Реклама 18+
Реклама 18+
Блог Його Величність Футбол

«Фанати співають: «З нами хлопець з України». Ці люди вболівають за клуби з іноземної трясовини

Ви будете здивовані.

Максим, «Милтон Кинс Донс» (Лига 2, Англия)

 

Это как с девушкой – есть и красивее, но ты любишь свою. Так же и с клубом. В 80-х отец привез мне видео-магнитофон и показал одну игру – «Уимблдон» играл с топовой командой в красных футболках. Не помню, с какой. Первые проиграли 0:4, но дрались до последней минуты. Я был в ужасе – в Союзе все не так было. Если команда проигрывала 0:2, то все бросали играть. Одни – потому что не отыграться, другие – потому что, зачем больше забивать? А здесь – мяч в одну сторону, ноги в другую. Фанаты поют, аплодируют. Под конец уже орал – так болел. Хотя странно, выиграли же другие. С тех пор начал следить, читать газеты. Сделал свой выбор в 11 лет.

В конце 90-х поехал на свой первый выезд в Минск – Беларусь играла с Норвегией. За норвежцев как раз играл футболист «Уимблдона» Тронд Андерсен. Из гостиницы выходят он, Торе-Андре Фло и Оле-Гуннар Солскьяер, а я в футболке «Уимблдона». Солскьяер говорит мне: «Эй, пацан, а где фанаты «Манчестер Юнайтед» и «Рейнджерс»?»  Мы с Андерсеном роскошно поговорили. После этого он разместил на своем сайте историю про меня. Это обалденный кайф.

W значит вендетта. Как «Уимблдон» отомстил «МК Донс»

Недавно был на матче «Динамо» – «Заря». Ребята, прощу прощения – люди пешком ходят, нет рубки. В Англии люблю походить на низы, люди отдаются за 20 фунтов, искры вылетают. Выходишь со стадион – руки трусятся. Твою мать, как это было круто. Футболисты проходят возле болельщиков. Если что не так, их спрашивают: «А что такое – почему не дрался? Ноги болят?» 

Смотреть матчи легко – покупаешь подписку за 4000 гривен на сезон и смотришь. Ну, и выезда никто не отменял. Раз в 4 месяца еду на Великобританщину и за один выезд посещаю 4 матча – один домашний, два выездных. За сезон получается посетить матчей 12, рекорд – 24 в сезоне 2014/15. Тогда мы грохнули «Манчестер Юнайтед» 4:0. Это уже все. Таких матчей и эмоций больше не будет.

 

Помню, мы играли с «Хаддерсфилдом» в плей-офф за выход в Чемпионшип. Они приехали и грохнули нас 2:0. За нас играл Алан Смит, он бегал за «МЮ», «Лидс», «Ньюкасл». Мы хорошо с ним общались – полчаса могли потрещать, когда виделись. После той игры он подходит ко мне, извиняется за поражение. Подзывает трех молодых пацанов и говорит: «Слабо пацану с Украины пообещать, что мы выиграем у «Хаддерсфилда» на выезде?» В глазах недоумение – только что слили без шансов, они мнут сиськи. Смит говорит: «Они не хотят. Я обещаю, что мы выиграем». И на 86-й минуте он забивает победный – счет 2:1, это нам не помогло. Тем не менее – все ревут, плачут, кричат. Игроки, тренеры, болельщики. Таких эмоций в Украине никто никогда не испытает. Гарантия. Мне 35, а я ревел и не мог остановиться. Ты понимаешь – соучаствуешь с командой. 

После этой серии приехал в Харьков и было так плохо. Звоню в клуб и решаю – еду на предсезонный сбор в Ирландию. И на завтраке завалился к команде в отель. Специально оплатил 5-6 дней – вдруг команда против, что болельщик с ними живет. На одной из тренировок не хватало одного игрока для двухсторонки, тренер говорит: «Выходи. Сыграешь справа». Как раз против этого Деле Алли, чтобы он был здоров. Он тогда обычным был. Я как раз футболку подписывал, час потрещали. Он рассказал о своей непростой жизни – родители у него незаконопослушные. У меня даже его телефон есть. Поздравлял с выходом в финал Лиги чемпионов – уже не отвечает. Раньше в первых сезонах в АПЛ звонил ему, он дежурными фразами отыгрывался – все понимаю. 

Их победы вообще не стоят на первом месте. Мне все равно, где и как она играет. Помню, нам вратарь забил в матче с «Уикомбом». Едем в автобусе после игры – клуб их организует, невероятно дешево. У нас был дедушка 83-летний, всюду ездил. Спрашиваю его: «Ну почему я не болею за «Манчестер Юнайтед»? Там же одни победы». А он отвечает: «Потому что мы, й*б твою мать, «МК Донс». Мы можем обосраться с любой командой». И все начали кричать и петь. В этом вся суть.

В 14-м году переехал в Великобританию – устал из Харькова ездить на матчи. Очень изматывало и тянуло по деньгам. Жил там полгода. Проходил в клубе стажировку на всех позициях. Выставляю в Twitter фотку с надписью перед игрой – типа «должны выиграть». Проходит 5-7 минут, клуб делает репост этой записи. Люди все мониторят – к ним едет чувак из Украины. Я уже их достопримечательность. Раз в матч фанаты заряжают: «С нами парень из Украины». 

Я вернулся – потому что не мог в полной мере помогать украинской армии. Получалось, что сбежал. В итоге привлекли к созданию нового клуба – «Металлиста-1925». Я один из соучредителей и владельцев этого клуба. Пытаюсь построить в Харькове клуб с европейским пониманием. Подписали контракт с компанией «Errea», которая «МК Донс» одевает. У меня были идея – нанести на футболку 307 фамилий обычных болельщиков, которые помогали клубу на самом старте. Мы это сделали. Люди покупают футболку – а там их фамилия. Круто.

Деньги? Пытаюсь объяснить всем – нет никакой проблемы поехать в Британию на выезд. Есть желание, или нежелание. Если человек не хочет – ищет причины, если хочет – возможности. Последний раз летал из Киева – в обе стороны вышло 38 фунтов. Если ты фанат клуба и общаешься на форумах, можешь к кому-то попроситься. У меня был момент – нет денег, а просить у англичан категорически против. И я 5 дней прожил в одного пацана. 

На один сезон хочется выйти в Премьер-лигу – но не больше, чем на один сезон. Не смотрю, не в курсе, кто там и что. Не интересуюсь ни Лигой чемпионов, ни чемпионатами мира и Европы. Лучше посмотрю игру Чемпионшипа.

Володимир, «Честерфілд» (Національна Ліга, 5 дивізіон)

Вболіваю за них 3 роки. Ця команда уособлює англійський футбол. В «Честерфілді» зберігся цей дух. Знайшов їх у FIFA, потім читав історію команди. І зрозумів – ця спільнота дуже крута. Кожен рік купую нову футболку в їхньому інтернет-магазині. Якщо виходить – ще й виїзну. Разом з доставкою це коштує 60 фунтів. Коли вони грали в Лізі 2, дивився матчі онлайн. Зараз вони в Національній Лізі – доводиться слухати по радіо, купив підписку за сезон за 40 фунтів. Батьки також за «Честерфілд», але не настільки сильно, як я.

Недавно до мене до Львова приїжджали хлопці з Англії. Кожен день спілкуємося в фейсбуці. Їм сподобалися фотографії Львова і вирішили познайомитися. Прямо зараз я фізично не можу туди приїхати – приїхали вони. Цілі вихідні гуляли Львовом. Мене вже запрошували туди 100 разів – постійно відмовляю. Одна дівчина сказала збирати гроші для моєї поїздки на краудфандингу – це дивно і приємно. Попросив, що поки не треба – є причини в буденному житті. Люди дивувалися, що я там не був – складалося відчуття, що я звідти. Навіть з дербіширським акцентом знайомий.

Знаменитості? От Давід Фаупала у нас грав – потім за «Зорю» бігав. Але він провалився – що у нас, що в Україні. Досить посередній гравець. Колдвелл, який колись грав за «Селтік», був нашим тренером. Це повний провал. Люди, які вболівають за «Честерфілд» 60 років, кажуть, що гіршого тренера в клубу не було. Зараз подобається Том Денсон – центрфорвард, людина з народу, яка ще рік тому грала на напівпрофесійному рівні. 

Мартін Аллен, який на той час був головним тренером, надіслав мені листа. Я йому писав раніше – бажав гарного сезону й всяке таке. Він відповів: «Якщо приїдеш, заходи в офіс. Не забудь мене». Класний мужик – шкода, що звільнили. 

В 2001 році клуб потрапив під адміністрацію – врятували вболівальники. Вони створили асоціацію, яка почала володіти клубом. Зараз ситуація не настільки хороша. Є власник Дейв Аллен, він був президентом «Шеффілд Венсдей», в нього є дивні рішення. Але клуб від нього залежить – він побудував стадіон, а клуб набрав стільки боргів, щоб без нього важко щось вирішити. Аллен нарешті запросив хорошого тренера й хоче вивести клуб в Лігу 2, а потім вже його продати – в Національній Лізі ціна копійчана. 

Українським клубам є чому повчитися у «Честерфілда» – від соцмереж до програмок. В Лізі 1 в них були програмки на 82 сторінки, круто працює офіційний сайт – вболівальники мають там колонки, грають у різних конкурсах, на Різдво роблять дивовижні речі, шанують більш ніж 100-річну історію. Є відчуття, що це не клуб п’ятої ліги – мінімум Чемпіоншипу. Візьмемо «Манчестер Сіті» – все, що в нього є, – результати. Чемпіонство «Сіті» – для пластикових вболівальників. А»Честерфілд» не залежить від результатів і є серцем спільноти, навколо якого обертається 100-тисячне місто.

Це нагадує «Карпати» мого дитинства. Не пропускаю жодного домашнього матчу «Карпат». Це принципово. Можеш критикувати і не поважати керівництво та гравців, але ходити треба. Коли «Честерфілд» грає паралельно, то беру навушники. Наш футбол без вболівальників загине і залишиться отаким дурним і олігархічним. Тікати в паби і дивитися АПЛ – не вихід. 

Мрію побачити «Честерфілд» на власні очі, друга мрія – побачити клуб або в фіналі Кубка Англії, або в прем’єр-лізі. Приклад «Борнмута» мені дуже подобається. Треба вірити, що і ми можемо.

Олександр, «Юнайтед оф Манчестер» (Національна Ліга, 7 дивізіон)

Я з дитинства вболіваю за «МЮ», тому знав, що було створено клуб його вболівальниками, які незадоволені Глейзерами. Ну, створили і створили. Це далеко, тому не бентежило. Хоча схема, запропонована керівництвом, дуже цікава – 1 учасник, 1 голос на щорічних загальних зборах. Це дійсно народний клуб. Аж тут 5 років тому мій давній френд Володимир Миленко обмовився, що дуже легко можна придбати річне членство. Тоді це коштувало 12 фунтів, зараз 15. Клуб якраз того сезону піднявся до шостої ліги, почавши свого часу з низів. І я вирішив спробувати – з цікавості. 

 

Що мені сподобалося: разом з членською карткою я отримав буклети та журнал-рев’ю минулого сезону (потім ще раз чи два надсилали рев’ю восени). До речі, доставка для членів безкоштовна. Звичайно, я почав читати більше про клуб, зареєструвався у них на сайті. Матчів дивився не дуже багато – кілька разів на ютубі. Наприклад, кілька років тому програли «Ліверпулю» на моїх очах. Зараз клуб спустився до 7-го дивізіону, вони зазвичай кожного сезону восени грають погано і навесні наздоганяють, а цього року весь сезон не вийшов. Кілька разів приймав участь у опитуванні членів клубу, читаю регулярну розсилку. В магазині знижок нема, хоча кепку, шарф, футболку придбав. 

Як член клубу, можу читати фінансові звіти. Інколи читаю. Завжди приходить запрошення на загальні збори. Може, колись вдасться поїхати. Поки це стосунки на відстані.

Андрій, «Ріміні» (серія С)

Люблю Італію та місцевий футбол. Був там і тиждень провів у Ріміні. Знайшов стадіон, відвідав тренування – туди ходять кілька десятків людей. Познайомився з їхнім форвардом Бонавентурою – навіть робив з ним інтерв’ю. За топові команди не прикалує вболівати – більше кайфую від успіху команд з маленьких населених пунктів та історією. У топів є бабки і круті гравці – так будь-який дурень виграє.

Коли «Ріміні» грав у серії Б, дивився матчі. У серії С це важче робити – дивлюся нарізки, огляд ігор, переписуюся з кількома місцевими вболівальниками. Зараз клуб бореться за виживання – є ряд проблем, в тому числі фінансових. Це трохи бісить, але вболіватиму навіть у серії D. 

Моніторив сайти команд італійських нижчих ліг – у 80 відсотків є свої магазини, хороші сайти. А ти зайди навіть на сайти команд УПЛ – де там магазини? Той же «Олімпік». На сайтах першої ліги нема інформації про гравців. А відношення до вболівальників, до преси. Візьми Вернидуба, який не ходив на прес-конференції – в «Ріміні» таке неможливо. Є якась повага. Цього року планую потрапити на матч – квиток коштує 20-30 євро.

Тарас, «Ноттінгем Форрест» (чемпіоншип)

Читав історію і здивувався – «Ноттінгем» один раз був чемпіоном, а Кубок Чемпіонів вигравав двічі. Цікаво, що вони знаходяться біля Шервудського лісу – Робін Гуд і всяке таке. Зараз справи в команди не дуже – десятки років не можуть повернутися в прем’єр-лігу. При теперішніх можливостях за ними нескладно слідкувати – все є в інтернеті, це ж чемпіоншип. Слідкую за ними з 1995 року. За всі роки вони виходили максимум у плей-офф чемпіоншипу. Мрію, щоб вийшли бодай у фінал Кубка ліги – тоді про них згадають. Рік тому вони виграли в «Арсенала» (4:2). Це було дуже яскраво.

В Україні я довгий час вболівав за «Карпати», але вже перестав – 10 років тому. Це пов’язано з ситуацією з ФК «Львів» – тоді «Карпати» виграли, а «Львів» вилетів. Вони тішилися так, ніби якийсь кубок виграли. Доки там буде Димінський, доти «Карпати» будуть в такому жалюгідному стані. У «Львові» ситуація не набагато краща – нема місцевих, одні бразильці.

Такої самовіддачі, професійності, любові до своєї справи, як у «Ноттінгема», українським клубам бракує. Всім нашим футболістам дуже далеко до хлопців, які рубаються в нижчих англійських дивізіонах. 

***

Пишіть в коментарях, за які клуби з іноземної трясовини вболіваєте ви і розкажіть вашу історію.

 Бразилия сыграла на стадионе клуба из 4-й лиги Англии. Как и почему?

«Кресла на футболе – для задницы. Мы ей не болеем». Немецкий «Унион» нравится всем

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Реклама 18+
Loading...