Контрастна збірна. Усе ідеально?

Другий контрольний матч, як і анонсувалося, наші збірники провели у Льєжі проти національної команди Японії. Поєдинок із представниками «країни сонця, що сходить» обіцяв бути важким з двох причин:

• Японці, також, є учасниками цьогорічного футбольного світового форуму;

Жереб заніс їх до останньої групи на Мундіалі. Разом із Японією у квартеті опинилися збірні Польщі, Сенегалу та Колумбії. Не знаю які завдання ставитиме перед своїми підопічними головний тренер, але із такими опонентами його команда цілком може поборотися.

На відміну від Саудівської Аравії, котра, навряд чи, вважається фаворитом своєї групи (нагадаю, що саудити потрапили у компанію до Росії, Єгипту і Уругваю). Напевно, поєдинок із Україною став для арабів невеличким тренуванням перед збірною РФ, з якою вони цілком здатні грати на результат. Або на відбій, що і продемонстрували під час гри із командою Шевченко.

Щодо японців, то для них гра із Україною – це можливість перевірити себе на тлі гарного, потужного суперника, що сповідує атакуючий футбол. Особисто я сприймав ці слова головного наставника азіатської збірної не інакше як сарказм. Принаймні, він мав для загального розвитку переглянути ту саму гру із Аравією.

• Достатньої інформації про Японію як суперника у нашого тренерського штабу не було;

З одного боку, розбирати опонента на деталі перед контрольним матчем необов’язково. Достатньо лише окреслити його проблемні місця і наголосити на власних сильних сторонах. Однак тренувальні збори створені не лише для гравців, а й для усього тренерського штабу. Відповідно, кожен мав досконально відпрацювати на власному фронті.

За два дні до зустрічі Андрій Миколайович наголосив, що спаринг із японцями буде направлений на відновлення ігрових кондицій. Безумовно, після «ніякого» першого "товарняку", тренер повинен був занести корективи у модель гри.

Порівнявши на контрасті обидва матчі «синьо-жовтих», можна зробити наступні висновки:

  1. СХЕМА ШЕВЧЕНКО;

Гра у Марбельї проходила переважно під схемою 4-2-3-1. Усі лінії робили будь-що аби доставити м’яч форварду, використовуючи при цьому швидкі фланги. Задача двох опорників – гасити атаки у центрі, допускаючи мінімальну кількість помилок. Бажано – ще й розпочинати рейди до воріт суперника. Схема досить проста, але дієва, враховуючи факт того, що збірники тільки но увійшли у режим підготовки.

Льєжський збір Андрій Миколайович розпочав (принаймні, схематично) із побудуванням 4-1-4-1. Зрозуміло, що подібна тактика (як і саудівська) схильна до перебудов. Власне, гра із Японією показала, що наші футболісти здатні рухатися не лише по своїм «рейкам».

Яка із схем краща? З точки зору результату – звісно, друга. Але вона пасує не до усіх суперників. Грай ми не з Японією, а із умовною Данією чи Швецією за такою самою тактикою – зараз би критикували і її.

  2. КАДРОВА СИТУАЦІЯ;

Обидва матчі показали нам те чого ми так довго чекали. У збірній поступово виникає конкуренція. Причому, на багатьох позиціях. Якщо із голкіперами у нас особливих проблем і так не було, то інші зони відчули напругу у боротьбі за місце у старті.  

Зокрема, фланги захисту. Бутко досить серйозно конкурує із Караваєвим, Матвієнко із Соболем / Зінченко (на випадок, якщо Шевченко вирішить приміряти Олександру позицію лівого захисника на полі). Припишемо сюди конкуренцію Хачеріді із Бурдою, чи Ордецем.

Півзахист. Гідну конкуренцію постійним гравцям опорної зони (Ротаню та Степаненко) здатні скласти Малиновський та Буяльський. Не станемо забувати про Шапаренко. Може до старту Ліги Націй йому, нарешті, зроблять закордонний паспорт? Щоправда, для Ротаня його сотий матч у жовтій формі, навряд чи, стане межею. Тож, Миколі, мабуть, ще треба підрости як гравцю «Динамо».

Атакувальна лінія. Коноплянка знову залишив по собі цілком нормальні враження. Напевно, причиною цьому послужила та сама конкуренція. Завжди веселий, проте легко образливий Євген відчув, що у випадку здачі позицій на його місце прийде той самий Марлос, або «вічно перспективний» Петряк, котрий вже давно чекає шанс вийти на поле. Хоча б десь… Тому ми і побачили активного «Коно», розвиваючого флангові рейди і завершуючи їх ударом, навісом чи прострілом.

Форвард. За відсутності Яремчука у заявці дуже складно сказати, хто був кращим – Кравець або Бєсєдін. Напевно, над кандидатурою, що зможе адекватно завершувати атаки Андрію Миколайовичу ще варто подумати.

  3. ЩО ВИЙШЛО У ЗБІРНОЇ?

• По-перше, Україні, попри все, вдалося взяти гру під свій контроль, а місцями ми добряче притискали суперника;
• Також, тренери зробили акцент на гру в обороні. Виходячи з цього, українці отримували можливість розпочинати атаку першим пасом;
• Свої плоди дав комбінаційний футбол. Може це і гучно сказано, але ситуацію із завершальним ударом Караваєва ми запам’ятаємо надовго.
• Гра усі 90 хвилин без передиху… Можливо, мені це здалося? Хоч японці на останніх хвилинах перейшли до активних наступальних дій, Україна провела цей поєдинок на хороших фізичних кондиціях.

 4.       ЩО НЕ ВИЙШЛО У ЗБІРНОЇ?

• Великою проблемою, знову, стали стандартні положення. Гол саудитів, а потім і м’яч від японців – пряме тому підтвердження;
• Мінімальна кількість ризиків. Не знаю, добре це чи погано, але факт залишається фактом: поки що немає у збірній гравців, здатних самостійно вирішити певну неординарну ситуацію. Можливо, у ряди прикладів для наслідування стане Ракицький, котрий вчасно ризикнув із дальнім пострілом і забив. З іншої сторони, тренерський штаб виходить з цього положення, змушуючи команду діяти ледь не синхронно. І місцями їм це дуже добре вдавалося.

На завершення цього матеріалу хочу сказати, що подібні матчі відбиваються в пам’яті як щось хороше та світле. Дещо схоже ми відчували і після зустрічі із Туреччиною. Шкода лише, що поки хороші ігри ми проводимо не регулярно. 

Очевидно, що до ідеалу «тікі-такі» (чи що там будує Андрій Миколайович?) нам ще далеко. Залишається ряд проблем, котрі треба вирішувати. Але, поки, попередній залік збірна Шевченко склала. За підсумком двох поєдинків «синьо-жовтим» можна було б виставити «четвірку» із мінусом. Так би мовити, для мотивації подальшого розвитку.

Підписуйтеся на канал «Half Time» у YouTube - https://www.youtube.com/channel/UCS7QGHGw1jUzPOuPjPsRZDQ 

Також, ми маємо власний проект під назвою "FOOTBALLINSIDE", що висвітлює цікаві новини європейського та світового футболу - https://www.youtube.com/channel/UCEs4_kZfZbSNfwHrAxzOeFQ 

Андрій Замковий