Хацкевич на Шацьких озерах

Пам’ятаю, як минулого року я вирішив подивитись серіал про Динамо, який почав виходити на ютубі. Цей проект так і не прижився – вийшло всього 2 серії. Але один момент мені запам’ятався надовго. На дошці в роздягальні головний на той час коуч киян Олександр Хацкевич пояснює гравцям тактику (чи стратегію, чи бозна-щось інше). Як я не намагався зрозуміти те, що казав білорус, - я мало що зрозумів (а точніше – нічого!). Загальні кліше без конкретики, а якщо є конкретика – то й та не має ніякого розумного фундаменту. Гадаю, що в той момент Хацкевича не розуміли й самі гравці біло-синіх, що можна побачити на їхніх обличчях під час уважного вислуховування наставника.

Прихід Хацкевича після достойної тренерської роботи Сергія Реброва (як на мене – найкращий тренер Динамо в XXI столітті після Лобановського!) ознаменував собою початок нового етапу клубу з берегів Дніпра. Як показала практика – провального етапу. Два Суперкубка України за 2 сезони – явно не той результат, якого чекали вболівальники киян. Але навіть не це головне. Гра динамівців під керівництвом білоруського спеціаліста (можна таке слово вжити по відношенню до Хацкевича?) викликала роздратування, подив, зневіру і абсолютне нерозуміння того, чому Ігор Суркіс не звільнив цього «прекрасного» тренера ще після першого сезону його роботи.

Хацкевич провів два сезони на посту головного тренера Динамо і був звільнений тільки після того, як, подібно героям філософського фільму Залягти на дно в Брюгге, вилетів від бельгійського клубу в кваліфікації Ліги Чемпіонів – програш на виїзді і бойова нічия вдома. 

Після кількох місяців відпочинку Хацкевича запросили на посаду головного тренера Волгоградського Ротора, який на той час наближався до повернення в російську прем'єр-лігу, і, зрештою, повернувся в РПЛ по завершенню сезону 2019/2020 під керівництвом екс-динамівського коуча. Цікаво, що своїм помічником білорус узяв у Волгоград ще одного легендарного київського динамівця Максима Шацького.

В російській прем’єр-лізі результат роботи тандему білоруського та узбецького спеціалістів не забарився: волгоградський клуб під час поточного сезону має в своєму активі 18 очок в РПЛ – 4 перемоги, 6 нічиїх і 13 поразок. Ротор перебуває в зоні вильоту і ризикує покинути РПЛ по закінченню сезону. Після ж того, як кілька днів тому в інтернеті з’явилась новина про звільнення білоруса з посади головного тренера волгоградців, Хацкевич заявив, що навіть не знав про це, бо перебував у Києві (невже хоче повернутись? Боже збав!). Про причини відставки розповів гендиректор волгоградського клубу Андрій Рекечинський: «Щоб вирішити поставлену задачу на сезон, прийнято рішення звільнити Олександра Хацкевича з даної посади. Тренерські перестановки допомагають струснути команду» Чи залишиться в тренерському штабі волгоградців Максим Шацьких після звільнення Хацкевича – невідомо.

Отже, Хацкевича звільнили через 1 рік і 3 місці роботи в Роторі. Таким є сумний підсумок роботи білоруса у Волгограді. Українським вболівальникам в цілому все-одно як розвиваються справи в РПЛ, хто б там що не тренував, але історія Хацкевича у волгоградському клубі змушує в черговий раз задуматись: як міг такий «спеціаліст» перебувати на посаді головного тренера київського клубу аж цілих два сезони??? Таку людину потрібно було негайно звільняти ще після першого невдалого сезону. Тим більше Ігор Суркіс вже мав подібну ситуацію з Блохіним, який провалив свій перший сезон в ДК (хоча на трансфери витратили аж 70 млн доларів! Але це вже трохи інша історія), і, якому, так само дали змогу продовжити роботу в київському клубі ще на один сезон.

Але Блохін хоча б показав себе зі збірною (найкращий результат в історії – чвертьфінал мундіалю 2006! Таке не забудеш!) та є одним з найкращих (а, можливо, й найкращим) гравцем київського клубу в історії, тому таке рішення ще можна якось виправдати на користь генія. А Хацкевич не мав ніяких серйозних досягнень на тренерській ниві і не був геніальним гравцем (хоча заради справедливості відмітимо, що грав він доволі пристойно). Тому як Суркіс двічі наступив на ті самі граблі – незрозуміло.

Абсолютно нормально, коли хороші гравці стають поганими тренерами. Таких випадків хоч греблю гати. Але абсолютно ненормально, коли таким гравцям вже в якості тренера прощають те, чого в принципі простити не можна. Хацкевич – поганий тренер і його потрібно було звільняти ще після першого сезону (або й впродовж сезону, або взагалі краще було не призначати!) роботи в Динамо. Але цього не трапилось з невідомих простим вболівальникам причин. Дуже хочеться, щоб в майбутньому Ігор Суркіс (чи хто б не був на його місці) не припускався таких помилок і вчасно робив те, що й має робити людина на його посаді, а не давав шанси тому, хто ніяк себе не проявив за достатню кількість часу, і, таким чином, тільки ще більше затягував стагнацію в розвитку київського клубу.

Non progredi est regredi. Не рухатись вперед – значить рухатись назад.