«Звикання» та пропаганда

Черговий шедевр "народного кумира" Усика свідчить тільки про одне: ми дозволили собі звикнути до постійного колабораціонізм деяких персонажів.

А читаючи коменти розумієш, що пропаганда рашизму вийшла на новий рівень. І так звані "журналісти" нічого поганого у цьому не бачать.Але відколи ж це пропаганда це вияв свободи слова? Відколи графоманські віршики хорошого боксера та гівняного громадянина є приводом хайпу? Відколи образи солдат це доблесть?

Нажаль репутаційний інститут у нас повністю спотворений та зруйнований. Вважається нормальним прославляти та піарити людей, які по своїй природі є "недалекими" та просто ворогами.Але просування їх в маси, створювати їм тепличні умови, прославляти їх, вихваляти їх знову і знову- це ПРОПАГАНДА.

Гібридна війна вона така..

А що ж влада та органи які мали б реагувати на прояви "свободи слова" та боротись проти пропаганди?

Тут добре підійде така метафора:" Уявіть, що є злодій, який щодня обкрадає перехожих. Усі знають його ім’я і спочатку навіть намагалися йому завадити. Але, по-перше, самосуд заборонений, а по-друге, злодій обкрадав перехожих так часто, що до цього просто звикли. Він же злодій, "замировець", що з нього взяти? І тут ми переходимо до поліції. Замість зловити й покарати конкретного зловмисника, вона вирішила ввести в місті абсурдний, майже тоталітарний режим для перехожих. Чим дискредитувала й себе, й боротьбу зі злочинністю."

DIXI. "Обізяни є обізяни яким боком не крути".