Tribuna/Футбол/Блоги/Футбольні історії/Я не проти тренувати в Англії, але дружині не сподобається погода

Я не проти тренувати в Англії, але дружині не сподобається погода

Минулорічне інтерв’ю Луіса Енріке журналу FourFourTwo

Автор — sebmoran
23 августа 2014, 23:48

" Я не даю інтерв'ю",- каже Луіс Енріке, йдучи до найближчого бару у Гава Марі, улюбленого місця футболіста, що знаходиться за  15 км на південь від Барселони, " Але вам дам, сам не знаю чому"

У Енріке доволі колючі відносини з пресою: він думає, що поспілкувавшись з однією газетою, потім доведеться говорити з усіма. Щоправда, він дуже дружелюбно веде себе з моменту прибуття FourFourTwo.

 Який ваш найдавніший  футбольний спогад? Ви в дитинстві були спортивною дитиною?

- Так, я дуже любив спорт. Найдавніший спогад? Іспанія - Мальта 12:1. Іспанії тоді потрібно було виграти з різницею в десять м'ячів, щоб потрапити на Євро-84. Я дивився його по телевірозорі в Хіконі. Мій найдавніший спогад пов'язаний з грою - це черга поблизу "Ель Молінона" (стадіон Спортінга) на матч Спортінг Кадіс у десятирічному віці. Я пам'ятаю, коли вперше побачив газон, у якому прекрасному він був стані, які ж тоді були рівні лінії. Я зі своїм майже на рік старшим братом прийшли на стадіон на півтори години раніше, щоб подивитись на газон. Мій батько не любив футбол, я ж навпаки любив ходити на матчі. Я стояв поблизу ультрас, слухаючи їхні пісні, потім приніс прапор, який зшила мама. Ось моє фото в газеті, коли я сиджу з прапором на загорожі. Цю газету я сховав від матері, бо там я поблизу ультрас, а це їй би не сподобалося.

Ви відомі як емоційна людина. А в дитинстві ви були таким?

- Я завжди запалювався під час роботи. Я приймаю виклики в житті і щасливий, що присвятив життя улюбленій справі як фан, як гравець і зараз як тренер. Це напевно жахливо робити те, що тобі не подобається. Через мою емоційність легко хвилюватись з гравцями, хвилюватись за них і довіряти їм.

Ви прийшли у футбол з футзалу. Це покращило ваші навики, особливо у молодому віці?

-Тут у Каталонії діти грають у Futbol 7. В Астурії це futbol sala, футзал з п'ятьма гравцями. Звісно, під час гри у ці різновиди розвиваються різні характеристики. Звісно, не у фізичному, а у технічному аспекті. Це справді підвищувало мої футбольні навики протягом 3 - 4 сезонів. Коли я почав грати в футбол з 11 гравцями, враження були зовсім інші, забивати голи стало значно важче. Тут мені не вистачало міцності, а в futbol sala виробляється перш за все техніка, та це не страшно, над "фізикою" можна попрацювати пізніше.

Звідки взялось прізвисько "Лучо"?

- Мексиканець Лучо Флорес грав у Спортінгу 2 - 3 сезони. Мені було 14 і я був форвардом. Вони називали мене Лучо, нічого страшного: він був хорошим гравцем.

Яку роль зіграв період в Спортінгу у вашому вихованні?

-Велику, але я не підійшов їм у 14 років, тому змушений був залишити команду. У 17 я на рік повернувся у Спортінг В і на 1,5 року в основну команду. Мені потрібно було залишитись ще на рік у команді зі скромними амбіціями, не там, де необхідно перемагати кожного разу, як в Барсі чи Реалі.

Яке було перше враження від одноклубника по Спортінгу Кевіна Морана?

- Повага звісно. Я був молодий,  він відіграв багато матчів на ЧС. Кевін був коректним і благородним, справжнім професіоналом. Ніколи не бачив грубощів від нього на полі. Він грав рік чи два, але в Хіконі всі його поважали.

Чому ви перейшли в Реал? Як це - грати поряд з Лаудрупом, Бутрагеньо, Раулем, Йєрро?

- Ніколи не думав, що великий клуб запросить мене. Я не мріяв грати в Мадриді після 1,5 року в Хіконі, але клубу були потрібні гроші. Перехід відбувся дуже швидко, і я підписав п'ятирічний контракт. Так, там були гравці з великими іменами, але це звичайні люди, що добре грають в футбол. Я прийшов як форвард, потім мене перевели в півзахист, там я і залишився грати далі. Було важко. Потім мене взагалі перевели на край захисту. Зазвичай за таких обставин гравець покидає команду, мене хотіли віддати в арену Севільї, але потім передумали і я залишився на п'ять років. Я звикнув до позиції і виконував настанови тренера.

В старій версії Championship Manager ви могли б грати на будь-якій позиції. Де б ви грали?

- Форвард, без різниці де в атаці грати, головне - щоб в атаці. Я не був центр форвардом, через свої габарити, тож більше грав відтягнутого нападника. В Барсі я грав під нападником, Роналдо стягував на себе захисників, нам з Філіпом Коку було легше відкриватись і забивати. Хоча деколи під час матчу Робсон висував мене на вістря.

Пам'ятаєте випадок з Мауро Тасотті на ЧМ 94 в США? Він вибачився потім?

- Всі про це пам'ятають і завжди запитують. Не через сам лікоть, а через наш виліт з турніру. Перед матчем ми дивилися Італія Нігерія і африканці виглядали краще. У Італії був блискучий фланг з Мальдіні і Баджо але в них часто були судоми, вони виглядали стомленими. Італійці дотиснули у додатковий час, але нас це не хвилювало, ми бачили їхні судоми, вони мали бути "мертвими", але такими вони не виявилися.

Після того інциденту ФІФА ввело правило, що не можна виходити на поле, не зупинивши кровотечу.Це несправедливо: я не можу виходити на поле, а людина, що завдала травми продовжує грати. Такі ресі трапляються, в мене теж є декілька проступків не тільки на ЧС. Тасотті вибачився, не зразу ж після гри, а пізніше. Я зустрічався з ним після цього без жодних проблем.

 

В тій збірній було немало талановитих гравців. Чому виступ був не дуже вдалим? В чому різниця з теперішньою збірною?

- Нам не щастило. Нам ніколи не щастило. Тасотті у 94, несправедливий гол з Південною Кореєю, пенальті на Євро 96, не зарахований гол Марієнтеса у 2002. У футболі необхідна удача. МЮ- Баварія, тут потрібен фарт, особливо на такому рівні. В нас його не було.

Ви були важливим гравцем на Бернабеу, чому перейшли з Реала до Барселони? Зміни були сильними?

- Ні, було легко. Я підписав п'ятирічний контракт з Мадридом і виконав його. Я гордий, що не пішов з клубу. Мав пропозиції з Італії і Барси, жодної з Англії. Завжди хотів грати у Англії, але ніколи не випадало нагоди. На камп Ноу не виникло жодних проблем, я знав багато гравців з збіроної. Через 10 хвилин я відчував себе як дома.

Яким був Роналдо протягом єдиного сезону в Барсі? Вже тоді любив погуляти? Часто потрапляв у пригоди? 

- Я бачив його гру за ПСВ по ТБ, і це було неймовірно. Потім він перейшов до Барси. Це один з кращих гравців, яких мені довелось бачити, він витворяв неймовірні речі. Тепер ми бачимо як Мессі обходить шістьох, тоді це було в новинку. Він був фізично сильний, але, по суті, ще хлопчаком. Типовий бразилець, танцював самбу в роздягальні. Разом з Джованні грали на корзинах для сміття і танцювали.

Я любив ту бразильську атмосферу. Я не проти музики в роздягальні моїх команд. Футбол свято, а не тюрма. Хоча деяким гравцям необхідна тиша для концентрації. Рональдіньо теж любив музику, єдиним бразильцем якому вона не подобалась був Рівалдо. Також великий гравець.

Наскільки допомогло те, що Робсон ставив вас в атаку? Яким Боббі був тренером?

- Був Робсон-тренер і Робсон-чоловік. Він працював з Моуріньо. Коли він вперше прийшов у роздягальню, то глянув на нас з Піцці, повернувся до Моуріньо і спитав: " Хто це?". Ми грали за збірну! Після цього в мене склалися з ним хороші відносини, він був доброю людиною. Ви могли зблизитися з ним, він мав великий досвід і знав, що відчувають гравці. При ньому я грав всюди: від крайнього захисника до форварда. Ми не виграли Лігу, нам не вистачало Роналдо і Джованні наприкінці. Але ми виграли Кубок і Суперкубок. Після Круїфа взагалі було важко, він пішов, а фани не хотіли цього. Ми виграли один з матчів 6:0 і трибуни засвистіли нас. Як можна це робити після перемоги 6:0?

Що ви думали про Мауріньо, коли він був помічником у Робсона чи Ван Гала? Ви думали, що він стане тренером топ рівня?

- Ніколи. Ніколи! Навіть, якщо він так думав. Він добре розумів футбол, але тоді він ще не був Особливим. Робсон пішов, а Моуріньо залишився, він був у добрих стосунках з Ван Галом і щирим з нами. Він мені подобався.

Я ніколи не забуду ваш гол проти Боруссії Дортмунд у Суперкубку 1997 року. Ви вибороли біля кутового прапорця м'яч, забили з льоту лівою ногою. Це ваш кращий гол?

- Не думаю, але це хороший гол. Так, я обійшов захисника і перекинув голкіпера (не знаю, про що вони говорять -  гол проти Боруссії категорично під опис не підходить). Один з моїх улюблених - проти Арсеналу на Уемблі. Також я забив з пенальті на Олд Траффорд, там завершилось 3:3. Я тільки двічі бив пенальті в кар'єрі, тоді моя дружина була вагітна і дуже хвилювалась, коли я підійшов до м'яча. Я дуже люблю англійські стадіони, там віддані фани. Я бачив, як фани Ньюкала аплодували після вильоту команди, в такому випадку в Іспанії на вас щось би полетіло з трибун. Після завершення кар'єри я поїхав туди, де співають You’ll Never walk Alone. Я бачив Ліверпулю Евертон на Енфілді, до речі, я двічі грав там. Коли Бенітес був там тренером, Луіс Гарсія дістав мені квиток. Також я був на Селтік Мілан на Елланд Роуд? Ні, на Паркхед. Я з друзями стояв поруч з фанами, тоді ми одягнули шарфи. Я хотів би чути You’ll Never walk Alone перед матчем - це додає атмосфери. Мені подобається культ підтримки команди.

Що було найбожевільнішим на "Класіко"? Свинячі голови?

- Я грав у багатьох "Класіко" і це було чудово. Ван Гал казав: "Виграє той, хто контролюватиме емоції". Скільки ми бачили, коли хтось втрачав голову і залишав команду у меншості. У "Класіко" мені подобалось все, навіть налаштовуватись не потрібно, ви вже до всього готові.

На рахунок свинячих голів. Я ніколи не бачив фанів Барси такими розлюченими як тоді, хоча вони зазвичай стримані. Вони ходять на стадіон як в театр. Хоча дивно, що  кинули тільки голову, могла прилетіти просто свиня. Ми товаришуємо з Фігу, але тоді вони забрали кращого гравця у його кращий період. Це якби "Сіті" купили Гіггза в його кращі роки чи Евертон Джерарда. Одним пострілом двох зайців: підсилюєш свою команду і б'єш по супернику. Луіш дуже переживав, він людина, ви могли це прочитати на його обличчі.

Яка була реакція на трансфер Фігу в роздягальні? Ви розмовляли після цього?

- Я знав, що він іде. Ми дружили з ним. Він разом з дружиною відпочивав на Сардинії і я про його рішення дізнався раніше за інших гравців. Він так вирішив і мав на це право. Люди думають, що футболісти мислять по-іншому, але це не так. Ми не марсіани, а звичайні люди . Можливо ми не маємо фінансових труднощів, але загальнолюдські проблеми не обходять нас стороною, а взагалі Луіш хороша людина.

Хто би переміг: Барса з вами і Рівалдо чи Гвардіолівська?

- Без сумніву команда Гвардіоли. Просто зараз ми бачимо Мессі щотижня, тож звикли, що це нормально, хоча я не розумію, як можна досягти такого рівня. Ця Барса має кращого тренера, краще готова тактично, психологічно. Так, Мессі виняток, але його оточують світового рівня гравці і це робить його ще сильнішим. Команда Гвардіоли піднеслася до такого рівня, що інші просто відходили назад і "сідали" в захисті. 65-70 відсотків володіння м'ячем, можливо тільки Мілан Саккі був на тому рівні, але ці команди не варто порівнювати.

Чи правда, що в перший день у клубі Андрес Іньєста загубився шукаючи двері у роздягальню і ви допомогли йому? Ви пригадуєте враження від Іньєсти на тому тренуванні?

- Щось таке. Він помилився дверима і чекав поряд з другою командою. Я сказав "вахтеру" відвести його до нашої роздягальні. Я представив його іншим гравцям у такому стилі, в якому б самому хотілось бути представленим. Це могло трапитись з будь-яким мололодим гравцем. Я пам'ятаю як Кевін Моран потиснув мені руку.

Я бачив колір його шкіри, комплекцію, але який ж гравець! Багато гравців  навіть не уявляють, наскільки багато ігор Хаві і Іньєста відсиділи на лавці. Тільки Мессі грав одразу ж у першій команді. Молодим гравцям потрібно зрозуміти, що необхідно багато вчитися, на них великий тиск. Тільки Мессі потрапив прямо у першу команду. В Іспанії Іньєста в плані футбольної імпровізації поступається тільки Мессі. Як Гаррі Поттер, раз, два, три і бам - він обійшов тебе. Магія якась.

Ви пограли з багатьма великими гравцями. Проти кого було найважче грати?

- Таких багато. Роналдо і Зідан, Рвалдо, Луіш Фігу, Ромаріо. Я був капітаном команди, коли Мессі дебютюва у товариському матчі проти Португалії. Йому було 16, він пропустив одну вікову категорію. Це нормально, він переріс той рівень і Гвардіола тоді  був правий, при ньому у Мессі відчуття гри і бачення поля значно покращились.

Вісенте дель Боске, Боббі Робсон, Луї ван Гал, Хорхе Вальдано - ви були під керівництвом видатних тренерів. Чий вплив був найбільшим? Вальдано справді футбольний філософ?

- Вчився від кожного потрохи, навіть від поганих тренерів. Вони щось скажуть, а ти думаєш: "В майбутньому цього ніколи не робитиму". Це набагато краще, аніж суцільний позитив. Як тренер найбільше навчився у Ван Гала, хоча з ним я мав найбільше конфліктів.., ну непорозумінь. Він був одержимий етичністю в роботі, дотримання його плану. Хоча я б хотів тренувати у легшому, ніж він стилі.

Вас приємно бачити, що ваша Барса Б прогресує під керівництвом Еусебіо Сакрістіана? Хто виріс з тієї команди?

- Звісно приємно, я близько знав тих хлопців. Деулофеу зараз у Евертоні, він має швидкість, міцний, забиває голи. Рафінья, Луїс Альберто (зараз у Ліверпулі). Це не перша команда, де у тебе є дійсно хороші гравці. Тут треба багато працюватиі можливо вийдуть хороші профі.

Що ви скажете про ваш період у Ромі? Яка різниця між Серією А і Ла Лігою?

- Це був унікальний досвід, позитивний, до речі. Але це був тільки рік. По контракту в мене був ще один, та я відчув, що не можу дати команді більшого. Це дозволило мені побачити інших гравців, інший стиль гри. В Серіх А вони підбирають тактику під опонента. В Іспанії основою є контроль м'яча, але граці захисного плану також присутні. Це різні ігрові культури.

В Англії мені подобається бачення гри Брендана Роджерса, як гравці разом грають, хоча в першому сезоні йому було важко. Я люблю команди такого стилю.

Вас пов'язували з Рідінгом, це правда? Ми колись побачимо вас у Англії?

- Я їхав на велосипеді у ПАР, коли зателефонували з Рідінга. Це плітки, я ніколи не говорив з ними. Мені б хотілось тренувати в Англії. Але моїй дружині не сподобається погода, вона з Барселони, тож любить сонце. Та це буде залежати від команди і футболу в який вони грають.