Я дуже старий для цього УПЛ?

Український футбол ось уже третій рік, як переживає період занепаду. Кращі гравці масово залишають чемпіонат, команди зникають, кількість вболівальників на матчах невпинно падає.

Поки керівництво УПЛ займається ребрендингом, збирає пресс-конференції, говорить про “Покращення вже сьогодні” футбол продовжує летіти в прірву.

Досить часто в американських блокбастерах рятувати світ приходиться старим воїнам. Після довгих вмовлянь, вони струшують з себе пил, довго непогоджуються, та з словами:

Я слишком стар, для этого дерьма

 в підсумку показують, що в них досі є порох в порохівницях.

Українські реалії такі, що в деякій мірі він дійсно нагадує американський екш, щоправда без хеппі-енду. Можливо, керівникам українських клубів не завадило б зануритися у світ кінематографу, хоча б на декілька годин, так отримавши задоволення, задуматися, а що як рішення багатьох проблем може лежати на поверхності. Не маючи змогу купляти дорогих виконавців, можливо простіше запросити досвідченного тренера, який зможе зліпити команду з того матеріалу, що є, так би мовити врятувати їх “планету”.

Останні два сезони демонструють, що при толковому тренері, більш-менш стабільному фінансувані(мова йде не про захмарні контракти, а про елементарну виплату невеликих зарплат) команди грають і досить непогано. Про гранди мова не йде, а от “Зоря”, “Олександрія” та “Олімпік” приємно дивують, у чому не остання заслуга тренерів.

А тепер пофантазуємо і підберемо тренерів, які б могли б значно покращити гру команд, котрі йдуть поза п`ятіркою лідерів.

“Ворскла” Полтава — Микола Павлов

Все нове, це давно забуте старе — істина, яка не потребує підтвердження. Саме на період роботи досвідченного тренера клуб з Полтави переживав свої кращі роки. В тих сезонах, де було чотири ТОП-клуби, “Ворскла” завжди була грозою авторитетів та навіть перемагала в кубку України.

Зараз Микола Павлов відпочиває від футболу, навряд чи він погодився б повернутися в свій колишній клуб при нинішніх умовах, але якби це сталося, є передчуття, що результати команди різко покращилися б.

“Чорноморець” Одеса — Роман Григорчук, Семен Альтман

Два тренери, які вже робили з “моряків” грізну силу. Як і у випадку з Павловим, їх призначення можна розцінювати на рівні фантастики. Григорчук добре почувається в “Габалі”, де його люблять і де має порозуміння з керівництвом. Переходити в “Чорноморець”, повертатися до Одеси його могла б змусити лише любов до міста.

На відміну від Григорчука Альтман поки що без роботи, точніше, без тренерської роботи. Посада в ФФУ це звісно добре, але свої таланти він якнайкраще демонстрував у якості тренера.

Будь хто з цих двох тренерів без всякого сумніву підняв би гру одеситів на більш високий рівень.

“Зірка” Кропивницький — Павло Яковенко, Олег Протасов

Ще два безробітних тренери, які відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Якщо вірити керівництву, плани в клуба досить амбіційні. “Зірка” вже здивувала влітку запросивши до своїх лав Борху Екісу, Агілара Мойю, які як для вчорашнього учасника Першої ліги були досить гучними придбаннями. Клуб з Кропивницького все ще зберігає шанси попасти в шістку, а теоретично й на місце в єврокубках. Здається, більш-менш в команді все нормально з виплатами заробітних плат. Для Протасова й Яковенко варіант з клубом з Кіровоградської області міг би стати досить цікавим варіантом.

“Сталь” Камянське — Леонід Кучук

“Сталь” запросивши до своїх лав відомого білоруського спеціаліста і так пригнула вище голови. Залишається чекати лише на результати.

“Дніпро” Віктор Скрипник, Олег Таран

Могли б додати нових фарб грі “Дніпра” й наступні два тренери. Свого часу вони залишили яскравий слід у якості футболістів дніпровського клубу, проте свого шансу в ролі головних тренерів так і не отримали.

Олег Таран свого часу двічі творив дива з “Кривбасом”, Віктор Скрипник визнавався тренером року в Німеччині з напівмертвим “Вердером”, та феєрив в Регіональні лізі з юнаками бременців. Звісно, далеко не факт, що навіть у разі призначення, вони б врятували команду, але спостерігати за їх роботою було б неймовірно цікаво.

“Волинь” Луцьк — Віталій Кварцяний

Луцька команда, як маленька Білорусь, тільки з тією різницею, що замість Лукашенко там Кварцяний. Абсолютна влада тренера, змушує відкинути всі думки про те, хто б міг би його замінити. Та й відверто кажучи, без цього одіозного тренера чемпіонат України був би ще більш пісний. Ну хіба що, на його місце запросити Ігоря Гамулу…

“Карпати” Львів — Мирон Маркевич

Зовсім недавно львівська команда вкотре змінила головного тренера. Часу проявити себе Дулуб мав не багато, тому потрібно трішки зачекати з висновками. Проте, якщо вже мріяти до кінця, то було б чудово, як би в Львів повернувся Маркевич. Тренер, який цілком справедливо входить в трійку кращих тренерів за всю історію українського футболу, цілком зумів би підняти й команду й весь футбол регіону. На жаль, знаючи про його конфлікт з Димінським, скоріше вже Моурінью поставить підпис під контрактом, ніж екс-тренер збірної України.

П.С. Як гадаєте, при подібних призначеннях, як би виглядала турнірна таблиця чемпіонату України?