Найкращі оригінальні саундтреки в історії відеоігор. Ви точно хоча б раз чули кожен із них
Ця музика точно буде у ваших плей-лістах
Від редакції: ви знаходитеся в блозі Обгеймпад. У ньому ви можете прочитати цікаві тексти про кiберспорт. Підтримайте автора плюсами, коментарями і підпискою!
***
Вже зараз можна сказати, що комп’ютерні ігри – це не лише спосіб розслабитись та добре провести час, а ще й один із видів мистецтва. І мистецтво це комплексне. Тут поєднана і література через діалоги та тексти, і образотворче мистецтво, і музика. Саме на останній хотілося б зупинитись. Музика в іграх слугує не лише фоном, щоб гравець не сумував. Вона створює та додає особливої атмосфери.
Так склалося, що більшість людей, які створюють музику для ігор, залишаються поза увагою, хоча їх твори вже зараз можна віднести до шедеврів музичного мистецтва. Сьогодні ми згадаємо найкращі оригінальні саундтреки до ігор та вшануємо їх авторів.
«Super Mario Bros.»
Композитор: Кодзі Кондо
Якщо поглянути на історію зі сторони, то можна дуже здивуватись. Як можна уявити, що сюжет про вусатого італійського сантехніка, який рятує принцесу із лап злого монстра, міг стати однією із найвідоміших ігор в історії? Маріо досі є найпізнаванішим ігровим персонажем в історії. А сама гра у квітні цього року ше й увійшла до книги рекордів Гіннеса. Запакований картридж із «Super Mario Bros.» було продано на аукціоні за 650 тисяч доларів, що зробило її найдорожчою грою в історії. До речі, «Super Mario Bros.» досі жива. Декілька тижнів тому був оновлений світовий рекорд по швидкісному проходженню.
У пострадянських країнах до «Super Mario Bros.» є особливе ставлення. Оскільки ця гра майже завжди була першою у списку в легендарних картриджах «9999999 в 1» до головної ігрової консолі нашого дитинства «Dendi». Тому більшість дітей 80-х і 90-х з особливою настальгією згадують про Маріо.
Музика до Super «Mario Bros.» теж стала не менш культовою. В інтернеті можна знайти десятки відео, де головну мелодію грають на різних інструментах – від порожніх склянок до симфонічного оркестру. У 2006 році навіть було проведено дослідження, що головна тема гри входила у топ-10 найбільш популярних рингтонів на мобільних телефонах у США. Штатний композитор «Nintendo» Кодзі Кондо і подумати не міг про таку популярність, коли писав цю музику.
Писати музику для ігор у 80-х було тим ще завданням. Ні про які оркестровки не можна було і думати. Тодішні технічні можливості приставки «NES» дозволяли мати лише 5 звукових доріжок, одна з яких відводилася на ігрові звуки – стрибки, удари тощо. Для композиторів залишалось лише 4 доріжки, які вони могли використовувати. Та Кондо із честю вийшов із цієї проблеми. Напевно, якби не було таких технічних складностей, то музика і не вийшла б такою легендарною.
Heroes of Might and Magic III
Композитор: Пол Ромеро
Якщо вам більше 25 років, то можна із 100% вірогідністю сказати, що хоч раз в житті ви грали у «Heroes of Might and Magic III». Гра, випущена 22 роки тому, досі вважається однією із найвпливовіших покрокових стратегій в історії. У часи нашого дитинства та юнацтва треті «Герої» забирали більшість вільного часу, а режим «гарячого стільця» міг захопити компанію друзів до пізньої ночі. Та що там казати? «Герої» навіть у такому поважному віці і зараз чудово граються.
Не відставав від такої чудової гри і саундтрек, який прекрасно її доповнював. А написав музику до «Heroes of Might and Magic III» американський композитор Пол Ромеро. За його словами він навчився грати на фортепіано, коли йому було 3 роки. А у 13-річному віці він написав свій перший концерт для фортепіано, який виконав разом із Національним симфонічним оркестром Сполучених Штатів у ролі соліста. А диригентом виступав сам Мстислав Ростропович. Як піаніст Ромеро неодноразово виступав у найвідоміших концертних залах світу та виграва різні конкурси. Але найбільшу славу йому принесла робота над музикої до ігрової серії «Heroes of Might and Magic».
Пол написав музику до усіх частин гри із першої по п’яту. Але найбільш популярною є, звичайно, саундтрек до третьої частини. Ромеро зізнавався, що, як справжній композитор класичної музики, він завжди хоче додавати більше інструментів та нот, щоб твір був більш насиченішим. Але з музикою для ігор все інакше. Треба зважати на те, що музика – це лише фон і вона не повинна заважати основному ігровому процесу. Тому дуже часто розробники гри просили трішки спростити музику.
При написанні музики до «Героїв» Ромеро надихався легендарними композиторами. Наприклад, мелодія замку нежиті має запозичення у Рахманінова та Дворжака. Та з іншої сторони, через невеликий бюджет часто доводилося використовувати звуки із загальнодоступних бібліотек. Тому не дивуйтесь, що ви десь чули звуки із «Героїв». Просто їх може використовувати кожен.
На жаль, після комерційного провалу четвертої частини, серія «Heroes of Might and Magic» пішла на спад. Компанія розробник «3DO» збанкрутувала, права на серію перейшли до французькох корпорації «Ubisoft». І якщо п’ята частина ще була схожа на старих «Героїв», то в подальшому все було лише гірше і гірше.
Але музика досі жива. Пол Ромеро ніколи не очікував такої популярності його творінь. Років 12 тому, після концертів у якості піаніста, йому почали надходити листи із питаннями, а чи не він той чоловік, що написав музику до їх улюблених «Героїв». Фанати просто благали його зіграти музику із улюбленої серії наживо. З тих пір Ромеро їздить по світу із концертами своїх найвідоміших творів. До речі у червні 2022 року він завітає і до України, давши концерт у Києві.
Sillent Hill
Композитор: Акіра Ямаока
Якщо давні люди помилково вважали, що світ стоїть на трьох китах, то жанр хоррорів у іграх точно таких китів має, але їх усього два. Це серії ігор «Resident Evil» та «Silent Hill». Обидві були зроблені у Японії та обидві вважаються одними із найавторитетніших у жанрі. Але навіть при цьому – це абсолютно різні ігри, які роблять ставку на різні види страху.
«Resident Evil» задумувалася своїми творцями як пародія на американські фільми категорії «В». Сюжет там доволі номінальний, а основна ставка робилася на кров та розчленування. Гра лякала візуальною складовою, коли на тебе міг зненацька напасти кровожерливий зомбі. Але, як із фільмами легендарного Джона Ромеро із його «Ніччю живих мерців», навіть такі твори можуть стати культовими. Так сталося і з «Resident Evil». Серія розрослася до купи ігор, переходила від хоррору до екшену і навпаки, помирала та відроджувалася, але й досі на плаву.
Серія «Silent Hill» створювалася на тлі успіху свого головного конкурента. Але розробники «Konami» не хотіли тупо скопіювати формулу «Resident Evil». Замість того, щоб лякати скрімерами, вони вирішили лякати гнітючою атмосферою та тиснути на гравця психологічно. І це у них вийшло якнайкраще. Головними героями «Silent Hill» виступають не треновані спецназівці чи поліцейські, а звичайні люди, яких дуже легко поранити. «Silent Hill» розказує не фантастичні і дешеві історії про секретний вірус, який вирвався із-під контролю, а алегорично розказує особистісні історії про сім’ю та насилля. Тобто про те, що може трапитись у житті звичайної людини. А це – найстрашніше, що може бути. Взагалі, сюжет та музика – найсильніші сторони «Silent Hill». Особливо музика.
А написав музику до усієї серії ігор японський музикант Акіра Ямаока. Акіра – музикант-самоучка. Він ніколи навіть не вивчав нотної грамоти. Розпочинав свою музичну кар’єру у декількох групах, але швидко зрозумів, що не може ужитися із колегами і йому треба працювати самостійно. Саме це бажання привело його у ігрову індустрію. Через невеликі бюджети музикою до ігор майже завжди займалася лише одна людина. Тому усе робилося самостійно. І дуже скоро Ямаока отримав завдання, яке зробило його одним із найпопулярніших ігрових композиторів в історії.
Увесь саундтрек до серії «Silent Hill» можна поділити на два типи – музичні композиції та ембіенти. Спокійна та легка музика часто змінювалась на моторошний ембіент, який неможливо спокійно слухати. Головним правилом, яким користувався Ямаока при написанні музики була максимальна прискіпливість. Для більшого реалізму для другої частини він записав 200 різних звуків кроків, щоб більш точно передати звук ходьби. Щоб налякати людей він часто використовував звичайні речі. Наприклад, в одному із ембіентів він використав звук працюючого стоматологічного крісла. Багато людей не люблять ходити до стоматолога, тому цей звук підсвідомо асоціюється із чимось поганим.
Завдяки серії «Silent Hill» Акіра Ямаока став одним із перших відеоігрових музикантів, який почав давати концерти із виключно власних саундтреків. І робить він це і досі, незважаючи на те, що франшиза переживає не кращі свої часи. А 5 років тому він потішив своїх українських фанатів концертом у Києві.
The Last of Us
Композитор: Густаво Сантаолалья
Ексклюзивні ігри, які випускає «Sony», для своєї консолі «PlayStation» за правом вважаються гарантом якості. Але є один ексклюзив, яка є не лише однією із найкращих ігор в історії, а й буквально врятував увесь бренд «PlayStation».
Після шаленого комерційного успіху «PlayStation 2», яка й досі тримає звання найбільш продаваємої консолі в історії, «Sony» замахнулися на підкорення нових вершин. Але вони не влучили. «PlayStation 3» хоч і була дуже потужною у ті часи, але виявилася дуже складною для розробки ігор. Через важкість у роботі із консоллю, стороні розробники не використовували й 50% її можливостей. Та ще й ціна на «PlayStation 3» була на 100 баксів дорожче ніж у головного конкурента у вигляді «XBOX 360». Продажі були занадто нижчими, за фінансові прогнози. Почали ходити чутки, що японці можуть взагалі покинути ігровий ринок.
Але їх врятувала одна людина на ім’я Ніл Дракман, який працював у внутрішный студії «Sony» –«Naughty Dog», яка була відома серіями «Crash Bandicoot» та «Uncharted». Ознакою ігор студії був переважно легкий та розважливий тон. Дракман же задумав зробити дуже серйозну історію з нахилом на сюжет та постановку. Його історія розказувала про постапокаліптичний світ, зруйнований через нашестя грибка, який перетворював людей на зомбі. У ньому контрабандист Джоел, мав доставити 14-річну дівчину Еллі через усю країну до вчених, бо вона начебто мала імунітет і могла врятувати людство. Власне вся гра -це подорож та пригоди Еллі та Джоела до місця призначення.
Як тільки гра вийшла, вона одразу стала хітом продажів. Програмісти із «Naughty Dog» витягнули із вже помираючої «PlayStation 3» усі соки. Тому гра навіть зараз виглядає просто чудово. Але найбільше схвальних відгуків гра отримала за атмосферу, сюжет та постановку, рівня якої ніколи не було раніше.
А для забезпечення насиченої атмосфери був запрошений відомий голлівудський композитор Густаво Сантаолалья. Сантаолалья народився в Аргентині та у молодості був одним із найбливовіших рок-музикантів Латинської Америки. Але згодом він відкрив себе у якості композитора для фільмів. Першою великою його роботою був відомий фільм Аллехандро Гонсалеса Іньярріту – «Сука Любов». Після роботи над цим фільмом Сантаолалью запросили у Голлівуд, де він двічі поспіль отримував нагороду «Оскар» за фільми «Горбата гора» та «Вавилон».
Основною особливістю роботи Сантаолальї є мінімалізм. Він майже ніколи не використовує оркестрові аранжування, задовольняючись лише мінімумом інструментів, де завжди головують струнні – гітара, банджо та ін. Дуже часто у його творчості можна почути латиноамериканські етнічні мотиви.
Робота над «TheLastofUs» була першим досвідом Густаво у роботі над іграми. Але вдалося настільки вдало, що при роботі над продовженням, питання про композитора навіть не піднімалось. Ніл Дракман настільки був вражений музикою, що навіть у деяких моментах змінював сюжет під настрій написаної музики. Для того, щоб віддати шану композитору, розробники навіть внесли його камео у другу частину, де можна послухати його гру на банджо.
DOOM (2016)
Композитор: Мік Гордон
Чи може відеоігровий композитор у часи, коли популярність року перебуває вже декілька років у стані клінічної смерті, стати справжньою рок-зіркою? Один австралійський музикант з іменем Мік Гордон каже, що може. І він яскраво довів це своїм саундтреком до повернення легендарної серії «DOOM».
Саме перша частина «DOOM», випущена у 1993 році, вважається батьком усіх шутерів від першої особи та стала еталоном на довгі роки вперед. Саме «DOOM» вважається передтечею усього кіберспорту, бо у цій грі вперше був уведений онлайн-режим «Deathmatch».
У грі не було особливого сюжету та він особливо і не був потрібен, оскільки 99% геймплею було засновано на масовому винищенню різноманітних пекельних створінь з просто космічним темпом. Але з часом серія втратила цей темп і вже у «DOOM 3», яка вийшла у 2004, вона мала більш хоррорний та повільний ухил.
Але через 10 років все ж було вирішено відродити серію та знову привести її до витоків. І ось у 2016 повернувся старий-добрий «DOOM». Гра взагалі чхати хотіла на нинішні шутерні тенденції: нема системи укриттів, немає автовідновлення здоров’я, навіть зброю не потрібно перезаряджати. Усе як в олдскульних шутерах 90-х та початку 00-х. Є лише головний герой, зброя та десятки демонів, які чекають повернення у пекло, але вже шматками. І це було настільки круто, що усі почали говорити, що це ледь не найкращий шутер десятиріччя.
Та однією із головних особливостей нової «DOOM» був шедевральний саундтрек Міка Гордона. Гордон в юнацтві встиг пограти у декількох рок-гуртах, але вже у 21 рік знайшов себе у саунд-дизайні. Він побудував у себе вдома невелику звукозаписувальну студію та розсилав свої демо ігровим компаніям. У крісло ж композитора «DOOM» Мік потрапив після роботи над іншим перезапуском легендарної класики: «Wolfenstein: The New Order». Але робота над «DOOM» вимагала набагато більшої відповідальност. І музикант це прекрасно розумів: «Фанати «DOOM» – це не фанати Дісней. Якщо їм щось не сподобається, вони спалять твій дім».
Розробники ставили перед Гордоном завдання зробити те, що ніхто ніколи і не чув. Тому він використовував для запису стару раритетну техніку та навіть радянський синтезатор «Полівокс». Напевно, він знав, що радянська техніка як ніхто може передати звуки пекла. Але результат був настільки чудовим, що фанати часто називають цей саундтрек музичним альбомом за 60 баксів, в комплекті з яким ще йде комп’ютерна гра. Не дивно, що Мік Гордон отримав нагороду за найкращий саунд-дизайн на «The Game Awards» – ігровому аналогу Оскара.
