Хто сіє вітер, той жне бурю

Одразу визначу своє ставлення. Расизм це погано я і засуджую людей які вдаються до його проявів.

Але вчорашній випадок показав ще раз одну з огидних сторін української футбольної спільноти. В перших рядах викривачів опинились люди поведінка, яких відзначається «високою мораллю» та послідовністю. Ці люди ловлять моменти для очорнення своїх суперників та використовують найменші приводи. Самі вони не соромляться поливати грязюкою з екранів, обзивати людей, та влаштовувати виняткове становище для одного з учасників змагань. Пом’якшення покарань, вигадані причини переносів, дискваліфікація суперників, відсутність реакції на хамство, толерування вседозволеності – за це їм не соромно, а от расизм.. Добрий момент, щоб втілити в життя ще одну приказку. Своїм – усе, а ворогам – закон.

В тих же рядах опинилась маса експертів та «журналістів» які залились праведним гнівом. І справедливим. Але з’явились прості запитання.

Що гріше, расизм? -

Чи вихваляння колоборантів, які підтримують ворога в час війни?

Чи прославлення «русского мира» який мало чим відрізняється від фашизму/расизму? - це теж один з його видів, про які наші «освідчені» пропагандисти забувають. Вищість одного з етносів.( це пропагує наприклад Усик)

Чи просування в маси пропагандистських штампів на кшалт «спорт внє політітки» та "понять и простить"?

Чи сліпота для одних, та всевидяче око для інших?

Відділяйте зерно від полови читаючи усю цю істерію і не забувайте слова які були до цього випадку.

А расизм – це погано.