Не тільки «Челсі». Європейські клуби, якими володіють росіяни

У всіх є зв’язки із путінським режимом, але немає санкцій.

Не тільки «Челсі». Європейські клуби, якими володіють росіяни

У всіх немає санкцій.

Поки що головний наслідок російського вторгнення в Україну для європейського клубного футболу – англійські та європейські санкції на «Челсі» Романа Абрамовича (навряд чи хтось сильно переживав через виключення «Спартака» з ЛЄ). Британський уряд та органи ЄС наклали обмеження на активи російського олігарха через його близькі стосунки із чинним режимом Володимира Путіна.

Однак він не єдиний російський олігарх-власник футбольного клубу в Європі. Проте інші чомусь досі живуть спокійно. Розповідаємо, хто вони.

«Монако», «Серкль Брюгге» – Дмитро Риболовлєв

Історія придбання та розвитку. Риболовлєв придбав монегасків у грудні 2011 року, якраз коли клуб вилетів до Ліги 2 і знаходився внизу турнірної таблиці. І одразу ж наповнив його грошима: клуб невдовзі придбав Фалькао за 43 і Хамеса за 45 мільйонів євро, а трансфери за 15-20 млн євро стали буденністю. За його керівництва «Монако» повернулося до Ліги 1, виграло її та навіть доходило до півфіналу ЛЧ.

Також в активі росіянина з 2017 року є більш скромний бельгійський «Серкль Брюгге». Його фактично було врятовано – клуб був на межі свого існування, тоді більшу частку його акцій придбав «Монако». Тепер він є фарм-клубом монегасків: на піку у 2019 році в бельгійському клубі грали 10 орендованих звідти гравців, зараз – двоє. Усі топ-5 придбань клубу в історії – за часів Риболовлєва. Сам «Серкль» зумів закріпитися у вищій лізі, однак усі чотири сезони бореться за виживання.

Зв’язки з режимом. Риболовлєв – колишній власник «Уралкалію» в 1996-2010 роках, пізніше продав його за 6,5 млрд доларів (за даними Forbes) члену Ради Федерації олігарху Сулейману Керімову.

Утім, це не єдиний його зв’язок із кремлівським режимом. Він був фігурантом розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера щодо можливого втручання РФ у вибори в США – комісія досліджувала придбання ним вілли Трампа за ймовірно завищеною вартістю. Також він знаходиться у «кремлівській доповіді» Мін’юсту США – переліку наближених до режиму Путіна чиновників та олігархів.

Утім, як повідомляє грецьке видання ProtoThema (у цій країні Риболовлєву належить острів) з посиланням на Le Parisien, ЄС не вважає його прихильником Путіна, а сам росіянин запевняє, що усі статки набув ще до 1999 року – до приходу Путіна до влади, і взагалі «не має з ним жодних стосунків».

Реакція на війну. Сам олігарх через прес-реліз «Монако» вже заявив про те, що його фонд пожертвував «значну суму» на гуманітарну допомогу Україні, також монегаски спрямували із цією метою частину доходу від матчу з «ПСЖ».

«Вітесс» – Валерій Ойф

Історія придбання та розвитку. Ойф придбав клуб у ще одного друга Абрамовича Олександра Чигринського у 2018 році. До цього клуб ще з 2010 року був у власності інших друзів власника «Челсі», тож принципово нічого не змінилося: клуб масово брав в оренду гравців «Челсі», заперечуючи свій статус «фарм-клубу», і з різною долею успіху боровся за єврокубки. Цього сезону, наприклад, дійшли до 1/8 фіналу ЛК і займають шосту сходинку в чемпіонаті.

Зв’язки з режимом. Валерій Ойф – один із найближчих друзів Абрамовича. Ось як про їхнє знайомство розповідав сам російський олігарх ще у 1999 році в інтерв’ю виданню, прости господи, «Огонек»: «Вчився в інституті й паралельно організував кооператив, «Затишок» називався. Ми робили іграшки з полімерів... Ті хлопці, з якими ми працювали в кооперативі, потім склали керівну ланку «Сибнафти» – Женя Швідлер, Валерій Ойф, Андрій Блох...»

З 1998 року Ойф справді був віце-президентом «Сибнафти» і залишив посаду лише для того, щоб у 2004-му стати сенатором Ради Федерації від Омської області. Там він пропрацював до 2008 і після того очолив золотовидобувну компанію Абрамовича Highland Gold, яка, за даними Forbes, контролює частку російського ринку в 122 млн доларів.

Реакція на війну. «Вітесс» лише через тиждень після російського вторгнення зробив заяву щодо цих подій, уникнувши слова «війна» чи «вторгнення», а сам власник офіційно повідомив, що продасть клуб та вже залишив свою посаду в Наглядовій раді. 

«Борнмут» – Максим Дьомін

Історія придбання та розвитку. Російський бізнесмен у 2011 році позичив власникам «Борнмута» 400 тисяч фунтів – а коли клуб не зміг їх повернути, викупив 50% акцій. Ще пізніше, у 2013 році, Дьомін став повноцінним власником клубу. Незабаром він повернув до клубу тренера Едді Хау, зробив кілька якісних придбань і вивів «Борнмут» в АПЛ уперше в історії. Не без чітерства: клуб був звинувачений у порушенні правил фінансового фейр-плей у сезоні 2014/15, якраз коли оформлювали підвищення, і був вимушений сплатити майже 5 млн фунтів штрафу.

Зараз «Борнмут» після вильоту проводить другий сезон в Чемпіоншипі, і має непогані шанси на повернення до АПЛ вже наступного сезону.

Зв’язки з режимом. Росіянина можна сміливо назвати «людина-Татнафта». Дьомін починав свою бізнес-кар’єру радником генерального директора «Татнафти», ключового підприємства Татарстану. У 2005 році він залишив компанію і переїхав до Лондона. Вже звідти його фірма продовжила співпрацювати з «Татнафтою», а також був акціонером банка «Зеніт» (пов’язаний із тою-таки «Татнафтою»), «Незалежної страхової групи».

У 2007 році у знову-таки «Татнафти» викупив 30% банку «Ак Барс». Була інформація, що ці придбання він робив в інтересах уряду Татарстану, однак його бізнес-партнер Аванесян її спростовував. Після фінансової кризи 2008 року продав усі свої долі у банках, пізніше володів контрольним пакетом акцій невеликого банку «Веста».

Реакція на війну. «Борнмут» на агресію РФ відреагував лише одним твітом, а самому Дьоміну санкції не загрожують – рятує британський паспорт.

«Ботев» – Антон Зінгаревич

Історія придбання та розвитку. Болгарський «Ботев» – не перша спроба зайти у футбол з боку Зінгаревича. Більш відомий він як екс-власник «Редінга» (хто б ще привіз в АПЛ Погребняка) у 2012-14 роках, який не зміг втримати клуб у найвищому дивізіоні, а потім фактично самоусунувся від нього. Болгарським клубом росіянин володіє від літа 2021 року – поки без гучних навіть для болгарського футболу придбань, але вже із боротьбою за топ-3.

Зв’язки з режимом. Наділяти додатковою суб’єктністю Антона Зінгаревича – себе не поважати (адже її немає), тому тут детальніше про його батька. Борис Зінгаревич з грудня 2000 очолює групу компаній «Ілім», найбільшу компанію у лісовій та деревообробній галузі, а також зі своїм братом-близнюком займався активною забудовою Санкт-Петербурга.

У «Ілімі» підлеглим Зінгаревича в 90-ті був Дмитро Мєдвєдєв, якому Путін дозволив з 2008 по 2012 рік тимчасово обіймати посаду президента. Видання «Проект» стверджує, що той пізніше навіть допоміг Зінгаревичу владнати конфлікт з Олегом Дерипаскою.

Самого ж Антона у РФ розшукують – його заочно заарештовували у підозрі в шахрайстві – він винен багатомільярдні суми одразу кільком російським банкам та переховувався за кордоном, однак у 2019 році російське МВС припинило його кримінальне переслідування.

Реакція на війну. Ані «Ботев», ані сам Зінгаревич ніяк не коментували вторгнення РФ, жодних повідомлень про ймовірність санкцій чи причини їх ненакладання також немає.

«Рига», «Пафос» – Сергій Ломакін, Роман Дубов

Історія придбання та розвитку. Ломакін та Дубов намагалися збудувати східноєвропейський аналог умовної City Football Group – окрім латвійського та кіпрського клубів, Ломакіну ще належить російська «Родіна». Клуби (окрім російського) борються у своїх лігах за єврокубки – з різним успіхом (а «Рига» навіть тричі брала чемпіонство), активно займаються трансферною діяльністю, зокрема й на українському ринку.

Тільки цієї зими до «Риги» перейшли Владлен Юрченко та Олександр Філіппов, приєднавшись до Юрія Вакулка, а кольори «Пафосу» захищає Артур Рудько. Свого часу кіпріотський клуб очолював український тренер Дмитро Михайленко – тоді ми детальніше розповідали про плани Ломакіна та Дубова на ці футбольні клуби.

У «Пафоса» Михайленка російські інвестори. У них ще клуби в Латвії та Росії, в планах розширення за межі Європи 

Також, за інформацією «ТаТоТаке», у різний час вони намагалися інвестувати у «Волинь», «Сент-Етьєн» та «Стандард».

Зв’язки з режимом. Напевно, це єдині російські власники, де важко знайти бодай якийсь публічний зв’язок із чинним режимом на будь-якому етапі. Сергій Ломакін – засновник мереж магазинів «Копійка», «Монетка» (обидві продав), «ЦентрОбувь» (за борги «Газпрому» навіть потрапляв під кримінальне переслідування), FixPrice та менших мереж магазинів одягу. Дубов перш за все відомий як екс-акціонер англійського «Портсмута», також займався в Росії ритейлом.

Реакція на війну. «Рига» публічно виступила проти війни, хоч і не назвала прямо країну-агресора, «Пафос» мовчить. Журналіст The Athletic Адам Крафтон у 2020 році називав Дубова «угорським інвестором» (вочевидь, у нього є паспорт ЄС), виконавчий директор «Риги» у 2020-му, коли з’явилася інформація про заборону Ломакіну на в’їзд до Латвії, сказав, що той теж – громадянин ЄС.

ПАОК – Іван Саввіді

Історія придбання та розвитку. Грецько-російський бізнесмен придбав ПАОК у 2012 році, знаковому для нього – тоді він увійшов у перелік найбагатших людей світу Forbes. Після того клуб закріпив за собою статус однієї з найпотужніших сил грецького футболу, вигравши своє третє чемпіонство у 2019, регулярно займавши другу сходинку, та чотири національні кубки. Також клуб регулярно грає в групі ЛЄ (зазвичай завдяки вильоту з кваліфікації ЛЧ), час від часу виходячи до 1/16 фіналу.

З цікавого – йому з 2018 по 2021 рік було заборонено відвідувати матчі чемпіонату Греції через те, що він вибіг на футбольне поле із пістолетом. Через чотири роки після події вже цивільний суд дав йому два роки умовно.

Зв’язки з режимом. Для пояснення його зв’язків із владою РФ не треба навіть заглиблюватися у його бізнес-історію. Саввіді – двічі депутат Держдуми від «Єдиної Росії» (обирався у 2003 та 2007 роках), брав участь у соборах РПЦ, володар чотирьох державних та двох церковних нагород. Путін навіть особисто вітає його із днем Росії, наприклад. Також повідомляється, що у нього є бізнес у тимчасово окупованих Криму та Донбасі.

Реакція на війну. З клубу агресію РФ коментував лише його головний тренер Резван Луческу. Саввіді вже пообіцяв виділити один із своїх готелів у Греції для розміщення українських біженців, а щодо санкцій – AFP з посиланням на джерела у міністерстві економіки Греції каже, що він може бути «однією з наступних цілей». 

Як Football Manager впровадив ізоляцію Росії в FM22: нейтральні поля, відсутність єврокубків, санкції

Фото: Getty Images, REUTERS, «Ботев»

Лучшие
Новые
Старые
Саввіді ще той чорт!
Ответить
6
Mykolangelo
А як же Алішер Усманов? Він вже не володіє "Евертоном"?
Ответить
4
ответил на комментарий пользователя Mykolangelo
офіційно - ніколи не володів, вливав купу грошей через спонсорів, але клуб з ними розірвав контракт ще в перші дні агресії там Фархад Моширі офіційний власник)
Ответить
8
Nazarii Zanoz
в Франції колись вболівав саме за Монако, але, відколи Монако належить русні - воно іде лісом, як і всі клуби, що їм належать
Ответить
1

Другие посты блога