Можна як завгодно ставитися до Моурінью, але він вміє творити історію навіть в умовах безнадії
Переміг завдяки курйозному голу, але нехай.
Переміг завдяки курйозному голу, але нехай.
«Рома» завдяки у чомусь випадковому голу Ніколо Дзаніоло виграла Лігу конференцій у першому фіналі нового турніру.
Таким чином, Жозе Моурінью став першим тренером, який переміг в усіх трьох єврокубках 21-го століття.
За цей час португалець еволюціонував і навіть, здається, позбувся свого почуття власної величі. Від I’m the Special One, з яким приходив у «Челсі», він прийшов до ось такого висновку напередодні фіналу ЛК: «Історія про «особливого» не має ніякого сенсу. Я сказав це на початку моєї кар’єри. Але з часом ви більше думаєте про прогрес інших людей, ніж про свій. Тому це стара історія для мене. У фіналі я спробую допомогти іншим». Саме в цьому визнанні і є увесь Моурінью: достеменно невідомо, чи справді він у це вірить, чи це були спроби спровокувати Арне Слота, а чи виклик журналістам.
У фіналі португалець помітно переживав: після забитого голу намагався приглушити святкування своєї команди.
А після фінального свистка усе ж нагадав, який за ліком євротрофей виграв. І затонув в обіймах своїх колег.
***
До речі, згадайте, якою була «Рома» до приходу Моурінью: постійні конфлікти лідерів із Фонсекою, сьоме місце в чемпіонаті з абсолютною безнадією, ганебний виліт у півфіналі ЛЄ від «МЮ» (програли у Манчестері 6:2). Жозе восени, здавалося, не зміг стабілізувати ситуацію. В Серії А продовжувалася невиразна і нестабільна гра (зрештою, фінішували на сходинку вище, набравши лише на один бал вище), португалець постійно на когось зривався – то на суддів, то на власних футболістів. На вершині провальної першої частини сезону, втім, все ж була ганебна поразка «Буде-Глімту».
Здавалося, що португалець увійшов у свій сварливий третій сезон одразу, він кінцево сконфліктує з усіма та от-от буде звільнений.
Однак Моурінью вдалося переламати ситуацію: в Серії А провели 12-матчеву серію без поразок, в ЛК також напружено, але відносно спокійно дійшли до фіналу. Досі не зовсім ясно, де саме він знайшов підхід до гравців, про яких ще восени казав, що вони «посередні» – хоча й підсилення Мейтленд-Найлзом та Олівейрою точно додало команді якості.
Зрештою, серед усіх варіацій «Роми» у 21 столітті, ця виглядала найменш схожою на ту, яка виграє перший єврокубок в історії клубу і перший бодай якийсь трофей з 2008 року.
Але у цієї варіації «вовків» був Моурінью, який вміє творити історію.
І байдуже, що ще третій єврокубок за вагомістю. Це усе ще єврокубок. Тим символічніше, що востаннє італійська команда брала бодай якийсь континентальний трофей у 2010 році. Цією командою був «Інтер» Жозе Моурінью.
