Іспанія: Спогади про минулий рік (10-20 місця). Блог Дмитра Джулая

Ельче

Після шістнадцяти турів минулого чемпіонату команда була чотирнадцятою, зараз вона остання і тим не менш є відчуття, що «Ельче» йде тим самим шляхом, що й торік. Як і тоді, боротьба за виживання триватиме до останнього туру. Але є деякі фактори, що пояснюють і двадцяте місце, і погіршення окремих показників.

Насамперед йдеться про кількість пропущених м’ячів. Поразок із великим рахунком більше не стало, побільшало помилок у захисті у матчах із прямими конкурентами. Втрата Карлоса Санчеса позначилася на грі центру півзахисту. Фран Ескріба сподівався, що президент клубу встигне вирішити питання із заміною колумбійцю, ніби навіть була домовленість із Каньясом. Той замість «Ельче» опинився в «Еспаньйолі», президент Хосе Сепулькре потроху втрачає довіру і уболівальників, і мерії міста (її представника нещодавно відкликали з ради директорів «Ельче»).

До того ж через травму вилітає на 3-4 місяці Педро Москера, один із тих, хто регулярно грав у центрі півзахисту, а новачків під час зимової перерви немає. Ані Москера, ані Адріан не є суто опорними півзахисниками, тож їхній роботі іноді бракувало належної збалансованості. Ескріба випускав із Москерою номінального центрального захисника Хосе Анхеля, та ані йому, ані Маріо Пашалічу не вдалося вирішити усі проблеми у середній лінії.

На тлі скромної результативності «Ельче» позитивом можна вважати і кількість влучних ударів Жонатаса (шість), і обсяг роботи бразильського форварда у кожному матчі. Атакувальні ж півзахисники так і не зуміли заграти стабільно. Через це Жонатас занадто часто залишається відрізаним від партнерів. Попри фактурність бразильця не завжди вдається «Ельче» налагодити якісну гру з використанням довгих передач.

У більшості матчів, долю яких мали вирішувати незначні нюанси, усі вони були на користь суперника. Якщо «Ельче» попри кадрову обмеженість (окрім травмованого Москери команда втратить на час Кубка Африки ще й Гарі Родрігеша) переламає цю тенденцію, турнірне становище поліпшиться.

Кордоба

Стати новим «Райо» андалусійцям не вдалося. При цьому не скажеш, що стартове вміння тримати удар кудись раптово зникло. Радше слід говорити про те, що «Кордобі» не вистачає сил, аби завдавати удари у відповідь.

Прес-конференція Мірослава Джукіча після матчу на «Камп Ноу» вже стала легендарною, але важко не погодитися із Санті Каньїсаресом, який вважає, що тренер «Кордоби» обрав не найкращий момент для такого різкого виступу.

Зрозумілі мотиви Джукіча. Саме у Барселоні команда особливо не пручалася. Та чи багато є клубів рівня «Кордоби», що мають на «Камп Ноу» кращий вигляд? Тому й здалося, що більш ґрунтовно Джукіч міг би критикувати своїх футболістів після деяких інших матчів.

Наприклад, після домашньої нульової нічиєї з «Депором». Але серб заявив, що команда віддала все і йому нема за що дорікати гравцям. Тоді й справді «Кордоба» прагнула використати чисельну перевагу усіма можливими способами. Проблема у тому, що способи ці були занадто банальними, атакувала команда вкрай одноманітно. А урізноманітнення атакувальних дій — це вже парафія тренера. І саме таких матчів, з непевною грою попереду, у «Кордоби» Джукіча було значно більше.

Зрозуміло, що зі складом, від якого не перехоплює подих навіть у вболівальників самої «Кордоби», важко  розраховувати на феєричну гру. І все-таки більш чітка ідентичність може зробити «Кордобу» значно небезпечнішою для суперників не лише тому, що «команда віддала все».

Гранада

«Гранада» Капарроса поки що значно ближче до його «Мальйорки», аніж до будь-якої іншої команди. У «Мальйорки» теж була стартова серія без поразок, що змінилася довжелезною чорною смугою невдач.

На своєму полі «Гранада» забила 4 м’ячі у 8 матчах. Чому так жалюгідно мало? Якщо можна було зрозуміти певну обережність «Гранади» у домашніх матчах із сильними суперниками, неможливо збагнути абсолютно інертну гру в перші півгодини проти, наприклад,  «Леванте» та «Райо».

Те, що сталося у матчі з «Депором», Капаррос зумів виправити під час перерви. Пізніше суперники використовували апатію «Гранади» значно краще за галісійців.

Нездатність швидко увійти в гру, упіймати комфортний для себе ритм ставили команду у значно більшу залежність від суперника, аніж цього хотілося б Капарросу. Його команди зазвичай добре вміють скеровувати все у потрібному напрямку й без тотального контролю м’яча. «Гранаді», особливо вдома, це вдавалося не дуже добре.

Капаррос скаржився, що йому не вистачає флангових гравців для більш активної гри. Можливо, й справді Абдулвахід Сіссоко чи Дімітрі Фулкьє не є найгрізнішими виконавцями, але на відміну від інших команд у зоні вильоту у «Гранади» достатньо гравців і для більшої кількості забитих м’ячів, і для більшої кількості очок. Як колись і у «Мальйорки»…

Депортиво

Віктор Фернандес за великим рахунком продовжує шукати оптимальні поєднання у всіх лініях. Остаточно він визначився хіба що з воротарем. Фабрісіо блискуче діяв навіть у програних матчах. П’ять ігор на нуль з дев’яти проведених аж ніяк не є показником воротаря команди, що б’ється за виживання.

У захисті Віктор вже випробував схему з трьома центральними. Усі ймовірні плюси від цього варіанту перекрив той факт, що за час його використання «Депор» не забив жодного м’яча (0:0, 0:2, 0:1, 0:1).

У атаці яскраво дебютував Лукас Перес і, здавалося, що саме він буде відтепер лідером команди. Хоча й народився Лукас саме у Коруньї, його кар’єра до виступів за кордоном пов’язана була з мадридськими клубами, тож повернення додому вийшло напрочуд емоційним та успішним. Лукас забив «Валенсії», команда виграла 3:0. Через травму вже у наступному матчі Лукас не грав до кінця року.

Вилітав через травму і Луїс Фарінья. А зусиль Івана Кавалейру не вистачало для якісних дій попереду.

Загадка номер один усього сезону: чому клуб першого дивізіону взагалі ще пропонує контракт Елдеру Поштизі?

Альмерія

Франсіско звільнили якраз тоді, коли «Альмерія» ніби згадала себе торішню й почала повертатися до футболу, який були замінили убогою грою «на результат». Хуан Ігнасіо Мартінес розпочав із двох перемог (Кубок та чемпіонат), але з «його» «Альмерією» нам ще доведеться детально знайомитися у найближчих матчах. Самообмеження, які увів Франсіско у багатьох матчах сезону, призвели до цілком закономірного місця у зоні вильоту. Завдяки перемозі у Віго звідти вдалося вискочити. Якщо команда нарешті почне вигравати ще й вдома, є шанс піднятися трохи вище.

Леванте

Лукас Алькарас досить швидко розібрався з головними проблемами команди й знайшов ефективні рішення. Нічого особливого він ніби не пропонував, «Леванте» всього лише повернувся до знайомої за попередніми сезонами гри. І цього було достатньо. «Леванте» не є надто вибагливим клубом. Варто було заграти компактніше, дисциплінованіше і у футболістів з’явилося краще розуміння своїх завдань.

У восьми матчах із Алькарасом пропущено 10 м’ячів (1,25 за гру проти 2,5 за гру з Менділібаром) і саме над тим, щоб утриматися на цьому рівні, працюватиме «Леванте». Скромна результативність не надто хвилюватиме Алькараса, доки команда здатна надійно захищатися.

Три з чотирьох найближчих матчів «Леванте» проводить на виїзді. Невдачі у них погіршать турнірне становище, але навряд чи зможуть суттєво похитнути впевненість команди, що знову стала собою.

Реал Сосьєдад

Девід Мойєс виграв поки що лише один матч у чемпіонаті. Парадокс, але саме перший тайм цього матчу, вдома з «Ельче, РС, попри рахунок 2:0 на свою користь, провів досить посередньо. Мойєс постійно вимагає від команди більшої інтенсивності, більшої агресивності. Розкішний перший тайм проти «Атлетика» максимально наблизив команду до втілення усіх вимог нового тренера. Значно менш виразний другий тайм дербі нагадав, що відрізки такої гри досі тривають менше, аніж хотілося б Мойєсу. Також команді бракує «ваги» у виїзних поєдинках (зокрема і у кубковому протистоянні з «Ов’єдо»). Проти «Леванте» РС взагалі більше підлаштовувався під суперника, аніж вів власну гру. Мойєс, щоправда, розповідав після матчу, що його підопічні повинні були забивати більше. Будемо вважати це проявом іскристого шотландського гумору.

Райо

У цій команді результати ніколи не були проблемою. Навіть якщо вона була завалена поразками наче машина раптовою сніговицею. Проблеми помітні, коли Пако Хемес щиро каже, що якби був президентом, то звільнив би зараз і тренера, і всіх гравців.

Що ж сталося? Найгірше, що може статися з «Райо». Після виїзної перемоги над «Альмерією» команда опинилася у комфортній зоні. Десяте місце, сім очок від зони вильоту.

«Мене лякає ця ситуація, — казав Хемес перед матчем з «Валенсією». — Це найгірше, що може бути у футболі. Досвід підказує мені, що спокій перетворюється на конформізм, а конформізм на руїну. Мене лякають комфортні ситуації, бо якщо ти не впораєшся, то сім очок перетворяться на 6, шість — на три, а три — на нуль. І тоді й сам Господь Бог вам не допоможе».

Проблема трьох останніх матчів Райо навіть не у тому, що команда їх програла. А у тому, що вона не могла ні з чим впоратися. І Хемес це відчуває. І він знає, що має струсонути футболістів.

Як і у «Леванте», у «Райо» попереду три виїзні матчі у чотирьох турах. Комфорту стає дедалі менше, але це те, що найбільше подобається Пако Хемесу.

Хетафе

Найближчий суперник «Райо» у трьох останніх турах не зазнав жодної поразки. Після непевного старту (перемога і чотири поразки у 5 турах) Космін Контра досить впевнено налагодив гру «Хетафе» і ніщо не віщувало якихось глобальних проблем. У центрі захисту Еміліано Веласкес потроху виходив на той рівень, що демонстрував ще у «Данубіо». Йода став одним із найцікавіших новачків сезону. Лафіта адаптовувався до ситуації й корисно грав на різних позиціях. Нещодавно повернувся після травми центрфорвард Альваро Васкес.

«Хетафе» перебував саме там, де команді хотілося б бути після майже половини сезону. Спокій порушить переїзд Контри до Китаю. Щойно на рахунок мадридського клубу надійде чотири мільйона євро, румунський тренер залишить «Хетафе». Півзахисник Мічел вже перейшов до китайської «Гуанчжоу R&F». Лафіті зробили операцію і він пропустить шість місяців. Новому тренеру (найпевніше це буде Кіке Санчес Флорес) потрібно буде розпочати так, щоб неприємних новин не побільшало.

Атлетик

Турнір-вампир під назвою Ліга Чемпіонів висмоктав із команди Ернесто Вальверде чимало притаманних їй у минулому сезоні рис. У багатьох поєдинках чемпіонату «Атлетик» просто не здатен був діяти з тією ж інтенсивністю. Особливо це було помітно на «Сан-Мамесі». Нарешті добудований стадіон ще потужніше, аніж раніше, підтримував команду. Команді ж бракувало свіжості для активнішої гри. Вальверде повівся у цій ситуації дуже розумно. Десь приблизно з дев’ятого туру, коли у ЛЧ шансів вже майже не залишилося, він поступово переводив фокус своїх підопічних на турнірні завдання у Прімері. «Атлетик» не додав раптово у видовищності, але принаймні почав збирати очки, не програвши у п’яти матчах поспіль. Саме на це Вальверде і розраховував, на лікувальні властивості перемог, як би їх команда не здобувала.

Невдачі у матчах із «Кордобою» та «Атлетико», хоч і дуже різні за змістом, нагадали, що під час святкової перерви Вальверде буде над чим подумати і попрацювати. Не всі футболісти «Атлетика» (наприклад, Муніаїн, Мікель Ріко, певною мірою Ітурраспе) грають на рівні минулого сезону.

Еспаньйол

Перша виїзна перемога у чемпіонаті підняла команду Серхіо Гонсалеса на десяте місце, хоча ще кілька турів тому здавалося, що «Еспаньйол» навряд чи встигне піднятися так високо до Нового року. І не тому, що у команди немає для цього можливостей. Якраз за якістю складу барселонці випереджають чимало команд, розташованих зараз у другій половині таблиці.

«Еспаньйолу» знадобилося чимало часу, аби не втягуватися у домашніх матчах у безглузду метушню у центрі, коли бажання зменшити простір для маневру суперника переважає над усім іншим й м’яч спокійно можна забирати з поля.

Більш поміркована гра дозволяє Серхіо Гарсії значно краще впливати на дії команди, значно ефективнішими стають тоді й рейди Лукаса Васкеса. У захисті дуже непогане враження справляє гра Еріка Байї. А Крістіан Стуані є найгрізнішим запасним сезону (4 м’ячі зі своїх шести він забив після виходів на заміну).

Дмитро Джулай