Олів'є на Жиру, а ДЕ ШАМпанське???

Зустрічаються два французи. Один питає іншого:

- Як справи?

- Все добре. Нещодавно в мене народився син, - відповідає інший.

- І як ти його назвав?

- Людовіком.

- А чого Людовіком?

- А тому, що він в мене чотирнадцятий.

 Французький гумор

Важко переоцінити вклад Франції у розвиток світу. Серед світових геніїв так багато французів, що спроба розписати їх усіх зайняла б місце доволі пристойної енциклопедії. Ось лише деякі з них: Наполеон Бонапарт – знаменитий полководець; Шарль де Голль – видатний політичний діяч; Жанна д’Арк – одна з командувачів Франції в Столітній війні; Антуан Лавуазьє – батько хімії; Луї Пастер – батько медицинської мікробіології; Марія Складовська-Кюрі – єдина жінка в історії, яка отримала Нобелівську премію з хімії та фізики; Жак Ів Кусто – розробник аквалангу; філософи Рене Декарт, Блез Паскаль, Вольтер, Огюст Конт, Жан-Жак Руссо, Дені Дідро, Поль Анрі Гольбах, Мішель Монтень, Жюльєн Офре де Ламетрі; письменники Александр Дюма, Жюль Верн, Віктор Гюго, Антуан де Сент-Екзюпері, Гюстав Флобер, Марсель Пруст, Еміль Золя, Оноре де Бальзак, Анн Голон; актори Ален Делон, П’єр Рішар, Бріджіт Бардо, Жан Рено, Жан-Поль Бельмондо; музикант Джо Дассен; модельєри Жан Поль Готьє, Коко Шанель; композитор Фредерік Шопен; співачки Патрісія Каас та Едіт Піаф, ну і (куди ж без них?) генії світового футболу Мішель Платіні і Зінедін Зідан.

Очевидно, що без Франції людство не досягло б таких висот, на яких воно знаходиться сьогодні.

Франція знаменита не тільки особистостями. Хто не чув про Ейфелеву вежу, Єлисейські Поля, Лувр, Нотр-Дам де Парі, Версаль, французьку революцію (яка, попри всі свої звірства, запустила механізм розвитку не тільки Франції, а й усієї Європи) чи війни Наполеона?

І, звичайно, Франція славиться своїм футболом. І хоча французькі клуби не хапають зірок з небес (Лігу Чемпіонів виграв лише Олімпік в 1993 році, Кубок Кубків – ПСЖ в 1996 році, а Лігу Європи не вигравав ніхто!), національна збірна Франції досягла багато. Півні (ніхто не забув, що саме півень зображений на емблемі трьохкольорових?) по два рази вигравали Євро (в 1984 та 2000 роках) та мундіаль (в 1998 та 2018). Фантастичну збірну кінця 90-х - початку нульових забути неможливо! (Бартез, Десаї, Блан, Дешам, Тюрам, Зідан, Лізаразю, Джоркаєфф, Трезеге) !!!

Знаменитий ритуал, коли Блан цілував лисину Бартеза, став культовим у футболі. Блан придумав його ще за п'ять років до мундіалю у Франції, коли Бартеза вперше викликали до збірної. Він не випадково цілував саме Фаб’єна - в житті вони були найкращими друзями. Коли ж стало відомо, що Блан пропустить фінал 1998 року проти Бразилії через червону картку в півфіналі з Хорватією, постало питання – хто ж поцілує Бартеза? На допомогу збірної прийшов президент Франції. Перед паризьким фіналом Жак Ширак (не плутати з Шреком!), одягнений в джерсі збірної з 23-м номером, спустився в роздягальню, щоб підбадьорити команду: потиснув руку кожному гравцеві, а коли черга дійшла до Бартеза - поцілував лисину. Всі навколо аплодували.

Ну а про нинішніх переможців Чемпіонату Світу 2018 знають усі. Les Bleus зазнали прикрої поразки від португальців у фіналі домашнього Євро в 2016 році, але згодом зібрались і цілком заслужено перемогли на мундіалі в Росії.

Команда Дешама має наскільки різноманітний вибір високоякісних гравців, що, мабуть, на даний момент рівних в цьому компоненті їм нема. Французькі таланти розплодились як гриби після дощу. Не дивно, що українська громадськість так пригнічено відреагувала на жеребкування відбору до мундіалю в Катарі. «Франція – значить першого місця нам не бачити, як свої вух! Будемо боротись за друге» Таким була загальна думка, і, було б чудернацько, якби вона була іншою. Україна тільки один раз перемагала Францію в історії очних протистоянь з рахунком 2:0 в першому фінальному матчі кваліфікації на ЧС-2014 в листопаді 2013 року. У матчі-відповіді у Франції жовто-сині зазнали поразки з рахунком 0:3 і не пробилися на турнір. Враховуючи статистику офіційних матчів проти французів (а ми не програли їм в офіційних матчах всього один раз – нульова нічия на виїзді 1999 року – і незабутній епізод, коли нинішній коуч жовто-синіх вийшов один на один проти Бартеза, пробив йому між ноги, але Бартез зреагував) – шансів у нас було малувато.

Перший же матч нам треба було відіграти проти французів на їх території. Перед матчем песимізму додалось. Степаненко і Циганков точно не в обоймі, Ярмоленко - під питанням. У французів же втрат не було.

По стартовим складам виникло чимало питань. Знову на воротах Бущан, який катастрофічно не вміє грати на виходах (чому не Трубін?), в центрі захисту нестабільний Кривцов (можливо Сирота?), а поява в півзахисті Сидорчука спантеличувала (Сергій дуже серйозно здав останнім часом і фатально не встигає перекривати свої зони). У старті французів могла здивувати хіба що відсутність Поля Погба.

Андрій Шевченко запропонував досвідченому наставнику суперників досить незвичайну побудову своїх підопічних в формації з п'яти захисників, завдяки чому вдавалося стримувати активну роботу суперників на флангах, де були присутні Кіліан Мбаппе і Кінгслі Коман. Однак, потенціал синьо-жовтих в атаці від такого перебудування постраждав досить сильно.

Після того, як відлунала Марсельєза (прекрасний піднесений гімн! Французький композитор Клод Роже де Лілль написав його всього за одну ніч!) стартовий відрізок українська збірна провела в спробах пресингу у центральній лінії, але потім була змушена опуститися ближче до власних володінь. Тому в півнів почали з'являтися перші гольові моменти: втрачений шанс Олів'є Жиру, який завершив простріл з лівого флангу від Ернандеса ударом в дотик; на 19-й хвилині груба помилка бокового арбітра, який не побачив офсайду у Павара при закиданні на хід правому захиснику французів, призвела до того, що Грізманн вдало підібрав відскок, і завдав розкішний удар в дальній верхній кут; Кіліан Мбаппе практично в наступній атаці запустив свій удар з середньої дистанції над поперечиною.

Дії на чужій половині у команди Андрія Шевченка були занадто боязкими, причиною чого була велика кількість гравців, яким було необхідно грати з акцентом на оборону. Фактично, Льоріса мав можливість потривожити лише неточний ранній удар Олександра Зінченка при контратаці, але найбільш юний капітан в історії збірної України промахнувся.

Україна розпочала другу половину з невеличкого сумбуру у центральній лінії, але швидко зуміла відновити хід розвитку своїх атак. І відразу пішов гол! На 57-й хвилині зіграла динамівська зв'язка на правому фланзі в чужій штрафній: з передачі Караваєва Сидорчук пробивав у ближній кут, але рикошет від Кімпембе зіграв явно на нашу користь.

У другому таймі жовто-сині почали злагодженіше діяти в обороні, що ускладнило французам життя в атаці. Мбаппе був практично відрізаний від завершальної стадії, та й активність Грізманна помітно знизилася.

Як результат – нічия! Заслужено чи ні? Кожен мудрує по-своєму. Як на мене, французи самі винні. Вони грали не на повну потужність, особливо в першому таймі. Маючи в запасі лише 1 гол так грати неприпустимо, особливо в домашній зустрічі. Статистика ударів просто вражає: 18 ударів у півнів (з яких 4 в ствір) і 3 удари в козаків (з яких нуль в ствір!). А рахунок – 1-1. Хтось ще пам’ятає, коли наша збірна не програвала результативний матч топовому супернику, не завдавши жодного удару в ствір воріт суперника?

Як би там не було, не можна казати, що нам просто пощастило. Зовсім ні. Хлопці бились і чинили максимальний опір французам, де тільки можна.

Liberté, Égalité, Fraternité! (Свобода! Рівність! Братство!) – таким був девіз знаменитої Французької революції! І хоча в своїй основі ця теза помилкова (бо як може поєднуватись свобода і рівність? Де є свобода, там не може бути рівності, - бо в кожного свої можливості, а де є рівність, не може бути свободи, бо доводиться обмежувати вищих, щоб підняти нижчих) радує той факт, що наша збірна нарешті почала добиватись успіху в офіційних іграх з грандами, чого не було до приходу Шевченка. Виїзні нічиї з Португалією та Францією, а також домашні перемоги над тими ж європейськими бразильцями та іспанцями служать тому підтвердженням.

Та розслаблятись і святкувати зарано. По-перше, без долі везіння і певної розхлябаності з боку суперника не обійшлось. По-друге, Франція все-одно фаворит на вихід з нашої групи з першого місця. Тому треба забути про успіх і готуватися до недільного матчу з фінами.

Aut non tentares, aut perfice. Або взагалі не берись, або доводь справу до кінця.