Tribuna/Футбол/Блоги/Його Величність Футбол/Михайличенко грамотно підлаштувався під «Дніпро-1». Так, це потрібно проти слабших суперників

Михайличенко грамотно підлаштувався під «Дніпро-1». Так, це потрібно проти слабших суперників

Сеньків хвалить «Динамо». Молодці!

29 сентября 2019, 20:04
17
Михайличенко грамотно підлаштувався під «Дніпро-1». Так, це потрібно проти слабших суперників

Андрій Сеньків хвалить «Динамо» після перемоги над «Дніпром-1» (2:0). Молодці!

Кожен раз, коли йдеш на «Олімпійський» або сідаєш біля телевізора глянути матч на «Динамо», серце йокає. Постійно чекаєш безнадії, ступору та болі. Вимучені перемоги, відсутність думки й голова об стіну – здається, кияни ніколи не навчаться грати в футбол першим номером. А доводиться, бо з більшістю команд УПЛ інакше ніяк. 

Щось приємне відбулося в Маріуполі. «Динамо» грало проти суперника, який готовий був померти, але не пропустити. Команда Михайличенка давила, розігрувала та бігла. Цю перемогу ніяк не можна зарахувати до вимучених чи вистражданих. Просто сталося так, що гол прийшов наприкінці зустрічі. Біда в тому, що міг і не прийти. Був ризик. 

Сьогодні Михайличенко ризикувати не хотів. Він детально оцінив переваги й слабкості «Дніпра-1» й серйозно змінив стартовий склад порівняно з «Маріуполем». З головного – замість Буяльського, Родрігеша та де Пени вийшли Гармаш, Соль і Бєсєдін. А ще Бущан замінив Бойка, а Миколенко, що відновився після травми, – Караваєва.

По факту «Динамо» грало в два центральні форварди з дуже насиченим центром поля. Вербіч та Циганков не діяли чітко по флангах, а швидше підпирали Соля та Бєсєдіна. Останні не грали чітко в нападі, а забирали захисників і створювали вільні зони. Туди вбігали як Циганков і Вербіч, так і Гармаш. Михайличенко розумів, що суперник має проблеми в центральній зоні й давив саме там. Батагов і компанія ніяк не могли розібратися, куди бігти й кого крити. Величезна діра саме в цій зоні дозволила забити перший м’яч. А можна було й більше. 

Господарі вибрали не лише максимально незручну модель для суперника, а й максимально зручну для себе. В першому таймі вони значно більше володіли м’ячем (66 проти 34%), але не займалися перекатуванням м’яча. Блін, про це в одному з інтерв’ю якраз і говорив Ігор Суркіс, який не любить футбол Гвардіоли. «Динамо» було налаштованим грати і грало в істинно вертикальний футбол  М’яч взагалі не затримувався в центрі поля. Циганков просто вогняно починав атаки, обігрував один-в-один і розрізав, давав на хід, за спину, вривався сам. Схоже грав і Вербіч. 

Такий футбол може мати неприємні наслідки, втрати й контратаки. Але останній аспект гри «Дніпра-1» (швидкість Назаренка та Супряги) нівелював тренерський штаб «Динамо». Флангові захисники, які зазвичай активно підключаються до атак, сьогодні грали дуже стримано. Вони чітко займали свої позиції й лише в окремих епізодах бігли вперед (гольова Миколенка). Це логічно – обидва повністю закривали фланги. Це рішення практично залишило «Динамо» без флангової гри, але принесло 6 ударів у площину лише в першому таймі.

При такій грі королем здавався Бєсєдін. Він звільняв місця для вривань з середини, опускався нижче й підігрував. Більше – навіть бив з-за меж штрафного. Від такої гри центрфорварда гра «Динамо» не страждала, а навпаки – отримувала більше варіативності й момент неочікуваності. Інша справа – Фран Соль. Чітко зрозуміло, що його швидкісні дані не підходять для гри другим номером. Виявилося, що для швидкого вертикального футболу – також. Так, в моменті з голом Вербіча він також міг забити, але в цілому розчинився на полі. Якщо гру Бєсєдіна без м’яча можна було помітити, то Соля – ні. Іспанець здорово відкривається у статиці й знаходить свій момент. Таких можливостей сьогодні в нього не було. 

В другому таймі Михайличенко змінив Франа на Буяльського, але не змінив риторику. Місце іспанця в нападі зайняв Вербіч. Однак нічого не змінилося. Більшу зміну в грі приніс вихід Вакулка замість Батагова. «Дніпро-1» перестав валитися в центрі, а Михайленко нарешті оговтався. Здалося, що він також був неготовий до такої схеми гри суперника й в перерві вказав давити через «ахіллесову п’яту» «Динамо» (мова про кількість) – фланги. Не можна сказати, що гості створили справді гольові моменти. Швидше відсунули гру від власних воріт. 

«Динамо» вже не мало такої переваги в гравцях біля воріт Юрчука. Небезпека виникала або після індивідуальних дій, або після дальніх ударів. Гра так і докотилася б до мінімальної перемоги киян, але вмішався арбітр. Неповоротка спроба Бєсєдіна пробити, падіння й пекельні муки на обличчі форварда. Якщо контакт з Логіновим і був, то Артем сам зачепився за його ногу. Анатолій Абдула побачив епізод інакше й фактично закрив гру. Останні 10 хвилин обидві команди чекали фінального свистка. 

Михайличенко показав, що вміє бути гнучким й підлаштовуватися під суперника. Виявляється, це важливо навіть для претендента на чемпіонство (пробачте). Четверта перемога поспіль при нулі пропущених м’ячів й головне – з грою, при якій створюються моменти. Тепер можна без побоювань дивитися матчі цієї команди?

Фото: «Динамо»

Другие посты блога

Все посты