Артета зможе повернути «Арсенал» у ЛЧ вже цього року. У клубу топова молодь, відсутність єврокубків – плюс
Наставника Арсенала у 2022 чекає головний екзамен його життя
Від редакції: ви знаходитесь у блозі Обгазон. Його автор написав цей текст у рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2021». Підтримайте його плюсами, коментарями та підпискою.
***
Вже більше 5 років «Арсенал» лихоманить. Після здобутого у 2016 році срібла команда жодного разу так і не потрапила у топ-4, задовольняючись лише здобуттям англійських кубків. Саме поступове погіршення результатів команди змусило піти Арсена Венгера. А короткий період з Унаєм Емері, навіть незважаючи на вихід у фінал Ліги Європи, ще більше увігнав вболівальників «канонірів» у постійну депресію.
Власники клубу дуже ризикували із призначенням на посаду головного тренера Мікеля Артети, який взагалі не мав до того моменту жодного самостійного досвіду. І ось, вже пройшло два роки, але вболівальники так і не дійшли одностайної думки щодо доцільності перебування Артети на чолі команди. Одні вважають, що іспанець ще гірший за свого попередника. Інші ж радять вірити у процес та бачать світло у кінці тунелю. А вболівальники інших команд просто насміхаються над фразою про «домінування», яка вже стала мемом.
Та усі погоджуються, що вже настав час показувати плоди своєї роботи. У нинішні часи Артета отримав просто безпрецедентний кредит довіри від власників. Хоча його контракт із клубом закінчується наприкінці сезону 2022/23, але саме наступного року він має виправдати отримані аванси результатом. А повернення у Лігу Чемпіонів буде головним критерієм. І у «Арсенала» є всі шанси на повернення у головний європейський турнір вже за підсумками цього сезону.
Не лише Артета винен у минулорічних провалах «канонірів». Клубу був потрібен час на зміну управлінської моделі
Вінай Венкатешам та Джош Кренке
Так склалося, що вболівальники у більшій мірі оцінюють роботу спортивного клубу лише по результатам команди но полі. Звісно, це правильно, адже це головний сенс існування будь-якої спортивної команди. Але більшість забуває, що футбольний клуб – це не лише гравці та тренерський штаб, а й десятки чи навіть сотні людей, які вносять свою частку у роботу усієї організації.
Усі знають, яку роль грав Арсен Венгер у житті клубу. За більш ніж 20 років на чолі команди уся структура була налаштована на його стиль роботи. Венгер один із небагатьох, хто поєднував у собі не лише роль тренера головної команди, а ще й мав менеджерські функції – домовлявся про нові контракти, займався скаутингом та вів перемовини щодо трансферів. Але коли француз пішов, то стало зрозумілим, що така система не буде працювати без нього. І така ситуація була не лише в «Арсеналі». Той же «Манчестер Юнайтед» вже майже десять років не може оговтатись від відходу на пенсію сера Алекса Фергюсона.
Та не лише втрата Венгера болісно вдарила по клубу. За досить короткий період часу «Арсенал» втратив ще й виконавчого директора Івана Газідіса та ще й отримав нового власника у вигляді американського мільярдера Стена Кренке. І саме ці дві події є чи не головними причинами стрімкого падіння клубу. По суті, на деякий час у «Арсеналі» взагалі не було жодних системних рішень, бо не було менеджменту.
Наприклад саме Газідіс, знаючи про свій майбутній відхід, був відповідальним за призначення Унаі Емері, який не мав великого успіху у клубах поза Іспанією та мав проблеми з англійською. Також Газідіс порекомендував призначити на посаду спортивного директора Рауля Саньєлі, який через деякий час покинув клуб через підозру у корупційних схемах на трансферах.
До цього всього ще й додалося проблем із новими власниками. Звісно, англійські вболівальники не люблять американців. Але все вимірюється успішністю їх роботи. Якщо сімейство Глейзерів – страшний сон кожного фаната червоної частини Манчестера, то власників «Ліверпуля» «скаузери» готові терпіти, допоки команда виграє.
Стен Кренке прийшов в «Арсенал» ще у 2005 році, а 2011-го став основним власником, маючи 60% акцій. Та повний контроль над клубом він отримав лише у 2018-му, викупивши у російського мільярдера Алішера Усманова його частку. Кренке недаремно називають «Тихим Стеном», оскільки він завжди залишається у тіні. Усім спортивним бізнесом займається його син Джош. І як було сказано вище, увесь негатив, що відбувається у клубі, вболівальники спрямовують на власників, яких вважають жадібними американцями, які вбачають у колись великому клубі спосіб по викачуванню грошей.
Саме через майже одночасну втрату тренера та менеджменту «Арсенал» зараз знаходиться там, де він є. Але не все так погано. Після провалу Суперліги, сім’я Кренке вибачилась та пообіцяла повернути клуб на лідируючі позиції. Нещодавно клуб провів реструктуризацію. Виконавчим директором після Газідіса став Вінай Венкатешам, який працює в «Арсеналі» з 2010 року та добре знайомий із клубом. Він займається усіма справами, що безпосередньо не пов’язані із командою – утримання стадіону, квитки, маркетинг та ін. Спортивну ж складову після звільнення Саньєлі поділили між собою Артета та колишній гравець «Арсенала» Еду, який отримав посаду технічного директора. А з боку власників за клубом спостерігає Джош Кренке, який має право вирішального голосу.
Найголовніше ж у тому, що згідно із матеріалом головного арсеналівського інсайдера Девіда Орнштейна увесь цей триумвірат працює як одна команда. Незважаючи на критику роботи окремих особистостей, але наявність навіть поганої системи все одно краще за її відсутність. І справи потрохи йдуть вгору.
Артета нарешті отримав тих гравців, які йому були потрібні. Склад майже укомплектований, але головна проблема – центральний нападник
Основним плюсом нової системи управління клубом стало те, що головний тренер нарешті почав отримувати тих гравців, яких він хоче бачити у себе в команді. Усі пам’ятають про чи не найбільший трансферний провал «Арсеналу» із переходом Ніколя Пепе за 80 млн фунтів. Саме цей трансфер став причиною для розслідування про корупцію зі сторони Рауля Саньєлі. Але головне у цьому трансфері те, що за чутками Пепе не був потрібен Унаї Емері. Він не розглядав івуарійця як підсилення та не міг його адаптувати до свого стилю гри.
Артета ж отримує лише тих гравців, яких він бажає бачити у складі. Після підписання Томаса Партея тренер сказав, що клуб вів гравця приблизно рік, вивчаючи всі його сильні сторони, щоб упевнитися, що саме він підходить під стиль іспанця.
А найяскравішим цей принцип проявився у літній трансферній кампанії цього року. Напевно, із трансферів канонірів не глузував лише лінивий. Поки інші купували Лукаку, Гріліша, Роналду та Джейдона Санчо, «Арсенал» витратив більше усіх в міжсезоння на якихось ноунеймів. Та ще й віддали за захисника «Брайтона» майже удвічі більше, ніж «Юнайтед» за Рафаеля Варана. Але час показав, що усі літні придбання були влучними.
Бен Вайт, Аарон Рамсдейл та Такехіро Томіясу входять у топ-5 гравців клубу по зіграним хвилинам в АПЛ. Мартін Едегор уже має у свєму активі 4 голи + 3 асисти. А Нуно Тавареш змусив забути, що Кіран Тірні був травмований. Окремої відзнаки заслуговує Аарон Рамсдейл. Навіть серед вболівальників клубу трансфер воротаря, який двічі поспіль вилітав у чемпіоншип, викликав здивування. Але молодий голкіпер не тільки посадив на лавку достатньо авторитетного Бернда Лено, а й уже дає зараз підстави говорити, що воротарська позиція у клубі та збірній Англії закрита на найближчі 10 років наперед.
І саме завдяки цим трансферам лише у цьому сезоні у Артети нарешті з’явився стабільний стартовий склад, де вносяться лише точкові зміни у випадку травм чи дискваліфікацій.
Але у тренера є ще величезна проблема із позицією центрального нападника. Капітан команди П’єр-Емерік Обамеянг після отримання солідного контракту перестав показувати нормальний рівень, посварився з Артетою, який виключив його із складу, та знаходиться на межі продажу. У Александра Ляказетта та Едді Нкетіа влітку закінчуються контракти і за чутками вони не горять бажанням підписувати нові. Тож у команді залишається лише дуже сирий Фоларін Балогун. Тому клуб конче потребує підсилення на цій позиції. І якщо менеджменту все ж вдастся отримати гравця рівня Душана Влаховіча, то команда стане дійсно грізною силою.
«Арсенал« пішов шляхом омолодження складу. Ефект можна побачити вже зараз – молодь одна з найкращих в лізі
Одна із небагатьох причин, за які вболівальники досі вдячні Унаї Емері – це те, що він почав підпускати у склад молодих гравців. Саме він увів в основний склад Букайо Сака, який зараз є одним із найголовніших проспектів в АПЛ. Також Емері довірився молодому бразильцу Габріелю Мартінеллі, якого точно купували на перспективу, але він одразу почав забивати. І лише серйозна травма більш ніж на рік вибила його із футболу.
Після приходу Мікеля Артети тренд на омолодження продовжився. Одним із головних відкриттів цього сезону в АПЛ став Еміль Сміт-Роу, який зараз має більше забитих голів ніж Роналду. А у склад він потрапив минулого року лише від безвиході через неможливость знайти заміну на позиції атакувального півзахисника після ситуації із Озілом.
Крім того, усі нові пидписання Артети – це молоді гравці із перспективою грати на найвищому рівні у найближчі 7-10 років. Все це призвело до того, що у «Арсенала» зараз наймолодший склад у АПЛ. Середній вік команди складає 25,01 роки. А в основному складі лише Александр Ляказетт має 30 і більше років.
Хоча такий молодий склад завжди впливає на стабільність виступів команди. Вболівальники канонірів вже звикли до того, що команда може мати довгу безпрограшну серію, а потім програти два-три матчі поспіль. Але з часом негативні серії стають все меншими. Молодь отримує необхідний досвід та починає вести гру. Так зараз Сміт-Роу має 8+2, Сака – 5+4, Мартінеллі – 4+2, Едегор 4+3. Сюди треба ще додати 8 сухих матчів Аарона Рамсдейла, більше лише у Аліссона та Едерсона. Можна із впевненістю сказати, що у «Арсенала» є яскраве майбутнє, яке настане дуже скоро.
«Арсенал» матиме легший календар у наступному році. Відсутність єврокубків – великий плюс у чемпіонаті
Напевно, найближче до відставки Мікель Артета був після розгромної поразки від «Сіті» у третьому турі цього сезону. Команда показала найгірший старт у своїй історії, програвши три поспіль матчі без забитих голів та пропустивши аж 9 м’ячів. Але після цього команда все ж пішла на одужання. Зараз «Арсенал» вперше за довгий час нарешті повернувся у топ-4, програвши після старту лише «Ліверпулю», «Манчестер Юнайтед» та «Евертону». Крім того, клуб вийшов у півфінал Кубку Ліги.
Звичайно, мова про боротьбу за чемпіонство не йде. Головне завдання для канонірів зараз – кваліфікуватися в Лігу чемпіонів. Тут в нагоді стане те, що цього року команда не грає в єврокубках і буде більше часу на відновлення. Головним конкурентом за боротьбу в зоні ЛЧ точно буде запеклий ворог із північного Лондона – «Тоттенгем». «Шпори» ожили під керівництвом Антоніо Конте та нарешті позбулися нікому непотрібної Ліги Конференцій. Але «Арсенал» матиме набагато легший календар. Якщо каноніри вже відіграли своє в гостях у обох клубах Манчестера та Ліверпулі, то «Тоттенгем» матиме виїзди до усіх клубів із топ-5 (окрім «Арсеналу»).
***
Новий рік точно буде визначальним для Мікеля Артети. За час свого перебування на посту він отримав достатньо повноважень та гравців, яких він хотів. Тому відмовок бути більше не може. Процес перебудови має прийти до логічного завершення і це має статися саме наступного року.
Фото: Reuters
