УПЛ на експорт або як грати в футбол взимку

Оскільки під теплим турецьким сонечком в мене остаточно поплавився мозок, а в організмі не вистачає цілющих дизлайків... Ось вам дещо контраверсійний пост.

Ось передісторія. Недільний ранок, я прокинувся, поснідав, зробив фреш зі свіжих апельсинів та отримав повідомлення від друга, з ким збирався дивитись гру Інгулець - Шахтар. "Матч не відбудеться, ось посилання", Холод, крига, скасування матчу - у все це не дуже вірилось, коли навколо тебе сонечко, пальми та фрукти. А проблеми з підігрівом поля і технічна поразка - на таке хочеться сказати "Та давайте до нас, тут тепло й сонячно, погода супер яка футбольна". Тому й запропонував під новиною на Трибуні наступне. З логічною реакцією від Анатолія.

Моя ідея не тільки була розстріляна з мінусомета, так ще і критика отримала мемну реакцію "всем это понравилось". Але давайте мислити не категоріями "брєд чи нормас", а порахуємо плюси та мінуси таких рішень.

Перша й найбільша перепона - Регламент УПЛ. Розділ 2, стаття 10:

1. Основний стадіон, на якому проводяться домашні матчі головної команди клубу, повинен розташовуватися на території населеного пункту за місцем державної реєстрації клубу.

2. У разі звернення до Дирекції футбольних клубів «Зоря» (Луганськ), «Олімпік» (Донецьк), «Шахтар» (Донецьк) як виняток надати право проводити домашні матчі команд клубу сезону 2020/21 на стадіонах, що розташовані в адміністративно-територіальних одиницях України не за місцем державної реєстрації футбольного клубу та внесені до відповідного Реєстру стадіонів УАФ за умови підписання відповідних угод з адміністрацією стадіону.

Тобто, шансів зіграти не на території України майже нуль. І ця стаття виглядає як міра проти клубів-безхатченків, бо таких за бажанням може бути до половини Ліги. Але з іншого боку - кожного року з'являються команди з "тимчасовими обставинами" - Інгулець, Колос або гайповий Верес, який може стати таким двічі. Та й з регламенту УПЛ що вже тільки не робили, гірше точно не буде.

На противагу цьому можна навести приклад Ла Ліги та АПЛ, що планували грати декілька матчів закордоном задля комерційного успіху, та експеримент з Суперкубком Іспанії у форматі "фіналу чотрьох", що відбувся у Саудівській Аравії цього січня. Звичайно, "виставковість" турніру не можна порівняти з регулряним чемпіонатом, де вирішуються куди глобальніші задачи, тому тут можна згадати виїзні "серії" американських ліг у Європі (лише нереальність отримання британської візи утримали мене від поїздки на гру улюблених Red Sox проти Янкіз), задля популяризації та росту фан-бази. Так, футбол доволі консервативний і не любить нововведень, але з іншим ВАР одного дня вже запровадили.

Логічний контраргумент - яка популярність може бути в УПЛ закордоном, тим більше в Туреччині, де вболівають навіть не за місцеві команди, а за когось зі стамбульської Üç Büyükler (великої трійки)? Так, це правда - туркам не дуже цікаво дивитись на інші команди, але вони залюбки грають спаринги з українськими клубами. До того ж варто пам'ятати, що провінція Анталія - мультинаціональний регіон, зокрема тут проживає потужна українська діаспора (нас тут лише офіційно близько семи тисяч), і не всі - українки, що вийшли заміж за турків. Ми є, ми дивимось футбол, навіть робимо вечірки з переглядом матчів збірної та Класичного. Додайте до цього інші місцеві діаспори (зокрема, велика Іранська діаспора, що залюбки піде на Аллахьяра Саййядманеша), велику кількість агентів, скаутів, менеджерів та інших причетних. Та не забувайте про тих, хто приїздить до Туреччини на зимовку, бо тут їм краще, ніж в Єгипті і дешевше, ніж в Азії.

Так, можна сказати, що ігри наприкінці тренувальних зборів можуть бути неякісними, бо гравців треба втягувати в ігровий процес поступово. Я не тренер, але з того, що знаю - не всі збори виснажливі. До того ж є певна мотивація - максимально швидке впровадження нових ідей та награних схем, можливість задіяти новачків без перевезення їх та адаптації в українських реаліях. Знов-таки, дві офіційні гри наприкінці зборів покажуть ефективність тренерської роботи, і краще це робити у комфортних умовах.

Цікаві й місця, де теоретично можна влаштовувати матчі. Так, тут багато готелів, що мають тренувальні поля та підходять для контрольних зустрічей. Але ж вони не відповідають вимогам УПЛ. Ми розглянемо два стадіони провінції Анталія, які підходять для проведення матчів і не є заграними у Турецькій Суперлізі.

1. Стадіон Університет Акденіз (Середземноморського Університету)

Стадіон спортивного комплексу місцевого університету, вміщує 7100 глядачів, був домашньою ареною Антальяспору до відкриття Анталья Арени, розатшований на півшляху до центру міста та популярного району Коньяалти.

Дуже непогано, як для університетського мультиспортивного стадіону, якщо порівняти де грають спортсмени твоєї Alma Mater.

2. Спортивний комплекс Мардан

Розташований в районі Аксу, неподалік знайомого більшості з нас аеропорту Анталії на території готелю Мардан Палас, що активно розвиває спортивний туризм. Місткість - 7900 глядачів, приймав фінал Євро U-17 2008 року (і тут забив вирішальний гол Тіаґо Алькантара).

нагадую, це просто стадіон при готелі.

Це лише стадіони, ліцензовані Турецькою Федерацією Футболу під офіційні матчі. Якщо ця стаття стане найпопулярнішою у моєму блозі - обіцяю особисто проїхатись від Анталії до Белєку і зробити детальний звіт по місцевих готелях та їхніх стадіонах. До того ж є ще цікаві стадіони - Анталья Арена (крутезний новий стадіон, 32500 місць), Оба (Аланія, 10500), Народної Просвіти (Аланія, 3500 - дуже атмосферний і на березі моря), але вони активно задіяні у турецькому чемпіонаті.

Чи не стане виїзна серія проблемою для бродкастерів? Ніби так, бо треба вкладатись в організацію трансляцій, орендувати ПТС, робити виїзну студію, оплачувати відрядження. З іншого боку - це стане подією з медійної точки зору, бродкастер зможе організувати марафон зі студіями, щоденником підготовки та супутніми сюжетами в тому числі від спортивних блогерів. Два матчі УПЛ щодня посеред зими допоможе втягнути команди до другого кола. До того ж згадайте картинку з зимово-веснянних українських стадіонів, так що найбільш "невиразні" команди зможуть зіграти матчі на нормальному полі, до того ж Селезньову буде комфортно.

Також мені закинуть, що це може бути тяжко з фінансової точки зору (мовляв в нас і так деякі клуби ледве дихають), а нещодавно на Трибуні вийшла стаття, де вказували оціночну вартість збору - $45000-135000 за місяць перебування. З іншого боку - цієї зими 100% команд УПЛ провело збори саме у Анталії, + до них приєднались найзаможніші з Ліги Один. Нещодавні цифри про підігрів поля у Кропивницькому можуть додати до математики та економіки зимового футболу. Так що вже не так тяжко й виходить. До речі, при плануванні календаря на "турецькі тижні" можна виносити домашні ігри команд з найгіршою інфраструктурую/погодними умовами.

Пригадайте, як в дострімінговий час нам було цікаво дивитись матчі українських клубів на зимових зборах - навіть якщо це, вибачте, Кубок Пєрвого Канала. Товариські зустрічі - це звичайно добре, але офіційні матчі дозволяють підігрівати інтерес до місцевих команд. Якщо зіграти 2 тури у перші два тижні лютого - зимова пауза у чемпіонаті зменшиться на 25% команди зможуть повернутись до інфопростору, при поверненні до чемпіонату у 16 команд можна не робити суперщільний календар (без "нема куди переносити"), а команди, що виходять до євролютого євровесни зможуть робити це у певному ігровому тонусі. І варто не забувати про підвищений зимовий травматизм, що також можна зменшити нескладним елегантним рішенням.

Щодо обурення вболівальників, то давайте будемо відверті - футбол не збирає наразі тисячі на трибунах, зимовий футбол - екзотичне задоволення навіть для палких фанатів, а те, що декілька десятків ультрас не зможуть "відкатати золотник" (своєрідний хадж, при якому ти маєш відвідати 100% матчів команди) - це міф, бо зимові чартери та ловкости дозволяють "пробити" Анталію по низькій ціні, а проживання й харчування тут теж дешевше у порівнянні з Києвом. Тому переходьте за посиланням та бронюйте квитки і житло. Навпаки - можна перейняти практику американських вболівальників, що їздять на передсезонні збори своїх улюблених команд на південь. До речі, так - у морі тут можна купатись навіть взимку. Що залюбки й робимо :)

Підсумок: продовження зимових зборів у Туреччині на два тижні та два тури Прем'єр-Ліги з дограванням пропущених матчів першого кола за межами України має свої переваги та недоліки.

Переваги:

- два тури УПЛ в комфортних умовах;

- зменшення зимової перерви;

- більше місця у календарі для переносу матчів, є час дограти "хвости" першого кола;

- ігровий тонус перед Єврокубками;

- невеликий турнір в режимі марафону, в нас є свій аналог новорічного інтенсиву АПЛ (Boxing Day);

- потенційна туристична привабливість (діаспора, пакетні тури під матчі);

- команди з поганою інфраструктурою можуть легально зіграти у кращих умовах;

- зменшений травматизм, відсутність важкого і невиразного "зимового" футболу;

- можна запросити іноземних арбітрів або зробити інтенсив для власних;

- зменшення витрат та часу на виїзди (до 150 км).

Недоліки:

- Регламент УПЛ та інертність чиновників щодо його адаптації;

- потрібна співпраця УПЛ, УАФ та TFF;

- специфічне бетінгове законодавство Туреччини (тепер згадайте, хто титульний спонсор УПЛ та половини клубів);

- несприйняття частиною вболівальників;

- відтік грошей закордон замість того, щоб розвивати власну інфраструктуру;

- додаткові витрати для клубів на оренду стадіонів та організацію матчів;

- "якщо і відпочівати десь взимку, то в теплішому місці, ніж +15...+18".

Запрошую до конструтивного обговорення у коменатрі.

P.S.: статтю було написано без урахування епідеміологічних обмежень (сподіваюсь, до наступної зими вони не будуть актуальними), тому що в цьому разі є декілька додаткових плюсів:

- якщо грати без глядачів, то місце проведення не принципове;

- можливість закрити команди та проводити матчі в режимі "бульбашки".