Дивитись на таке «Динамо» – найкращий спосіб зробити собі боляче
Мазохістам на замітку.
Мазохістам на замітку.
Денис Бойко — брутальний як мужики з Челябінська. Коли він кричить на своїх, кров холоне навіть в телеглядачів. Словом, Кінґ-Конґ. Але сьогодні навіть він скорчився від болю, коли парирував удар Громова пахом. У-у-у-у-х.
Приблизно так я собі уявляю , що відчувають фанати «Динамо» після поразки від «Зорі». Взагалі, майже після кожного матчу команди при Михайличенку вболівальникам киян залишається переживати змішані з болем відчуття.
Їстівна група в Лізі Європи — на виході біль. Домашні нічиї з ніякими «Карпатами» та тоді ще «Олімпіком» — рука тягнеться за знеболювальним. Гра першого кола з тією ж «Зорею» та втрачена перемога після 2:0 — ну що можна відчувати ще?
Не рятують навіть розгроми «Львова», «Маріуполя», «Колоса» та «Ворскли», бо рівень «Динамо» бачимо в таблиці. Пригадайте, як кияни сміливо та серйозно говорили про боротьбу за чемпіонство перед цим сезоном, і вам знову стане боляче. Або смішно — залежно від ставлення до клубу.
Хоча після поразки від «Зорі» в матчі за друге місце не смішно повинно бути навіть нейтральним глядачам. Здається, востаннє «Динамо» грало настільки жалюгідно ще при Блохіні шість років тому. Найпопулярніший футбольний бренд України пробиває дно і навіть в нинішньому чемпіонаті, де нема тих зіркових «Металіста» та «Дніпра», ризикує втратити друге місце.
Коли Суркіс виганяв Хацкевича, здавалось, що гірше не буде. Тепер же є стійке відчуття, що без тренерської заміни в серпні зараз могло би бути навіть краще. При Михайличенку краще точно не стало. Хіба що тільки раз, коли «Динамо» смачно вибило з Кубку «Шахтар» — ось це дійсно було яскраво, з нервом та до хрипоти. Так навіть Хацкевич не міг, якщо такі речі, звісно, можуть повністю залежати від тренерів.
Герой того матчу Попов зараз є чи не єдиною світлою плямою в грі біло-синіх. Гра ж решти київських футболістів натякає, що заклик «Давай, забивай!» на футболках для виходу на поле вони зрозуміло неправильно. «Зоря» навіть без двох головних бомбардирів Лєднєва та Русіна познущалася з оборони «Динамо». Так, що Караваєв напевно захотів назад, до своїх.
В теперішньому «Динамо» страждають всі. Гравці, які точно можуть грати краще. Тренерський штаб, який просто не знає, як їм в цьому допомогти, окрім прокачки фізухи. Президент, який на публіці захищає свій вибір, наче забувши, що кликав Михайличенка для негайного результату — тільки б не відпустити «Шахтар». І, найголовніше, вболівальники, які все одно продовжують ходити на стадіон з вірою, що сьогодні «Динамо» зіграє краще, хоча підстав немає. Зовсім.
Що це, як не мазохізм?
Якщо таке має продовжуватись, то може хай «Луґано» доб’є це «Динамо»? Продовжувати так далі — звикнутись із болем. Але для цього мають бути інші способи, якщо тут є такі, кого це цікавить.
