Нумо, хлопці, до зброї: чому для «Динамо» зима – вирішальний період

Зимова перерва в Україні – це як новорічні свята: в усього світу вони короткі, а у нас затягуються надовго . Утім цього року велика перерва може навіть піти на користь київському «Динамо». І не тому, що суперник у ЛЧ – Манчестер Сіті – втомиться під час новорічного марафону, і навіть не тому, що самим перепочити пора б (ДК знову проводить останні матчі року «через силу»). Річ у іншому: за цей час можна як слід підготуватися до весняних баталій і «підтягнути» слабкі місця. Про них - нижче.

1. Підбори

У футболі їх не рахують, а варто б. «Динамо» любить грати у середній і довгий пас, якщо суперник пресингує, і тоді м’яч летить далеко в поле – як і після невдалих стандартів суперника. А там у більшості випадків його чекає гравець іншої команди – і починається нова атака. З цієї ж опери – неточні паси «абикуди». Ні, сама ідея правильна: не можеш віддати в ноги – вибивай, а то гірше буде. Але на практиці це лише відстрочує атаку на 10-20 секунд, після яких суперник повертається з м’ячем.

Як виходити з цієї ситуації – гарне питання. Можна перейти на нижні паси: але тоді є загроза обрізок перед воротами (пригадуєте, як «Ліверпуль» упустив чемпіонство? А якби там м’яч просто винесли?). Краще змістити акцент на пресинг та гру у відборі – але з дивана можна радити і Мессі купити, а Реброву видніше, як вчинити, щоб ДК, бува, знову вдев’ятьох не грало. Ясно одне робити щось треба, «Динамо» залежне від контролю м’яча в центрі (бо немає форвардів, здатних діяти автономно, як у «Барсі»). Якщо м’яч у нас – виходить гостьовий матч з «Порту». Якщо не у нас – осінній поєдинок з «Шахтарем».

2. Таран

Ну, або хоча б уміння пробивати щільний захист. Поки що «Динамо» грає, як у супергеройських фільмах: кожен суперник тяжкий і може забрати очки: хоч «Порту», хоч «Чорноморець» зі «Сталлю». Це неабияк виснажує, особливо перед єврокубками. Не треба бути провидцем, аби сказати, що битися у глуху оборону ДК буде всю весну: в УПЛ мало хто може грати з ним відкрито (ІМХО, це не теорія змови проти «Динамо», а банальний брак сил – через нестачу грошей)

Долати таку оборону раніше вдавалося завдяки швидкості. Але «швидкість» і весняні поля УПЛ – поняття далекі. Тут би знадобилися стандарти: мало хто захоче збивати Ярмоленка чи Дерліза, якщо суперникам регулярно «залітатиме» зі штрафних. Проблема в тому, що не зупинятися у 2-му таймі і бити штрафні за місяць не навчишся, так навіть у кіно не буває. 

Найцікавіше, що проти Манчестера це вміння теж ой як потрібне. МС немало критикували за любов команди до закритої гри. Цілком імовірний сценарій, за якого Сіті буде закриватися, аби не пропустити «програшний» гол чи не дати зрівняти рахунок. Це не Барселона: англійці таким геть не гребують

3. Резерви

Зізнавайтеся, чи часто фраза «Заміна у команді «Динамо Київ» викликала у вас певність, що гра команди посилиться? Ясно, що 22 однаково сильних гравці навіть у збірній не буває, але все ж. Якщо у опорній зоні чи центрі захисту ще є рівноцінні заміни (а одужає Макаренко – то й на фланзі будуть), то попереду усе значно складніше.

Ні, Ярмоленку заміни нема – і це природно. Так само, як у своїх клубах незамінні Ібра, Мессі чи Грізманн. Але «освіжити» інший фланг чи випустити когось «під напад» – уже складніше. Якщо остаточно доросте до основи Буяльський – питання дещо зніметься. Але є два «але».

По-перше, Ярмоленко може піти. Може навіть взимку, а влітку – точно. По-друге, заміни потрібні регулярно, ще й грати треба на два фронти, а наші клуби такий графік не люблять. У попередні сезони у Лізі Європи (хоча це турнір слабший) втома після єврокубків давалася взнаки в чемпіонаті, і навпаки.

Хто за спинами Ярмоленка і компанії? Є Калитвинцев, що гарно проявив себе в Одесі і тепер їде на збори. Є чомусь забутий Мякушко (у хлопця гарна швидкість – див. пункт про щільний захист). Начебто йдуть перемовини по Петряку – це було б ідеальне підсилення. Із когось із них треба вже весною підготувати гравця хоча б ротації, щоб не обирати «ЛЧ чи чемпіонат?»

4. Правильно мотивований Гонсалес

Дерліса ще ніхто не називав «парагвайським Мессі?» Схоже, вийшло з моди. Хоча латиноамериканець дійсно заслуговує на похвалу. З точки зору оптиміста, це гравець, який забиває красиві голи, хоча тягне гру на себе. Утім, з погляду песиміста, це індивідуаліст, відірваний від команди, якому вдається забивати. Насправді ж різниця між самозакоханим індивідуалістом і сміливим талантом, який не боїться брати гру на себе – лише у кількості забитих м’ячів і якості адаптації в команді.

У Гонсалеса дійсно класний удар, однак вкрай важливо не робити з нього такого собі парагвайського Алієва, якому всі віддаватимуть паси, аби він бив. І навпаки, бажання бити з будь-якої позиції саме по собі нікого на зірку не перетворює. Як прилаштувати цього гравця в команду, аби він не став черговим низькорівневим гравцем «Динамо», який потім чомусь перетворюється на сильного футболіста (як Раффаель чи Мехмеді) – ось серйозний виклик для тренера. Реброва гравці згадують саме як умільця спілкуватися з командою, налаштувати її. До того ж, з Раулем Ріанчо Гонсалес може поговорити рідною мовою. Тому перспективи у нього кращі за «попередників». Це і добре – потенційно він один із найсильніших легіонерів «Динамо».

5. Пробудження

Як завжди для українських клубів, матчі єврокубків будуть першими офіційними у новому році. Що це означає – гарно показує статистика. «Динамо», «Шахтар» і «Дніпро» за останні роки найчастіше вилітали саме у першому раунді (навіть якщо рахувати тільки ЛЄ), а минулого року чи не найслабшою грою киян був саме перший поєдинок з «Генгамом».

У ідеалі на це треба якось реагувати на рівні УПЛ, але в реальності доведеться розбиратися Реброву. Ще більша проблема в тому, що попри всі зусилля, перемога над МС зовсім не гарантована. Форсувавши підготовку, можна опинитися в становищі минулорічного Атлетика Більбао, який героїчно вийшов у ЛЧ, але провалився потім. Але і Лігу ігнорувати не можна, та й Сіті – суперник не найгірший (дісталася б «Баварія» чи «Барса» - від усіх планів було б мало толку)  Що робити – питання майже філософське. А правильну відповідь на нього, і на всі інші, довідаємося після фінального свистка у другій грі з англійцями.