Плей-офф з осадом на душі

Або чому у мене двоякі відчуття від такого везіння.

Позавчора сталася дійсно історична подія – збірна України уперше за свою історію вийшла в плей-офф Чемпіонату Європи з футболу. Здавалося б, потрібно радіти так, як ми раділи  кожному виходу на Євро або на Чемпіонат світу... Та й радіємо, але...

Як на мене, це трохи ганебно – виходити в плей-офф за рахунок інших команд – за рахунок їх поразок чи перемог, та ще й з такою паскудною грою, як проти Австрії... За весь період, що ми на Євро, мені сподобалась лише гра проти Нідерландів, все інше ні про що, чесно... Я не беру до уваги матчі кваліфікації на Євро, де ми дали бій Португалії і Сербії – це вже в минулому, зараз мова про теперішні ігри. В яких я хочу бачити ГРУ, ГОЛИ, фізично і морально сильну команду, здатну дати бій будь-кому, і виграти в будь-кого не тільки за рахунок везіння і морально-вольових якостей, а в першу чергу за рахунок грамотної тактики, розбору суперника, визначення його слабких місць, і РЕАЛІЗОВАНИХ МОМЕНТІВ!!! Тому що, якщо ми й надалі будемо тільки створювати купу моментів, реалізовувати +- 0-1, а решту просто тринькати - гріш ціна такій грі і таким виступам. Шведи нас просто розірвуть. А як знов пощастить, і вони ні – розірвуть в ¼. Тому що, якщо нас знов просто перебігають – тоді нема про що говорити. Не витягуємо по фізиці? А що ж тоді гравці роблять на протязі вже більше місяця у таборі збірної? Але це стосується не тільки підготовки у збірній – тут питання вже до клубів – чому їх гравці не витягують по фізиці?

Бо й справді – всі ці ігри розкрили наявні проблеми, які потребують нагального вирішення.

Це не поливання брудом. Це запитання, які потребують відповіді, це конструктивна критика. Я радію нашому феноменальному виходу в плей-офф – але не такій грі. Цей плей-офф – для нас як аванс. Який ми БУДЬ-ЩО маємо виправдати у грі зі Швецією. Де ми маємо показати і доказати – хто ми, звідки, чого прагнемо, на що здатні, і на що заслуговуємо. Що ми не щасливою випадковістю тут опинилися, як багато хто, на жаль, вважає. Що ми теж маємо свою гру і свій стиль, який ДІЄ.