Сумна історія із півночі Англії

Бервік-апон-Твід - місто на східному узбережжі Англії, в графстві Нортумберленд, найпівнічніше місто Англії. Перше поселення з’явилося ще наприкінці 1 тисячоліття нашої ери і входили до складу королівства Нортумбрія. Згодом, у 1018 році місто увійшло до складу Шотландії. У 13 столітті починається справжній розквіт Бервіка. Місто стає найбільшим та найбагатшим у всьому королівстві. Проте у 1296 році воно було захоплене та зруйноване англійським королем Едуардом Першим. У період із 1296 по 1482 року місто 13 разів переходить з рук у руки, доки англійський король Річард Третій не приєднав його остаточно до Англії. Проте у 1502 році Генріх П’ятий та Яків Четвертий (англійський та шотландський королі) підписали документ, згідно з яким місто «належить Англії, але не є частиною Англійського королівства». Згодом, у 1746, на територію міста поширилося англійське законодавство, і лише у 1974 році воно було остаточно приєднане до графства Нортумберленд.

Саме у цьому містечку у 1881 році зібралася група молодих людей, з тим щоб 7 січня 1884 року офіційно сформувати «Бервік Рейнджерс», після того, як в місті пройшов матч між командою мельників із Данбара і командою залізничних чиновників з Ньюкасла. Їх перший матч був проти іншої команди з Бервіка, "The Royal Oaks" 16 лютого 1884 року. БР виграли той матч з рахунком 1:0.

 «Бервік Рейнджерс» приєднався до Шотландської футбольної асоціації близько 1905 року і увійшов до Шотландської прикордонної ліги у 1905 році. Клуб зробив кілька спроб приєднатися до Північної Нортумберлендської ліги, але ліга йому відмовила.

У 1951 році вони були допущені до дивізіону С шотландської футбольної Ліги, складеному в основному з резервних клубів першого дивізіону, що був створений у 1946 році. Поділ було скасовано в 1955 році, і Бервік разом з іншими командами, що не є резервними, був поміщений у розширений дивізіон B. Відтоді «Бервік Рейнджерс» грав у Шотландській футбольній лізі, незважаючи на низьку відвідуваність і часті фінансові проблеми.

У той же ж час (1950 рік), команду прийняв Боббі Анкел (1911-1987), досить відомий гравець, котрий до цього захищав кольори «Сент-Міррена» (1930-1937) та «Ньюкасла» (1937-1939) та зіграв 2 матчі за збірну Шотландії. Після другої світової війни він перейшов у «Данді», де з перервою на рік у «Абердіні» провів 5 сезонів. У 1950-му році очолив «Бервік», де був одним із ініціаторів входження команди до Шотландських ліг, та заклав фундамент успішної гри на декілька сезонів. У 1952 році покинув БР та подався у «Данфермлін», а звідти у 1955 році у «Мазервел». Там він провів 10 років, побудувавши команду, котру в Шотландії називали «Діти Анкела». І хоча жодного значущого трофею за цей завойовано не було, проте саме Боббі відкрив багато талантів, одним із яких був Іан Сент-Джон, легенда «Ліверпуля» та збірної Шотландії. У 1965 році Боббі перейшов у «Данді», клуб де він завершував кар’єру гравця. Там же ж, після виходу у півфінал кубка Ярмарок сезону 1967/68, де вони програли майбутньому переможцю, команді «Лідс Юнайтед», Анкел закінчив тренерську кар’єру. Після цього він працював скаутом у «Ноттінгем Форест» та грав у гольф. Помер Боббі 5 липня 1987 року.

Клуб, тим часом, у 1954 році, переїхав на новий стадіон «Шілфілд Парк». У тому ж році клуб дійшов до чвертьфіналу Кубка Шотландії, по дорозі розгромивши «Данді» 3:0, але в ¼ вони були без шансів розгромлені рейнджерами з Глазго 4:0. У 1964 році БР дійшли до півфіналу кубка, проте там поступилися все тим же ж «Рейнджерс» із рахунком 3:1. Поквитатися з іменитим тезкою вдалося у сезоні 1966/1967, коли 27 січня на заповненому «Шілфілд Парку» у присутності 13 365 глядачів (рекорд для стадіону) у третьому раунді Кубка Шотландії БР здобули перемогу з рахунком 1:0. У наступному раунді, щоправда, їх зупинив «Хіберніан», перед аудиторією у 30 тисяч глядачів, із тим самим рахунком 1:0 зупинивши» Бервік» у четвертому раунді.

Граючим тренером тоді був Джок Уоллес, голкіпер, котрий виступав за «Бервік» із 1953 по 1958, а потім із 1960 по 1962 був основним голкіпером «Вест Бромвіч Альбіон». У 1966 році повернувся у «Бервік», де одночасно завершував ігрову та розпочинав тренерську кар’єри. У 1969 році він залишив БР та працював помічником тренера у Хартс, а у 1972 році став головним тренером «Рейнджерс», з яким тричі вигравав Чемпіонат та Кубок Шотландії і 4 рази Кубок Шотландської Ліги. При чому двічі, у сезонах 1975/76 та 1977/78  він робив так званий требл, коли брав всі внутрішні турніри. Із 1978 року працював у Лестері. Це саме при ньому в основі заграв Гері Лінекер, а сам клуб виходив у півфінал Кубка Англії сезону 1981/1982. Спеціалісти знаходять багато схожого у манері поведінки Джока Уоллеса та сера Алекса Фергюсона. Обидва могли зірватися та накричати на гравця так, що той потім «боявся заходити у роздягальню».

У 1979 році БР піднялися до Першого Дивізіону(нинішній шотландський чемпіоншип), де провели 2 сезони. Після вильоту 1981 року, коли не вдалося одразу ж вийти знову у Перший Дивізіон, клуб спіткали фінансові труднощі. БР змушені були продати свій стадіон і навіть деякий час грали на інших аренах. Доки висіло питання про існування клубу, рейнджери були аутсайдерами Другого Дивізіону, а згодом стали командою ліфтом між Другим та  новоствореним Третім Дивізіоном.

Окрім того, у 1989 році клуб попав під дію так званого «звіту Тейлора», щодо умов безпеки на англійських стадіонах, так як територіально містечко знаходиться на території Англії.

Час від часу підіймаючись до третьої за рангом ліги, та вилітаючи назад у четверту (зараз вони носять назви Ліга 1 та Ліга 2). Із сезону 2008/2009 команда осіла у Лізі 2, де у 20012-2013 роках пересіклась із «Рейнджерс», котрі саме підіймалися із футбольних низин. БР за 4 матчі зумів вигризти 1 нічию та тричі програв більш іменитим тезкам. В тому ж сезоні вони прийняли участь у плей-оф за право піднятися до Ліги 1. І після нічиєї 1:1 проти 9-ої команди Ліги 1 («Іст Файф»), на 61-ій хвилині матчу відповідь БР повели завдяки голу Лавері з пенальті (Він же ж зрівняв рахунок у першому матчі між цими командами), але прикрий автогол МакДональда на 78-ій хвилині перевів гру в овертайм, де на 119-ій хвилині ЛІам Гормлі приніс перемогу «Іст Файф». Після цього сезону Бервік опустився у нижню половину таблиці, але справедливо уникав перехідних матчів, доки у сезоні 2018/19 років не залишився у підсумку на останньому місці Ліги 2, а у плей-оф за право залишитися у Лізі програли «Коув рейнджерс» із загальним рахунком 7:0, і опустилися в саме болото шотландського футболу, звідки важко буде вибратися нагору...