Рік без Легенди. Чи всі шляхи ведуть до Єдності?

Куди розбіглися футболістки та тренери легендарного чернігівського клубу та як там справи зі стадіоном

БлогGenius
19 июля 2019, 13:28
18
Рік без Легенди. Чи всі шляхи ведуть до Єдності?

Настав час у рамках масштабного конкурсу написати про те для чого власне мною був створений блог та чим я хотів ділитися із публікою Трибуни – про жіночий футбол. Сьогодні я зачеплю болючу тему і згадаю, що сталося із колись грозою українського жіночого футболу – ЖФК «Легенда-ШВСМ».

Жіночий футбол переживає звісно не найкращі часи в Україні, не маючи достойної підтримки на всіх фронтах. Так, наразі все більше звертають увагу на «Житлобуд-1», збірну України та трансфери топових футболісток, але... Якщо хтось вважає, що змагання представниць прекрасної статі другого сорту і не рівня чоловічим – той неправий і дуже сильно помиляється. Як то кажуть перевірено на собі. Я досить тривалий час був вболівальником чернігівської Легенди – по-справжньому легендарної команди на теренах українського футбольного світу. Я живу поруч із стадіоном, на якому ця команда змагалася і тренувалася протягом років. І тому я наочно бачив, що собою являє жіночий футбол і які його особливості та цікавинки, «підводні камені» та несподівані шедеври, так-так все було. Чому в минулому часі я розповідаю? Бо «Легенди» вже рік як немає на мапі жіночої футбольної України. На превеликий жаль. Щоб поглинутися далі – ловіть відео про «Легенду», воно досить цікаве та інформативне. Там до речі на 7:40 можете побачити мене на трибунах, ох ця символіка із ще одним блогом, де я керую турнірами:)

Чому загибель «Легенди» має велике значення для жіночого українського футболу? Зникла не просто моя рідна улюблена команда, яка радувала мене досить тривалий час і чия ліквідація вдарила болючіше, ніж перехід «Десни» у другу лігу за часів махінацій Савченка чи нещодавній недопуск в УПЛ на користь «Вереса». Зник флагман та символ жіночих футбольних змагань. Просто уявіть, що ось зараз Ахметов чи Суркіс заявлять про припинення існування «Шахтаря» чи «Динамо». Це була б непоправна втрата для України безумовно. Порівняння звісно не рівноцінні для багатьох, але мають право на життя. Щоб не бути голослівним про гучне ім’я «Легенди» – наводжу інфу про титули команди за майже 30-річну історію.

Список солідний чи не так? От хто тепер буде нав’язувати боротьбу жіночому Харкову, гегемонія якого схоже надовго ще протягнеться. Як і в чоловічому футболі де «Шахтар» і «Динамо», а потім прірва, так і у жіночому «Житлобуд-1» і «Житлобуд-2» розігрують між собою чемпіонство, а решту команд зазвичай громлять як можуть і хочуть.

Після моїх беззаперечних доводів про потребу звертати увагу на жіночий футбол в Україні і зокрема із зникненнями футбольних колективів тепер повернемося до тематики посту. Після ліквідації клубу президент Володимир Магеррамов заявив, що гравці «Легенди» перейшли у «Єдність» (Плиски) і це об’єднання було єдиним можливим способом зберегти в Чернігівській області жіночий футбол. Та чи правду він тоді сказав, де протягом року перебували футболістки складу 2017/2018 і де вони наразі – дізнаємося далі в підбірці із моїми коментарями.

Володимир Магеррамов, президент ЖФК «Легенда-ШВСМ», 63 роки

Наразі займає посаду директора Чернігівської школи вищої спортивної майстерності з ігрових видів спорту. Людина, що жила цією командою, відвідувала більшість поєдинків команди та іноді за своєю емоційністю затьмарювала тренерський штаб. Кричав на весь стадіон часом, іноді не дуже гарно підбираючи слова по відношенню до футболісток. Але були і протиріччя, наприклад у тій заяві, що я навів трішечки вище, не зовсім правдивою вона вийшла, а точніше прибрехав поважний на перший погляд чоловік. 

Володимир Кулик, головний тренер, 49 років

Саме зараз опинився без роботи як і рік тому. Хоча без ліквідації часто протягом десь двох місяців відвідував готель «Легенди» (може в бухгалтерію ходив, хтозна). За цей час встиг попрацювати  восени тренером «Скали» у групі 4 Дитячо-юнацької футбольної ліги України з командою хлопчиків до 15 років, а потім у «Єдності», але лише півроку (прийняв команду 30 грудня 2018р.), там він не досяг великих успіхів і не впорався із завданням привести команду із Плисок до бажаної «бронзи» (в підсумку 5е місце у минулому чемпіонаті). Насправді цей чолов’яга міцної статури був ще більш одіозним, аніж президент. На матчах і на тренуваннях літали такі погрози, що і чоловікам не дуже личить про таке казати, доходило навіть до "погроз" загриміти футболісткам у лікарню. Але Кулик дуже переживав за команду, на матчах помітно нервував і перймався за долю всіх епізодів. Не любив порушення дисципліни, проте сам часом самовільно через нервові зриви покидав команду посеред тренування, навіть погрожуючи звільненням із посади. Є у пам’яті й епізод, коли тренер ледь не побився із вболвальником, який не дуже добре висловлювався у його сторону, проте вчасно втримався. 

Артем Лутченко, тренер воротарів, 27 років

У минулому воротар «Севастополя» та «Чернігова» тренував не тільки воротарок у «Легенді», а й за сумісництвом виконував обов’язки помічника тренера, інколи й одноосібно готував дівчат за відсутності Кулика. Знаходив спільну мову із усіма футболістками, часто жартував з ними. Чоловік на позитиві часто поводив себе невимушено, нівелюючи таким чином серйозність та суворість головного тренера) На сьогоднішній день воротар у складі аматорського ФК «Кудрівка» (Ірпінь), восени грав у «Фортуні» (Комарівка).

Карина Говорунова, воротар, 26 років

Маленький зріст не завадив Карині бути основною у складі «Легенди». Хоча у грі цей недолік не завжди приносив користь команді, але дівчина старалася і викладалася на повну це точно. Восени грала у білоруській «Бобруйчанці», весною поповнила склад «Єдності», поміж тим взимку закінчила магістратуру НУЧК імені Т.Г. Шевченка у Чернігові.

Катерина Діхтяр, воротар, 22 роки

Під час провалів Карини або травм достойно заміняла останню на позиції голкіпера. Дівчина із непростим характером, частенько сперечалася із тренером воротарів щодо потреби тих чи інших вправ. Після розпаду «Легенди» разом із ще двома футболістками вирушила до Грузії допомагати місцевому чемпіону «Мартве» (Кутаїсі) штурмувати Лігу чемпіонів. Після невдалого кваліфаю в Единбурзі всі троє покинули грузинський клуб, хоч фото на згадку із Великобританії залишаться та спогади і то добре) Потім Катерина прибула у розташування «Восхода» (Стара Маячка, Херсонщина). А що було далі хтозна, судячи із соцмереж і офіційної інформації побула вона там недовго і безрезультативно. Наразі у дівчини із особистим щастям все добре, а от із футболом напевно ні.

Ірина Лутченко, воротар, 30 років

Досить тривалий період часу у «Легенди» було двоє стражів воріт, а взимку 2018 стало троє. Після вимушеної перерви у футболі через народження дитини Ірина повернулася до складу «Легенди» під іншим прізвищем, як ви вже зрозуміли вона – дружина тренера воротарів тогочасного. Спокійна Ірина ділилася досвідом із своїми молодшими партнерками і навіть пару разів ставала на захист воріт чернігівчанок в офіційних матчах. Після ліквідації Легенди ігрову кар’єру не продовжила.

Яна Деркач, лівий захисник, 21 рік

Молода старанна футболістка вже була основною на позиції ЛЗ у «Легенді» і стала «своєю» у новій команді «Восход», допомігши колективу здобути бронзові нагороди чемпіонату не лише захисними діями, а й трьома забитими голами. Потенційно основна футболістка збірної України.

Софія Соломаха, центральний захисник, 21 рік

Де вона тільки не грала у «Легенді» – спочатку на лівому фланзі півзахисту, потім на лівому фланзі захисту, а зрештою стала основною у центрі захисту. І ці всі зміни амплуа юної футболістки сталися за три сезони. Досить непогано своєю лівою ногою виконувала штрафні удари. Перед розпадом «Легенди» отримала важку травму і вже підписала попередній контракт із головним конкурентом «Житлобудом-1», де грає і зараз, частіше за все знаходячися у резерві.

Підтримка Софії від колег після матчу із «Ятранню»

Натія Панцулая, центральний захисник, 27 років

Мабуть найкраща футболістка останнього сезону «Легенди». Підписали її як ЦП, але у підсумку найчастіше грала на позиції ЦЗ, хоча при скруті часто йшла за вказівкою тренера в атаку. Брала гру на себе, фінтила на раз-два, у захисті діяла не завжди за правилами, мала запальний характер на полі. Після розпаду знайшла себе на турецьких полях, виступаючи за АЛГ-Спор, де була капітаном і привела команду до срібла у дебютному сезоні. Поміж тим грала у Зимовому Кубку в «Єдності», підтримуючи форму в тонусі. Наразі гучно перейшла у мадридський «Атлетико» разом зі своєю подругою Ольгою Овдійчук. Заслужила на таке кар’єрне підвищення безумовно.

Лідія Шпак, центральний захисник, 25 років

У завершальному сезоні ця висока ЦЗ випала із обойми «Легенди» через травми та невдалі виступи. Останнім часом навіть не тренувалася із командою. Поповнила склад «Ладомира» (Володимир-Волинський), де в минулому чемпіонаті зіграла тільки в 4 поєдинках і влітку покинула команду.

Ірина Віхоть, центральний захисник, 26 років

У жовтні 2017 року дуже серйозно травмувалася і більше не виступала ні за «Легенду» у тому сумнозвісному сезоні, ні потім у сезоні 2018/19 не знайшла де продовжити кар’єру.

Поліна Полухіна, правий захисник, 29 років

Була безальтернативно основною на правому фланзі захисту у «Легенді», навіть забивши 2 голи у крайньому сезоні. Також їздила на вояж у Грузію допомагати «Мартве», після чого поповнила ряди «Єдності», де зіграла у меншій половині матчів.

Надія Куніна, лівий півзахисник, 19 років

Дівчина, яка спочатку грала досить незграбно та невпевнено, коли я її запримітив. Але потихеньку юна футболістка стала виступати солідніше та досягла звання найперспективнішої футболістки України. В останньому сезоні «Легенди» грала часто, але безрезультативно на позиції ЛП, а іноді і на вістрі атаки, лише один м’яч забила у Кубку. Проте цілеспрямованість футболістки не залишилася непоміченою і її підписав «Житлобуд-1» і не прогадав – Надя забила 12 голів у складі харків’янок і буде запалювати ще яскравіше після трансферу Овдійчук.

Ірина Коча, центральний півзахисник, 22 роки

У «Легенді» грала на позиції опорниці, проведа у складі в середньому половину ігрового часу. Явно не була улюбленицею Кулика, дуже часто він дорікав на її гру. Інформація про продовження кар’єри у мережі відсутня.

Лідія Лашко, центральний півзахисник, 22 роки

Куди впевненіше за Ірину виступала її ровесниця та колега за амплуа Ліда. Маючи непоганий удар, вона дуже помітною була і у протиборствах у центрі поля. Забила 4 м’ячі в сезоні 2017/18. Відразу після розпаду «Легенди» стала основною футболісткою «Єдності», хоча і впала результативність. Нещодавно з'явилася інфа про перехід Лашко до "Маріупольчанки".

Аліна Скидан, центральний півзахисник, 24 роки

Була капітаном «Легенди». Мала прізвисько «Диня»:) Попри пов’язку на руці куди більше діями колективу на полі керувала Натія. Брала часто на себе гру, любила мазати із «точки». На полі та на тренуваннях був помітний її складний характер, не відмовлялася від грубощів, часто отримувала «гірчичники». В останньому сезоні «Легенди» стала автором 6 голів. Стала третьою із тих, кого із Чернігова занесло у «Мартве» ненадовго. Перейшовши у «Єдність» проявляє лідерські якості і там – 10 м’ячів у 14 матчах як доказ. 

Людмила Шматко, центральний атакувальний півзахисник, 25 років

Грала як на позиції ЦАП, так і відтягнутого форврада. Часто забивала, була основною у «Легенді», але травма завадила у сезоні 2017/18, навіть був збір грошей в інеті на операцію. Відновилася лише у квітні-травні, але попередні кондиції на той час не набрала і як здавалося боялася грати у футбол. Минулий сезон провела у Туреччині в складі «АЛГ Спор», де разом із Панцулаєю за компанію стала срібною призеркою чемпіонату. Наразі знаходиться на перегляді у «Єдності».

Христина Перевізник, правий півзахисник, 22 роки

Грала в основі на правому фланзі півзахисту, частенько під час гри зміщувалася і ліворуч. Забила 5 голів у складі чернігівського клубу. Потім поїхала на рідну західну Україну і стала футболісткою «Ладомиру», де встигла завоювати місце в основі та 3 рази вразити ворота суперниць.

Євгенія Салай, фланговий півзахисник, 26 років

В основі «Легенди» її було можна побачити рідко, частіше за все вона підсилювала гру із лави запасних на флангах півзахисту або на вістрі атаки. Транзитом через «Маріупольчанку» знайшла себе у «Восході», де потихеньку стала однією із основних футболісток.

Олена Лимар, форвард, 21 рік

Найліпша подруга Жені була у колективі дуже часто на периферії через незгоди із одноклубницями та тренерським штабом, часто травмувалася під час тренувань чи просто симулювала. Проте на ігровому полі викладалася і забивала немало – 10 голів у крайньому сезоні «Легенди». Могла грати як на позиції форварда, так і на флангах атаки. Доля занесла її у естонський «Пярну», а весною повернулася в Україну, де приєдналася до «Восходу» і встигла забити 2 голи. До речі товаришувала також із сестрами Дмитренко (привіт біатлону).

Анжела Семиженко, форвард, 19 років

Анжела дуже рідко з’явлалася у складі «Легенди», частіше виходячи на декілька хвилин у кінцівці поєдинку. Енжі, а таке прізвисько у футболістки повернулася на малу Батьківщину і грала за «Восход», виходила на поле час від часу восени, весною ні разу не зіграла на футбольних полях України і у підсумку залишила розташування бронзових призерок влітку.

Марія Михайлюк, форвард, 25 років

Форвард таранного типу, дуже часто грала самовіддано, потужно, не соромилася «п’яточки» застосовувати та головне – багато забивала. В останньому сезоні за «Легенду» аж 18 голів наклепала, 9 із яких в одному матчі (!), коли чернігівська команда не помітила київський «Атекс» (17:0). Мала також непростий характер, часто матюкалася та грала грубо, проте відверто була улюбленицею головного тренера. Після «Легенди» трішки пограла у Польщі. Наразі завершила кар’єру, одружилася (тепер вона Вінтуяк), народила синочка і щасливо живе у Коломиї. Могла далі розиватися і можливо потрапити у збірну, але вибрала сім’ю Марія.

Стадіон «Текстильник»

Не варто забувати і про інфраструктуру. Але на балансі клубу ні стадіон, ні готель поруч, де проживали футболістки, не були. Все сдавав в оренду КСК «Чексіл», який знаходиться поруч. Останні 2 роки цей стадіон «Легенда» використовувала лише для тренувань, грали офіційні матчі на новенькій «Чернігів-Арені» із штучним покриттям. А от «Текстильник», трибуни якого у жахливому стані влітку минулого року почав мати проблеми із газоном. Там трава ганяла хвилі...поки восени «Десна U-19» не почала використовувати поле для тренувань. А весною підготовку на «Текстильнику» проводив ФК «Кудрівка» (Ірпінь), що викликає багато запитань. Наразі стадіон окупували футболісти «Десни U-21» під керівництвом Піщура, тиждень тому навіть відбулася товариська гра із «Авангардом» із Корюківки. Поле знаходиться у пристойному стані, але доглядають за ним не працівники КСК, а ті хто орендує стадіон. Самі футболісти та тренери нерідко стригли газон і поливали його:) Щодо готелю, то його використовують як роздягальню та як сховище спорядження та м’ячів. До речі за приміщенням ніхто не наглядає на перший погляд, що цікаво.

Насамкінець хочу заявити, що вірю – рано чи пізно жіночий футбол повернеться до Чернігова на якісно новому рівні й ажіотаж буде відповідати настрою та грі команди, нового колективу, який поверне легендарну історію величному клубу під назвою «Легенда».

 

Лучшие
Новые
Старые
Денис Юдінков
Мда..."Легенда" - це легенда. Дуже сильно відчувається твій сум. Душевний пост.
Ответить
5
Олександр Хропатий
ответил на комментарий пользователя Денис Юдінков
Дякую за відгук!)
Ответить
2
Олег Щербаков
Занадто багато тексту. Повторюю постійно: щоб тримати читача, все має бути цікавим. Не якась одна історія, а все. Ідея для підбірки не найкраща. Багато помилок. Оцінка - 4.
Ответить
3
Олександр Хропатий
ответил на комментарий пользователя Олег Щербаков
Ну тут дещо не погоджуся, отримувати "незадовільно" це вже занадто, вважаю, що хоча б 5+ я заслужив. Погоджуся, що можливо забагато текстового наповнення, але...Але я повинен був спочатку ввести людей у курс справи. Я не вбачаю своєї вини в тому, що для читача Трибуни цей матеріал може не зайти, десь він уже знайшов резонанс, бо Легенда у жіночому футболі - як Динамо у чоловічому. І тому я хочу перенести важливість жіночого футболу і на Трибуну і роблю певні кроки задля цього. А тепер порада уже моя. Розпочався чемпіонат України на цих вихідних - і жодної новини про перший тур і його результати. Трибуна не має обмежуватися новинами про топ-трансфери, Житлобуд-1 в ЛЧ та збірну України, таке моє бачення, яке Ви як головний редактор із упевненістю повинні поділяти. Дякую за увагу.
Ответить
1
Олександр Сажко
Моя оценка - 5 Видно, что Саше важна эта тема - писал от души. Тут есть и плюс, и, одновременно, проблема многих авторов - они пишут о том, что интересно им, а не читателям. И потом удивляются, почему не читают. Считаю, что проблематика женского футбола может быть интересна, но вот формат "где они сейчас" не очень для этого подходит. Потому что ни одну из этих футболисток практически никто не знает, и вряд ли будет за ними следить потом. Тем более, что сам текст внутри не совсем соответствует формату. Потому что внутри процентов на 60-70 текста - о том, как они играли именно в Легенде, а не после нее. Ну и ошибки и опечатки нужно вычитывать - многовато.
Ответить
3
Олександр Хропатий
ответил на комментарий пользователя Олександр Сажко
Буду парирувати трішки. Тільки без образ, бо і сам не ображаюся та сприймаю критику нормально) 1. Дякую за оцінку "душевності", приємно:) 2. Те, що багатьох цей матеріал не цікавить на Трибуні - так я його написав в першу чергу, щоби збільшити інтерес. Те ж саме й про футболісток можу сказати. Я ж не винен, що навіть тегу "Легенди" немає, хоча у "Житлобуду-1" є. Причина на поверхні - підвищення попиту на жіночий футбол останнім часом, а не тоді, коли існувала чернігівська команда. 3. Більше інформації про гру футболісток саме в "Легенді", а не потім - бо в інеті важко, а часом і неможливо відкопати статдані за короткий відрізок часу та й відсутня інфа, бо такий рівень жіночого футболу. Про те, що знав - тим і ділився. Витискав максимум у цьому питанні й так. 4. Ще трохи про інтерес - на тому ресурсі, що опублікував мій матеріал не із мого прохання, у новини уже майже 200 переглядів за півтори доби, більше на головній викликало ажіотажу тільки новина про трансфер Панцулаї та про зрадницю Козиренко. Значить у колах знавців жіночого футболу такі матеріали потрібні і користуються попитом. І звісно я розумію, що це не стосується общини Трибуни і брати до уваги сторонні ресурси не має потреби. 5. Про помарки, перечитую і знаходжу недоліки, потихеньку виправляю, але навряд чи їх багато. Хоча треба бути уважнішим, згода. Дякую за увагу)
Ответить
1
Олександр Хропатий
Цей матеріал було опубліковано на сайті "Жіночий футбол України" із підписом "Мнение эксперта" http://wfpl.com.ua/news/?id_news=9333 Що ж, цікаво та несподівано...Але рівня експерта я ще явно не досяг) До уваги суддів про те, що статтю опублікували на сторонньому ресурсі я дізнався лише зараз і до цього відношення не маю.
Ответить
2
Ігор87
Круто ! Гарний стиль тексту і робота з пошуку всих фото пророблена величезна. Дякую. Хіба може забагато сентиментів - цинізм наше все)
Ответить
2
Кр.От.
ответил на комментарий пользователя Ігор87
Успеваешь прочитать все конкурсные работы. Сделать дельные замечания. Дать практичные советы. Буду просить Клименко оформить тебя внештатным членом жюри)
Ответить
2
Олександр Хропатий
ответил на комментарий пользователя Ігор87
Дякую за відгук! Щодо пошуку фото - то всемогутня інста допомогла) А от тих, кого в соцмережах немає або профіль закритий - довелося брати фото із сайту WFPL.
Ответить
1
Владислав Дунаєнко
расскажи, реально удивляет, что мотивировало следить именно за женским футболом?)
Ответить
2
Олександр Хропатий
ответил на комментарий пользователя Владислав Дунаєнко
Ну спочатку вибір було зроблено за мене. Ще з раннього дитинства мене на стадіон брав нині покійний тато. Потім я дорослішав, з’являлося розуміння гри і мені було до вподоби спостерігати наприклад за протистоянням Легенди і Житлобуда у боротьбі за чемпіонство (аналогій із Динамо та Шахтарем). Далі я відвідував тренування і мені були цікаві всілякі методи та підходи до цього процесу, а географічне розташування дозволяло це робити на раз-два. І матчі дуже часто у жіночому футболі за участю Легенди мені здавалися набагато більш цікавими та інтригуючими, аніж дивитися наприклад чоловічий футбол по ТВ. Жіночий футбол емоційніший та відкритіший - ось ще складові мотивації.
Ответить
1
dima.diwade
Дуже велика робота. Вона цікава та важлива тобі, це помітно. Проте, ти це писав як для себе. дуже багато слів, ну ДУЖЕ багато слів. Вступ до підбірки взагалі можна викласти як окремий матеріал... Випадковому читачу важко буде читати цей текст, бо він дуже особистий. Багато дуже великих абзаців та описок, пунктуаційних помилок (при тому, що ти вже їх виправляв, як ти пишеш у коментах). Цей матеріал зайшов би краще у іншому форматі. Просто прочитати про успіхи та судьбу Легенди було би цікавіше. Підбірка - не для Легенди. 5/10
Ответить
1
Олександр Хропатий
ответил на комментарий пользователя dima.diwade
Дякую за поради і думки.
Ответить
1
Дмитрий Клименко
О женском футболе у нас пишут редко. Честно говоря, даже не знал ни одну из этих футболисток. Проделана большая работа, это видно. Стоит разбивать массивные куски текста на абзацы. Оценка – 7
Ответить
1
Олександр Хропатий
ответил на комментарий пользователя Дмитрий Клименко
Дякую за оцінку) Моя порада - вболівай за Житлобуд(и) поки є змога!
Ответить
2
djorkaeff
Інформативний пост, небанальна і актуальна тема, от тільки незрозуміло, чому автор так соромиться вживати фемінітиви. Захисниця, нападниця, голкіперка - це більш природні амплуа для футболісток) Оцінка - 7.
Ответить
1
Олександр Хропатий
ответил на комментарий пользователя djorkaeff
Дякую за оцінку) Фемінітиви якось мені не заходять і як автору і як читачеві, тому вирішив озвучити амплуа такими, якими вони є.
Ответить
1

Другие посты блога