Збірна України показала одну з найгірших ігор і розійшлася миром з Ірландією. Розбираємо причини та оглядаємо матч

Збірна України зіграла внічию з Ірландією в останньому матчі в рамках туру червневої Ліги Націй, розійшовшись з рахунком 1:1. 

Цей матч був найгіршим для хлопців, хоча з таким складом, майже вся основа вийшла на хвилиночку, всі були більше, ніж впевнені, що ми виграємо, враховуючи той факт, що навіть ротація обіграла Ірландію з мінімальним рахунком. 

Давайте розберемося чому так сталося, а також дамо оцінку команді Петракова за ці три матчі у Лізі Націй та поговоримо про перспективи у майбутньому.  Спершу, Дмитро Різник провів свій дебютний матч. Величезний плюс Петракову за те, що дав зіграти кожному воротарю. Схема 4-3-3 вже така звична для всіх нас. Лідери в центрі, мав вийти вбивчий дует - Зінченко та Маліновський. Єдине чим здивував Петраков - це Шапаренко, який грав зліва. 

Ірландці цього разу нічим не здивували. Схема 5-3-2, стиль гри такий самий, як в першій грі проти збірної, впринципі нічого нового. 

Перший тайм для «синьо-жовтих» видався провальним. 

Таке враження, що хлопці вийшли просто покидати м‘яч. Не видно було мотивації, бажання до гри, суперник постійно володів м‘ячем, особливо перші 15 хвилин матчу ми взагалі спали. З такою грою пощастило, що нам забили лише один гол, а не декілька. Чесно, і добре, що Ірландія відкрила рахунок в цьому матчі. Заслужено. Хоч збірників це заставило трохи прокинутися і почати грати в футбол, а не просто передавати одне одному м‘яч. 

Був один жахливий момент в першому таймі - ірландці втрачають ініціативу володіння м’ячем, повз наших хлопців проходить досить повільна передача і неточна, а збірники, замість того, щоб забрати у суперника ініціативу, стояли та дивилися як той м‘яч котиться повз них, хоча вже можна було добігти до нього і розпочати контратаку. То ніби дрібниця, але привертає увагу. 

Єдині вдалі моменти у підопічних Петракова - це удар Маліновського, ідеальний пас Матвієнка і вихід один на один Миколенка. 

У підсумку за перший тайм тільки два удари в ствір та гол Коллінза в ірландської команди. 

Хочеться зауважити, що Натан взагалі центральний захисник. То не Рональдо, не Мессі. Але який гол він забив. Обійшов чотирьох гравців збірної України, покотив м’яч з опорної зони, змістився до центру і забив. 

Як так вийшло? 

По-перше, ми погано вийшли із оборони в атаку. Довбику передали неточний пас, він втратив м’яч. У Артема раз за разом простежується погана взаємодія з нашими центральними півзахисниками, йому до кінця не зрозуміло, що від нього хочуть. Коллінз цим скористався, помчав сам до воріт. Його повинен був зустрічати Сидорчук, але це чомусь робить Зінченко. Далі у підкаті м‘яч намагається забрати Матвієнко,але знову ж таки мимо, а Забарний взагалі пробігає мимо Коллінза. Ірландець сам не очікував, що заб’є. Давно не було такого, щоб збірна пропускала такі голи. 

Отож, на що награли - на те і заслужили. Додати нічого. 

Другий тайм пройшов трішки краще.

Розпочали ми з контратаки, завдяки якій забили гол. Ярмоленко на дальній стійці побачив Довбика, зробив передачу і Артем забив в пусті ворота. Тут надія була на перемогу українців, бо зрівняли рахунок вже на 47-їй хвилині. 

Мудрик провів слабенький як для нього матч. Поки що його ефектні обіграні м‘ячі не перебивають те, що він втрачає його, помиляється на самих відповідальних моментах, коли треба забивати. Молодий гравець, все ще має бути попереду. 

Ірландці цього разу зіграли досить грамотно в захисті і не давали нашій збірній проходити цю оборону. Тут заслуга тренерського штабу, бо все-таки вони передивилися гру України і грали переважно на частині поля збірної України. 

Це заслужена нічия. Ми не заслужили з такою грою на перемогу. 

Більшість схиляється до думки, що збірна України просто втомилася. Це дійсно так. За цей місяць ми зіграли п‘ять ігор, причому з постійними змінами локації. Деякі взагалі не мали ігрової практики декілька місяців. 

До того ж, ми не вийшли на Чемпіонат Світу і так несправедливо програли Вельсу. Це дуже гнітить морально. 

Але є й запитання до Олександра Вссильовича. Де був Соболь, Циганков, яких можна було випустити на заміну. Вже не кажу про весь матч, але хоча б на ті 20 хвилин. Чому не замінити Ярмоленка, коли було вже видно, що він підсів? 

Знову ж таки проблеми з реалізацією… 

Подивимося, що буде у вересні, але чотири очки проти Шотландії ми маємо забрати. Головне - це виграти хоча б два матчі і гарантовано забезпечити собі путівку в дивізіон А. 

Поки що йдемо першими, але з такими командами по-іншому бути не може: 

Підведемо підсумки червневої Ліги Націй: Україна зіграла три матчі абсолютно різними складами.  Петраков своє завдання виконав - ми не програли жоден матч. 

Чи залишиться він головним тренером? Невідомо, питання досі відкрите. 

Все залежатиме від вересневої гри та чи вийдемо ми в дивізіон А. 

На жаль, головна мрія про ЧС так і не здійсниться… 

Доречі, оці всі ігри підтверджують, що з Вельсом дійсно був не фарт. Навіть з такою поганою грою ми змогли взяти нічию з Ірландією, а Вельсу так і не забили? В чому ж тоді була проблема? 

Які ваші оцінки гри збірної проти Ірландії? Варто залишатися Петракову головним тренером?