Зірки нашого дитинства
Блог

Фернандо Редондо. Принциповий El Principe

Блог «Зірки нашого дитинства» представляє матеріал про майстерного аргентинського півзахисника, який «підносив снаряди» самому Дієго Марадоні, а його техніка ошелешила навіть сера Алекса Фергюсона.

Фернандо Редондо народився 6 червня 1969 року в столиці Аргентини, Буенос-Айресі. Родина майбутньої зірки був заможною , а батько був палким шанувальником гри №1 у світі, тому всіляко заохочував та матеріально підтримував прагнення свого сина реалізувати себе у світі футболу.

Перші кроки в великому футболі Нандо робив у «Аргентинос Хуніорс», клубі, в якому починав свою кар’єру кумир аргентинської нації, неперевершений Дієго Армандо Марадона. Талановитий юнак одразу знайшов своє місце – Фернандо ідеально бачив поле з будь-якої його точки, міг віддати швидкий та точний пас ,був технічним, наполегливим та працьовитим. Тренери довірили йому місце центрального півзахисника, одну з найвідповідальніших позицій в футболі. І Редондо сповна відповів їм вдячністю за довіру.

В першій команді «Хуніорс» майбутня зірка аргентинського футболу дебютувала у 16 років, і відразу вписала себе в історію клубу, як одного з наймолодших гравців-дебютантів. Редондо дивував публіку своєю прекрасною манерою читати гру. Виклик до юнацької збірної Аргентини став лише питанням часу. Перший гучний успіх не змусив себе довго чекати - вже в 1985 році Редондо у складі юнацької збірної Аргентини став чемпіоном Південної Америки у віковій категорії U-17. Нандо був лідером тієї команди, вміло розганяв атаки, контролював центр поля та асистував своїм партнерам. Після цього турніру залишилось мало людей, які сумнівалися в ігрових якостях талановитого аргентинця.

Поступово всім стало зрозуміло, що трансфер півзахисника до Старого Світу – це справа найближчого майбутнього. Керівництво клубу намагалося всілякими правдами та неправдами вмовити нового кумира інчас «Хуніорс» залишитися в команді, але сам Нандо був настроєний вкрай рішуче. В червні 1990-го року він отримує статус вільного агента. Усього Фернандо Редондо виступав за "Червоних Жуків" упродовж 5 років, провів 75 матчів, забив 1 гол, віддав безліч гольових пасів, та закохав в себе примхливих вболівальників, які ще нещодавно насолоджувались футбольними подвигами Марадони. В той же час, тренер національної збірної Аргентини Карлос Білардо розглядав Редондо, як одного з можливих кандидатів на поїздку до Італії, де мав відбуватися черговий Чемпіонат Світу. Проте Редондо відмовив тренеру, мотивувавши свій вчинок тим, що, насамперед, хотів би завершити своє навчання в університеті, бо вважав освіту одною з найголовніших речей в житті .Своїм вчинком майбутня зірка відверто здивувала футбольну громадськість. Але потім,через кілька років, в інтерв’ю пролунала зовсім інша фраза від Редондо.

«Так, я знаю, я був серед списку викликаних гравців, які мали б поїхати в Італію. Але, водночас, я знав, що серед стартових 11 гравців мене не буде. Я був би гравцем ротації в кращому випадку, тому я вирішив залишитись вдома».

Півзахисник також був не в захваті від захисного стилю, який сповідував у збірній Білардо, та вважав, що діючі чемпіони світу не мають права грати «від захисту». Титул віце-чемпіона світу пройшов повз нього...

Наступним клубом Фернандо став іспанський «Тенеріфе», який очолював аргентинський тренер Хорхе Вальдано. Тренер був єдиною ниточкою, що поєднувала Редондо з його батьківщиною, все інше було новим та незвичайним. Нове місто, нова культура, нова мова, новий дім, але футбол залишався всередині. На адаптацію в одному з найсильніших європейських чемпіонатів довелось витратити два роки, після чого гравець вийшов на новий для себе рівень - він став постійно викликатися в національну збірну своєї країни, яку вже очолював Альфіо Басіле.

Дебют Нандо прийшовся на товариську зустріч з Австралією, яку аргентинці виграли з рахунком 2-0. В тому ж успішному для себе 1992 році він стає володарем Кубка Конфедерацій, продемонструвавши чудову гру на турнірі, а ще через рік аргентинцю підкорився Кубок Америки. Паралельно, Редондо стає лідером «Тенеріфе», а тренер Вальдано не може натішитися рівнем гри, який він демонструє.

В 1994 році Нандо відправляється в США, щоб взяти участь у Чемпіонаті Світу. В першому ж матчі Аргентина завдає розгромної поразки Греції 4-0, а наш герой відзначається гольовою передачею на легендарного Марадону. Редондо склав прекрасний тандем в центрі поля з Дієго Сімеоне, ставши одним з лідерів збірної. Наступну гру аргентинці виграли у збірної Нігерії 2-1, а потім прогримів скандал  - допінг-тест Марадони виявив у організмі Дієго 5 заборонених препаратів. Без своєї основної зірки Аргентина програла два матчі, що залишилися, і покинула турнір на стадії 1/8 фіналу. Після гри з Болгарією Редондо сказав Марадоні: "Я шукав тебе, шукав тебе на полі і не міг знайти. Я шукав тебе увесь матч"

Після мундіалю Редондо переходить до мадридського «Реалу», клубу, що відповідав його власним амбіціям. Сума трансферу склала 5 мільйонів євро. Треба відзначити, що Нандо покликав за собою його улюблений тренер – Хорхе Вальдано. У складі "вершкових" Редондо вмить став незамінним. Саме завдяки умілим діям аргентинця, його приголомшливому баченню поля і бездоганному виконанню як короткого, так і довгого пасу "Реал" зміг повернути собі після п'ятирічної перерви титул найсильнішої команди країни.

На відміну від клубних справ, Фернандо отримав несподівану проблему у стані національної команди. Новий тренер Даніель Пассарела починає вводити «драконівські» заходи в збірній, з метою "підвищення внутрішньокомандної дисципліни". Однією з вимог стало укорочення волосся усім без виключення гравцям збірної, а також відмова від носіння ювелірних прикрас (гравцям в ті роки дозволялося носити прикраси під час матчу).

"Пассарелла пояснив мені свої ідеї і принципи управління командою. Єдине про що ми не домовилися - це про довжину мого волосся. Я з повагою відношуся до роботи тренера, і я професійний футболіст. Але в першу чергу я людина, а волосся це частина моєї особи".

Відмова змінити свій зовнішній вигляд спричинила тяжкі наслідки – Редондо був відрахований зі збірної. Стосунки з головним тренером не складалися, гравець та тренер звинувачували один одного в брехні.

Діаметрально протилежна ситуація відбувалася у клубі. У 1997 році "Королівський клуб" знову завоював «золоту корону» Примери, а ще через рік був здобутий найпрестижніший європейський трофей – Ліга чемпіонів. Сезон 1997/98 Редондо провів на найвищому рівні і став одним з головних творців успіху клубу в Лізі чемпіонів, де у фіналі він самостійно декласував півзахист туринського «Ювентуса» в особі Едгара Давідса і Дідьє Дешама.

Наближався мундіаль 1998 року у Франції. Редондо демонстрував шалений рівень гри, проте відмовлявся навідати перукаря. Але Паcсарела був нездатен на компроміс. Тренер зажадав, щоб усі гравці перед ЧС-1998, заради зміцнення дисципліни, коротко постриглися. Редондо з Каніджею відкрито висміяли дивну вимогу Пассарели – в результаті обидва дивилися матчі своєї збірної по телевізору.

«Я вважаю, що Пассарелла сам повинен подзвонити мені і сказати, що він потребує мене, як гравця. І мій зовнішній вигляд тут ні до чого».

Яскраво виступивши на груповому етапі, Аргентина лише в серії пенальті здолала англійців в 1/8 фіналу, і поступилася Голландії в наступній стадії турніру. Любителя коротких стрижок Даніеля Пассарелу відправили у відставку.

Нандо ж спочатку поповнив свою скарбничку новим трофеєм – Міжконтинентальним Кубком, але захистити титул сильнішого клубу планети не вдалося – остання велика команда геніального Валерія Лобановського за всіма статтями переграла «Реал» в ¼ фіналу Ліги Чемпіонів сезону 1998/99.

Наступний сезон став найяскравішим в кар’єрі вже капітана «Реала». Весь  футбольний світ запам’ятав Редондо після матчу ¼ фіналу Ліги Чемпіонів з «Манчестер Юнайтед». Дивіться самі, коментарі зайві…

Редондо зізнався, що придумав цей фінт, виступаючи ще в Аргентині, але ніколи не проробляв його в матчах чемпіонату Іспанії, рішення застосувати його виникло по ходу атаки. Реакція сера Алекса Фергюсона була красномовною: "Що у цього гравця у бутсах? Магніт?»

Реал виграв Лігу Чемпіонів, не давши жодного шансу в фіналі «Валенсії» 3-0, а Редондо першим підняв над головою трофей, ставши одним з головних творцівLa Octava, 8 перемоги «Реал Мадрида» в Кубку Чемпіонів. Цей тріумф несподівано став останнім для аргентинця у складі «вершкових»…

В 2000 році новим президентом «Реалу» стає Флорентіно Перес, який привів у клуб Луіша Фігу, за рекордні 56 мільйонів доларів. Частково компенсувати затрати на придбання зіркового португальця було вирішено за рахунок саме Фернандо. За 18 мільйонів доларів влітку 2000 року Редондо підписує «Мілан».

"Цикл "Мадрида" закінчений. Зараз я прибув в один з кращих клубів світу, яким є "Мілан". Що поза сумнівом є величезною удачею в моїй кар'єрі гравця".

В «Мілані» з Нандо трапилося нещастя. На одному з тренувань у предсезонці він отримує страшну для спортсмена травму - розрив хрестоподібніх зв’язок коліна і випадає з гри на довгі 2 роки…

Відразу Редондо відмічається шляхетним вчинком. Незважаючи на діючий контракт і прекрасні стосунки з керівництвом та allenatore Анчелотті, він сам відмовився отримувати зарплату в міланському клубі.

До тренувань аргентинець повернувся лише у червні 2002 року. Дебют за «Мілан» відбувся у грудні, у матчі Кубка Італії проти «Анкони». Особливими стали для Редондо дві зустрічі з «Реалом» в Лізі Чемпіонів сезону 2002/03. Згодом, Фернандо відмітить, що це був один з найемоційніших моментів в його житті.

Загалом за 4 роки Редондо провів усього 16 матчів за «Мілан», проте зібрав чималу кількість трофеїв – виграв третю для себе Лігу Чемпіонів, став володарем Копа Італія та скудетто. Однак, та жахлива травма перекреслила його кар‘єру у самому розквіті сил. Слово нашому герою:

Єдина річ в кар'єрі за "Мілан", за якою я жалкую – це важка травма, коли я тільки прибув в команду, тому що я перебував в найважливішому моменті моєї кар'єри. Життя таке, і іноді доводитися протистояти жорстким поворотам долі. Усе це, проте, послужило мені в особистому зростанні. В усякому разі, я отримав цінний досвід: мені вдалося вийти на полі у формі "Мілану", я завоював Скудетто, Лігу Чемпіонів і Кубок Італії".

Не зважаючи на пропозиції продовжити угоду з «Міланом», влітку 2004 року Редондо прощається з клубом та його вболівальниками.

«Я хочу подякувати тіфозі за ті почуття, які вони проявляли до мене за ці роки. Я вважаю позитивним мій досвід в "Мілані", я назавжди залишуся гравцем "Мілана". Для мене було честю носити форму "Мілана", і я гордий бути частиною сім'ї "россонері".

Єдине місто, куди хотів повернутися Фернандо Редондо, був Мадрид. Редондо бажав знову одягнути на себе «вершкову» футболку, але єдине, що міг запропонувати клуб – брати участь у  матчах легенд.

Літо 2004-го року стало останнім епізодом в ігровій кар’єрі  великого  та надзвичайно нефартового в плані травм аргентинського майстра. Він остаточно перебрався жити в Мадрид, і наразі його дуже часто можна побачити в матчах легенд «вершкових», де він знову одягає на себе таку рідну для нього капітанську пов’язку та творить магію на футбольному полі.

Надзвичайний талант, краса та розуміння гри, принциповість і мужність. Усе це уособлює в собі  Фернандо Редондо.

 

Комментарии

Возможно, ваш комментарий – оскорбительный. Будьте вежливы и соблюдайте правила
  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...