android-character-symbol 16.21.30apple 16.21.30@Combined ShapeЗагрузить фотографиюОчиститьdeleteinfoCombined ShapeИскатьplususeric_avatar_placeholderusersview
Про футбол - українською. Топ-матеріали нашого сайту

Теги Петр Дыминский Игорь Коломойский Игорь Суркис Ринат Ахметов Нестор Шуфрич

Господарі українського футболу

Минули ті часи, коли команди належали заводам, фабрикам чи збройним силам, а футболісти мусили перед матчем стояти зміну біля верстата або чергувати на бойовому посту. Сьогодні футбольний клуб – це самостійне підприємство зі своєю організаційною структурою та сотнями працівників. А сам футбол давно перетворився зі звичайного спорту на потужне соціальне явище, яке нерозривно пов’язане з бізнесом. Недаремно про футбол напівжартома говорять, як про виставу, де 2 мільярдери спостерігають за грою 22-х мільйонерів.

Для українського футболу таке визначення є напевно найбільш характерним. Вітчизняні клуби для більшості їх власників – це перш за все атрибути заможного життя, і лише потім прикладні об’єкти. Купуючи футбольний клуб, одні бізнесмени розглядають його як «дорогу іграшку», інші прагнуть доповнити свій бізнес-портрет ще одним іміджевим штрихом, треті намагаються отримати додатковий важіль впливу на маси, і лише одиниці мають на меті перетворити клуб на успішне прибуткове підприємство, де в основу буде покладено високі спортивні результати.За таких обставин не дивно, що серед власників українських клубів знаходяться переважно політики, високопосадовці та провідні підприємці країни.

Тут, можливо, напрошується тирада з критикою на адресу вітчизняних футбольних босів, з описом всіх проблем та недоліків національного чемпіонату. Однак, робити це немає жодного бажання. По-перше, охочих полаяти і так вистачає, по-друге, – існує достатньо статей, які у більшій чи меншій мірі розкривають всі вади українського футболу. Навпаки, хочеться, незважаючи ні на що, подякувати людям, які витрачають чималі суми на футбол та завдяки яким ми маємо радість спостерігати за поєдинками українських команд не лише у Прем’єр-лізі, але і в єврокубках. Тож, пропоную поближче познайомитися з нашими героями та пригадати їх футбольний шлях (у порядку, який відповідає місцям команд в турнірній таблиці).

Бойко Володимир Семенович («Іллічівець», Маріуполь)

Із біографії

Про Бойка справедливо можна казати «зробив себе сам». Його ім’я нерозривно пов’язане з Маріупольським Металургійним комбінатом ім. Ілліча, де він пройшов кар’єрний шлях від трубопровідника до генерального директора ММК. За свою плідну і винахідницьку працю у металургійній галузі Володимир Семенович двічі ставав Лауреатом Державної премії України, був нагороджений золотою медаллю Всесвітньої академії інтелектуальної власності та удостоївся звань «Заслуженого металурга України» і «Героя України».

Коли і як прийшов у клуб

До керма маріупольської команди Володимир Бойко прийшов ще за радянських часів. Очоливши у 1990 році ММК, Володимир Семенович отримав у розпорядження професійну футбольну команду, яка значилася на балансі комбінату.

Чим запам’ятався

Оскільки Володимир Бойко є єдиним президентом в історії маріупольського «Іллічівця» за часів незалежності України, то і всі успіхи та невдачі команди являють собою результат його керівництва клубом. А результат є таким: у 1992 році команда виступає в Другій лізі України, у 1995 маріупольці змагаються серед команд Першої ліги, у 1997 «Іллічівець» вперше пробивається до елітного дивізіону. З того часу команда лише одного разу втрачала місце у Вищій лізі України.

За президенства Бойка в Маріуполі було побудовано стадіон «Іллічівець» на 12,7 тис. місць, створено величезний однойменний спортивний комплекс, який включає в себе найбільший критий стадіон України, засновано футбольну академію. У 2004 році головна маріупольська команда вперше пробилася у кваліфікаційний раунд єврокубків, ставши до нині єдиним українським Лауреатом «Fair Play» УЄФА.

Нестор Іванович Шуфрич («Говерла», Ужгород)

Із біографії

Український політик, народний депутат України III, IV, VI, VII скликань, двічі міністр з надзвичайних ситуацій України (2006-2007, 2010), колишній заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2010-2012).

Коли і як прийшов у клуб

Відстежити початок футбольної діяльності Нестора Шуфрича досить важко. Робити фінансові вливання в клуб із рідного міста Нестор Іванович почав ще на початку 2000-х років. Згодом він отримав звання почесного президента ФК «Закарпаття» (так називався клуб до 2011 року). Отримати клуб у своє розпорядження політику вдалося лише у 2005 році після арешту Володимира Паульо, який обіймав посаду президента клубу з 2003 р.

Чим запам’ятався

За роки керівництва клубом Нестора Шуфріча команда з перемінним успіхом виступала у Першій та Вищій лігах України. Остання зміна дивізіону відбулася у сезоні 2011/2012, коли «Говерла» виграла Першу лігу і здобула місце в еліті. До речі, в тому ж сезоні віце-президентом клубу став 22-річний син Нестора Шуфрича – Олександр, який виступав за молодіжну команду клубу з 2008 по 2010 роки. Отриману тоді посаду Шуфрич-молодший обіймає і досі. Почесним президентом клубу є батько Нестора Івановича – Іван Юлійович Шуфрич.

Щоб гідно виступити і надовго втриматися в Прем’єр-лізі родина Шуфричів влітку 2012 року продуктивно попрацювала на трансферному ринку і зуміла підписати колишнього гравця збірної Німеччини, учасника ЧС-2006 – Давіда Одонкора.

У 2008 році Нестор Іванович претендував на посаду голови української Прем’єр-ліги. Сьогодні ж прізвище Шуфрича у футбольних колах звучить переважно в контексті скандалу з невиплатою клубом заробітної платні колишньому тренеру Олександру Севідову.

Петро Петрович Димінський («Карпати», Львів)

Із біографії

Петро Димінський в юності професійно займався футболом. У 1972 році після закінчення дитячої школи футбольної команди «Кривбас» (Кривий Ріг) він два роки виступав за дубль цього клубу, а згодом за «Шахтар» з Червонограда. Був народним депутатом України IV скликання. Нині вважається найзаможнішою людиною Західного регіону країни.

Коли і як прийшов у клуб

Футбольна юність Петра Димінського не минула безслідно. Заробивши певний капітал, Петро Петрович придбав права власності львівським «Карпатами» у 2001 році. З тих пір є президентом клубу. 

Чим запам’ятався

За часи президентства Петра Димінського львівський клуб лише одного разу втрачав місце в елітному дивізіоні. Сталося це у сезоні 2003/2004, коли команду, четвертий раз у своїй кар’єрі, очолив Мирон Богданович Маркевич.

Найвищим досягненням Димінського і його клубу безумовно вважається 5-та сходинка вітчизняної першості і вихід до групового етапу Ліги Європи в сезоні 2010/2011, коли клуб був справжньою грозою не лише для українських грандів, але і для провідних європейських команд.

Олександр В'ячеславович Богуслаєв («Металург», Запоріжжя)

Із біографії

Провідний інженер авіаційного гіганту ВАТ «Мотор Січ», заступник голови наглядової ради підприємства. Син власника «Мотор Січ» В’ячеслава Олександровича Богуслаєва, який свого часу був народним депутатом України V та VI скликань.

Коли і як прийшов у клуб

У футбол Олександр В’ячеславович прийшов досить несподівано. Після того, як він дав зрозуміти батькові, що робота на посаді голови «Мотор Січ» його не цікавить, Богуслаєв-молодший зайнявся страхуванням, меценатством, викладанням і … футболом. У 2012 році він став співвласником запорізького «Металургу», придбавши контрольний пакет акцій клубу.

Чим запам’ятався

З новим власником запорізький клуб потроху почав виходити із затяжної кризи, коли команда безпросвітно бовталася на дні турнірної таблиці української Прем’єр-ліги. Нині команда робить акцент на вихованцях клубної академії і демонструє непогані результати. У фінансовому питанні у запоріжців наразі теж проблем немає.

Ігор Петрович Палиця («Волинь», Луцьк)

Із біографії

Ігор Палиця – український політик, народний депутат України, Заслужений економіст України, Голова Одеської обласної державної адміністрації з 6 травня 2014. У бізнесі його ім’я пов’язують з такими підприємствами як: «Мавекс-Л», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», ВАТ «Укрнафта».

Коли і як прийшов у клуб

Палиця за прикладом багатьох бізнесменів і політиків вирішив вкладати свій капітал у футбольну команду рідного міста. Так, влітку 2011 року Ігорем Петровичем був придбаний контрольний пакет акцій луцької «Волині».

Чим запам’ятався

Ігор Палиця вже давно зазнав слави довіреної особи Ігоря Коломойського. Два роки тому він був фігурантом резонансної справи, коли акціонери волинського клубу вирішували хто повинен фінансувати клуб, а бажаючих не знаходилось. Врешті-решт все вирішилося, а Віталія Володимировича Кварцяного було призначено на посаду президента клубу.

Клімов Леонід Михайлович («Чорноморець», Одеса)

Із біографії

Леонід Клімов – український політик і підприємець, власник АКБ «Імексбанк», фінансово-промислової групи «Примор’я», президент Одеського банківського союзу, народний депутат Верховної Ради IV, V і VI скликань.

Коли і як прийшов у клуб

Наприкінці 90-х, коли Клімов нарощував свій капітал, бізнесмен вирішив інвестувати кошти у футбольний клуб «Чорноморець». З 1998 року Леонід Михайлович є власником і президентом одеської команди.

Чим запам’ятався

За часи президентства Леоніда Клімова одеський «Чорноморець» ставав бронзовим призером чемпіонату України (сезон 2005/2006), фіналістом Кубку Інтертото (2007), фіналістом Кубку України (2012/2013), фіналістом Суперкубку України (2013), учасником 1/16 фіналу Ліги Європи (2013/2014).

Також за ці роки склалася певна тенденція, що «Чорноморець» вилітає до Першої ліги кожні 10 років. Так було у сезоні 2000/2001 і у сезоні 2010/2011.

Сергій Олексійович Тарута («Металлург», Донецьк)

Із біографії

Сергій Тарута – український підприємець, співвласник корпорації «ІСД», донедавна губернатор Донецької області України (з 2 березня по 10 жовтня 2014).

Як прийшов у клуб

Як і більшість підприємців Тарута заробив свій капітал у часи приватизації і розвитку бізнесу, тобто у 90-х роках. Як голова «Індустріального союзу Донбасу», куди входять понад 40 підприємств металургійної галузі, Сергій Олексійович вирішив інвестувати у футбольний клуб з відповідною назвою. У 2002 році він викупив права володіння клубом і став його президентом.

Чим запам’ятався

У «Металурга» Тарути одна велика проблема – донецький «Шахтар», через який у «Металу» імідж вічно другої команди міста, в якої не вистачає зухвалості вступати в серйозне суперництво з «гірниками». Проте, за період керівництва Сергія Тарути «Металургу» тричі вдалося завоювати «бронзу» чемпіонату України (2001/2002, 2002/2003, 2004/2005). Також команда двічі ставала фіналістом Кубку України (2009/2010, 2011/2012) і 7 разів кваліфікувалася в єврокубки.

Сергій Віталійович Курченко («Металіст», Харків)

Із біографії

Сергій Курченко – український підприємець, власник групи компаній «Газ Україна», голова наглядової ради ДК «ВЕТЕК» та головний акціонер «Брокбізнесбанку».

Як і коли прийшов у клуб

Як і коли Сергій Курченко прийшов у «Металіст» добре знають всі українські вболівальники. Наприкінці 2012 року він за певних обставин придбав у Олександра Ярославського головний харківський футбольний клуб за суму близько 300 млн. євро.

Чим запам’ятався

Після купівлі «Металіста» Сергій Курченко заявив, що метою клубу є участь у Лізі Чемпіонів, протягом 3-х років виграти чемпіонат України, а за 5 років «Металіст» повинен виграти європейський трофей. Також він заявив, що готовий викупити стадіон «Металіст» з комунальної власності міста Харкова.

При новому власнику «Металіст» у сезоні 2012/2013 вперше в історії виграв срібло національного чемпіонату – до цього він шість разів поспіль завойовував лише бронзу. Крім того, «Металіст» вперше в історії вийшов у раунд плей-офф Ліги чемпіонів, проте був відсторонений через участь у договірному матчі чемпіонату України в сезоні 2007/2008.

За повідомленнями ЗМІ наразі Курченко перебуває у Росії, а частину його закордонних рахунків було заморожено. Та попри це, власник «Металіста» продовжує фінансувати клуб.

Євген Борисович Геллер («Зоря», Луганськ)

Із біографії

Євген Геллер – український підприємець, політик, народний депутат України V, VI і VII скликань. Колишній президент футзального клубу «Шахтар».

Як і коли прийшов у клуб

Продавши у 2006 році міні-футбольний клуб «Шахтар», Євген Геллер далеко від спорту не відходив, допомагаючи різним командам баскетбольної ліги і спортсменам-солістам. Повернутися до управління футбольною командою Євген Борисович вирішив у 2009 році, коли придбав луганську «Зорю» і став її президентом.

Чим запам’ятався

Донедавна у цьому розділі не було чого писати. «Зоря» боролася переважно за виживання, а її президент був непримітною виваженою людиною. Сьогодні ж президент клубу залишається непомітним, а от луганська команда є одним із головних претендентів на єврокубки у наступному сезоні і вже встигла пограти у кваліфікації ЛЄ в цьому. Також команда вперше за 20 років обіграла донецький «Шахтар» і взагалі здобула статус міцного горішка для грандів. Нині гравці «Зорі» активно викликаються у збірні України всіх рівнів.

Костянтин Валентинович Жеваго («Ворскла», Полтава)

Із біографії

Костянтин Жеваго – український підприємець, один із найзаможніших людей країни (входить у десятку), володіє контрольним пакетом акцій однієї з найбільших фінансово-промислових груп України «Фінанси і Кредит».

Як і коли прийшов у клуб

Розвиваючи свій бізнес та диверсифікуючи інвестиції, браття Костянтин і Олег Жеваго вклали кошти у полтавський футбол, придбавши контрольний пакет акцій «Ворскли». Сталося це у 2006 році. Того ж року Костянтин Жеваго став почесним президентом клубу.

Чим запам’ятався

За президентства Костянтина Валентиновича полтавська «Ворскла» спромоглася виграти Кубок України (2008/2009) і дебютувати у єврокубках. Сам Жеваго запам’ятався тим, що 2 роки тому не давав Миколі Павлову залишити клуб і очолити маріупольський «Іллічівець». Але з тієї ситуації і президент «Ворскли», і екс-тренер вийшли гідно.

Владислав Григорійович Гельзін («Олімпік», Донецьк)

Із біографії

Читаючи біографію Гельзіна, може виникнути відчуття, що читаєш сценарій до фільму із жанру «спортивна драма». Він з дитинства займався у футбольній школі «Сталевар» (нині «Металург», Донецьк), але мріяв грати за головну команду міста – «Шахтар». У віці 14-ти років Владиславу Григоровичу і його товаришу по команді випав шанс потрапити до системи «гірників». Перегляд у легендарного Віталія Старухіна завершився успішно для Гельзіна, а от його друг систему відбору Бабусі (як звали Старухіна партнери та вболівальники) не пройшов. Потренувавшись 2 тижні у футбольній школі «Шахтаря», Владислав Гельзін на знак солідарності з другом вирішив залишити «помаранчево-чорних» і повернувся до рідної команди. До слова, з тим товаришем Владислав Григорович давно не підтримує зв'язок.

Як і коли прийшов у клуб

На фоні інших власників Гельзін виглядає білою вороною. Він досить рано почав займатися бізнесом, інвестуючи у сільське господарство. А оскільки мрії про великий футбол не залишали голову, то і у гру мільйонів Владислав Григорійович вкладати не забував. Вже у 26 років він став одним із співвласників донецького «Металурга» і виконував обов’язки віце-президента клубу. А за два роки дозрів до створення власного проекту.

У серпні 2001 року Гельзін став ініціатором створення у Донецьку благодійного фонду «Олімпік», в якому зайняв пост президента. На базі цього фонду, пізніше, був створений однойменний футбольний клуб. Таким чином, з моменту заснування футбольного клубу «Олімпік», Гельзін є його президентом. І за 13 років команда пройшла довгий шлях від рівня аматорів до рівня Прем’єр-ліги.

Чим запам’ятався

Владислав Гельзін – єдиний президент серед всіх професійних клубів України,який одночасно є чинним польовим гравцем. У свої 41 він не пропускає жодного тренування, всі збори проходить на рівні з іншими гравцями клубу і продовжує допомагати своїй команді досягати успіхів в офіційних матчах.Забивши у цьому сезоні гол з пенальті у ворота запорізького «Металурга», Гельзін досяг чергової свої мети.

Рінат Леонідович Ахметов («Шахтар», Донецьк)

Із біографії

Ринат Ахметов – найзаможніша людина України, підприємець, президент, власник компанії «System Capital Management», благодійного фонду «Розвиток України» та фонду «Ефективне управління». Народний депутат України V і VI скликань.

Як і коли прийшов у клуб

Ринат Ахметов з дитинства вболівав за головний клуб рідного міста – «Шахтар». У дорослому житті вийшло так, що улюбленим клубом зумів заволодіти його товариш і партнер по бізнесу Ахать Брагін. Вони частенько вдвох сиділи у VIP-ложі і спостерігали за командою.

У 1995 році Брагін загинув через спланований вибух на стадіоні (лихі 90-ті) і Ахметов прийняв підприємницькі і футбольні справи товариша. У 1996 році, 11 жовтня Ринат Леонідович офіційно став президентом «Шахтаря».

Чим запам’ятався

Чим запам’ятався Ринат Ахметов на посаді президента донецького гранда можна було б перелічувати дуже довго. Але серед основного варто зауважити, що за свої 18 років президентства Ахметов перетворив «вічно другу» команду чемпіонату України на лідера вітчизняного футболу. В клубі було створено одну з найефективніших футбольних академій країни, в Донецьку було збудовано один з найкращих стадіонів Європи «Донбас Арену», а назву «Шахтар» було перетворено на вітчизняний бренд європейського футболу.

Ігор Михайлович Суркіс («Динамо», Київ)

Із біографії

Ігор Суркіс – український бізнесмен, політичний і громадський діяч. Брат Григорія Суркіса, який нині є віце-президентом УЄФА.

Як і коли прийшов у клуб

Коли «Шахтар» на початку 2000-х рвався до вершини турнірної таблиці, у футбольних кругах виникало багато противників того, що тодішній президент ФФУ, одночасно є власником футбольного клубу Вищої ліги. Ситуація дійсно була нестандартна (якщо виражатися м’яко) і Григорій Суркіс влітку 2002 року передав права власності столичним клубом своєму молодшому брату Ігорю.

Чим запам’ятався

Гегемонія «динамівців» в українському чемпіонаті у 90-х роках була настільки сильною, що клуб в певний момент перестав бачити необхідність розвитку. У новому сторіччі багаторічний флагман вітчизняного футболу з новим президентом, хоча і почав підпускати «Шахтар» до золотих медалей, але за інерцією довго тримав марку і залишався головним клубом країни. Але згодом робити це стало дедалі важче і кияни потроху почали поступатися пальмою першості «гірникам», аж доки не звалилися до 4-ї сходинки УПЛ минулого сезону.

Сам Ігор Михайлович запам’ятався, як людина, що живе та дихає клубом і яка завжди тримає руку на пульсі подій у команді.

Ігор Валерійович Коломойський («Дніпро», Дніпропетровськ)

Із біографії

Ігор Коломойський – підприємець з українським та ізраїльським громадянством, член наглядової ради «Приватбанку», власник групи компаній «Приват», нафтопереробного комбінату «Нафтохімік Прикарпаття», а також нафтовидобувної компанії «Укрнафта». З 2-го березня 2014 року – голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Як і коли прийшов у клуб

Коли у 1996 році «Дніпро» почав відчувати фінансові негаразди під крилом компанії «Інтергаз», то спонсорувати дніпропетровський клуб залюбки погодилася група «Приват». Одним із співвласників компанії, як ви вже здогадалися, був Ігор Коломойський, який і став почесним президентом команди.

Чим запам’ятався

Стежити за дніпропетровським футбольним клубом і роздавати цінні вказівки Ігор Валерійович звик на відстані – в Україні він з'являється рідко, більшу частину часу проводить за кордоном. Щоправда нині ситуація трохи змінилася і посада губернатора Дніпропетровщини змушує бізнесмена все частіше залишатися в місті. Та ні одне, ні інше не завадило «Дніпру» за часів Коломойського стати двічі бронзовим призером національного чемпіонату, виграти срібло вітчизняної першості, двічі стати фіналістом Кубку України та пробитися у фінал Кубку Інтертото. Так само це не завадило самому Ігорю Валерійовичу робити резонансні заяви та ставати учасником різноманітних футбольних скандалів і суперечок.  

Сьогодні ж «Дніпро» гідно змагається з київським і донецьким футбольними грандами і планує стати повноцінною третьою силою в УПЛ. Цьому свідчення те, що команда є постійним учасником єврокубків і минулого сезону пробилася до кваліфікації ЛЧ.

Віктор Самосват

Автор 
РЕЙТИНГ +16

Свежие записи в блоге

27 июня 2015 14:49
Джулай: Завжди знайдуться ті, хто скаже: «Ми хотіли, щоб у «Динамо» привезли Каріма Бензема»

25 июня 2015 18:22
Джулай: Не розумію, що означає «футбол поза політикою». Може, тоді з «ДНР» зіграємо?

15 июня 2015 13:04
Збірна України. У відпустку – з чистою совістю

9 июня 2015 21:21
Василь та Мар’ян Шведи: Погорілий міг завдати дуже неприємної травми, а Кучеру - пряма червона

11 мая 2015 20:09
Згадати все: найбільші розгроми та голеади в європейських чемпіонатах 2014/15

4 мая 2015 15:39
Алієв: Заплющив очі на аматорський статус – і приїхав, зіркою себе не вважаю

30 апреля 2015 19:40
Молода кров EREDIVISIE 2014/15 - символічна збірна

24 марта 2015 20:23
Ротань: Зараз не час кричати, що ми обов’язково обіграємо іспанців

14 февраля 2015 17:38
Топ-7 футбольних зірок, які захищали батьківщину зі зброєю в руках

4 января 2015 17:45
Іспанія: Спогади про минулий рік (1-9 місця). Блог Дмитра Джулая

Сегодня родились

Лучшие материалы