Повернення стриманого

Вісімдесяті – такі різні часи для нині невід’ємних частин команди, яка ніби бореться за місце в Лізі Європи, а насправді ж претендує на чемпіонські медалі АПЛ, яких у своїй, більш як столітній історії, ще ніколи не бачила. Тоді, стабільно погравши 14 років на своїй Батьківщині, не думаючи про якусь перерву, італієць Раньєрі одразу ж кинувся в дещо новий етап його життя – кар’єру тренера, в той час, як його сьогодніший «Лестер» стабільно то вилітав до другого дивізіону, то повертався до першого.

Їхні дороги перетнулись в середині минулого літа, коли «лисиці», ледь не повернувшись у каруселі вісімдесятих, зуміли зберегти прописку в Прем’єр-Лізі, а Клаудіо (за словами експертів) вчергове за останні роки провалився на тренерському містку та був звільнений з посади керманича збірної Греції.

Він тихий, закритий та дещо скромний. Вони амбіційні, заряджені, але водночас дуже слухняні. Він радий, бо все йде по плану. Вони раді, що він у них є. Він – невдаха, який має на тренерському містку визначні поразки, в тіні таких же визначних перемог. Невдаха, який не заслужив такого прізвиська та якому не потрібно щось робити, щоб чогось довести. Але він робить. Робить з ними, – яким теж не потрібно чогось доводити, але вони вже нізащо гальмувати не стануть та не підведуть свого тихого, скромного та закритого.

Непомітно, виграючи матч за матчем, на «Кінг Павер Стедіум» стало приходити дедалі більше вболівальників, які під кінець сезону, хоч і зарано, але вже стануть придумувати пісні про чемпіонство. Придумуватимуть не просто так. Це змусить їх зробити робота італійського фахівця, який щоправда до кінця продовжить вести себе стримано, нагадуючи такого собі героя з кінофільму, якого постійно цькують та зневажають, однак він не перестає втрачати віру та в кінці закриває всім роти. Так-от, «Лестер» – це кінець. Кінець насміхань, глузувань та розмов про Його непридатність. Водночас «Лестер» – це ще й початок. Початок Його відродження.

Нехай під кінець сезону гра синьо-білих перестала вражати своєю видовищністю, нехай вони забивають по одному м’ячі в матчі, але та гра, як і той м’яч стають переможними та дозволяють лисицям очолювати таблицю АПЛ й приносити щось нове не тільки у футбол англійський, а й у футбол світовий, тим самим змушуючи ще більше полюбити цю гру. Це стало перемогою. Тим, чого Раньєрі бракувало в останні роки та що, для колись успішного, а тепер забутого тренера, стало мрією, робота над якою виявилась такою ж як і сам наставник: спокійною, поступовою та тихою.