна кількість медалей, місця в рейтингу. Як ви це розраховували? Звідки настільки точні цифри?

– Ми дивились у перспективі, що нам потрібно зробити, щоб стільки-то людей займались спортом. По медалях ми дивились, скільки наші спортсмени вигравали до цього року. Подивились, які в нас є перспективи, хто що вже вигравав. Дивились історію розвитку видів спорту. Так і підраховували. 

Якщо в нас на останній Олімпіаді було 11 медалей, ми ж не можемо на наступну Олімпіаду ставити ціль теж 11 чи 10 медалей. Нам потрібно дивитись на краще – на 15 медалей, наприклад. Завжди потрібно ставити амбітні цілі.

Щодо кількості міжнародних змагань в рік в Україні, то дивились, скільки таких змагань вже проводилось. Ви пам’ятаєте скільки загалом міжнародних змагань було в Києві? Дуже багато. Ми почали це рахувати. Ще й до мене приходили з пропозиціями: «Ми хочемо провести чемпіонат світу або Європи». Так і виходили на ці цифри.

Нова стратегія розвитку спорту: Україна в топ-20 на ОІ, 5 олімпійських центрів по всій країні, ріст рухової активності населення

– Також ви плануєте ліквідувати проблему допінгу в українському спорті, який серед світових лідерів за вживанням заборонених препаратів. Як?

– Розмовляти з тренерами, федераціями, спортсменами. Щоб вони не приймали допінг.

– Це дієво?

– Це потрібно контролювати федераціям, тренерам, які завжди поруч зі спортсменом. Лікарі, масажисти. Ви ж розумієте, що спортсмен не може цього робити так, щоб ніхто не знав. Всі повинні бути на контролі, тренери повинні бути за чесний спорт.

Є в нас законопроект розроблений по антидопінговій діяльності в спорті з фахівцями WADA та Ради Європи. Ми хочемо також створити антидопінгову лабораторію, окрему від антидопінгового центру. Це буде незалежна лабораторія, що відповідає вимогам міжнародних стандартів.

– А у вас є цифри, щоб зрозуміти, наскільки проблема масштабна?

– Цифр немає, але проблема не масштабна. Поодинокі випадки.

– За кількістю олімпійців, яких позбавили медалей через доведене вживання допінгу, Україна є серед лідерів. І цим спортсменам та їхнім тренерам держава виплатила премії, які зароблені шахрайством. Які механізми, щоб ці кошти повернути?

– На жаль, сьогодні нема механізму повернення коштів.

Україна заплатила за виграні на допінгу медалі $770 тисяч. Їх ніхто не поверне

– Уже діє закон про легалізацію грального бізнесу, який передбачає окремий фонд для розвитку спортивної індустрії. Також в першому читанні Верховна Рада прийняла закон про меценатство. Як саме це вплине на наш спорт?

– Дуже позитивно. Очікуємо після прийняття в другому читанні приходу меценатів, які будуть вкладати гроші в спорт. Кошти від грального бізнесу ми отримаємо на будівництво спортивної інфраструктури, буде певний процент цих грошей.

Це дуже важливі законопроекти для нас. Ви не розумієте, скільки років підіймалось питання цього закону. І нарешті його підтримали в першому читанні.

– Без конкретики важко оцінити ефект. Можливо, хтось уже звертався до вас з сектору бізнесу, хто готовий стати меценатом в спорті.

– Поки ніхто конкретний до міністерства не звертався. Ще всі очікують цього прийняття. 

– Ви є прихильником пріоритетного фінансування видів спорту. Тобто, доцільнішого використання коштів. Чому ж такі маргінальні види спорту як більярд досі отримують від держави кошти?

Є види спорту, які ще не приносять медалей, але там є потужні фахівці, потужна федерація, сильні тренери та спортсмени, йде розвиток спорту. Ще рік-два-три, і ми побачимо результат.

Коли я прийшов головним тренером збірної України з фехтування, у нас у 1996 та 2000 роках були провальні Олімпіади – не було жодної медалі. Я розумів, що виділених державою коштів мені не вистачить на всі шість видів фехтування. Тому я зробив ставку на чоловічу шпагу, чоловічу шаблю та жіночу шпагу. Через три роки ми побачили чемпіона світу у чоловічій шаблі, чемпіонку світу у жіночій шпазі, і на Олімпіаді ми вже здобули першу бронзову нагороду – Владислава Третяка. Я вклав кошти туди, де був розвиток.

Потім з’явилась жіноча шабля, де була наша прославлена команда шаблісток на чолі з Ольгою Харлан, які перемогли на Олімпіаді. Вони теж спочатку не отримували кошти, але після бронзи на чемпіонаті Європи ми стали їх фінансувати – побачили в них потенціал. І так для всіх видів спорту.

– Тобто, в умовного більярда в Україні є потенціал?

Якщо дивитись лише за результатами, то виходить, що нам серед зимових видів тільки на біатлон давати гроші, так? От ми давали на фрістайл, і у нас є олімпійська медаль. Потрібно дивитись, де є перспектива та потенціал. На те ми й фахівці.

– Як фахівець, назвіть три найважливіші речі, які ви вже зробили на посаді міністра спорту?

– Перше – ми повернули міністерство спорту. Це основне.

– Це саме вашої команди заслуга?

– Президент прийняв рішення повернути окремо міністерство спорту, і ми вже все зробили та відпрацювали.

Друге… Для мене багато таких речей. Скасували реєстрацію правил в Мін’юсті. Скасували довідки в масовому спорті. Підняли харчування для наших тренерів. Повернули гроші, забрані на COVID, але це наша робота, щоб спортсмени готувались.

Це для мене все поточна робота. Днями напишу про це пост у фейсбуці, і ви все побачите самі.

Фото: Міністерство молоді та спорту

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...