Зірки, що гаснуть над Альбіоном

   Ніхто з людей не застрахований від тимчасових невдач та падінь на своєму життєвому шляху. Футболісти, як і всі спортсмени, не є винятком. Вони набирають фантастичну форму, вони ж перетворюються із геніальних виконавців на ординарних посередностей. Одні довго запрягають, щоб видати на-гора спринтерський ривок у кар’єрі, інші під акомпанемент захопливих прогнозів експертів багатообіцяюче починають – лише щоб завершити за упокій.

Свою справу робить й той факт, що футболісти апріорі перебувають у медійних фокусах, будучи приреченими на постійну прискіпливу увагу з боку громадськості. Також вони можуть стати заложниками свого високого класу чи помітних перспектив – і коли в їхньому спортивному житті розпочнеться чорна смуга, стерв’ятники-журналісти чи невблаганні експерти не втратять можливості накинутися на поранену здобич.

   Англійська Прем’єр-ліга завдяки своєму заслуженому статусу еталона комерційної успішності користується шаленою популярністю по всьому світу, а права на телевізійні трансляції матчів, що належать до її юрисдикції, обходяться щасливим покупцям у не менш шалені багатонулеві суми. Матчі на англійських стадіонах характеризуються гіперінтенсивним рівнем гри, витримати який під силу далеко не кожному. Не варто забувати про особливості надзвичайно насиченого ігрового календаря з його Boxing Days та трагікомічною можливістю виходу на поле вже 1 січня. Втома конвертується у недостачу фізичної витривалості, що в свою чергу призводить до падіння ігрових вмінь чи навіть травм – такий сценарій, на жаль, є типовим для багатьох відомих гравців, що проводять свій дебютний сезон в Англії, та й досвідчені старожили вряди-годи відчувають на собі подібний згубний ефект. За актуальними прикладами не потрібно далеко ходити – всього лише проскроліть донизу матеріал даного блогу. 

1.      Алексіс Санчес («Арсенал»)

Перші 16 матчів чемпіонату: 9 голів, 5 асистів

Наступні 15 матчів чемпіонату: 5 голів, 3 асисти

   За останні три місяці «Каноніри» видали блискучий спурт в чемпіонаті (хоча й при цьому традиційно обломали зуби об стіну лігочемпіонівського прокляття 1/8 фіналу). Здобувши 30 із 33 можливих очок, підопічні Арсена Венгера обійшли дует нестабільних антагоністів із Манчестера («Юнайтед» та «Сіті») та опинилися на другому рядку турнірки. Парадоксально, що підйом «Арсеналу» супроводжувався помітним спадом у грі найкращого гравця команди в першій половині сезону – Алексіса Санчеса.

   Чилієць, за літній трансфер якого лондонці не пошкодували 30 млн. фунтів стерлінгів, із перших матчів чемпіонату взявся відробляти затрачені кошти і справедливо вважався провідним виконавцем «Арсенала», тягнучи на собі команду. Проте після вражаючої прелюдії та вступного слова Санчес скотився до котирування «один із багатьох». Фани «Канонірів» неабияк сподіваються, що після останньої гри «Арсенала» (розгром «Ліверпуля» 4:1), в якій Алексіс забив, віддав результативний пас та був визнаний гравцем матчу, колишній лідер зможе повернути собі літньо-осінню форму, що в свою чергу збільшить шанси «Арсенала» відчути призабутий за десятиліття присмак чемпіонства.     

2.      Тібо Куртуа («Челсі»)

Перші 15 матчів чемпіонату: 6 матчів без пропущених голів

Наступні 15 матчів чемпіонату: 3 матчі без пропущених голів

   Історія бельгійського кіпера є класичним прикладом того, якою корисною для молодого футболіста може стати практика оренди в іншу команду. Після двох відмінних сезонів на «Вісенте Кальдероні» Куртуа повертався у Лондон, володіючи регаліями чемпіона Іспанії та фіналіста (ніхто не забув той фатальний удар головою Серхіо Рамоса на останній хвилині гри?) Ліги чемпіонів, а перед Жозе Моурінью вимальовувалася меритократична дилема: хто із двох класних воротарів – Куртуа чи Петер Чех - достойніший зайняти пост №1. В кінцевому підсумку португалець зробив ставку на молодість – і не прогадав. Впевнена гра Тібо на лінії воріт зробила свій внесок у тому, що саме «Аристократи» зараз вважаються головними претендентами на чемпіонську корону.

   Щоправда, останнім часом Куртуа злегка здав у надійності та вже не настільки ефективно протидіє ударам суперників. А в двох останніх матчах проти «Халл Сіті» та «Сток Сіті» бельгієць відверто «наварив». Необдумана спроба обіграти Абеля Ернандеса та привіт із 60-ти метрів від Чарлі Адама – добре, що атакувальна ланка «Челсі» нівелювала невдачі свого голкіпера. Тим не менше, немає сумнівів, що турбулентний період Куртуа є лише тимчасовістю, яка обов’язково відійде в минуле.

3.      Сеск Фабрегас («Челсі»)

Перші 15 матчів чемпіонату: 1 гол, 11 асистів

Наступні 15 матчів чемпіонату: 1 гол, 6 асистів

   Окрім вищезгаданого Куртуа, влітку 2014 року Жозе Моурінью укріпив фундамент своєї майбутньої чемпіонської команди ще одним монолітним блоком. Компенсувати прощання з легендарним Френком Лемпардом був покликаний Сеск Фабрегас, який так і не зміг стати «другим Хаві» для рідної «Барселони» (цікаво, що раніше іспанець заявляв, що ніколи не одягне футболку іншої англійської команди, окрім «Арсенала», однак tempora mutantur et nos mutamur in illis, як відомо).

  В результаті «Челсі» отримав блискучого плеймейкера, який відразу розпочав колекціонувати гольові передачі, демонструючи небачені раніше показники. Проте стара хвороба Фабрегаса – втрата ігрової форми у другій половині сезону (не в останню чергу через неї Сеск не виправдав сподівань у «Барселоні») – наздогнала іспанця й на «Стемфорд Брідж»: футболіст далекий від тих ефективних показників, які він демонстрував раніше. Дійшло до того, що гравця освистали власні уболівальники (якщо вірити Інстаграму Моурінью-молодшого), а таблоїди створюють нездоровий ажіотаж навколо нещодавнього візиту Сеска (разом із Ліонелем Мессі) в одне із лондонських казино. До того, щоб побити рекорд за гольовими передачами впродовж одного чемпіонату (який встановив Тьєррі Анрі у сезоні 2002/2003), Фабрегасу залишилося віддати ще 4 асисти, однак набагато важливіше для іспанця стабілізувати власну гру, а не думати про рекорди.

4.      Серхіо Агуеро («Манчестер Сіті»)

Перші 16 матчів чемпіонату: 14 голів, 3 асисти

Наступні 15 матчів чемпіонату: 3 голи, 3 асисти

   Скільки б голів не забивав Альваро Негредо (якого вже нема в команді), як би вдало не виходив на заміну Едін Джеко, що б не демонстрували на полі Стеван Йоветіч чи Вільфрід Боні, відповідь на питання «Хто накращий форвард «Містян»?» залишатиметься константно незмінною: Серхіо Агуеро. Нападник з самого початку сезону прийняв виклик від Дієго Кости (що може бути краще для аргентинця, ніж заткнути за пояс бразильця?) та розпочав штампувати голи, тримаючи свою команду в гонці за золотими медалями.

   Переломним моментом для самого Агуеро (а також для «Манчестер Сіті загалом» стала травма коліна, яка відправила аргентинця на лікарняний тривалістю у 5 матчів. Вимушена відсутність явно не пішла на користь форварду, який дещо розгубив свої навички і став далеко не таким небезпечним біля чужих воріт. З моменту свого повернення на поле (матч проти «Евертона» 10 січня) Агуеро забив лише 3 голи, що на один м’яч менше, ніж гольовий доробок Серхіо в одній лише грі проти «Тотенхема» ще в першому колі чемпіонату. Залежність «Манчестер Сіті» від свого аргентинського бомбардира вилізла команді боком: «Городяни» втратили аж 18 очок в 11 останніх матчах та опустилися із комфортного другого на незручний четвертий щабель турнірної таблиці.

5.      Анхель Ді Марія («Манчестер Юнайтед»)

Перші 16 матчів чемпіонату: 3 голи, 6 асистів

Наступні 15 матчів чемпіонату: 0 голи, 4 асисти

   Злякавшись приходу Хамеса Родрігеса, аргентинець, який став одним із кращих гравців своєї збірної на чемпіонаті світу (фіналіст – це звучить гордо чи боляче?) побив горшки із керівництвом мадридського «Реала» та за рекордні 60 млн. фунтів стерлінгів (чергове божевілля штучно роздутого трансферного ринку) відправився піднімати цілину в червону частину Манчестера. Прем’єра вийшла приголомшливою – Ді Марія демонстрував ту саму інтелектуальну та естетично вражаючу гру, яка переконала Карло Анчелоті перекроїти тактичну схему «Реала», щоб знайти місце для такого майстра. В перших п’яти поєдинках Ді Марія встановив унікальне досягнення: одразу три матчі він завершував з показником «гол + результативна передача». Одразу напрошується риторичне запитання із Маяковського: «А вы ноктюрн смогли б сыграть на флейте водосточных труб?»

   Завершення минулого року для Ді Марії вийшло не надто приємним: розтягнення зв'язок унеможливило його появу на полі на декілька тижнів. І, як у випадку з Агуеро, саме травма стала своєрідною точкою зворотного відліку, після якої у грі футболіста простежувався регрес. Передачі аргентинця втратили гостроту, а він не так охоче, як раніше, шукає собі оптимальну позицію на полі та працює на команду. Після вилучення у грі з «Тотенхемом» Ді Марія втратив місце в основному складі, поступившись Хуану Маті, і може знаходити слабку втіху лише в тому, що саме футболка із 7 номером манкуніанців користується найбільшою популярністю серед британців.

6.      Вілфрід Боні («Манчестер Сіті»)

Перші 16 матчів чемпіонату: 8 голів, 2 асисти

Наступні 15 матчів чемпіонату: 2 голи, 0 асистів

   Зимовий перехід івуарійського нападника з «Суонсі» до «Манчестер Сіті» за 32 млн. фунтів стерлінгів підірвав трансферний ринок, одночасно зайвий раз підтвердивши неймовірне вміння менеджменту валлійського клубу заробляти на вчасних продажах своїх гравців. Вибір африканського нападника в якості завершальної деталі до повної укомплектації квартету форвардів «Містян» можна зрозуміти: атлетичний та разом з тим технічний нападник виблискував у всіх своїх попередніх клубах (чеська «Спарта», голландський «Вітес», валлійський «Суонсі»), вдало адаптувався до вимог Прем’єр-ліги, а отже, мав би стати якщо не козирним тузом, то принаймні джокером у колоді, яку тасує Пеллегріні. Оптимізму мала б додати перемога івуарійців на чемпіонаті Африки – в Манчестер Боні явно повертався із позитивними емоціями.

   Проте зміна статусу від «першого хлопця на селі» до «одного із багатьох» не лише кидає мотиваційний виклик, а й підносить серйозні бар’єри, які не так легко подолати. І стипль-чез, який змушений виконувати Вілфрід, далекий від ідеального. Його теперішній максимум – боротьба за звання номінально третього форварда команди з Стеваном Йоветічем. У «Суонсі» Боні насолоджувався званням головної зірки, у перенасиченому гучними іменами «Сіті» івуарійцеві доведеться лізти зі шкіри, аби вибороти своє місце під сонцем. Поки що результат непереконливий.

7.      Френк Лемпард («Манчестер Сіті»)

Перші 16 матчів чемпіонату: 4 голи, 1 асист

Наступні 15 матчів чемпіонату: 1 гол, 0 асистів

   Легенда лондонського «Челсі», якій не знайшлося місце у бета-версії команди-чемпіона, системні коди до якої пише Жозе Моуріньо. Свою карєру Лемпс мав продовжувати за океаном (зрозуміло, що не Тихим чи Індійським), проте завдяки симбіотичному зв’язку між трьома клубами, в назві яких фігурує слово «Сіті», опинився в таборі команди, яка минулого сезону не дозволила Френкові здобути чемпіонський титул. Футбольний сюрреалізм живе і процвітає…

   Незважаючи на 36-літній вік, у першій половині чемпіонату Лемпард регулярно появлявся на полі (як же незвично було спостерігати його у голубій футболці) та демонстрував, що його не варто списувати з рахунків (точні удари Френка принесли команді з-під Голубого Місяця чотири очки). А його гол у ворота «Челсі» стане чи не найдраматичнішим епізодом англійської Прем’єр-ліги сезону 2014/2015. Втім, із ігровим спадом «Манчестер Сіті» погіршилася й особиста статистика Френка. Проте ніхто не кидатиме каміння на городню ділянку ветерана: впливати на гру, коли отримуєш не вельми багато часу для цього.

8.      Граціано Пелле («Саутгемптон»)

Перші 16 матчів чемпіонату: 7 голів, 2 асисти

Наступні 15 матчів чемпіонату: 1 гол, 0 асистів

   Після фантастичного сезону 2013/2014 «Саутгемптон» взяв на озброєння одразу дві синонімічні англійські премудрості – «Make hay while the sun shines» та «Strike the iron while it is hot», влаштувавши грандіозну розпродажу лідерів, еквівалентну приблизно 100 млн. фунтів стерлінгів. Із виручених коштів частина пішла на придбання нових Ловренів, Лаллан та Ламбертів. А після старту чемпіонату виявилося, що оновлений «Саутгемптон» (та ще й під керівництвом нового тренера – голландця з неоднозначною репутацією Рональда Кумана) готовий продовжувати свою минулосезонну казку. Піком «Святих» стало 2 місце у таблиці після одного з турів чеміпонату.

   Значну роль у тому, що «Саутгемптон» замість того, аби розпочати вільне падіння, закріпився на завойованих позиціях, відіграв новобранець-форвард Граціано Пелле. Італієць, що двічі підряд забивав понад 25 голів в Ереливізії, продовжив свої бомбардирські звершення на полях Англії. Невипадково саме Пелле отримав нагороду кращому гравцеві вересня. Та довгоочікуваний спад у грі «Саутгемптона» не міг не оминути провідного нападника команди, і тепер Граціано далеко не той смертоносний форвард, котрий наводив жах на голкіперів у першій половині сезону.