Якщо «Зоря» не стане другою, це не трагедія. Скрипник все одно топ
Третя сходинка теж стане крутим досягненням.
Третя сходинка теж стане крутим досягненням. Реакція Андрія Сеньківа на матч «Зорі проти «Шахтаря» (0:0).
Матч, після котрого одну з команд нагороджують чемпіонськими почестями, викликає лише кілька питань. Одне з яких полягає в тому, щоб не отримати негативний результат. Глобально настрою не зіпсує, але ложкою дьогтю цілком може бути. Тим паче, коли твій суперник – один із претендентів на медалі. Останній матч цій команді ти програв.
Мотивація не зіпсувати собі настрій перед нагородженням є незначною. Тому Каштру дав перепочити групі лідерів: Додо, Степаненку, Тайсону, Марлосу та Мораєсу. «Зоря» також не була в оптимальному складі. Але не тому, що не хотіла. Просто не могла.
Чеберко дискваліфікований, Махарадзе та Шевченко травмовані. Вернидуб, Чеберко та Цвек дискваліфіковані. Скрипнику довелось видумувати: номінально правий захисник Тимчик зіграв у центрі оборони, а фланговий хавбек Циганикс на позиції Тимчика. Місце у воротах зайняв третій кіпер боснієць Василь. Не треба забувати й про проблему в нападі. В команді такий лише один – Перовіч. Його форма не вражає (лише один гол в 7 матчах), тому попереду вкотре використовуються Громов і Кабаєв. А чорногорець вийшов аж на 90-й хвилині.
В той час, коли «Шахтар» випустив на заміну всіх топів, «Зоря» підсилювала гру Луньовим, Іванісенею і Перовічем. Різниця просто колосальна. Така ж ситуація в команди Скрипника в матчах з «Динамо» та «Десною». У них кадровий потенціал вищий. На це накладаються ще й фінансові проблеми клубу. А «Зоря» все одно є претендентом на медалі.
Спеціально не пишу про срібло чи бронзу, а більш розмито. Бо як би не хотілося, щоб якась команда посунула когось з вічного дуету, зробити це прямо зараз неможливо. При всіх траблах «Динамо», аморфності його тренерського штабу й відсутності чіткого малюнку на полі. Ми просто видаємо бажане за дійсне, коли відправляємо «Зорю» слідом за «Шахтарем»
Так, «Зоря» глобально краще за конкурентів грає в футбол. Але цього недостатньо. В «Динамо» чи «Шахтарі» є люди, які роблять різницю. В луганців з такими біда. Через це робота Скрипника – один з найкрутіших кейсів українького футболу останніх років. Зліпити з того, що є. Навчити грати на нових позиціях. Пояснити, як блискавично відбирати м’яч одразу після втрати. Екс-тренер «Вердера» зміг. Без скигління та виправдань. Боюсь уявити, де б опинилася його команда з кращим кадровим потенціалом.
Сьогодні «Зоря» майже всю гру демонструвала цільність. Виняток – відрізок у другому таймі, коли «гірники» кілька разів вивалювалися на ворота Василя у небезпечній пропорції. Щастило. Так само, як і «Шахтарю». 4-2-2-2 Скрипника не лише насичує центр поля, а й дає волю флангам захисту. Підлаштуватися під такий мотив не виходить навіть чемпіонам. А це говорить про одне. Найкращий тренер чемпіонату представляє не гранди.
Можливо, йому не вдасться замахнутися на другу сходинку. Можливо, йому цього й не треба. Навіть третє місце у нинішніх умовах буде стрибком вище голови. Один з ультрас «Зорі» Ігор Ковтун у 2017-му сказав слова, які ідеально описують ситуацію:
«В історії кожної команди є період, коли вболівальники взагалі не повинні ні на що скаржитися. У мене такий період настав, коли ми з «Фейєноордом» дуже здорово побуцалися у кваліфікації ЛЄ. Потім був фінал Кубка. Я до сих пір не можу зрозуміти, що «Зоря» там грала. Потім два роки поспіль участь у Лізі Європи, взяла бронзу.
При цьому, в клубі нічого не змінилося, фінансування різко не збільшилося. Навпаки – багато в чому скоротилося. Так що найближчі років п’ять я не готовий нікого критикувати. Навіть якщо команда буде програвати всі матчі».
Вже завтра відстань до «Динамо» може скласти 5 очок. І якщо «Зоря» не пережене киян, то це не стане катастрофою ні для кого. Ні для клубу, який все одно може заробити на Лізі Європи. Ні для команди, яка фізично не готова до конкуренції з «Динамо» чи перемог у кваліфікації Ліги чемпіонів. І це зовсім не погано, а все одно – страшно круто.
