Tribuna/Футбол/Блоги/Футбол 24/Маріо Гомес. Бонус: топ-10 німців Серії А

Маріо Гомес. Бонус: топ-10 німців Серії А

Яна Дашковська наводить аргументи на користь трансферу Маріо Гомеса у «Фіорентину», а також робить акцент на тому, що арійці, як правило, дуже успішно вписуються в кальчо.

Блог — Футбол 24
Автор — Gullit
17 июля 2013, 17:44
4

Запросивши Маріо Гомеса у Флоренцію, брати Делла Валле провели свою найдорожчу операцію: 15,5 мільйонів відступних зараз та ще 5,5 бонусів протягом чотирьох років. Не говорячи уже про зарплату футболіста, яка складатиме 4,25 мільйони (3 безпосередньо за виступи та 1,25 за право використання імені у рекламних цілях). Новачка на "Артеміо Франкі" зустрічав 20-тисячний натовп, який, однак, натякав керівництву на ще одну потаємну мрію – Марко Верратті. Мрію, мабуть, нездійсненну, а прихід колишнього нападника "Баварії" (нехай він і програв конкуренцію Маріо Манджукічу) – це уже наявне досягнення. Цікавий хід і, як видається, може стати вельми успішним.

Гомес, можливо, занадто прямолінійний та залежний гравець, зате ефективний: якщо партнери забезпечивутимуть його достатньою кількістю пристойних передач, він свої шанси скоріше за все не марнуватиме. Звичайно, це не Міро Клозе, який може сам формувати лінію атаки і навіть диригувати нею, але, враховуючи загальну організацію гри Монтелли та підтримку партнерів по атаці в особі Пепіто Россі, Куадрадо, ймовірно Льяїча (поки що ідеальним видається такий варіант трикутника: Россі – Гомес – Куадрадо), "Фіорентину" мають цілком влаштувати характеристики Маріо. За словами Гомеса, Гвардьола радив форварду відгукнутися саме на цю пропозицію, бо бачив там перспективу для нього.

Навряд чи, німецький форвард керувався лише смачною їжею Італії та красою ренесансної Флоренції – хоча називались і ці причини згоди на трансфер. І не тільки немаленькою зарплатою. Слава про яскравий стиль та амбіційність проекту Монтелли прокотилася по Європі, тому голоса тих, хто стверджує, що зараз ця команда є другою за силою після "Ювентуса" та претендує на місце у Лізі Чемпіонів, не є безпідставними. Тим паче, що не атакою єдиною вона існує: в захисті є такі виконавці як Гонсало, Савіч, Паскуаль, у півзахисті є відкриття минулого року Борха Валеро, Аквілані, Амброзіні теж ще може принести користь…

Повертаючись до німецького питання, ще одним фактором успіху має стати і традиційно вдалі виступи представників цієї країни у Серії А. Мабуть, успішну адаптацію можна пояснити тим, що кальчо – це чи не єдина галузь в Італії, де панує не цілковитий хаос, а поціновується уміння виконувати накази, зокрема тактичні.

Отож, згадаємо – топ-10 німців Серії А. Відразу відмічу, що рейтинг має скоріше хронологічну побудову, бо не маю уявлення, наприклад, як порівнювати ігрові якості Бірхоффа та Колера чи значення для своїх клубів Брігеля та Румменніге…

10. Мірослав Клозе, нападник "Лаціо" (2011- …, 56 матчів, 27 голів)

З Клозе на полі "Лаціо" – це одна команда, без нього – дещо інша. Тобто, німецький форвард не тільки займається тим, що забиває голи, а лише своєю присутністю піднімає клас команди. Найкращий трансфер часів Лотіто.

9. Олівер Бірхофф, нападник "Інтера" (1991, не грав), "Асколі" (1991-95, 117 матчів, 48 голів), "Удінезе"(1995-98, 86 матчів, 57 голів), "Мілану" (1998-01, 91 матч, 36 голів), "К’єво" (2002-03, 26 матчів, 7 голів)

Бірхоффа можна скільки завгодно називати стовпом, це не заважало м’ячеві раз за разом відскакувати у ворота після зустрічі з його головою (частіше) чи ногою. До речі, єдиний іноземець, який вигравав титул кращого бомбардира і в Серії А, і в Серії В.

8. Юрген Клінсманн, нападник "Інтера" (1989-92, 123 матчі, 40 голів) та "Сампдорії" (1997, 8 матчів, 2 голи)

Представник німецього "Інтера", команди, у якій наприкінці 1980-х та на початку 1990-х виступало немало представників Бундесманншафту. Форвард, перш за все, славився своїм почуттям моменту, вмінням маневрувати на межі офсайду – за рахунок цього забивав. Також умів правильно себе подати – вивчив італійську мову, залюбки спілкувався з місцевими – тому й був кумиром чорно-синього Мілану.

  7. Юрген Колер, захисник "Ювентуса" (1991-95, 102 матчі, 8 голів)

Один з найкращих стопперів в історії футболу, який, при бажанні, міг би написати книгу на тему "Як правильно опікати суперника". Хоча "правильно" може й не зовсім те слово, бо Колер заборонених прийомів не цурався, коли треба було приструнити надто активного опонента.

6. Карл-Хайнц Рідле, нападник "Лаціо" (1990-93, 84 матчі, 30 голів)

Незважаючи на порівняно невисокий зріст (177 см), Рідле як і більшість німців відзначався умінням грати головою. Коли на Калле йшла верхова передача, то разом з ним підстрибувало ще четверо захисників суперника, а м’яч все одно діставав німець…

5. Андреас Бреме, захисник "Інтера" (1988-92, 154 матчі, 12 голів)

Висококласний крайній защисник, якому було все одно на якому справа грати чи зліва – усюди стабільно та з мінімальною кількістю помилок. Крім того, відзначався надзвичайною точністю передач з флангу, які регулярно знаходили адресатів та ставали результативними.

Німецький "Інтер": Маттеус, Бреме, Клінсманн

4. Лотар Маттеус, півзахисник "Інтера" (1988-92, 115 матчів, 40 голів)

Феноменальний півзахисник, здатний не лише конструювати гру, самостійно пробиваратися до чужих воріт та завдавати точних ударів, але й вести команду за собою у ролі лідера. У свій же перший сезон у Серії А привів міланський клуб до завоювання титулу, який відомий під назвою "скудетто рекордів" (бо рекордна кількість пунктів у таблиці за участі 18 команд – 58).

3. Руді Феллер, нападник "Роми" (1987-92, 142 матчів, 45 голів)

Через травму "Літаючий німець" не відразу показав, на що здатен, але показав-таки і любов Риму завоював. Особливо завдяки голам у дербі, що у цій частині Італії є надважливим показником. До речі, забивав пенальті "Лаціо" ударом "ложечкою" і саме на нього рівнявся юний Тотті…

2. Карл-Хайнц Румменігге, нападник "Інтера" (1984-87, 64 матчів, 24 голи)

Найкращі роки Румменігге провів у "Баварії", а коли перебрався до "Інтера", часті травми уже не дозволяли демонструвати той надвисокий рівень гри та результативність. Проте мова все одно йде про одного з найкращих других форвардів в історії футболу, у якому чудово поєднувалися міць, техніка, швидкість… Коли Калле починав зміщуватися з флангу у центр для удару, у воротаря та захисників починали тремтіти коліна.

1. Ханс-Петер Брігель, захисник "Верони" (1984-86, 55 матчів, 12 голів) та "Сампдорії" (1986-88, 51 матч, 9 голів)

Колишній легкоатлет, який став майстерним футболістом. Звичайно, його вирізняли феноменальні фізичні дані, швидкість, сила, які з часом він зумів поєднами з чисто футбольними вміннями. Без нього диво-скудетто провінційної "Верони" не відбулося, у  "Дорії" теж не обійшлося без трофеїв – Кубок Італії 1987-88.

Яна Дашковська, спеціально для "Футболу 24"

Другие посты блога

Реванш
21 декабря 2014, 13:52
4
Невідомий рекордсмен
11 ноября 2014, 13:33
Все посты