Tribuna/Футбол/Блоги/Футбольна Солянка/Як собаки футбольні клуби рятували

Як собаки футбольні клуби рятували

Вони не носять плащі, не фігурують у фільмах Marvel та й навряд чи можуть врятувати цілий світ в разі потреби. Але їм повинні бути вдячні футбольні вболівальники , адже вони в той чи інший час врятували футбольні клуби від дуже сумних наслідків. Ні, це не грошовиті інвестори і не тренери-інноватори... Це - собаки. Саме так, якщо переглянути історію створення та розвитку англійських клубів, можна помітити, що деяким командам ці тварини допомогли вижити і стати величними. Майор і рятівні 2000 фунтів. Зараз «Манчестер Юнайтед» - клуб, який має найбільшу кількість фанатів по всьому...

Автор — Алексей_23
17 ноября 2019, 21:14
1
Як собаки футбольні клуби рятували

Вони не носять плащі, не фігурують у фільмах Marvel та й навряд чи можуть врятувати цілий світ в разі потреби. Але їм повинні бути вдячні футбольні вболівальники , адже вони в той чи інший час врятували футбольні клуби від дуже сумних наслідків. Ні, це не грошовиті інвестори і не тренери-інноватори... Це - собаки. Саме так, якщо переглянути історію створення та розвитку англійських клубів, можна помітити, що деяким командам ці тварини допомогли вижити і стати величними.

Майор і рятівні 2000 фунтів.

Зараз "Манчестер Юнайтед" - клуб, який має найбільшу кількість фанатів по всьому світі. Його бренд впізнають на всіх континентах, клубна атрибутика продаються як "гарячі пиріжки на вокзалі", а кількість іменитих гравців, які носили емблему на грудях взагалі неможливо порахувати. Але так було не завжди. У 1878 році був створений футбольний клуб " Ньютон Хіт Ланкашир енд Йоркшир Рейлуей" - саме під такою довжелезною назвою починав свій шлях Манчестер Юнайтед. Клуб заснували група робітників заводу "Ньютон Хіт" ( тому й перша частина назви така) за підтримки своїх роботодавців. Команда зірок з неба не хапала, проте все ж змогла виграти кілька кубків Манчестера та згодом ввійшла до першого футбольного альянсу. Перед сезоном 1890/1891 залізнична компанія "Йоркширська та Ланкаширська залізниці" перестала фінансувати "язичників" ( перше прізвисько команди), тому клуб скинув другу частину назви і тепер найменувався просто "Ньютон Хіт". Справи у команди йшли все гірше й гірше і у 1901 році жовто-зелені почувалися зовсім кепсько. Продажі білетів скорочувалися, спроби розширити свій стадіон також витягували немало коштів, тому символом команди в ті нелегкі часи стала коробка для пожертв.

"Ньютон Хіт" став фактичним банкротом у квітні 1901 року і Гаррі Стаффорд, як перший капітан команди, взяв на себе відповідальність будь-якими зусиллями реанімувати клуб. Він організував благодійний базар у Сент-Джеймс Холі в центрі Манчестера з метою зібрати кошти та погасити хоча б третину боргів, які на той момент складали 2670 фунтів. Для підвищення уваги до команди, Гаррі задумав прив'язати до свого сенбернара Майора ( англ. Major) коробку для пожертв. Не дивлячись на всі старання талановитого захисника, базар не приніс очікуваних результатів, більш того, у другій половині дня зник і сам Майор. Всі були у відчаї, особливо Гаррі, який дуже любив свого пса.

Гаррі Стаффорд, капітан "Манчестер Юнайтед"

Але вже через кілька годин пошуку талісмана команди, один із футболістів помітив плакат про знайдену собаку в одному з місцевих пабів. Як з'ясувалося, паб належав багатію Джону Генрі Девісу. Він управляв великою кількістю пабів і мав наміри купити пивоварню, тому справи у нього йшли дуже й дуже непогано. У той день, Девіс шукав собаку, щоб подарувати дочці на День народження і як тільки він побачив гарного сенбернара, який безтурботно бігав вулицями, бізнесмен відразу зрозумів, що це саме те, що треба. Недовго думаючи, Генрі Девіс призначив зустріч Гаррі Стаффорду та запропонував умови угоди, від якої останній не міг відмовитись: пивовар купляв клуб з усіма боргами, а взамін отримував Майора. Таким чином, пес, сам того не розуміючи, відіграв роль рятівника у ситуації з "Ньютон Хіт".

Рятівник "червоних дияволів" - сенбернар  Майор

До речі, Девіс причетний до ще двох історичних подій: саме він запропонував змінити клубні кольори з жовто-зелених на більш звичні для нас червоно-білі, а також за його ініціативи клуб було перейменовано на "Манчестер Юнайтед". Хоча, це вже зовсім інша історія...

Не менш цікава ситуація вийшла і з іншим топовим клубом Англії - "Челсі". Одного ранку 1904 року лондонський підприємець Генрі Мірс забажав створити футбольний клуб. Він був шанувальником цієї гри, тому, мабуть, ми повинні дякувати, що в голову йому прийшла ідея використати свою земельну ділянку в західному Лондоні для реконструкції старого атлетичного стадіону та створення футбольної команди. Проте, в реальності з'явилися непередбачувані складнощі, а також вигідні пропозиції щодо продажу ділянки. І Мірс от-от хотів передумати, як його товариш Фредерік Паркер спробував переконати його не відмовлятися від мрії. Одного недільного ранку під час прогулянки Мірс сказав Паркеру, що той просто марнує час. У цей самий момент завжди тиха та спокійна собака Мірса чомусь надумала вкусити Паркера. Укус був доволі сильним, тому на руці Паркера виступила кров і рана почала дуже боліти. Але, жертву ця подія тільки потішила ."Ти з біса добре переніс цей укус", - вигукнув Мірс, а потім додав, що буде прислуховуватися до порад товариша. Генрі Мірс знову загорівся ідеєю і таки зміг втілити її в реальність...

Укус ціною в порятунок.

Наприкінці сезону 1986/1987 англійський клуб "Торкі Юнайтед" був дуже близьким до виліту у п'яту лігу Англії. Це призвело б до низки проблем: зменшення прибутку від телетрансляцій, позбавлення участі в Кубку Ліги, а також лише одна пряма путівка в четвертий дивізіон. Для спасіння "чайкам" потрібно було лише не програти матч проти "Крю Александра", команді, для якої цей матч не мав жодного турнірного значення. Проте, вирішальний матч складався жахливо, "Торкі" пропустили два м'яча і з великими труднощами змогли відіграти лише один. До кінця матчу залишалося лише сім хвилин, тому "чайки" відчайдушно бігли вперед, сподіваючись на диво... Після чергової атаки, яку успішно відбили гравці "Крю, захисник "Торкі Юнайтед" Джим Макнікол погнався за м'ячем, який викотився за бокову лінію. Джим хотів швидко наздогнати м'яч та повернути його в гру, але ненавмисно налякав поліцейську собаку. Пес подумав, що захисник "Торкі" хоче напасти на його господаря, тому досить боляче вкусив футболіста за бедро. Всі заміни були викостані, тому Макніколу надали першу медичну допомогу і він був змушений бродити по полі, так як бігати не міг. Через таку вимушену затримку, суддя додав ще чотири хвилини і в одній із атак "чайки" зуміли заштовхати м'яч у сітку. "Торкі Юнайтед " не вилетів завдяки диву, за кличкою "Брін". Хоча пес залишив не тільки слід в історії клубу, але й слід на тілі гравця: 17 швів та шрам на все життя. Все ж захисник не тримав зла на свого "кривдника". Зате, Брін на наступний день отримав гігантську кістку та шарф з клубними кольорами від президента "Торкі". Навіть той, хто кусається може бути "хорошим хлопчиком!"

Другие посты блога

Все посты