Блог Ноу Баланса

Велике інтерв’ю Ключковського: Грімм, єдиний пул, відхід з УПЛ, протистояння «Динамо» та «Шахтаря»

Колишній заступник президента УПЛ розповів багато цікавого Миколі Решнюку.

Маркіян Ключковський був правою рукою президента Прем’єр-ліги Томаса Ґрімма. Саме він був головним за відсутності швейцарця, з яким вони здавна знайомі як юристи.

«Готовий залишити посаду, якщо я головна проблема». Грімм хоче більше прав для УПЛ та вірить в єдиний телепул

Нещодавно Ключковський підтвердив, що йде з УПЛ – для нього, як і для Ґрімма, робота в Прем’єр-лізі не була єдиною зайнятістю. За словами Маркіяна, адвокатська справа почала вимагати критично більше часу. Так і розійшлись. Але залишилась відповідальність – за відсутність обіцяного телепулу, за слабку комерційну діяльність ліги та за недостатній її вплив.

Tribuna.com зустрілась із вже вільним від роботи в УПЛ Ключковським в його адвокатському офісі й поставила прямі запитання.

«Пропозицію «Футболів» не одразу прийняли – штуки три відхилили»

 

- Не маючи менеджерського досвіду, ви погодились на посаду віце-президента УПЛ. Навіщо?

– Мені зробив пропозицію Томас Ґрімм. Ми з ним знайомі дуже давно, співпрацювали по різних речах. Він мене покликав на зустріч, сказав, що в нього є перспектива балотуватися на посаду президента Прем’єр-ліги, і чи не хотів би я допомогти йому в цьому.

Мені футбол цікавий у багатьох смислах: і як спорт, і як бізнес, і як частина моєї практики спортивного юриста. Ми з ним проговорили умови й вирішили спробувати.

В першу чергу це була мова про те, що я не зможу працювати фултайм. В мене є адвокатська діяльність, на мене розраховують мої клієнти та партнери. Для мене було ключовою умовою можливість суміщати.

- Наскільки ви були занурені в роботу в УПЛ?

– Доволі глибоко. Старався контролювати, спостерігати та брати участь у максимально широкому колі питань. Зрозуміло, що на різному рівні з різним рівнем деталізації.

Наприклад, в операційну діяльність влазив менше. Ми з Томасом побачили, що як організація УПЛ працює добре, змагання організовані нормально, щоденна робота відбувається. Туди не було сенсу втручатися.

Тому наші з Томасом завдання були більшого масштабу. В першу чергу відпрацювати по телевізійних правах. Комерція.

- Телеправа об’єднати не вдалось. Щось загалом змінилось в УПЛ за час вашої роботи?

Основна ціль, яку ми перед собою ставили, не реалізована – повноцінного телевізійного пулу немає. Але в Прем’єр-лізі стало критичнішим усвідомлення себе як організації, яка повинна робити бізнес у футболі, генерувати дохід для своїх учасників.

Це складно і не все виходить, але, щонайменше, цей махових нам вдалось запустити.

- Попереднім президентам УПЛ не вдалось сформувати єдиний пул. Чому ви вирішили, що саме вам вдасться?

– Головним чинником цього є Томас. Його розглядали як менеджера, який рівновіддалений від ключових учасників – в першу чергу від «Динамо» та «Шахтаря» – та який зміг побудувати діалог із керівництвом УАФ.

Був ще й вдалий момент. Восьмирічний строк рішення федерації про передачу прав клубам підходив до кінця.

Виходячи з цього, було сподівання, що вдасться знайти компроміс між клубами, і цей процес ми реалізуємо.

- Але й це вам не допомогло. Чому?

– Можна багато спекулювати. У клубів різні погляди на те, як все має відбуватись. Вони відрізняються в кардинальних, фундаментальних підходах.

Не берусь судити, хто з них правий чи неправий. Особливо в специфічних реаліях українського ринку – телевізійного та футбольного. Спільного знаменника поки нема.

- П’ять клубів, не володіючи своїми телеправами, підписали контракт з «Плюсами» в обхід УПЛ. Чому справа не дійшла до суду, про який говорив Томас Ґрімм?

– В нас були дуже серйозні внутрішні дискусії. Ми дійшли висновку, що це був би ще один дуже великий, інтенсивний та довготривалий скандал, результат якого не був зрозумілий. Це був би юридичний спір проти кількох наших учасників. Таке не сприяло би здоровій атмосфері всередині ліги. Розуміючи, як в Україні можуть розвиватись події, очевидно була б якась інша ескалація.

Ми дійшли висновку, що не хочемо цього. Доки турнір проходить, матчі відбуваються, їх показують по телебаченні, ми не хочемо доводити ситуацію до максимальної точки кипіння. Тому продовжили діалог.

Він тривав до останнього й, наскільки я розумію, триває й зараз. Кілька тижнів тому було рішення створити всередині УПЛ робочу групу з представників клубів, щоб відштовхуючись від того досвіду, який ми набули за останній рік, спробувати ще один раз та виробити прийнятний для всіх клубів фундамент.

Не називаючи імен, скажу, що в цю групу входять й ті, кого можна назвати опонентом в ситуації, що склалась.

- Такими можна назвати «Карпати». Клуб спочатку проголосував за пропозицію «Футболів» та єдиний пул, а потім свій голос відкликав й перебіг в інший табір, перетворивши ваші спроби на фарс.

– Такого поняття як «відкликати голос» не існує. Для мене ця ситуація була прикра, тому що «Карпати» – один з клубів, які максимально стараються вичавити кожну копійку. Вони менше покладаються на зовнішнього інвестора.

Я їх розумію певною мірою. Їм запропонували контракт, який, наскільки я розумію, на цифрах більший, ніж те, на що вони могли розраховувати як учасник пулу. Але це неправильно довгостроково.

Заради справедливості мушу сказати, що після того рішення в нас доволі емоційні розмови були з керівництвом «Карпат». Але після того це ніяк не позначилось на щоденній співпраці. Ми постійно спілкувались, брали участь в нарадах по всіх робочих питаннях, був діалог.

- Ви не думаєте, що ця ситуація з «Карпатами» створює прецедент вседозволеності?

– Так, створює. Але, напевно, не в найяскравішому прояві. Тому що тут справа не в «Карпатах» була. І «Карпати» були далеко не провідником цього питання. Давно в рівній мірі стоїть питання впливовості двох великих клубів.

- Виходить, не ліга є авторитетом для клубів. Вона не має жодного впливу на них?

– Так, ліга достатнього впливу немає. Але ситуація була не зовсім нормальна. Ліга могла на це реагувати юридично, але в цьому було би більше скандалу, менше суті.

Я справді вважаю, що УПЛ могла би бути при певних умовах впливовішою. Але вона такою не є, тому виходить замкнуте коло. Прем’єр-ліга не може бути впливовою до тих пір, поки клуби від неї незалежні в плані генерації доходів. Але ліга не може генерувати доходи до тих пір, поки вона не є повноцінно самостійною, щоб приймати рішення, які всі будуть виконувати примусово.

- Що тепер має зробити керівництво УПЛ, щоб пул запрацював?

– Президент має знайти спільну мову з представниками обох клубів, які впливають на інших, які є авторитетами для інших. І ця спільна мова не має бути просто в форматі «працюємо», має бути щось більш комплексне.

Український формат специфічний тим, що зацікавлені в трансляції футболу телевізійники пов’язані з президентами клубів. Власники «Динамо» та «Шахтаря» не є відірвані від футболу і від медіа. Тому потрібне комплексне рішення – воно повинне бути вигідне і для футбольних клубів, і для медіа.

Так є в усьому світі, де все керується грошима. А в нас через цю афілійованість мають вплив інші фактори. Але рецепт від цього не змінюється – потрібно просто знайти спільну мову й те, що влаштує всіх.

- А її реально знайти? От ви спробували створити етичну комісію для телеканалів «Футбол», але й це не спрацювало.

– Отже, не вдалось знайти спільну мову. На мій погляд, ми зробили все можливе, щоб нейтралізувати занепокоєння, які озвучувались щодо роботи телеканалу. Ми навіть отримали письмові підтвердження від керівництва каналу, всієї медіагрупи. В нас є письмова домовленість про створення етичної комісії.

Але чи є ще причини, чому цей формат не підійшов іншим клубам, крім самого факту «аби тільки не вони», ми не розуміємо. Ми готові були розглянути інші варіанти, але їх немає.

- Чи існував би пул сьогодні, якби поряд з «Плюсами» та «Футболами» в гру вступив нейтральний телеканал з хорошою пропозицією?

– Допускаю, що так. Немає підстав думати, що було б якось по-іншому. 

Я казав не раз, що тендерну документацію нам надіслали 11 організацій – як трансляторів, так і агентств, в тому числі великих міжнародних. Десь із п’ятьма-шістьма ми вели дуже предметні перемовини.

- Хто це був?

– Не буду їх називати, це в певній мірі конфіденційно. Але вони були. І в кожного зрештою була якась причина, чому цього не відбулось. В результаті основна надія була на наших традиційних внутрішніх трансляторів. Але й тут не вийшло так, як ми сподівались.

Знаю, в деяких місцях ми робили помилки. В наступному циклі це все вже буде враховано. Буде простіше.

- В підсумку була лише одна єдина пропозиція від телеканалів «Футбол», яка з’явилась в переддень засідання клубів УПЛ. Де решта десять зацікавлених?

В тендерному процесі пропозицій фактично не було – лише дві дрібні без цілей по великому продукту. Була пропозиція від телеканалу «Футбол» лише на частину матчів. Менше половини. Це було на тих умовах, які за визначенням не були прийнятними. Її відхилили.

Тому з тендеру ми вийшли й перейшли до прямих перемовин з «Футболами» та «Плюсами». Тендер фактично не вдався, хоча сформував порядок, формат спілкування. Спілкувались довго та складно. Пропонували і одним, і іншим зробити пропозицію, яку вони вважають за доцільну.

В результаті, «Футболи» її зробили. Ми не одразу її прийняли – штуки три відхилили навіть без винесення на розгляд клубам. Вони були дуже малі.

«Плюси» пропозиції не робили в принципі. В нашому постійному діалозі з ними ми знали, що вони трохи по-іншому це бачать – у них був фокус на окремих клубах, а не на всьому чемпіонаті. А для нас було важливим відійти від цього. Ми хотіли, щоб за пакети була конкуренція як фактор, який тягне ціну вверх.

Бо якщо працювати в попередньому форматі, коли Х команд на одному каналі, а Х – на іншому, й ніхто не претендує на команди іншого каналу, тоді конкуренції нема. Нема підстав, що ціна виросте.

В цьому ми не зійшлись, тому колеги не стали нам робити пропозиції.

- Керівник управління спортивних проектів «Плюсів» Степан Щербачов говорив, що вони подавали заявку на участь в тендері на виробництво чемпіонату. А вже потім був тендер на покупку прав, в якому вони не захотіли брали участь й звинувачували УПЛ в спробі віддати «Футболам» монополію на показ ліги.

– Тендеру на виробництво не було. Ми грались з ідеєю зробити власний продакшн. Для цього радились із «Плюсами» та «Футболами», з іншими учасниками ринку. Зрештою, ми зрозуміли, що не зможемо цього зробити в першому циклі – це дуже складно. В нас для цього немає ні грошей, ні компетенції, ні досвіду.

Хоча нас на це надихнула польська Екстракласа. Коли ми з ними спілкувались, вони називали свій продакшн перлиною їхньої бізнес-організації. Але це їм обходиться в 5 млн євро на рік. Навіть якщо зробити скидку на українські ціни, то ми говорили про 60 млн гривень, які нам треба було звідкись взяти.

Були варіанти з аутсорсом, але тоді виникали інші запитання. Умовно прилітає нам сигнал з матчу, а далі ним треба якось управляти. Потрібне обладнання, програмне забезпечення, люди, які в цьому розбираються. Ми реально не були до цього готові. Тому ніякого тендеру не було. Ми його навіть не оголошували, просто говорили про це як про ідею.

Зрештою, ми від цієї ідеї відмовились. Не в останню чергу тому, що зрештою отримали пропозицію від «Футболів».

- Якщо «Плюси» знову домовились зі своїми клубами напряму, то «Футболи» з цього сезону працюють вже через УПЛ, так?

– Так. «Футболи» працюють через наш пул, просто в ньому бере участь сім клубів. Цього разу вони уже не напряму домовлялись із клубами.

- За нашої інформацією нещодавно телеканал «ICTV» хотів купити гайлайти матчів УПЛ на цей сезон. Але їм цього зробити не вдалось – ви перестали виходити на зв’язок. Це правда?

– З «ICTV» у нас дійсно були перемовини. Вони й продовжуються. Але канал не тільки зі мною спілкувався і спілкується. Я міг бути не на зв’язку в якісь дні. Детально я це коментувати не хочу, але не на мені одному все зав’язано.

«Шахтар» і «Динамо» в більшості питань конструктивно підтримують одне одного»

- Чи може ліга зробити хоч щось, коли йде протистояння двох різних таборів – «Динамо» та «Шахтаря»?

– УПЛ має виступити як медіатор, посередник. Важливо розуміти, що ліга не робить цього для себе. Вона не займається продажем телевізійних прав для себе. Бенефіціарами процесу є всі футбольні клуби-учасники УПЛ.

Тому завдання УПЛ – не зайняти якусь позицію й доводити її до абсурду. Завдання УПЛ – щоб максимально велика кількість клубів була задоволена тими грошима, які вони отримають.

Я вірю, що це вийде. Бо це вийшло всюди у світі, в Європі. Кожен проходить свій шлях. Є така англійська приказка «Money talks». Гроші визначають, як воно буде. І в той момент, коли клуби побачать, що від телевізійного пулу вони отримують більше грошей, ніж кожен індивідуально, тоді все зміниться

Я зараз не маю на увазі, що більше отримає кожен окремий клуб. Бо «Динамо» і «Шахтар» від індивідуальних контрактів скоріш за все отримають більше коштів. Але є ще опосередкований шлях цих коштів. Адже більше грошей іншим клубам означає сильніші клуби. А це сильніша ліга та більший інтерес до неї й ріст її вартості. Тоді вже всі починають заробляти більше.

Це абетка телевізійних прав. Так, все впирається в наші реалії, але в кожній країні вони свої. В Іспанії все вирішилось прийнятим законом на державному рівні. В Португалії досі немає єдиного пулу – він частковий, є клуби, які самостійно продають свої права й не хочуть вести про це мову. Але ж вся Європа говорить про те, що треба об’єднуватись.

- За всі роки існування УПЛ заробила репутацію організації, яка не здатна нічого зробити. Може це проблема менеджерів, а не клубів?

– Немає чогось чи когось одного, на що показувати пальцем. По-перше, за десять років УПЛ проходила різні фази розвитку, перебувала в різних політично-економічних реаліях. Сам факт того, що вона збереглася як організація, яка об’єднує найкращі клуби України та проводить між ними змагання – це вже показник стабільності.

Разом з тим, велике значення має економічна модель футболу в Україні. Нас зіпсувала розкіш, що була з 2007 по 2012 роки. Футбол купався в грошах, був цікавий чемпіонат, класні гравці. Чотири клуби могли боротись за чемпіонство, ще чотири – за вихід в єврокубки. Середня відвідуваність наближалась до 15 тисяч глядачів. Все здавалось класним.

Потім все це виявилось штучним. Як клуби, так і футбольні організації не були до цього готові. Не було механізму з цим працювати.

Коли клуби у 2010-12-х роках продавали свої права самостійно, здавалось, що все буде нормально. Але коли вартість прав упала, інші джерела доходів зникли, виявилось, що клуби не мають як заробляти. Це була яма, з якої футбол тільки починає виходити.

Можливо, і менеджери десь себе не так вели. Виходячи з того, що результату немає, помилки десь таки були. Але я не думаю, що є якась одна причина.

- Наскільки роботу УПЛ гальмує одна з таких причин – протистояння між «Динамо» та «Шахтарем»?

– Це фактор, звичайно. Але з того, що я бачив за ці 18 місяців роботи, в абсолютній більшості питань такого поняття як «два великі табори» немає. «Шахтар» і «Динамо» в більшості питань якщо не виступають одним фронтом, то конструктивно підтримують одне одного, йдуть один одному на поступки.

Наприклад, в питанні календаря. Тут зазвичай є розподіли не між «Динамо» та «Шахтарем», а між великими клубами та рештою клубів. Перші зацікавлені, щоб весняна частина чемпіонату починалась якомога раніше, в лютому – їм потрібно готуватись до єврокубків, бути в ігровому тонусі. А більшість клубів проти, бо в єврокубках вони участі не беруть, а для них старт в лютому – це витрата коштів на обігрів, яка обчислюється мільйонами гривень.

Ще одне питання, по якому між ними йде абсолютно нормальна співпраця – це календар молодіжних змагань УПЛ U-19 там U-21. Там є безліч переносів, пов’язаних з викликами футболістів у збірні або участю молодіжних команд «Динамо» та «Шахтаря» в європейських змаганнях. Все це часто вирішується в ручному режимі. І якби хтось хотів би ставити палки в колеса, то це було б дуже легко. Але всі розуміють і працюють. Жодних проблем немає.

Очевидно, що таке протистояння має вплив, але воно більше має емоційний фон, ніж якийсь глобальний, стратегічний. Якісь емоції спалахують, на полі щось відбувається, комусь червону картку дали, суддя щось не те зробив.

- Окрім пулу, в чому ще «Динамо» та «Шахтар» не сходяться в роботі з УПЛ?

– Напевно це єдине питання, в якому вони не сходяться. Якщо і є якісь інші, то вони всі похідні від цього. Багато ми чули запитань по суддівству – але це не питання УПЛ.

У всьому іншому немає особливого протистояння. Клуби між собою спілкуються на рівні футболістів, тренерів, керівників. Але чомусь коли мова заходить про телетрансляції, виникає емоція.

- Можливо тому, що обидва клуби не влаштовують пропоновані Прем’єр-лігою варіанти? Було ж очевидно, чому «Динамо» не підійшов варіант конкретно з «Футболами».

– Можна багато дискутувати, чому він не підійшов і хто має більшу рацію. Але проблема в тому, що інших форматів не було. Ніхто з тих, хто нам на словах підтверджував зацікавленість, в тендері участі не взяв.

З якихось причин варіант був тільки один, і він не був легким. Ми вважали, що такий варіант буде хорошим – як стартова точка консолідації телевізійного продукту. Але не всі з цим погодились.

- Виходить, у ліги немає жодного іншого інструменту впливу, окрім діалогу?

– Так. Шлях не діалогу, а війни був у баскетболі. Через конфлікт відбувся розкол на дві ліги й хтось напевно собі сказав: «Зате я був правий». Але чи виграв від того український баскетбол? Скоріш за все, ні. Я б навіть сказав, що баскетбол себе цим загнав у глибоку кризу років на десять.

Ми не хотіли цього допускати. В нас було умовне меню можливих дій, в якому на одному кінці було «не робити нічого», а на іншому «ставити питання про позбавлення тих п’яти клубів ліцензії». Зрозуміло, якби ми пішли другим шляхом, футбол від того б не виграв.

Тому ми пішли шляхом діалогу, який ближчий до першого варіанту в меню. Було розуміння – навіть якщо вдасться когось переламати, від того ніхто не виграє. Бо в нас є живий приклад баскетболу.

- І в баскетболі, і в футболі зараз стає помітнішою роль Ігоря Коломойського. З посиленням його впливу пов’язують ваш відхід з УПЛ. Це так?

– Ні, це ніякого відношення не має. В футболі завжди були впливові люди, в першу чергу – президенти футбольних клубів. Але це не має ніякого відношення.

- Ви або Ґрімм напряму спілкувались із президентами клубів? Адже Томас говорив, що шукає зустрічі з Ігорем Суркісом.

– Так, з багатьма президентами. В «Шахтарі» в першу чергу спілкувались з гендиректором клубу, паном Палкіним. Що стосується «Динамо», то була велика кількість зустрічей і з президентом Ігорем Суркісом. Вони були від самого початку.

- Наскільки зміна влади в країні впливає на УПЛ?

– Не особливо. Крім того, що президент побував на Суперкубку, особливо ліга не відчула нічого.

- Ви відчували коли-небудь тиск за час роботи в Прем’єр-лізі?

– Жодного. Рішення піти з Прем’єр-ліги є абсолютно моїм власним. Я говорив про це з Томасом ще в кінці вересня. Ми визначили формат передачі справ і все.

- У вас залишились конфлікти в УПЛ чи з представниками клубів?

– Жодного, ми ні з ким не конфліктували. З усіма клубами нормальні робочі відносини. З багатьма людьми з різних клубів я особисто знайомий, тому є також суто людські, дружні стосунки.

Сподіваюсь, що як адвокат та юрист зі спортивного права я буду мати відносини як і раніше. Мостів ніхто не спалює.

Були за ці півтора року незгоди з різних питань. Але це суто різниця в поглядах, стосунки це не псувало.

«В УПЛ є тільки один спонсор – титульний»

- Клуби УПЛ стабільно фінансують лігу?

– Так.

- Які це суми? Що формує бюджет УПЛ?

– Не буду називати. Бюджет формується клубами та комерційною діяльністю самої ліги – спонсори, телеправа. За фінансовою моделлю, яка в теорії мала б запрацювати з цього сезону, від всіх зборів за комерційну діяльність УПЛ мала залишати собі відсоток на розвиток. Решту розподіляти між клубами. Тут вже був би повноцінний розвиток з розширенням команди всередині ліги. З реальним маркетинг-бюджетом.

- Який відсоток зараз ліга залишає собі?

– 15%, якщо мова про спонсорські контракти. З них вона реалізовує свою частину зобов’язань за договорами. А те, що залишається, використовує на розвиток. Залишається відносно невелика сума.

По телевізійних правах такої домовленості не було. Ми мали намір розподіляти між клубами всю суму за винятком невеликого відсотка відрахувань для УАФ.

- Які в УПЛ є спонсори? Скільки їх?

Поки що в ліги є тільки один спонсор – це титульний, компанія FavBet. Думаю, скоро будуть ще спонсори. Це болюча частина нашої роботи, бо в минулому сезоні ліга в цьому плані була заручником зовнішніх обставин – від скандалів з договірними матчами до тривалого періоду невизначеності через політичну ситуацію в країні. Спонсори просто завмерли.

Тільки після виборів почався якийсь рух. Далі буде краще. Цей сезон ми почали з FavBet та з благодійною організацію «Таблеточки».

- Ви відносите це до своїх з Томасом Ґріммом заслуг?

– Так. Ліга тривалий час була без титульного спонсора. Те, що він з’явився, є сигналом ринку, що в ліги є потенціал. Тим більше, FavBet має великий маркетинговий потенціал. Частиною домовленостей з ними є використання цього потенціалу на промо змагань та ліги. 

- Наскільки пропозиція від FavBet вигідна в порівнянні з попередніми титульними спонсорами УПЛ – «Епіцентром» та «Паріматчем»?

– В абсолютних цифрах вона менша у порівнянні з «Епіцентром» і дещо менша у порівнянні з «Паріматчем», хоча порівняння не дуже коректне, бо мова про різні періоди. Але в цілому доволі вигідна. Звісно, було б краще, якби до ліги була б черга з потенційних партнерів – цифра була б більша. Але й так вона цілком адекватна.

Бо, окрім FavBet, в нас були й інші пропозиції, але вони не були такими, які можна прийняти. В майбутньому в цьому напрямку ще буде перспектива. Можливо, навіть з другого кола ще цього чемпіонату.

- Це правда, що клуби не хотіли платити вам зарплату в УПЛ доти, доки ви не приведете спонсорів у лігу?

– Ні. Я не буду вдаватись у фінансові деталі, бо це конфіденційна річ. Але ми з Томасом ще на початку домовились, що наша робота в УПЛ не повинна бути додатковим тягарем на плечах у клубів.

Ми сподівались, що в поточному сезоні за рахунок згенерованих УПЛ коштів отримаємо ресурс для розвитку команди ліги та залученню нових спеціалістів. Цього не вдалось і великих надходжень не було, частина ідеї не реалізувалась.

Але це зовсім не тому, що клуби не хотіли платити. Це питання перед клубами і не ставилось по великому рахунку.

- Виходить, розвиток усієї УПЛ як організації блокує саме невирішене питання єдиного пулу?

– Так, абсолютно. Ми у своєму баченні розбивали розвиток УПЛ на кілька етапів. Перший – це формування пулу та початок генерації доходів для клубів. Другий – робота з прозорістю фінансової системи, щоб ми всі чітко розуміли рух доходів. Третій – це інфраструктура. Робота над нею мала початись одразу, а потім на неї зробили б окремий фокус. Але першим поштовхом має бути єдиний пул.

Бо зараз практично в жодного клубу немає бюджету розвитку. Всі просто закривають свої первинні потреби. Якби були ці бюджети розвитку, тоді можна було б працювати правильно і з інфраструктурою, і з вболівальниками.

- Ви вважаєте, що УПЛ може бути успішним продуктом, зважаючи на всі ці недоліки?

– Сто відсотків. Інтерес до футболу є, це найголовніше. Збірну України в нас за різними оцінками готові дивитись від 8 до 12 млн людей. Це величезна аудиторія. Якщо клубний внутрішній футбол буде дивитись навіть 1 млн регулярно – це величезна аудиторія. Потенціал великий. Немає жодних причин, чому ми не можемо збирати по 12-13 тисяч на матч.

- Саме тому ви були за розширення ліги до 16 команд? Щоб в дивізіоні було більше великих міст.

– Розширення ліги – це складне питання. Воно ніколи не було самоціллю. Знаю, що Томас до цього ставиться консервативно. Звичайно, що в комерційному сенсі краще, щоб Харків, Дніпро, Запоріжжя, Луцьк мали своїх представників. Це великі ринки. 

Але це повинно бути в сталому форматі. Щоб це не була бульбашка, яка потім знову може луснути. Щоб це не була команда, чий спортивний рівень не приваблює вболівальників. Тому нам хочеться, щоб цей процес був більше природній, ніж штучний.

Але це рішення вже є. Всі були згодні з думкою, що нам пора повернутись до формату в 16 команд. Однак, була різниця в поглядах, як це робити та коли. Зараз не згадаю, чия це була ініціатива, але голосування показало, що підтримали її всі клуби. Всі були за, в тому числі «Динамо» та «Шахтар».

- Тут ви більше зав’язані на УАФ, яка й педалювала питання розширення. З боку її керівництва був тиск?

– Тиску точно не було. Був діалог. УПЛ та УАФ тісно співпрацюють. Починаючи від утвердження календаря і до суддівства, яким займається асоціація, але воно стосується й ліги. Про якийсь тиск тут не йдеться.

Навпаки, вперше за багато років ми підписали контракт з УАФ на чотири роки про проведення змагань. Раніше ці договори підписувались на рік. В цьому плані ми отримали комфортний простір.

- В ситуації з атестацією/неатестацією «Олімпіка» УПЛ теж була більше спостерігачем, зважаючи на те, що ключові рішення приймала УАФ.

– Ситуація з «Олімпіком» є настільки унікальною та безпрецедентною, що тут не можна робити глибоких висновків. В УПЛ в цьому питанні були зв’язані руки. І питання участі молодіжних команд клубу в договірних матчах, і питання атестації – все це строго відноситься до компетенції УАФ. Ліга тут ні при чому.

Єдина наша тверда позиція, з якою всі врешті погодились – «Олімпік» не можна допускати до змагань УПЛ без ліцензії. В цьому процесі ми швидше виступили майданчиком для перемовин. 

Я не берусь оцінювати підсумкове рішення як правильне чи ні. Це просто була абсолютно не передбачена нормами ситуація. Норм і не було як таких. Тепер вони, очевидно, будуть.

- Вам не здається, що таких ситуацій, що не підпадають під норми УПЛ, надто багато? І що всі вони вирішуються в ручному режимі.

– Є таке. Ми мали таку  дискусію за два тижні до початку попереднього сезону, коли знялась «Полтава». Для нас це був своєрідний стрес-тест. Тоді ми дійшли висновку, що якщо в нас будуть правила на кожну ситуацію, регламент буде мати вісім тисяч сторінок. 

- Можливо, так і треба?

– В кінці кінців, завжди треба виходити з міркувань розумності та добросовісності. Для мене, як для юриста, ці речі визначають все. Рішення по «Полтаві» можна назвати ручним, а я його називаю добросовісним і розумним. Були три клуби, які претендували на те, щоб залишитись в УПЛ. В кожного була свої логіка та аргументи.

Сказати, хто з них більше правий, не можна. В регламенті для цього просто немає критеріїв. Хіба що фундаментальне правило УПЛ, що членство в лізі визначається голосуванням клубів на загальних зборах. Тоді вже береться до уваги наявність атестату.

Тому ми, як УПЛ, підготували майданчик для обговорення, зібрали усі викладки й поставили перед клубами питання. Це легко недооцінити.

- Зважаючи на те, що головної вашої цілі в УПЛ ви не досягли, чи можна назвати вашу роботу провальною?

– Основної цілі ми не досягли глобально, але ми зробили величезну кількість роботи. По-перше, пул формально є, ми працюємо в ньому в форматі семи клубів. Не можна применшувати й те, що футбол зараз обговорює пул та його формат. Це все увійшло в щоденне обговорення у футбольній сім’ї. Такого раніше не було.

Тому Томасу чи кому-небудь іншому, хто візьметься за нову спробу, буде вже легше. Ми ж ішли по цілинному снігу. Я це добре відчув при підготовці тендерного документа, який робився з нуля. Таке в Україні було вперше. Ми цей процес точно зрушили з місця

Взяти до прикладу збори Прем’єр-ліги, коли директорам клубів презентували агенції, що претендували на роботу з пулом. Це тривало 5-6 годин, але вони уважно слухали. Мені здається, тоді вперше прийшло розуміння, що це серйозна штука, до якої треба серйозно підходити.

- Томас Ґрімм залишається виконувати свої обов’язки?

– Так. Ми зараз з ним ще спілкуємось в плані передачі справ. Ну і, звичайно, чисто по-людськи ми з ним продовжуємо спілкуватись. Запевнив Томаса, що завжди готовий йому допомогти порадою чи підказкою. Впевнений, що це взаємно.

Зміна влади в УПЛ: Коломойський і «Шахтар» обирають кандидата на пост президента

УПЛ = ад. «Карпаты» ломают пул, топы играют в одно время, Гримм хочет в отставку

Фото: Павло Адріашкін, Футбол 24, facebook.com/Kliuch

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...