Tribuna/Футбол/Блоги/Футбол 24/Збірна України. У відпустку – з чистою совістю

Збірна України. У відпустку – з чистою совістю

Взявши «планові» очки у матчі відбору Євро-2016 з Люксембургом, команда Фоменка може йти на заслужені вакації.

Блог — Футбол 24
Автор — Gullit
15 июня 2015, 13:04

Літні матчі збірних – видовище особливе. Дуже часто свій відбиток на них накладає клубний сезон, тому гравці виглядають і втомлено, і виснажено в емоційному плані. А надто – якщо імена суперників не навіюють благоговійний трепет, точно так, як у випадку з червневим призовом нашої національної команди.

І тим більше важливо, що навіть при послабленій «подразливості» від статусу опонентів збірна України не дала собі слабини й сповна використала цю можливість по максимуму поповнити турнірну «скарбничку». Однак якщо конкретно у матчі зробили все, що могли і мали зробити, то у матчі з Грузією та загалом на червневих зборах – ні. Спробуємо конкретизувати цю думку.

Коли за календарем – товариський матч та відбіркова домашня зустріч із відвертим аутсайдером, завжди залишається простір для кадрових експериментів. Власне, більшість дебютів оформляється саме у таких поєдинках. З’являється можливість випробувати нові ігрові зв’язки, у ділі перевірити найближчий резерв, дати дебютувати молодим, врешті-решт. А у нас – максимально консервативний кадровий добір, мінімум нових імен і штиль у плані залучення молоді.

Ні, звісно, ми чудово розуміємо, що для тих же Микити Шевченка й Максима Малишева на цьому етапі навіть сам виклик у національну команду є великим стимулом для розвитку. Однак не зіграти жодної хвилини ні в товариському матчі, ні в турнірному «тренуванні з підвищеною відповідальністю» – це все-таки трішки не те. Добре, що хоч інший, більш досвідчений дебютант – Павло Ксьонз – випробував свої сили у зустрічі з грузинами.

А ми ж пам’ятаємо, що цей сезон – особливий: як ніколи, багато молоді в Прем’єр-лізі, окремі команди послідовно ставили на вчорашніх юніорів. Багато хто із 20-22-річних гравців зуміли зробити дуже серйозний крок вперед. Чесно кажучи, за таких обставин не здивувало б, якщо ті ж Ротань чи Селезньов, виснажені надважким клубним сезоном, отримали додатковий відпочинок, а у збірній ми побачили зовсім нові імена… За таких обставин, до речі, завершення сезону вийшло б не «втомлено-передвідпусковим», а особливо гарячим, по-справжньому незабутнім.

Але віриться, що нові кадри прийдуть у національну збірну – й при тому досить швидко. Поступово змінюватимуться пріоритети в нашому чемпіонаті – він відійде від «лімітної годівнички» й переорієнтується на підготовку молодих гравців. Якщо зміна буде бачити позитивний приклад нормального спортивного розвитку старших – то всі ці процеси проходитимуть і швидше, і здоровіше.

Що ж до Михайла Івановича, то наразі він на почесному третьому місці серед всіх тренерів за історію збірної України – причому, як за кількістю проведених матчів, так і за відсотком набраних очок (76%). Причому, якщо врахувати те, що лідери за останнім показником – Маркевич і Заваров – провели суттєво менше зустрічей, та й то – у товариському статусі, то виходить, що Фоменко є найефективнішим головним тренером в історії нашої національної команди. Принаймні, за номінальним результатом.

219-й матч в історії збірної України приніс нам і 300-й гол – його автором стало плече Артема Кравця (вони з Морозюком і стали істинними героями червневих зустрічей – 2 голи й 2 асисти відповідно, й обидва – дебютні). Проти Люксембургу свій 29-й «сухий» матч провів П’ятов. А Гармаш став уже дев’ятою результативною заміною за часів тренерства Фоменка (Михайло Іванович за цим показником поступається лише Блохіну, у якого вистрелило 14 «джокерів» – але у значно більшій кількості матчів). Отож, трішки побурчавши з приводу певного кадрового консерватизму нашого тренерського штабу, наостанок віддамо йому належне – у плані хорошого настрою і впевненості в собі гравці нашої збірної у червні отримали дуже й дуже багато позитиву.

Але всі ми прекрасно розуміємо, що розв’язка у головному питанні – чи стане успішною чергова «наша мета» – настане вже восени. У тяжких домашніх матчах з білорусами та іспанцями, а також – вочевидь, вирішальних виїзних матчах з македонцями та словаками. Тому дуже важливо, щоб збірна України отримувала нашу солідарність та підтримку – так, як це було у Львові, де навіть на матч із відвертим аутсайдером прийшло більше 20 тисяч глядачів, адже для них важливим було не ім’я суперника, а своя власна національна команда.

А в тому, що тренерський штаб зробить висновки із червневих матчів, сумнівів немає. Фраза «Більше задоволений результатом, аніж грою» із вуст Фоменка не дає сумнівів, що до наступних зустрічей збірної буде проведено ретельний аналіз, відкоригований уже під найближчого суперника – такого нашого, але все ж конкурента-Хацкевича.

Кілька цікавих цифр – наостанок:

• безпрограшна серія збірної України триває вже три матчі, виграшна – два;

• Кравець і Коноплянка забивали в обох червневих поєдинках;

• Морозюк у цих двох матчах записав на свій актив два асисти;

• 300-й гол в історії збірної забив Кравець;

• домашня «суха» серія П’ятова сягнула 253 хвилин;

• перемога над Люксембургом з рахунком 3:0 стала 8-м таким результатом для нашої збірної з 1994 року;

• тренерський баланс Фоменка наразі такий: 24:+17=4–3; 50:10 (+40); 55 очок;

• єдиний червневий дебют – Ксьонза – дав нам 239-го гравця в історії збірної;

• загальний баланс збірної України з 1992 року до цього дня: 219:+96=63–60; 302:216 (+86).

Артур Валерко

Фото - Володимира Врублевського

Другие посты блога

Реванш
21 декабря 2014, 13:52
4
Невідомий рекордсмен
11 ноября 2014, 13:33
Все посты