Реклама 18+
Реклама 18+
Блог Genius

Рік без Легенди. Чи всі шляхи ведуть до Єдності?

Настав час у рамках масштабного конкурсу написати про те для чого власне мною був створений блог та чим я хотів ділитися із публікою Трибуни – про жіночий футбол. Сьогодні я зачеплю болючу тему і згадаю, що сталося із колись грозою українського жіночого футболу – ЖФК «Легенда-ШВСМ».

Жіночий футбол переживає звісно не найкращі часи в Україні, не маючи достойної підтримки на всіх фронтах. Так, наразі все більше звертають увагу на «Житлобуд-1», збірну України та трансфери топових футболісток, але... Якщо хтось вважає, що змагання представниць прекрасної статі другого сорту і не рівня чоловічим – той неправий і дуже сильно помиляється. Як то кажуть перевірено на собі. Я досить тривалий час був вболівальником чернігівської Легенди – по-справжньому легендарної команди на теренах українського футбольного світу. Я живу поруч із стадіоном, на якому ця команда змагалася і тренувалася протягом років. І тому я наочно бачив, що собою являє жіночий футбол і які його особливості та цікавинки, «підводні камені» та несподівані шедеври, так-так все було. Чому в минулому часі я розповідаю? Бо «Легенди» вже рік як немає на мапі жіночої футбольної України. На превеликий жаль. Щоб поглинутися далі – ловіть відео про «Легенду», воно досить цікаве та інформативне. Там до речі на 7:40 можете побачити мене на трибунах, ох ця символіка із ще одним блогом, де я керую турнірами:)

Чому загибель «Легенди» має велике значення для жіночого українського футболу? Зникла не просто моя рідна улюблена команда, яка радувала мене досить тривалий час і чия ліквідація вдарила болючіше, ніж перехід «Десни» у другу лігу за часів махінацій Савченка чи нещодавній недопуск в УПЛ на користь «Вереса». Зник флагман та символ жіночих футбольних змагань. Просто уявіть, що ось зараз Ахметов чи Суркіс заявлять про припинення існування «Шахтаря» чи «Динамо». Це була б непоправна втрата для України безумовно. Порівняння звісно не рівноцінні для багатьох, але мають право на життя. Щоб не бути голослівним про гучне ім’я «Легенди» – наводжу інфу про титули команди за майже 30-річну історію.

Список солідний чи не так? От хто тепер буде нав’язувати боротьбу жіночому Харкову, гегемонія якого схоже надовго ще протягнеться. Як і в чоловічому футболі де «Шахтар» і «Динамо», а потім прірва, так і у жіночому «Житлобуд-1» і «Житлобуд-2» розігрують між собою чемпіонство, а решту команд зазвичай громлять як можуть і хочуть.

Після моїх беззаперечних доводів про потребу звертати увагу на жіночий футбол в Україні і зокрема із зникненнями футбольних колективів тепер повернемося до тематики посту. Після ліквідації клубу президент Володимир Магеррамов заявив, що гравці «Легенди» перейшли у «Єдність» (Плиски) і це об’єднання було єдиним можливим способом зберегти в Чернігівській області жіночий футбол. Та чи правду він тоді сказав, де протягом року перебували футболістки складу 2017/2018 і де вони наразі – дізнаємося далі в підбірці із моїми коментарями.

Володимир Магеррамов, президент ЖФК «Легенда-ШВСМ», 63 роки

Наразі займає посаду директора Чернігівської школи вищої спортивної майстерності з ігрових видів спорту. Людина, що жила цією командою, відвідувала більшість поєдинків команди та іноді за своєю емоційністю затьмарювала тренерський штаб. Кричав на весь стадіон часом, іноді не дуже гарно підбираючи слова по відношенню до футболісток. Але були і протиріччя, наприклад у тій заяві, що я навів трішечки вище, не зовсім правдивою вона вийшла, а точніше прибрехав поважний на перший погляд чоловік. 

Володимир Кулик, головний тренер, 49 років

Саме зараз опинився без роботи як і рік тому. Хоча без ліквідації часто протягом десь двох місяців відвідував готель «Легенди» (може в бухгалтерію ходив, хтозна). За цей час встиг попрацювати  восени тренером «Скали» у групі 4 Дитячо-юнацької футбольної ліги України з командою хлопчиків до 15 років, а потім у «Єдності», але лише півроку (прийняв команду 30 грудня 2018р.), там він не досяг великих успіхів і не впорався із завданням привести команду із Плисок до бажаної «бронзи» (в підсумку 5е місце у минулому чемпіонаті). Насправді цей чолов’яга міцної статури був ще більш одіозним, аніж президент. На матчах і на тренуваннях літали такі погрози, що і чоловікам не дуже личить про таке казати, доходило навіть до "погроз" загриміти футболісткам у лікарню. Але Кулик дуже переживав за команду, на матчах помітно нервував і перймався за долю всіх епізодів. Не любив порушення дисципліни, проте сам часом самовільно через нервові зриви покидав команду посеред тренування, навіть погрожуючи звільненням із посади. Є у пам’яті й епізод, коли тренер ледь не побився із вболвальником, який не дуже добре висловлювався у його сторону, проте вчасно втримався. 

Артем Лутченко, тренер воротарів, 27 років

У минулому воротар «Севастополя» та «Чернігова» тренував не тільки воротарок у «Легенді», а й за сумісництвом виконував обов’язки помічника тренера, інколи й одноосібно готував дівчат за відсутності Кулика. Знаходив спільну мову із усіма футболістками, часто жартував з ними. Чоловік на позитиві часто поводив себе невимушено, нівелюючи таким чином серйозність та суворість головного тренера) На сьогоднішній день воротар у складі аматорського ФК «Кудрівка» (Ірпінь), восени грав у «Фортуні» (Комарівка).

Карина Говорунова, воротар, 26 років

Маленький зріст не завадив Карині бути основною у складі «Легенди». Хоча у грі цей недолік не завжди приносив користь команді, але дівчина старалася і викладалася на повну це точно. Восени грала у білоруській «Бобруйчанці», весною поповнила склад «Єдності», поміж тим взимку закінчила магістратуру НУЧК імені Т.Г. Шевченка у Чернігові.

Катерина Діхтяр, воротар, 22 роки

Під час провалів Карини або травм достойно заміняла останню на позиції голкіпера. Дівчина із непростим характером, частенько сперечалася із тренером воротарів щодо потреби тих чи інших вправ. Після розпаду «Легенди» разом із ще двома футболістками вирушила до Грузії допомагати місцевому чемпіону «Мартве» (Кутаїсі) штурмувати Лігу чемпіонів. Після невдалого кваліфаю в Единбурзі всі троє покинули грузинський клуб, хоч фото на згадку із Великобританії залишаться та спогади і то добре) Потім Катерина прибула у розташування «Восхода» (Стара Маячка, Херсонщина). А що було далі хтозна, судячи із соцмереж і офіційної інформації побула вона там недовго і безрезультативно. Наразі у дівчини із особистим щастям все добре, а от із футболом напевно ні.

Ірина Лутченко, воротар, 30 років

Досить тривалий період часу у «Легенди» було двоє стражів воріт, а взимку 2018 стало троє. Після вимушеної перерви у футболі через народження дитини Ірина повернулася до складу «Легенди» під іншим прізвищем, як ви вже зрозуміли вона – дружина тренера воротарів тогочасного. Спокійна Ірина ділилася досвідом із своїми молодшими партнерками і навіть пару разів ставала на захист воріт чернігівчанок в офіційних матчах. Після ліквідації Легенди ігрову кар’єру не продовжила.

Яна Деркач, лівий захисник, 21 рік

Молода старанна футболістка вже була основною на позиції ЛЗ у «Легенді» і стала «своєю» у новій команді «Восход», допомігши колективу здобути бронзові нагороди чемпіонату не лише захисними діями, а й трьома забитими голами. Потенційно основна футболістка збірної України.

Софія Соломаха, центральний захисник, 21 рік

Де вона тільки не грала у «Легенді» – спочатку на лівому фланзі півзахисту, потім на лівому фланзі захисту, а зрештою стала основною у центрі захисту. І ці всі зміни амплуа юної футболістки сталися за три сезони. Досить непогано своєю лівою ногою виконувала штрафні удари. Перед розпадом «Легенди» отримала важку травму і вже підписала попередній контракт із головним конкурентом «Житлобудом-1», де грає і зараз, частіше за все знаходячися у резерві.

Підтримка Софії від колег після матчу із «Ятранню»

Натія Панцулая, центральний захисник, 27 років

Мабуть найкраща футболістка останнього сезону «Легенди». Підписали її як ЦП, але у підсумку найчастіше грала на позиції ЦЗ, хоча при скруті часто йшла за вказівкою тренера в атаку. Брала гру на себе, фінтила на раз-два, у захисті діяла не завжди за правилами, мала запальний характер на полі. Після розпаду знайшла себе на турецьких полях, виступаючи за АЛГ-Спор, де була капітаном і привела команду до срібла у дебютному сезоні. Поміж тим грала у Зимовому Кубку в «Єдності», підтримуючи форму в тонусі. Наразі гучно перейшла у мадридський «Атлетико» разом зі своєю подругою Ольгою Овдійчук. Заслужила на таке кар’єрне підвищення безумовно.

Лідія Шпак, центральний захисник, 25 років

У завершальному сезоні ця висока ЦЗ випала із обойми «Легенди» через травми та невдалі виступи. Останнім часом навіть не тренувалася із командою. Поповнила склад «Ладомира» (Володимир-Волинський), де в минулому чемпіонаті зіграла тільки в 4 поєдинках і влітку покинула команду.

Ірина Віхоть, центральний захисник, 26 років

У жовтні 2017 року дуже серйозно травмувалася і більше не виступала ні за «Легенду» у тому сумнозвісному сезоні, ні потім у сезоні 2018/19 не знайшла де продовжити кар’єру.

Поліна Полухіна, правий захисник, 29 років

Була безальтернативно основною на правому фланзі захисту у «Легенді», навіть забивши 2 голи у крайньому сезоні. Також їздила на вояж у Грузію допомагати «Мартве», після чого поповнила ряди «Єдності», де зіграла у меншій половині матчів.

Надія Куніна, лівий півзахисник, 19 років

Дівчина, яка спочатку грала досить незграбно та невпевнено, коли я її запримітив. Але потихеньку юна футболістка стала виступати солідніше та досягла звання найперспективнішої футболістки України. В останньому сезоні «Легенди» грала часто, але безрезультативно на позиції ЛП, а іноді і на вістрі атаки, лише один м’яч забила у Кубку. Проте цілеспрямованість футболістки не залишилася непоміченою і її підписав «Житлобуд-1» і не прогадав – Надя забила 12 голів у складі харків’янок і буде запалювати ще яскравіше після трансферу Овдійчук.

Ірина Коча, центральний півзахисник, 22 роки

У «Легенді» грала на позиції опорниці, проведа у складі в середньому половину ігрового часу. Явно не була улюбленицею Кулика, дуже часто він дорікав на її гру. Інформація про продовження кар’єри у мережі відсутня.

Лідія Лашко, центральний півзахисник, 22 роки

Куди впевненіше за Ірину виступала її ровесниця та колега за амплуа Ліда. Маючи непоганий удар, вона дуже помітною була і у протиборствах у центрі поля. Забила 4 м’ячі в сезоні 2017/18. Відразу після розпаду «Легенди» стала основною футболісткою «Єдності», хоча і впала результативність. Нещодавно з'явилася інфа про перехід Лашко до "Маріупольчанки".

Аліна Скидан, центральний півзахисник, 24 роки

Була капітаном «Легенди». Мала прізвисько «Диня»:) Попри пов’язку на руці куди більше діями колективу на полі керувала Натія. Брала часто на себе гру, любила мазати із «точки». На полі та на тренуваннях був помітний її складний характер, не відмовлялася від грубощів, часто отримувала «гірчичники». В останньому сезоні «Легенди» стала автором 6 голів. Стала третьою із тих, кого із Чернігова занесло у «Мартве» ненадовго. Перейшовши у «Єдність» проявляє лідерські якості і там – 10 м’ячів у 14 матчах як доказ. 

Людмила Шматко, центральний атакувальний півзахисник, 25 років

Грала як на позиції ЦАП, так і відтягнутого форврада. Часто забивала, була основною у «Легенді», але травма завадила у сезоні 2017/18, навіть був збір грошей в інеті на операцію. Відновилася лише у квітні-травні, але попередні кондиції на той час не набрала і як здавалося боялася грати у футбол. Минулий сезон провела у Туреччині в складі «АЛГ Спор», де разом із Панцулаєю за компанію стала срібною призеркою чемпіонату. Наразі знаходиться на перегляді у «Єдності».

Христина Перевізник, правий півзахисник, 22 роки

Грала в основі на правому фланзі півзахисту, частенько під час гри зміщувалася і ліворуч. Забила 5 голів у складі чернігівського клубу. Потім поїхала на рідну західну Україну і стала футболісткою «Ладомиру», де встигла завоювати місце в основі та 3 рази вразити ворота суперниць.

Євгенія Салай, фланговий півзахисник, 26 років

В основі «Легенди» її було можна побачити рідко, частіше за все вона підсилювала гру із лави запасних на флангах півзахисту або на вістрі атаки. Транзитом через «Маріупольчанку» знайшла себе у «Восході», де потихеньку стала однією із основних футболісток.

Олена Лимар, форвард, 21 рік

Найліпша подруга Жені була у колективі дуже часто на периферії через незгоди із одноклубницями та тренерським штабом, часто травмувалася під час тренувань чи просто симулювала. Проте на ігровому полі викладалася і забивала немало – 10 голів у крайньому сезоні «Легенди». Могла грати як на позиції форварда, так і на флангах атаки. Доля занесла її у естонський «Пярну», а весною повернулася в Україну, де приєдналася до «Восходу» і встигла забити 2 голи. До речі товаришувала також із сестрами Дмитренко (привіт біатлону).

Анжела Семиженко, форвард, 19 років

Анжела дуже рідко з’явлалася у складі «Легенди», частіше виходячи на декілька хвилин у кінцівці поєдинку. Енжі, а таке прізвисько у футболістки повернулася на малу Батьківщину і грала за «Восход», виходила на поле час від часу восени, весною ні разу не зіграла на футбольних полях України і у підсумку залишила розташування бронзових призерок влітку.

Марія Михайлюк, форвард, 25 років

Форвард таранного типу, дуже часто грала самовіддано, потужно, не соромилася «п’яточки» застосовувати та головне – багато забивала. В останньому сезоні за «Легенду» аж 18 голів наклепала, 9 із яких в одному матчі (!), коли чернігівська команда не помітила київський «Атекс» (17:0). Мала також непростий характер, часто матюкалася та грала грубо, проте відверто була улюбленицею головного тренера. Після «Легенди» трішки пограла у Польщі. Наразі завершила кар’єру, одружилася (тепер вона Вінтуяк), народила синочка і щасливо живе у Коломиї. Могла далі розиватися і можливо потрапити у збірну, але вибрала сім’ю Марія.

Стадіон «Текстильник»

Не варто забувати і про інфраструктуру. Але на балансі клубу ні стадіон, ні готель поруч, де проживали футболістки, не були. Все сдавав в оренду КСК «Чексіл», який знаходиться поруч. Останні 2 роки цей стадіон «Легенда» використовувала лише для тренувань, грали офіційні матчі на новенькій «Чернігів-Арені» із штучним покриттям. А от «Текстильник», трибуни якого у жахливому стані влітку минулого року почав мати проблеми із газоном. Там трава ганяла хвилі...поки восени «Десна U-19» не почала використовувати поле для тренувань. А весною підготовку на «Текстильнику» проводив ФК «Кудрівка» (Ірпінь), що викликає багато запитань. Наразі стадіон окупували футболісти «Десни U-21» під керівництвом Піщура, тиждень тому навіть відбулася товариська гра із «Авангардом» із Корюківки. Поле знаходиться у пристойному стані, але доглядають за ним не працівники КСК, а ті хто орендує стадіон. Самі футболісти та тренери нерідко стригли газон і поливали його:) Щодо готелю, то його використовують як роздягальню та як сховище спорядження та м’ячів. До речі за приміщенням ніхто не наглядає на перший погляд, що цікаво.

Насамкінець хочу заявити, що вірю – рано чи пізно жіночий футбол повернеться до Чернігова на якісно новому рівні й ажіотаж буде відповідати настрою та грі команди, нового колективу, який поверне легендарну історію величному клубу під назвою «Легенда».

 

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Реклама 18+
Loading...