Погляд у ворота

            Перед стартом 2-го туру Української прем’єр-ліги хотілось би коротенько здійснити воротарські огляди 1-го туру

            Львів - Маріуполь

            Матч № 1 (за ліком, звісно, а не за важливістю) відбувся у п’ятницю у Львові, де місцевий ФК Львів приймав Маріуполь. Матч видався доволі цікавим, а можливо, це я так скучив за футболом у перерві між Євро-2020 та стартом нового сезону.

            Місце у воротах ФК Львів зайняв молодий Орест Костик, який, перейшовши до стану львів’ян, почав лише минулого сезону набувати свій перший досвід в українській прем’єр-лізі.

            Сказати щось погане про гру Ореста не є можливим, особливо, враховуючи, що суперником львів’ян був не найгрізніший суперник.

            У пропущеному голі звинувачувати Ореста ні в чому, суперник обігрався в пас внаслідок помилки захисника Андрія Буська (хоча і пас від маріупольця Мишньова був просто цукерочка). Молодий воротар намагався скоротити кут обстрілу, в очікувані удару, проте Топалов віддав пас на Кулакова, той вражав уже порожні ворота. В підсумку гості повели в рахунку доволі швидко.

            Звісно, якби на місці Ореста був умовний Нойер, можливо, він би встиг відреагувати на рух лівої ноги Топалова (дивіться скріншот), зрозумів би, що піде пас і не завалювався би в блок, але для цього голкіперу необхідно мати неабиякий досвід та реакцію, адже часу на реагування дуже мало.

            Був у матчі момент, коли Ореста Костика застали зненацька ударом в штангу. Ще невідомо, як би закінчився момент, якби Кулаков направив м’яча на кілька сантиметрів лівіше. На скріншоті видно, що нібито Орест контролює простір, проте в момент влучання м’яча саме у стійку, рука Ореста ще не піднялась до лінії польоту м’яча.

            В цілому, воротар львів’ян допомагав партнерам, через нього обігрувались захисники Львова і воротар не робив суттєвих помилок у грі ногами, він вдало обирав позицію і, наприклад, удар Топалова, простріл Горбунова, не ставали небезпечними. Хоча, якщо вже бути дуже прискіпливим, то той же удар маріупольця Топалова, Орест теоретично міг ловити, проте зробив один зайвий боковий стрибок і в підсумку відбивав, виставляючи руки назад по відношенню до руху свого тіла. Якби Топалов за інерцією не рухався в бік, вийшло би, що Орест відбив удар прямо перед собою для другого удару Топалову. Але конкретно у цьому моменті він виручив, тому не будемо судити суворо молодого хлопця.

            Щодо воротаря Маріуполя, то він залишив двояке враження. З одного боку він вірно обирав позиції, завдяки чому намертво забрав пару м’ячів (після ударів Шини та Ернеста головою). З іншого боку Олег показав пару моментів, які «різанули» око, а саме: коли м’яч летить в лівий від Олега Кудрика бік, складається таке враження, що він намагається як би «наздогнати» м’яч, а не парирує його.

            Першою ластівкою був момент на 15-й хвилині, але удар головою львів’ян пішов вище воріт. Зверніть увагу на позицію Олега під час удару головою – він стоїть напівбоком, продовжуючи рух. Послав би гравець м’яч у дальній кут воріт – неодмінно спіймав би Олега на протиході.

Але вдруге така фортуна у Олега не пройшла, і на цей раз Ременяк виконав практично такий же удар, але у ствір воріт. Зверніть увагу на позицію Кудрика – він знову намагається «наздогнати» м’яча.

       Подальші ігри покажуть чи випадковість це чи закономірність.

        Верес – Колос

            Не найцікавіший матч. Відверто зізнаюсь, що не дуже багато знаю про Богдана Когута, воротаря «Вереса», але за матч була лише одна явна помарочка – невпевнений вихід з воріт під час спроби удару головою гравця «Колоса» Олега Ільїна. Богдану пощастило, що Олег не влучив по м’ячу, і той спокійно дострибав до рук воротаря.

Попади як слід по м’ячу Ільїн та ще і направ його в кут або перекинь у той момент, поки Богдан пятиться назад – неминуче був би гол.

            Євген Волинець зіграв дуже класно. Мало того, що він зробив пару чудових сейвів, він керував обороною і це було чутно іноді в трансляції. Також у Євгена був досить сміливий вихід, враховуючи високо підняту ногу гравця «Вереса», але Євген не вагався ані секунди. Видно, що Євген точно один з лідерів «Колоса» .

            Шахтар – Інгулець

            У «Інгульця»  з’явився новий воротар – Євген Гальчук, колишній воротар Маріуполя.

            Дебют за нову команду у Євгена вийшов солідний – все-таки була гра проти фактично оновленого, «перезавантаженого» «Шахтаря».

            Ще не минула повна перша хвилина, а Євген уже двічі поспіль рятував свою нову команду! Спочатку він витягнув удар Додо з дальнього кута, потім на добиванні удар Соломона. Класний сейв від Євгена був на 74 хвилині після удари Соломона в дальній кут!

            Не дуже впевнено Євген зіграв на виході проти Додо, оскільки досить довго  вагався: виходити чи ні. На скріншоті видно, що поки м’яч стрибає по газону, Євген застиг в очікуванні удару.

            А тепер ще раз скріншот, як діяв у подібній ситуації Євген Волинець з «Колосу».

            В голах тим не менш, провини воротаря немає, оскільки обидва рази захисники давали пробивати «гірникам» з близької відстані.

            Окремої похвали заслуговує і Анатолій Трубін. В моменті з помилкою Миколи Матвієнко Анатолій швидко зреагував на удар Сітало, а в моменті з голом у нього не було ані часу, ані відстані, щоб встигнути зреагувати. Тим не менш, Анатолій на інстинкті «залишав» праву ногу, закриваючи нею невелику площину воріт.        

            Десна – Чорноморець

            Колишній воротар «Колоса» Владислав Кучерук у складі «Чорноморця» провів свій не найкращий матч. Не дивлячись на те, що у першому таймі він потягнув непоганий удар через себе Будківського, у другому таймі він «здав позиції».

            Нехитрі удари від Калітвінцева воротар прем’єр-ліги просто зобов’язаний брати. У першому випадку Влад просто «втратив» ворота, пропустивши у ближній кут. Не був з розряду неможливих момент із другим голом, не найсильніший удар поруч із центром з 16 метрів могла зіпсувати лише пізня реакція.

            Третій гол Тараса Завійського просто вишенька на тортику: щоб Владу стало ще болючіше, йому ще й закинули поміж ніг...

            Побажаємо удачі Владу в майбутніх іграх, невдалі дні бувають у кожного.

            Металіст 1925 – Рух

            Олександр Бандура перевтілився в Олівера Кана. Правда, не в найкращому сенсі. Просто помилка Олександра Бандури в матчі з Металіст-1925 дуже нагадала мені помилку Олівера Кана у фіналі чемпіонату світу з футболу 2002 року.

            М’яч по зрадницьки стрибнув прямо перед Олександром, той не втримав його в руках. У Олександра був шанс повторно накрити м’яч, але молодий захисник «Руха» несподівано для всіх, і для себе, мабуть, уже лежачи відкинув м’яч на Батюшина, чим унеможливив можливий порятунок воріт воротарем.  

            М’яч від Криськіва був шикарний, і язик не повернеться обвинувачувати тут голкіпера. І тим не менш стрибок Олександра був близьким до того, щоб перетворитися на чудовий сейв.

            Щодо Дениса Сидоренка, він впевнено брав м’яч у руки після ударів гравців «Руху»

  Але, на мою думку, під час голу від Ореста Кузика, Денис зайняв місце набто близько до ближньої стійки, чим відкрив більшу площину воріт для гравця «Руху».

            Ворскла – Дніпро-1

            І у полтавчан, і у дніпрян (з цього сезону) досить сильні воротарі. Євген Паст полишив чернігівську «Десну» та перейшов до лав «Дніпро-1».

            Дебют у Євгена вийшов, м’яко кажучи, так собі. Спочатку він примудрився «проспати» удар Степанюка з кута штрафного майданчика, намагаючись у ближньому куті (в ближній кут Євген переніс центр тяжіння і уже не зміг перебудуватися) спіймати м’яч, який уже влітає в дальній кут (можливо, засліпило сонце?)

             Потім Євген смутив свого захисника Сватка, який чітко побачив рух воротаря до м’яча і зупинився. Але раптом зупинився і сам Євген Паст. Сваток спробував вибити м’яч на кутовий, але вийшло непогано перекинути свого ж голкіпера і запустити м’яча у власні ворота. Захисник "Дніпра-1" ще тривалий час дивився на Євгена і розводив руками.

            На цьому пригоди Євгена в матчі не закінчились, і він вирішив ще раз полоскотати нерви головному тренеру дніпрян Ігорю Йовічевічу. Євген вискочив на підстраховку захисника, але вибиваючи м’яч з-під ніг полтавчанина Пешича, примудрився влучити у свого ж захисника, чим ледь не скористався нібито уже відіграний Пешич!

            Ну що ж, це був лише перший тур. Я бажаю всім гравцям всіх команд показати себе як найкраще і поменше помилятися, а побільше дарувати нам чудових моментів!