Tribuna/Футбол/Блоги/Футбол 24/Загублені. Топ-10 українських футболістів, які не змогли реалізувати свій талант

Загублені. Топ-10 українських футболістів, які не змогли реалізувати свій талант

Артем Мілевський зараз слугує головним синонімом для характеристики гравця, який згубив свій талант. Упродовж 22 років Незалежності таких персон назбиралося дуже багато. Розглянемо найцікавіші із них.

Блог — Футбол 24
Автор — Gullit
7 июля 2013, 02:37
11

Одразу варто зазначити, що далеко не кожна із зірок нашого рейтингу потопила свій талант на дні пляшки. Хтось став жертвою регулярних травм, комусь завадили розкритися гроші або ж власні лінощі. А хтось, набираючи на футбольному полі стрімку висоту, відійшов у Вічність.

10. Степан Молокуцко

Клуби: "Шахтар" (Макіївка), "Металург" (Маріуполь)

Амплуа: форвард

Причина: загинув

На зорі 2000-х його вважали одним з найяскравіших представників молодого покоління. Молокуцко потрапив під тепле крильце Миколи Павлова, який завжди вмів працювати з молодими талантами, і одразу ж почав забивати за "Металург". Паралельно почали надходити запрошення в молодіжну збірну України, де Степан встиг зіграти десять матчів і забити 3 голи. П'ятого жовтя 2002 року Молокуцко розбився на своєму "Фольксвагені", прямуючи з Донецька додому - в Маріуполь. В автівки лопнуло колесо, її винесло за межі траси, де вона врізалася в дерево. Футболістові було лише 23 роки. Десятий номер, під яким Молокуцко виступав у "Металурзі", назавжди закріплений за цим молодим талантом, якому доля відвела на цьому світі настільки короткий вік.

9. Олександр Рибка

Клуби: "Динамо" (Київ), "Оболонь", "Шахтар" (Донецьк)

Амплуа: голкіпер

Причина: дискваліфікація, схильність до зайвої ваги

Свого часу про Рибку казали, що це "другий Шовковський". Олександр впевнено дебютував у складі киян, а невдовзі вийшов на поле культового "Сантьяго Бернабеу" в матчі Ліги чемпіонів, замінивши вилученого СаШо. Незважаючи на нищівну поразку "Динамо", в той вечір Рибка проявив себе з найкращого боку, виконавши кілька класних сейвів, а також героїчно відігравши до фінального свистка, незважаючи на струс мозку. Та все ж потіснити легендарного Шовковського Рибці не вдалося, і він транзитом через "Оболонь" опинився в "Шахтарі".

Тут голкіпера і спіткало лихо. Тринадцятого січня 2012 року в його крові виявили заборонений препарат - фуросемід. УЄФА попри численні апеляції "гірників" відлучили Рибку від футболу до 14 січня 2014 року. Зважаючи на тривалу дискваліфікацію і схильність до зайвої ваги, перспективи Сашка повернутися на високий рівень гри видаються примарними. Навіть попри те, що Рибці лише 26 років.

8. Олексій Бєлік

Клуби: "Шахтар" (Донецьк), "Бохум" (Німеччина), "Дніпро" (Дніпропетровськ), "Металург" (Запоріжжя)

Амплуа: форвард

Причина: зупинився в розвитку

Син шахтаря увірвався вихором в український футбол. У Донецьку юного центрфорварда плавно підпускали до основного складу ще наприкінці 1990-х. Найгучніше Бєлік заявив про себе на молодіжному чемпіонаті світу-2001 в Аргентині, де забив за збірну України три голи, зокрема, ефектними "ножицями". У 2004-му Олексія вперше запросили в головну команду країни, і він одразу ж відзначився важливим голом у ворота Казахстану. Проте у "Шахтарі" став програвати боротьбу за місце в старті - Брандао і Гладкий отримували значно більше ігрового часу.

Дійшло до того, що Бєліка віддали в оренду у Бундеслігу - в скромний "Бохум", та навіть там він зіграв лічені матчі. Від грізного бомбардира залишилася лише тінь. Реанімувати Бєліка спробував "Дніпро", який виклав за футболіста достатньо солідні, зважаючи на його форму, гроші - 5,5 мільйонів доларів. Дивідендів від цього дніпряни не отримали жодних. Поки що останнім клубом Олексія став запорізький "Металург", де він відзначився крилатою фразою "базар-ліга". Зараз перебуває у творчому пошуку.

7. Костянтин Кравченко

Клуби: "Дніпро" (Дніпропетровськ), "Шахтар" (Донецьк), "Іллічівець" (Маріуполь), "Карпати" (Львів)

Амплуа: півзахисник

Причина: зупинився у розвитку

Головним фактором, який згубив перспективну кар'єру молодого таланта "Дніпра", називають гроші. Адже лиш трохи змужнівши у Дніпропетровську, Кравченко пристав на спокусливу пропозицію від команди Луческу. Костя полишав "Дніпро" з величезним скандалом - тут не бажали втрачати талановитого хлопця, нехай і за космічну суму в п'ять мільйонів євро. Чи виграв від цього переходу сам футболіст, а також "Шахтар"? Ні і ще раз - ні! Кравченко опинився у золотій клітці, отимуючи величезну зарплату і здобуваючи трофеї, але гріючи при цьому лаву запасних.

Невдовзі про такого футболіста, як Кравченко, взагалі почали забувати. Хавбек нагадав про себе лише тоді, коли переходив в оренду у Маріуполь і Львів. В "Карпатах", до слова, в Кості гра взагалі не клеїлася. І лише зараз він потроху оживає в "Іллічівці", час від часу пригадуючи своє вміння добротно прикластися по м'ячу здалеку або ж реалізувати стандарт. Та все ж про повернення на захмарні висоти мова вже не йде.

6. Олег Гарас

Клуби: ФК "Львів", "Локомотив" (Москва), "Факел" (Воронеж)

Амплуа: форвард

Причина: травми

Якщо Рибку називали "другим Шовковським", Яшкіна - "другим Заваровим", то Олег Гарас був "другим Блохіним". У 1996 році 19-річний форвард ФК "Львів" перебрався у "Локомотив", де одразу ж став забивати не лише у чемпіонаті, але й у єврокубках. До того ж, самій "Бенфіці"! За підсумками року росіяни визнали Гараса головною надією сезону. Але вже взимку у форварда "полетіли" хрестоподібні зв'язки і меніск. Не встигши одужати, Олег знову і знову опинявся на операційному столі. Упродовж трьох років він п'ять разів (!!!) був пацієнтом клініки у Штутгарті.

Перехід у "Факел" на користь не пішов - Гараса турбували ще й болі в спині. Відтак, у 25 років футболіст почепив бутси на цвях. До слова, ще коли Гарас був на гребені слави у "Локо", його запрошували в "Бенфіку". І хтозна, як би склалася кар'єра нападника, якщо б він відповів згодою...

5. Олександр Мелащенко

Клуби: "Ворскла" (Полтава), "Динамо" (Київ), "Дніпро" (Дніпропетровськ), "Кривбас" (Кривий Ріг), "Металург" (Запоріжжя)

Амплуа: форвард

Причина: зупинився в розвитку

Після переходу Шевченка у "Мілан", а Реброва - у "Тоттенхем" київське "Динамо" гостро потребувало забивного форварда. Венглинський і Серебренников не відповідали запитам метра Лобановського, а зусиль Шацьких і Деметрадзе йому було недостатньо. Так у команді з'явився вундеркінд із Полтави, який встиг засвітитися у єврокубках, забивши за "Ворсклу" грізній на той час "Боавішті". Дебютував Мелащенко чудово - "золотим" голом у ворота "Дніпра" у вищій лізі 2000/01. У новому сезоні були м'ячі у ворота "Стяуа", дортмундської "Борусії", все тієї ж "Боавішти".

І якось різко Мелащенко скинув оберти. В "Дніпрі" ще так-сяк старався, а вже у "Кривбасі" став абсолютно посереднім виконавцем, нічим не кращим від простих одноклубників - ніщо в його грі не свідчило про динамівське минуле. Останнім пунктом у кар'єрі Олександра була аматорська команда із Полтавщини.

4. Сергій Перхун

Клуби: "Дніпро" (Дніпропетровськ), "Металург" (Новомосковськ), "Шериф" (Молдова), ЦСКА (Москва)

Амплуа: голкіпер

Причина: загинув

15 серпня 2001 року на вулиці Перхуна було велике свято - він вперше вийшов у футболці збірної України (товариська гра проти Латвії). А вже через три дні в календарному матчі російської вищої ліги голкіпер ЦСКА отримав важку травму голови в боротьбі за м'яч з Будуном Будуновим. Обоє йшли в цьому епізоді до кінця, обом довелося дуже скрутно з тією лише різницею, що Будунову вдалося одужати, а Перхуну - ні. Понад тиждень лікарі боролися за життя українського голкіпера, але марно. Не вийшовши з коми, Сергій помер, залишивши сиротами двох донечок, одна з яких народилася вже після смерті батька.

На той момент Перхун був чи не найкращим кіпером російського чемпіонату, пропустивши у 13 матчах лише 6 м'ячів (максимум - по одному голу за гру). Похорон Сергія зібрав величезний натовп, чисельністю близько 10 тисяч осіб. Серед них були навіть фанати московського "Спартака".

3. Віктор Леоненко

Клуби: "Геолог" (Тюмень), "Динамо" (Москва), "Динамо" (Київ), ЦСКА (Київ), "Закарпаття" (Ужгород)

Амплуа: форвард

Причина: травми, схильність до зайвої ваги

На пряме запитання автора цих рядків щодо того, чи вдалося Леоненку реалізувати свій потенціал по-максимуму, Віктор Євгенович відповів ствердно. Однак побутує й інша точка зору. Судіть самі: на найвищому рівні форвард виступав лише чотири роки - з 1992 по 1996. На цей період припали легендарні м'ячі Леона-кілера у ворота "Барселони" і "Спартака", чотири чемпіонські титули, а також звання найкращого футболіста України, яке присвоювалося Леоненку тричі поспіль. Свавільний футболіст крізь пальці дивився на дотримання спортивного режиму, через що регулярно конфліктував з Йожефом Сабо. Але продовжував при цьому давати результат. Фатальним для Віктора став прихід у "Динамо" Лобановського, якому, як подейкують, не хотілося мати "тренера на полі", і він потихеньку відвів Леона на другорядні ролі.

Леоненко запевняє, що свого часу його хотіли бачити в себе безліч європейських клубів, серед яких і "Наполі". Проте він мріяв грати за "Монако". Отак, в очікуванні невідомо на що форвард втратив слушний момент для переходу, а продовження кар'єри в ЦСКА стало прямим шляхом у прірву.

2. Артем Мілевський

Клуби: "Динамо" (Київ)

Амплуа: форвард

Причина: любов до нічного життя

Про Артема зайве щось тут розписувати. Він самотужки пише свою історію і, на жаль, не кольоровим чорнилом. Куди закине доля опального форварда "Динамо", який пройшов тернистий шлях від капітана команди до вигнанця і посміховиська, наразі невідомо. А нам залишається лише згадувати пам'ятні голи Мілі у ворота "Шахтаря", "Спартака", молодіжної збірної Бельгії, неймовірно красиву "панєнку" швейцарцям на Мундіалі-2006. Талант не проп'єш, гласить відома народна мудрість. Джордж Бест українського розливу довів протилежне.

1. Олександр Рикун

Клуби: "Металург" (Новомосковськ), "Дніпро" (Дніпропетровськ), "Металург"/"Іллічівець" (Маріуполь), "Металіст" (Харків), "Ворскла" (Полтава)

Амплуа: півзахисник

Причина: пристрасть до алкоголю, нехтування режимом

Якщо Мілевський - український Джордж Бест, то Рикун асоціюється з Гаскойном. Настільки обдарованого українського футболіста, який би віддавав ювелірно витончений пас на будь-яку відстань, годі так одразу й пригадати. З особливою привітністю про Рикуна відгукуються дві людини: Микола Павлов, який навідміну від багатьох інших тренерів вмів знайти спільну мову із Сашком, а також Олег Венглинський, що забив з передач плеймейкера левову частину своїх голів у "Дніпрі".

Однак періодично футболіста виводили з ладу тривалі запої, про які суспільство загомоніло ще з початку 2000-х. Ось спіч Олега Тарана, датований ще 2005 роком: "Чув, Рикун казав, що його не влаштовував тренувальний процес Євгена Кучеревського. Можу тільки подивуватися нахабству футболіста. Півроку п'є і ще примудряється висловлювати невдоволення. Рикуна потрібно або продавати, або лікувати. Я б після чергової пиятики напередодні матчу дав Сашку вранці похмелитися, а ввечері випустив би на гру. І не міняв до самого кінця поєдинку. Нехай би всі вболівальники подивилися, що він у цей момент являє собою".

Кажуть, пристрасть до алкоголю передалася Рикуну від батька. Залишається лише сподіватись, що йому вдасться уникнути долі московського спартаківця Андрія Іванова чи захисника "Шахтаря" Олексія Варнавського. Рикун вперто уникає спілкування зі ЗМІ, пішов у підпілля. І це насторожує.

Другие посты блога

Реванш
21 декабря 2014, 13:52
4
Невідомий рекордсмен
11 ноября 2014, 13:33
Все посты