Ковалі успіху збірної. Хто вони?

І створив Михайло Фоменко команду, яка кидалась у бій та не боялась суперників, перемагала та зводила матчі до нічиї, не відчувала гіркий присмак поразки та жодного разу не засмутила вболівальників. Хто ж вони – ковалі успіху?

1. Михайло Фоменко. Фантазії втілюються у реальність.

Головний тренер збірної України запрошувався до лав команди аби змінити русло ріки, яка струмувала проти ходу наших співвітчизників. Це здавалось абсолютно нереальним, Фоменко розглядався далеко не першою та не єдиною кандидатурою. Давно ходили розмови про запрошення на тренерський місток закордонного спеціаліста. Фоменко зміг зійти на нього  тільки після відмови Гаррі Реднаппа, Марчелло Ліппі та Свена-Горана Єрікссона. Також ФФУ почуло  відмову і від Андрія Шевченка, який тільки-но завершив кар’єру гравця у збірній. Тож 26 грудня 2012 року досвідчений футбольний тренер очолив національну команду України. Вже перше випробування чекало Фоменка 6 лютого – товариський матч проти збірної Норвегії. 

«Скандинави» поступились нам 0-2 і, таким чином, новий наставник «жовто-синіх» розпочав роботу з перемоги. На щастя для друзів, та на біду для ворогів збірна України не програла жодного поєдинку на чолі з Михайлом Івановичем. Не зважаючи навіть на великі досягнення Фоменка (Заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України та володар ордену «За заслуги» ІІІ ступеня) ніхто не вірив в успіх національної команди. Однак в історії збірної період тренерської кар’єри Михайла Івановича можна ознаменувати як «Фоменківський феномен». 

Десять матчів без поразок – це дійсно неймовірно. Однак рекорд залишається за Йожефом Сабо – 13 поєдинків без поразок з 1997 року до 1999 (злопам’ятний матч України зі Словенією у плей-офф до Євро-2000), а також результат, який встановили тріо тренерів: Олексій Михайличенко, Мирон Маркевич та Юрій Калитвинцев з 2009 року по 2010 (до поразки у товариському протистоянні з Бразилією).

Отже Михайло Фоменко стає першим і головним ковалем сьогоднішнього успіху збірної України.

2. Молоді артилеристи. Андрій Ярмоленко.

Молодий гравець київського «Динамо» став справжнім лідером збірної, унаслідував «сімку» від Андрія Шевченка. На своєму правому фланзі Ярмоленко намагається імпровізувати як на справжньому футбольному видовищі, тішачи вболівальників. 

Однак Андрій відзначався не стабільністю:  то класно граючи за збірну і провально за клуб, то навпаки.

Під керівництвом Михайла Фоменка  Ярмоленко почав поєднувати різні сторони  своєї гри, стабільно виступаючи на обох  рівнях. Важливість гравця відзначає й сам  тренер, намагаючись захищати Андрія у  ситуації з вилученням у рамках 14 туру  чемпіонату України між київським  «Динамо» та маріупольським «Ілліцівцем».  

Важко уявити збірну України без активних дій Ярмоленка, тому «нова сімка» - другий коваль успіху збірної України.

3. «Український Мессі». Євген Коноплянка.

Прізвисько до Євгена прикріпилося десь у 2009 році. Українець з доволі цікавим прізвищем виступав у «Дніпрі» під номером «19», як колись аргентинська зірка у «Барселоні». 

Навіть зовні Коноплянка був схожий на Лео, а гра молодого гравця почала привертати до себе увагу усе більшої кількості глядачів. 

Згодом, Євген отримує десятий номер, змінює зачіску і на 100% підтверджує статус свого прізвиська. «Український Мессі» почав дивувати і у збірній, з моменту свого запрошення до основної команди у 2010 році. Наразі, Коноплянка невід’ємна частина українського футбольного спектаклю. Він доповнює не тільки гру, але й атмосферу в команді. Євген своєю позитивністю здобуває прихильність фанатів.

Дует з Ярмоленком виглядає ще більш грізним, а атаку українців починають поважати в усій Європі. Таким чином, Коноплянка – третій, але не менш важливий коваль щастя команди Фоменка.

4. Серб, але українець в серці.

Марко Девич став справжнім ідолом українських вболівальників. Його чекають усюди: на кожному стадіоні, на кожному майданчику… 

Девич по-справжньому віддається збірній України, за що треба подякувати нападнику. 

Його цілеспрямованість, впертість та сербський діалект привертають увагу поціновувачів українського футболу. Через таку популярність фанатів Марко,  вийшовши на поле, може підняти дух  команди, завести не тільки стадіон, але й  колег. Саме Девіч став першим гравцем  збірної, який зробив хет-трик. Нехай це був і  матч із Сан-Марино, проте цього не  вдавалось зробити ні Реброву, ні Вороніну, ні Шевченку.

Тому, Марко заслуговує місце серед  ковалів успіхів так само, як і інші.

5. 12 гравець – це половина команди.

Українська збірна може тішитися, що має таких палких вболівальників, здатних підтримати команду у будь-який момент, при будь-яких обставинах. Вболівальники створюють саме той футбол, що ми знаємо. У більшості випадків команди грають для глядачів, у решті - з турнірної точки зору. Вболівальники тепер окремий рух зі своїми традиціями, звичаями та особливостями. Їх не лякає ні дощ, ні гроза, ні високі ціни на квитки.Їх серця пульсують разом із серцями гравців, створюючи одну єдину любов – любов до футболу.

А отже, вболівальники – чи  не найважливіший коваль успіху української збірної. Гадаю, що вони варті такої гри, яку демонструють нам наші улюбленці.

Не слід списувати й інших. Адже футбол – це командна гра. Як говорив Жозе Моурінью: «Трофеї добуває команда, а не окремі гравці». В такому випадку ми повинні віддати належне усім, хто приймає участь у створенні нової історії у житті збірної України, у тому числі й нам. Тож давайте залучатися до наших ковалів та робити гру ще більш цікавішою та видовищною.